#ШІ #Кіберпанк_Нуар Неоновий Шифр Дощ ніколи не припинявся в Новому Сеулі. Він був вічним пульсом цього міста-гіганта, що відбивався у мільйонах неонових вивісок, розмиваючи реальність до психоделічного глітча. Рін жив у цьому нескінченному потоці світла й води, але відчував себе чужинцем. Йому було двадцять три, і він був художником. Не тим, хто створює ідеальні голографічні рендери для корпорацій, а тим, хто малює на фасадах їхніх надто чистих світів. Він був графіті-хакером, чиї творіння намагалися розірвати павутину цифрового контролю. Його квартира-студія на тридцять сьомому поверсі на околиці району Каннам була оазою аналогового хаосу серед цифрового порядку. Стіни завішані ескізами, балончики з фарбою, що пахли свободою, стояли поруч із моніторами, які показували лише "шум" – візуальні спотворення, які ніхто не бачив. А Рін бачив. Він мав рідкісну здатність розрізняти мерехтіння прихованих кодів у рекламі, що неслася з кожного екрана, з кожної блискучої вітрини. Для звичайних громадян це була просто яскрава картинка, що навіювала спокій, бажання, щастя. Для Ріна це був цифровий в’язничний мур. «Вони продають тобі не продукт, а емоцію, — часто бурмотів він собі, дивлячись на гігантський голографічний білборд, де ідеальна родина посміхалася з екрана 24/7. — І цю емоцію вони контролюють». Одного вечора, коли дощ був особливо густим, Рін вирішив кинути виклик самій "OmniCorp" — мегакорпорації, яка володіла майже всіма медіаресурсами міста. Його ціль: їхній 200-поверховий хмарочос, фасад якого був суцільним екраном, що транслював рекламу їхнього нового "нейро-стабілізатора" — таблетки для ідеального настрою. Рін, схований у темному плащі, піднявся на сусідній дах. Серце шалено колотилося в грудях. Це не було просто малювання; це був цифровий балет між його пульсуючим "я" та холодним "вони". Він під'єднав свій портативний проектор до центральної мережі будівлі через складний, давно створений вірус, і почав працювати. Його руки рухалися в танці з клавіатурою, завантажуючи не просто зображення, а складний візерунок з візуальних кодів. Він змішував старі символи протесту з новими, власноруч написаними алгоритмами, які мали лише "зашуміти" ідеальну картинку, створити ефект глітча, що змусив би людей звернути увагу. Але цієї ночі щось пішло не так. Або ж, навпаки, спрацювало надто добре. Він відчув дивний, непереборний потяг, коли останні лінії коду витанцьовували на фасаді. Це був не просто візерунок. Це була мелодія для очей, яку він сам до кінця не розумів. Наступного ранку Новий Сеул гудів. Дощ продовжував падати, але місто більше не було тим самим. Новини, що транслювалися з усіх екранів, повідомляли про масові збої в поведінці офісних працівників "OmniCorp". «Сьогодні вранці сотні співробітників "OmniCorp" без жодних причин почали... нелогічно поводитися», — пафосно звітувала голографічна ведуча новин, її обличчя виражало ідеальний шок. — «Один старший менеджер вибухнув сміхом під час важливої презентації. Інша співробітниця розплакалася під час обідньої перерви, розповідаючи про сумну долю самотнього кота. Найдивніше: деякі почали пригощати колег нелегальною вуличною їжею, яку вони зазвичай обходять десятою дорогою. Фахівці "OmniCorp" поки що не можуть пояснити феномен». Рін бачив свій "глітч" на екранах новин. Його візерунок, що вчора вночі розтікся по фасаду хмарочоса, тепер мерехтів на усіх вторинних екранах міста. Це був не просто баг. Це був "код, що змінює свідомість". Його мистецтво отримало