Тут мене спитали що я думаю про «єдиний телемарахвон». Що ж. Розповім анекдот. Радянський Союз. У телевізорі виступає Генеральний секретар ЦК КПРС, Голова Президії Верховної Ради СРСР, чотириразовий Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної праці, кавалер ордену «Перемога» і восьми орденів Леніна та купи інших нагород, Маршал Радянського Союзу - Леонід Ілліч Брежнєв. І читає він з бомажки: «Со-сіс-кі сра-ни семи-міль-ни-мі ша-гамі...» Мужик переключає телевізор на другу програму. А там теж Леонід Ілліч про «со-сіс-кі сра-ни». Мужик переключає на третю програму. Там те саме. Мужик на четверту - останню. А там такий майор КГБ йому пальцем: «Я тобі попереключаю...» Павло Правий

❗️У кого можуть ЗАБРАТИ інвалідність у 2026? І чому це вже відбувається. Через ліквідацію старої системи МСЕК зараз держава масово перевіряє всі старі довідки. І багато хто “злітає” зі статусу. Інвалідність зараз треба не просто мати, а постійно підтверджувати. 🩼 Хто в зоні ризику: • ті, хто не проходив переогляд • “автоматично продовжені” довідки • відсутність даних в електронній системі • слабкі або непідтверджені діагнози 🛡 Що робити: • перевірити строк своєї інвалідності • оновити дані у лікаря • пройти нову оцінку • підготувати документи. Десь дуже напружився один Мокрик з довідкою про інвалідність часів СРСР. https://t.me/Ukraineaboveallelse

ДМИТРО ЧЕКАЛКИН. ПРОФАЙЛ УХИЛЯНТА. Закінчив інститут Міністерства оборони СРСР в Москві за спеціальністю військового перекладача з арабської та івриту. 3 роки працював за фахом на Близькому Сході та у країнах Азії. Однак коли розпочалася повномасштабна війна, офіцер запасу Чекалкин не встав на захист України. Він раптово відчув біль у тазостегновому суглобі. 28 березня 2022 року Чекалкин оформив собі інвалідність, завдяки чому був визнаний непридатним до військової служби. В 2024-ому йому виповнилося 60 років, і він остаточно знявся з обліку за віком. Але це не все. За допомогою Порошенка, на якого він активно працює багато років, блогер добився звільнення від мобілізації свого сина. Фастівський РТЦК визнав  Валерія Чекалкина, якому зараз 41 рік, обмежено придатним для військової служби. При цьому Дмитро Чекалкин не стидається розповідати на своїх ефірах про «ухилянтів» та посилати всіх українських чоловіків на фронт. Мабуть навчився подвійним стандартам в Москві. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #постаті ​15 березня 1990 року: Михайло Горбачов — перший і останній Президент СРСР. ​Цього дня на III Позачерговому з'їзді народних депутатів СРСР відбулася подія, яка мала б зміцнити вертикаль влади, але фактично стала свідченням її агонії. Михайло Горбачов був обраний Президентом Радянського Союзу. До цього країною керували «генсеки» (Генеральні секретарі ЦК КПРС), а тут раптом вирішили запровадити посаду за західним зразком. 🗳️🇷🇺 ​Спроба врятувати систему, що розвалювалася ​Запровадження посади президента було відчайдушним кроком Горбачова, щоб відсунути Компартію від прямого управління державою та зосередити владу у своїх руках як «демократичного» лідера. Проте було кілька нюансів, які зробили цей фінал неминучим: ​Вибори без народу: Горбачов був обраний не всенародним голосуванням, а депутатами. Це від самого початку позбавило його посаду справжньої легітимності в очах людей, які вже вимагали реальних змін. 🗣️❌ ​Парад суверенітетів: Поки в москві голосували, Литва вже оголосила про відновлення незалежності (за кілька днів до того), а в Україні та інших республіках національні рухи вже неможливо було зупинити жодними новими титулами. 🇱🇹🇺🇦 ​Присяга на порожнечі: Горбачов присягав на Конституції СРСР, яка на той момент уже втрачала силу в реальному житті. ​Короткий вік президента СРСР ​Ця посада проіснувала лише 650 днів. Горбачов намагався реформувати «імперію зла», але замість того, щоб очолити оновлену країну, він став її останнім офіційним представником. Після серпневого путчу 1991 року та Біловезьких угод президентство СРСР перетворилося на політичний привид. 👻📜 ​25 грудня 1991 року Горбачов пішов у відставку, а червоний прапор над Кремлем було спущено. 15 березня 1990 року він отримав корону, яка виявилася зробленою з льоду.