непередбачувану силу, і ця думка, як неоновий спалах, пронизала його до самого серця. Він був художником, а не сапером, який підриває свідомість. Відчуття відповідальності було важким, наче дощова хмара. Полювання почалося одразу. "OmniCorp" не прощала таких художніх витівок. Поліція корпоративної безпеки, або як її називали на вулицях — "Голографічні Пси", почала прочісувати нетрі. Одного вечора, коли Рін закрився у своїй студії, на його прихований комунікатор прийшло зашифроване повідомлення. Голос був жіночим, низьким, з нотками металу, але не позбавленим чуттєвості. — Привіт, художнику. Мене звати Ліна. Я знаю, що це ти створив "Великий Глітч". І я знаю, що ти бачиш "шум", як ніхто інший. Рін відчув, як по спині пробіг холодний струм. — Хто ти? — прошепотів він, стискаючи холодну кружку з напоєм. — Я та, хто хоче використати твій талант не для сміху, а для свободи. Корпорації контролюють наш мозок, Рін. Твій код — це їхній найбільший страх. Ліна була дівчиною-хакеркою, чиє ім'я було відоме лише у вузьких колах цифрового підпілля. Її репутація журналістки-розслідувачки, яка викривала корпоративні махінації, була майже легендарною. Вона з'явилася у його студії наступної ночі, обгорнута у темний плащ, її обличчя було різким і красивим, освітленим лише блиском її власних екранів, які мерехтіли під одягом. — Твій код не просто викликає випадкові емоції, — пояснила вона, пробігаючись пальцями по його ескізах. — Він руйнує шаблони. Він змушує нейронні зв'язки шукати непрограмні шляхи. Це хаос, так. Але і можливість. Рін відчув, як у ньому борються художник і анархіст. Він був художником, а не зброєю. Його код викликав неконтрольовані зміни, він це бачив. Він боявся своєї сили. Чи мав він право використовувати її для масової маніпуляції, навіть якщо це було заради "звільнення"? — Ми не можемо просто кинути цей код у мережу, Ліно. Це як кинути гранату в натовп, сподіваючись, що вона вибухне лише у "поганих" людей, — сказав він, його голос звучав важко. — Це неконтрольовано. Вони почали працювати разом у його студії, намагаючись зрозуміти та контролювати "Шифр". Рін малював, Ліна аналізувала. Вони виявили, що код був дійсно непередбачуваним: він міг викликати сміх, сльози, параною, а іноді — навіть тимчасове просвітлення, відчуття істини, яке швидко зникало, наче ранковий туман. Це не була зброя маніпуляції; це було дзеркало внутрішнього хаосу, прихованого у кожній людині. «Це не ліки, Ліно, — сказав Рін. — Це лише діагностика». "Голографічні Пси" наближалися. Їхні дронів-розвідники патрулювали небо, їхні агенти прочісували райони. "OmniCorp" був на крок від них. Однієї ночі, коли Рін і Ліна працювали над модифікацією коду, їхнє місцезнаходження було викрито. Сигнали тривоги завивали, неон миготів, як скажений. Вони опинилися в пастці в одному з величезних рекламних тунелів, що пронизували місто. Звідусіль насувалися дронів з електрошокерами та корпоративні охоронці. На кінцевому екрані тунелю, куди вони бігли, з'явилося обличчя голови "OmniCorp" — ідеально відфотошоплене, з ледь помітною, хижою усмішкою. — Юний художнику, — пролунав його голос. — Ваш талант буде використаний. Ми перетворимо ваш "глітч" на контрольований інструмент щастя. Рін зрозумів. Корпорація планувала використати їхній код не для хаосу, а для масової, повністю контрольованої маніпуляції свідомістю громадян. Вони створять ілюзію ідеального світу, де кожен буде "щасливий" за їхнім графіком. — Ні! — прокричав Рін. Його художня душа збунтувалася. Він не міг дозволити, щоб його мистецтво, навіть випадково створене, стало інструментом тотального контролю. Але й не міг випустити неконтрольований хаос. Він прийняв рішення. Він дістав свій портативний проектор. — Ліно, заблокуй їхні сканери на дві хвилини! — вигукнув він. — Мені потрібен доступ до головного екрана! — Що ти збираєшся робити? — крикнула Ліна, її пальці вже літали по клавіатурі, створюючи перешкоди. — Я створю "Анти-Шифр"! — Рін почав гарячково малювати, його руки тремтіли, але були сповнені рішучості. Це був не код зміни, а код очищення. Він змішував елементи свого "глітча" з давніми, майже забутими символами пробудження. Він намагався створити візуальний ключ, який би не змінював свідомість, а змушував людей усвідомити маніпуляцію, побачити "шум" у корпоративній пропаганді. Це мав бути витончений, майже медитативний, але руйнівний для корпорації акт протесту. Охоронці вже наближалися, їхні силуети відображалися в калюжах неонового світла. Ліна відчайдушно намагалася стримати їх, її погляд був зосереджений, як лазер. Рін закінчив останній штрих, завантажив його на гігантський екран тунелю. "Анти-Шифр" спалахнув мільйонами пікселів. Це був візуальний вибух світла і форм, що не кричав, а шепотів істину. Мільйони людей у Новому Сеулі, дивлячись на екрани, несподівано відчули легке дзижчання у свідомості. Це не був хаос. Це було пробудження. Люди почали сумніватися у корпоративній істині, у "ідеальних" емоціях, у нескінченних обіцянках щастя. Почався "цифровий бунт" свідомості — не зброя, а дзеркало, що змусило місто подивитися на себе. Рін і Ліна зникли у неоновій ночі так само несподівано, як і з'явилися. Вони стали легендою — "художником, який навчив людей бачити", "хакером, що розкрив очі". Їхні імена передавалися по шептанню, а їхні "Анти-Шифри" з'являлися на фасадах будівель, як візуальні маяки свободи. Фінальна сцена. Рін і Ліна стоять на даху, дивлячись на місто. Дощ нарешті вщух, залишаючи лише вологі сліди. Неонове світло тепер не просто фон, а оживша палітра, де кожен колір має свій сенс, свою історію. Рін більше не відчуває себе загнаним художником. Його мистецтво — це не зброя, а голос свободи, який він знайшов у собі. Він дивиться на гігантський білборд, що рекламує "корпоративний сон". — Треба б щось намалювати на ньому, — усміхається він, дивлячись на Ліну. Ліна посміхається у відповідь, у її очах, як і в його, мерехтить той самий "шум", який тепер став свідомістю. Вони були готові. Неоновий Шифр щойно почав свій шлях.

#особистості #історія Як Микола Лисенко змінив характер гоголівського Тараса Бульби під час створення однойменної опери? З якою метою видатний композитор поклав музику на майже всю спадщину Тараса Шевченка? Й яким був його вплив на процес національного пробудження та державотворення українців? У новому випуску проєкту «Батьки-засновники» ведучі зустрілися із праправнуком видатного композитора, диригентом Миколою Лисенком, аби поговорити про його легендарного пращура. https://www.youtube.com/watch?v=HPZ8_nRXkaQ&t=1s

#виставки «Іван Марчук. Пробудження»: Чутлива виставка в Києві. Пройдіть символічним тунелем із запахом трав, послухайте спів пташок в одному із залів, помилуйтеся сюрреалістичними квітами і красою української місячної ночі, пориньте у світ мрій та спогадів художника… ⠀ 🗓Коли? Виставка триватиме до 9 листопада, Ср-Нд 12:00-19:00 📍Де? вул. Богдана Хмельницького, 7 🎟 Квитки: повний – 200 грн, пільговий – 100 грн