13 березня 1938 року у всіх школах срср як обов'язковий предмет для навчання була введена російська мова. У підсумку вона майже вичавила зі шкільної програми мови корінних народів різних куточків імперії. Рідні мови якутів і марійців, українців і казахів клеймували — мова селюків. Від наслідків цього Україна потерпає нині, коли значна частина українців досі навіть не розуміють, як їхні предки стали «ісконно рускоязичнимі», а насправді ж просто зросійщеними.

#історія #події 1941: Ленд-ліз — «Шланг для сусіда» та рятівне коло для світу 🚢🇺🇸 Поки Європа захлиналася в полум'ї Другої світової війни, 11 березня 1941 року президент США Франклін Рузвельт підписав закон, який фактично припинив американський нейтралітет. Закон про Ленд-ліз (Lend-Lease Act) став монументальним актом прагматизму та допомоги, який дозволив передавати союзникам зброю, пальне та продовольство в обмін на обіцянку розрахуватися потім (або повернути те, що вціліє). Метафора про пожежний шланг Рузвельт, намагаючись переконати скептично налаштованих американців, використав геніально просту аналогію: «Якщо у мого сусіда горить дім, а в мене є садовий шланг — я не прошу його спочатку заплатити за нього. Я даю йому шланг, щоб він загасив пожежу, поки воно не перекинулося на мій будинок. Коли пожежа вщухне, він просто поверне мені шланг». 🏠🔥 Гігантські масштаби допомоги Ленд-ліз перетворив США на «Арсенал демократії». Потоки техніки та ресурсів пішли спочатку до Британії, а згодом — до Китаю та СРСР. Без американської сталі, вантажівок «Студебекер» (які стали основою мобільності радянської армії), авіаційного пального та тушкованої шинки (яку в народі охрестили «другим фронтом») перемога над нацизмом була б під великим питанням. ✈️🚜 Чому це резонує сьогодні? Сьогодні слово «Ленд-ліз» знову в центрі уваги. У 2022 році, після повномасштабного вторгнення росії, США знову реанімували цей механізм для України. Це нагадує нам, що історія любить римуватися: коли агресор намагається змінити кордони силою, демократичний світ змушений знову розгортати свій «садовий шланг», щоб загасити пожежу тиранії. 🇺🇦🛡️