#виставки Виставка "Іван Марчук. Пробудження". 6 серпня у Музеї історії міста Києва відкривається виставка "Іван Марчук. Пробудження" - проєкт геніального українського художника, чия творчість стала культурним символом України на міжнародній арені. Виставка сформована на основі трьох авторських циклів - "Голос моєї душі", "Пейзаж" та "Цвітіння", де художник показує свою любов до рідної землі, пам'ять про українські традиції, відчуття дому та тугу за втраченим. Центральною роботою експозиції стане картина "Пробудження", створена Марчуком у Нью-Йорку, яка сьогодні набуває особливої глибини та символізму. Роботи для виставки надали 9 музеїв України та 18 приватних колекціонерів, дозволивши продемонструвати велике зібрання відомих творів митця, а також тих, що раніше ніколи не були представлені на широкий загал. Виставка триватиме до 9 листопада за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 7

Пробудження 👒

#поезія ...Любіть життя, всміхайтеся, радійте І дякуйте за неповторну мить. Кохайте, вірте, бережіть і мрійте В спекотну днину, і коли гримить. Любіть життя за кожен промінь сонця, За кожну в ніч запалену зорю. За стукіт віт в зачинене віконце, За кожен звук, за кожне : «я люблю!» ...Любіть життя за птахи щебетання, За зиму, осінь, літо і весну. За кожне подароване світання, За ранішнє пробудження зі сну. ...Любіть життя, воно крихке, мов келих, Про нашу ж долю знає тільки Бог. ...Любіть життя у проявах веселих, І в час зневіри, втоми і тривог. Любіть життя, не скигліть, не жалійтесь, Самі ж дорогу стелимо в світи! ...Любіть, творіть, кохайте, щиро смійтесь, Бо сплине час і треба буде йти! Ольга Гала

Алкоголь. Найбільш прийнятна отрута у світі. Продається легально, рекламується як товар першої потреби. Він усюди: в магазині, на весіллі, в рекламі, у відпустці. Але насправді - це нейротоксична, психоактивна речовина, яка тихо руйнує тебе зсередини. Безпечної дози алкоголю не існує. Навіть те "одне пивко ввечері" - це вже конкретні ушкодження. Повільні, але систематичні. ПИВО - не "для релаксу", а для інсулінорезистентності та естрогену. Те, що сьогодні називають "пивом" - часто підсолоджені пивоподібні напої, повні: ● цукру (глюкозо-фруктозного сиропу); ● штучних ароматизаторів; ● важких металів (з жестяних банок); ● та ксеноестрогенів, що порушують гормональний баланс у чоловіків. Результат? ● Пивний живіт; ● зниження тестостерону: ● гінекомастія (жіночі груди у чоловіків); ● агресія, поєднана з отупінням. А це - лише зовнішні прояви. Усередині відбувається розпад. ВИНО - "корисне для серця"? Справді? Міф про червоне вино як "французький секрет здоров’я" - сміливо викидаємо в смітник. Чому? Бо ресвератрол у вині діє лише у дозах, яких неможливо досягти без випивання десятків пляшок. А що отримуєш натомість? ● Сульфіти (консерванти - які викликають мігрені, астму, порушення імунітету); ● ацетальдегід - канцерогенний метаболіт алкоголю; ● ушкодження мітохондрій; ● руйнування мікрофлори кишківника. Кожен ковток - це порушення роботи печінки, знищення вітамінів групи B та зневоднення мозку. МІЦНІ НАПОЇ - етанол у чистому вигляді. "Лише один ковток", "100 грам для зігріву" - так починається будь-яка залежність. Чим міцніший алкоголь, тим важче організму боротися з токсином. Наслідки: ● Ушкодження нейронів - емоції, прийняття рішень, самоконтроль; ● руйнування кишкового бар’єру; ● пошкодження серця, підшлункової, мозку та печінки. Не потрібно років пияцтва. Достатньо кількох тижнів регулярного вживання, щоб запустити спіраль залежності... Алкоголь і мозок - повільне вбивство нейронів! ● Алкоголь - це жиророзчинний розчинник, а мозок складається на 60% із жиру; ● Пошкоджує нервові з’єднання, порушує нейромедіатори (дофамін, ГАМК, серотонін); ● Викликає тривогу, депресію, агресію, знижує самоконтроль; ●Порушує сон і відновлення - навіть після "одного коктейлю". Ти потрапляєш у замкнене коло: 》п’єш, щоб розслабитися... 》прокидаєшся з тривогою, нервозністю... 》знову п’єш, щоб заглушити похмілля... 》тіло втрачає біохімічний баланс... 》потрібно більше, частіше, міцніше... Коли починається залежність? Не тоді, коли сидиш під мостом. А тоді, коли: ● алкоголь регулярно з’являється у твоєму житті; ● ти не можеш розважатися, відпочивати, спілкуватися без нього; ● знецінюєш його вплив, бо "всі так роблять". Це тиха пастка. Систематична деградація, яка спершу б’є по нервовій системі, а потім - по печінці, підшлунковій, серцю й психіці. Наслідки вживання алкоголю: ● Зниження тестостерону і фертильності; ● Втрата маси мозку; ● Гіпертонія, кардіоміопатія; ● Мутації ДНК (підвищений ризик раку); ● Метаболічні розлади та вісцеральне ожиріння; ● Безсоння, поверхневий сон, нічні пробудження; ● Цироз печінки, панкреатит, рак стравоходу і шлунка; ● Емоційні розлади, депресія, імпульсивність. Немає "здорового" пива. Немає "келиха для здоров'я". Є лише нейротоксична отрута, яка руйнує твоє здоров’я - фізичне, психічне, гормональне і соціальне. Алкоголь - вовк в овечій шкурі. Дає тобі ілюзію на хвилину… і забирає роки життя...

Байдужість як вирок: Як внутрішня деукраїнізація підриває майбутнє Нації. На тлі повномасштабної війни, яку принесла в Українську землю роZZія — імперія, що завжди прагнула знищити Українську ідентичність, — з особливою болючістю постає питання: хто є українцем? І чи можна бути громадянином України тільки за паспортом, не розділяючи її мову, культуру, біль і надії? 🧬 Нація — це не паспорт, а приналежність духу. Мільйони людей в Україні народилися та зросли тут, але залишились внутрішньо чужими. Їхній світоглядному продукті країни-агресора, їхнє мовлення — російськомовне за замовчуванням, а фраза «какаяразница» стала символом глухоти до Національного болю. В час, коли мова є бронею, коли культура — щитом, така байдужість ранить не менше за зброю. 🧨 Байдужість — це не нейтральність, а токсична пасивність! Нейтральність в умовах геноциду — це підтримка агресора. Люди, які відмовляються визнавати цінність мови, обрядів, пам’яті, перетворюються в мовчазних співучасників. Їхній конформізм дозволяє ворогу легітимізувати ідеї «одного народу», стирати відмінності, знищувати унікальність Української душі. Байдужість — це політична позиція. Коли Український воїн гине за можливість твоїх дітей говорити Українською, але ти вперто обираєш іншомовну байдужість — ти перекреслюєш його жертву. 🧠 Культурна амнезія — небезпечніша за ракети Ворог боїться не тільки ЗСУ, а й Української книги, пісні, кіно. Він бомбить музеї, спалює архіви, знищує мову — бо знає: нація, яка втрачає культуру, нею легко керувати. Байдужа більшість — це підґрунтя для поразки не на полі бою, а у свідомості. Шлях порятунку — через пробудження ідентичності ! Цей допис не є осудом, а закликом до пробудження. Бути Українцем — це щоденне рішення. Обирати Українську — значить робити внесок у ПЕРЕМОГУ. Навіть якщо ти раніше не говорив, не читав, не співав Українською — почати ніколи не пізно. Бо в умовах війни мова — це не лише засіб комунікації. Це зброя, що формує свідомість і чинить спротив.