#дати #свята 11 березня у Литві відзначається як День відновлення незалежності Литви (литовською: Lietuvos nepriklausomybės atkūrimo diena) — одне з найважливіших національних свят країни. Цей день присвячений історичній події 1990 року, коли Литва стала першою радянською республікою, яка офіційно проголосила вихід зі складу СРСР та відновлення своєї незалежності. 11 березня 1990 року Верховна Рада Литовської РСР (яка невдовзі стала Верховною Радою — Відновним Сеймом Республіки Литва), на чолі з рухом «Саюдіс» та головою Вітаутасом Ландсбергісом, одноголосно (124 голоси «за», 0 «проти», 6 утрималися) ухвалила Акт про відновлення незалежної держави Литви (Aktas dėl Lietuvos nepriklausomos valstybės atstatymo). Документ проголошував: «Виконання суверенних повноважень держави Литви, припинене чужинськими силами в 1940 році, відновлюється, і відтепер Литва знову є незалежною державою». Акт підкреслював юридичну спадкоємність з міжвоєнною Литовською Республікою (незалежність якої була проголошена 16 лютого 1918 року та втрачена через радянську окупацію 1940 року). Було відновлено дію Конституції 1938 року, змінено назву держави на Литовська Республіка, затверджено національний герб Вітіс та піднято триколірний прапор у залі парламенту (о 18:08 замість герба Литовської РСР). О 22:44 після голосування Вітаутас Ландсбергіс оголосив: Литва — вільна держава. Це стало початком «співочої революції» в Балтійських країнах. Литва зіткнулася з жорсткою реакцією Москви: економічна блокада, штурм Вільнюської телевежі 13 січня 1991 року (14 загиблих), спроби силового повернення. Але саме сміливий крок Литви 11 березня 1990 року прискорив розпад СРСР і надихнув інші республіки (Латвію, Естонію, Україну тощо) на подібні рішення. Повне міжнародне визнання незалежності Литви відбулося після серпневих подій 1991 року. З 1991 року 11 березня — офіційне державне свято та вихідний день у Литві (з 1996 року за законом). Традиційно проводяться урочисті засідання Сейму в історичній Залі Акту 11 березня, підняття прапора, концерти, марші з факелами, молодіжні акції, виставки. У містах майорять національні прапори, люди згадують підписантів Акту та захисників свободи. Цей день має особливе значення для України: Литва була першою, хто показав, що радянська система не вічна, і її досвід боротьби за незалежність став прикладом для багатьох пострадянських народів.

#історія #речі ⚙️ Арифмометр: Механічний предок суперкомп’ютерів До того як калькулятори стали кнопками на смартфоні, обчислення були справою болісною і повільною. У XIX столітті, якщо вам потрібно було помножити великі числа, ви або витрачали години з олівцем, або зверталися до «живих калькуляторів» — людей, які професійно рахували в стовпчик. Усе змінилося у 1820 році, коли француз Шарль Ксав'є Томас де Кольмар представив світу арифмометр. 🧮 🏗️ Машина, що вміє думати (майже) Арифмометр Томаса був першим у світі механічним калькулятором, який почали випускати серійно. Це була солідна дерев’яна або металева скринька, набита шестернями, важелями та циліндрами Лейбніца. Щоб додати чи помножити числа, оператор мав виставити значення важелями та... крутити ручку. Кожен оберт супроводжувався мелодійним клацанням металу — так народжувалася цифрова ера. ⚙️🎶 🏛️ Символ прогресу та статусу Це не був кишеньковий пристрій. Перші моделі займали добрячу частину робочого столу і коштували як невелика карета. Проте для банків, страхових компаній та залізниць арифмометр став справжнім порятунком. Він не втомлювався, не помилявся через неуважність і не просив надбавки до зарплати. Поява цієї машини стала першим кроком до автоматизації інтелектуальної праці: людина перестала бути «обчислювачем» і стала «оператором». 🏢📠 🧩 Еволюція точності Арифмометри панували в кабінетах інженерів та бухгалтерів понад сто років. У СРСР, наприклад, легендарний арифмометр «Фелікс» (відомий як «залізна м’ясорубка») використовувався навіть у 1970-х роках. Механічна точність була настільки високою, що навіть після появи перших електронних обчислювальних машин старі «крутилки» залишалися в строю як найнадійніший резерв. 🔧🔋 Сьогодні арифмометр — це вишуканий антикваріат, що нагадує про часи, коли цифра мала вагу, запах мастила та відчутний опір металу при кожному оберті ручки. Це нагадування про те, що шлях до гігабайтів та терафлопсів починався з однієї маленької залізної шестерні, яка просто хотіла полегшити людству життя.