💬 На перший погляд, вісім секунд здаються дрібницею. Але саме за цей короткий час, за словами експертів, можна активізувати потужний механізм зниження стресу. 🧠Психологиня з мадридського центру Psicolink Аурора Вальєхо пояснює: "Обійми тривалістю понад вісім секунд стимулюють вивільнення окситоцину (гормону, що знижує рівень кортизолу) та сприяють відчуттю спокою і зменшують стрес майже миттєво". 🫂 Цей простий жест фахівці називають "правилом восьми секунд". Кортизол, також відомий як гормон стресу, виробляється наднирковими залозами у відповідь на фізичну або емоційну напругу. Він допомагає організму мобілізуватись у кризових ситуаціях, але його хронічно високий рівень може мати негативні наслідки. Серед яких: збільшення ваги, порушення сну, проблеми з травленням, ослаблення імунної системи, дратівливість, тривожність і депресія. 📝Найвищий рівень кортизолу спостерігається зранку, між 6:00 і 8:00, приблизно через 30–45 хвилин після пробудження, і знижується до ночі, що допомагає тілу розслабитися. ♥️🙌🏻 Обійми — не єдиний спосіб нормалізувати гормональний фон. Як зазначає психологиня Пілар Ґерра: "Зниженню кортизолу також сприяє контакт очима, щира розмова, фізична активність, релаксаційні практики (зокрема майндфулнес) і психотерапія". Цікаво, що на рівень кортизолу може впливати навіть закоханість. "Коли ми відчуваємо зв’язок із кимось, хто викликає в нас відчуття безпеки, кортизол знижується, а ми почуваємось щасливішими. Так трапляється незалежно від типу стосунків. Але якщо зв’язок сприймається як загроза чи емоційний ризик, рівень кортизолу підвищується", – пояснює Вальєхо. #дослідження #наука #факт

НАновини‼️: Чому головний рабин України звертається до Трампа, порівнює Росію з Іраном і закликає євреїв до дії Головний рабин України Моше Асман дав емоційне інтерв’ю агентству «Укрінформ», у якому розповів, як його особиста трагедія переплітається з долею українського народу, і чому боротьба України — це також єврейська місія на захист життя, правди й свободи. Він поділився подробицями свого візиту до США, де зустрічався з впливовими політиками та релігійними лідерами, зокрема з Ренді Файном і Марком Бернсом, і пояснив, чому Росія та Іран — це два обличчя одного зла, що однаково загрожує як Україні, так і Ізраїлю. Асман наголосив: іранські дрони, що нині б’ють по Києву, згодом можуть бути спрямовані на Тель-Авів, і це має стати сигналом для пробудження єврейської громади. Його фраза «Росія — це Іран, а Іран — це Росія» звучить як пряме попередження. Він розповів про Анатевку — унікальне єврейське поселення під Києвом, яке стало прихистком під час повномасштабного вторгнення. А також — про загибель прийомного сина Матітьягу, який воював у лавах ЗСУ. На його честь Асман зводить будинок для сиріт і поранених воїнів. Рабин говорить і про схожість між ізраїльським та українським суспільствами, силу єдності, уроки, які Україна може взяти в Ізраїлю, і навпаки — чому Ізраїлю варто повчитись у українських волонтерів. Він вірить, що одна успішна операція може призвести до падіння путінського режиму. Головне — не втрачати віру й діяти. Читайте повний огляд на сайті НАновини — Новини Ізраїлю, де звучить голос тих, хто справді розуміє ціну життя і свободи: https://nikk.agency/uk/chomu-golovnij/ #нановини #nanews #мошеасман #рабинукраїни #ізраїльукраїна #євреївукраїні #трамп #іран #путін #осьзла #анатевка #війна #україна #ізраїль #євреї