#історія #постаті 10 березня — Володимир Михалевич (1930): коли український математик перевернув кібернетику з ніг на голову 🧮💻 1930 року, у селі Полонне на Хмельниччині народився Володимир Сергійович Михалевич — один із тих, хто зробив Україну помітною на світовій карті кібернетики та обчислювальної математики. Він не просто «розробляв алгоритми» — він створював цілі напрямки. У 1960-х разом із Віктором Глушковим закладав основи кібернетики в Україні, коли в усьому світі цю науку ще вважали «буржуазною псевдонаукою» (привіт, сталінським ярликам). Михалевич став одним із піонерів теорії прийняття рішень в умовах невизначеності, розробив методи стохастичного програмування та імітаційного моделювання складних систем. Його роботи лягли в основу систем управління великими економічними комплексами — від металургії до транспорту. Найцікавіше: у 1982 році він очолив Інститут кібернетики АН УРСР після смерті Глушкова і тримав цю посаду до 1993-го. Саме під його керівництвом інститут став одним із провідних у світі центрів математичного моделювання. Михалевич — автор понад 300 наукових праць, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, лауреат Державної премії СРСР і України. Але головне — він не замикався в теорії: його моделі реально застосовувалися в народному господарстві, хоч і в умовах планової економіки. Іронія долі: людина, яка могла б стати зіркою світового рівня у вільному світі, працювала в системі, що обмежувала обмін ідеями. Проте навіть у цих умовах його внесок у розвиток дискретної математики, теорії ігор та оптимального управління визнаний і сьогодні — від сучасних алгоритмів штучного інтелекту до систем підтримки рішень. Володимир Михалевич помер 1993-го, але його школа жива: учні продовжують працювати в Україні та за кордоном. Тож 10 березня — це не просто дата народження вченого, а нагадування, що українська математична думка здатна конкурувати на глобальному рівні навіть тоді, коли умови були максимально несприятливими.

#історія #події Кривавий фінал тирана: Похорон сталіна як останній акт державного терору. 9 березня 1953 року в москві відбулася подія, на яку мільйони в’язнів ГУЛАГу чекали як на визволення — похорон йосипа сталіна. Проте диктатор, який побудував свою владу на крові та страху, не пішов тихо. Навіть після смерті він зумів забрати з собою в могилу сотні (а за деякими підрахунками — тисячі) своїх підданих. ⚰️ 1. Культ особи у труні Смерть сталіна 5 березня викликала в СРСР суміш істеричного горя та прихованої надії. Пропаганда десятиліттями ліпила з нього «батька народів», тому новина про його кончину паралізувала країну. Тіло виставили в Колонному залі Будинку союзів. Організація прощання була настільки ж недолугою, наскільки й уся радянська логістика: до центру москви рушили мільйони людей, а шляхи перекрили вантажівками та військами, створивши смертельні пастки. ⛓️🏗️ 2. Трагедія на Трубній площі Найстрашніше відбулося саме в день похорону та напередодні. Величезний натовп, затиснутий у вузьких провулках біля Трубної площі, перетворився на некеровану стихію. Люди гинули від задухи, їх розчавлювали об стіни будинків та під колесами вантажівок. Радянська влада, вірна своїм традиціям приховування правди, ніколи не оприлюднила офіційної кількості жертв тієї тисняви. Скептичні оцінки істориків варіюються від декількох сотень до 2–3 тисяч загиблих. 🩸👣 3. Сусіди по Мавзолею та іронія долі Тіло сталіна було забальзамоване та покладене поруч із леніним. Проте «ідилія» тривала недовго. Вже у 1961 році, під час десталінізації, його потайки, вночі, винесли з Мавзолею і поховали біля Кремлівської стіни. Це був символічний кінець епохи, коли навіть мертвого тирана почали боятися менше, ніж живих реформаторів. 🏛️🌑 4. Реакція світу та України Поки в москві ридали, в українських селах та таборах Сибіру люди потайки хрестилися. Смерть сталіна означала кінець найбільш кривавого періоду репресій та Голодоморів. Для України це стало шансом на «відлигу», хоча система загалом залишилася ворожою. Цікаво, що навіть під час похорону тривала запекла боротьба за владу між Берією, Хрущовим та Маленковим — вони ділили спадок ще до того, як над труною закрили кришку. 🏹🛡️ Похорон сталіна — це наочна ілюстрація того, до чого призводить диктатура: до хаосу, безглуздих жертв та деградації суспільства, яке втрачає людську подобу в черзі до трупа свого мучителя. Поки сучасна росія намагається реабілітувати цей образ, ми пам'ятаємо справжню ціну «величі» — гори трупів і вщент зруйновані долі. 🕯️🚫