#історія #особистості
🙏 14 грудня 1884: Миколай Чарнецький — Блаженний Священномученик.
Сьогодні ми згадуємо день народження видатної постаті Української Греко-Католицької Церкви, свідка віри та мученика — Миколая Чарнецького. Він народився 14 грудня 1884 року на Львівщині.

⛪ Життя, присвячене Церкві

Миколай Чарнецький здобув духовну освіту в Римі та після повернення в Україну став активним діячем УГКЦ. Протягом життя він обіймав важливі посади:
Він був професором філософії та богослов'я у Станіславівській (Івано-Франківській) семінарії.
Згодом він приєднався до монастирської спільноти редемптористів, яка активно займалася місіонерською та освітньою діяльністю на Східній Україні.
У 1931 році був таємно висвячений на єпископа і призначений Апостольським візитатором для українців-католиків на Волині та Поліссі.

⛓️ Тернистий шлях і мучеництво

З початком радянських репресій проти Церкви після 1945 року єпископ Миколай Чарнецький, як і багато інших діячів УГКЦ, відмовився відректися від віри та унії з Римом.
У 1946 році він був заарештований. Розпочався його десятирічний шлях страждань у радянських тюрмах і таборах. Він пройшов через 30 різних пенітенціарних установ, зазнав жорстоких тортур та знущань, але не зламався. Згідно зі свідченнями, його здоров'я було підірване, а тіло мало сліди понад 60 поранень і травм від побоїв.
У 1956 році він був звільнений через невиліковну хворобу та виснаження, повернувшись до Львова, де й помер у 1959 році.

🥇 Проголошення Блаженним

Свідчення про його стійкість у вірі, духовну силу та витривалість під час переслідувань стали основою для його канонізації.
27 червня 2001 року під час свого візиту в Україну Папа Римський Іван Павло II проголосив єпископа Миколая Чарнецького Блаженним Священномучеником — одним із 25 новомучеників УГКЦ, які засвідчили свою вірність Церкві та своєму народові ціною власного життя.

Життя Миколая Чарнецького є символом незламності духу українського народу та його віри в найважчі часи тоталітарних режимів. 🕯️🇺🇦

#Постаті

ГЕТЬМАН НЕРЕЄСТРОВИХ КОЗАКІВ

«Іван Сулима - один з тих легендарних ватажків, слава і безсмертя яких стають славою і безсмертям нації».

Богдан Сушинський

12 грудня 1635 року на ешафоті Старого міста Варшави постав гетьман нереєстрових запорозьких козаків Іван Сулима. В останньому бажанні Сулима просив, щоб йому в труну по-клали золоту медаль, отриману від Папи Римського. Та мати труну Сулимі не судилося: багаторазовий переможець турків, який узяв фортецю Кодак, мусив простягати шию кату.

Після лютих мук гетьману відрубали голову, тіло його четвертували і для остраху іншим розвісили на міських мурах польської столиці. За рішенням сейму трьох його сподвижників було четвертовано на центральній площі у Варшаві.

Іван Сулима народився в православній шля хетській сім'ї в с. Рогощі Київського воєводства. Із молодих их літ здобув добру освіту. Зустрів свою єдину Улясю. Закоханий Іван Сулима порівнював її то з відьмою, то з блискавкою: «чорнюща, як ніч, з глибокими відьомськими очима... дивна, чимось небезпечна».

Був добрим хазяїном у своїх селах, надійним чоловіком, батьком трьох синів. Власним кштом Сулима у рідній Сулимівці побудував унікальний Свято-Покровський храм.

За публікацією Ганни Черкаської

З відривного календаря "Український народний календар" за 12 грудня.
----------

#Постаті

ГЕТЬМАН НЕРЕЄСТРОВИХ КОЗАКІВ

«Іван Сулима - один з тих легендарних ватажків, слава і безсмертя яких стають славою і безсмертям нації».

Богдан Сушинський

12 грудня 1635 року на ешафоті Старого міста Варшави постав гетьман нереєстрових запорозьких козаків Іван Сулима. В останньому бажанні Сулима просив, щоб йому в труну по-клали золоту медаль, отриману від Папи Римського. Та мати труну Сулимі не судилося: багаторазовий переможець турків, який узяв фортецю Кодак, мусив простягати шию кату.

Після лютих мук гетьману відрубали голову, тіло його четвертували і для остраху іншим розвісили на міських мурах польської столиці. За рішенням сейму трьох його сподвижників було четвертовано на центральній площі у Варшаві.

Іван Сулима народився в православній шля хетській сім'ї в с. Рогощі Київського воєводства. Із молодих их літ здобув добру освіту. Зустрів свою єдину Улясю. Закоханий Іван Сулима порівнював її то з відьмою, то з блискавкою: «чорнюща, як ніч, з глибокими відьомськими очима... дивна, чимось небезпечна».

Був добрим хазяїном у своїх селах, надійним чоловіком, батьком трьох синів. Власним кштом Сулима у рідній Сулимівці побудував унікальний Свято-Покровський храм.

За публікацією Ганни Черкаської

З відривного календаря "Український народний календар" за 12 грудня.
----------

#історія #особистості
🎶 Данило Роздольський: Збирач пісенних скарбів Галичини.
Сьогодні, 10 грудня, ми відзначаємо день народження видатної постаті української культури — Данила Роздольського (1875–1904). Хоча його життя було коротким (він помер у 29 років), він залишив по собі безцінний спадок як фольклорист, етнограф та музикознавець, який зберіг для нащадків тисячі українських народних пісень Галичини.

🎤 Записувач голосів народу

Данило Роздольський був священником УГКЦ, але його головною пристрастю стала народна творчість. Його діяльність припала на період, коли запис фольклору ставав науково систематизованим, і Роздольський став одним із найактивніших збирачів пісень у Східній Галичині.
Його головна заслуга полягає у використанні новітніх на той час технологій для запису автентичного звучання:
Фонограф: Роздольський був одним із перших українських етнографів, хто почав активно використовувати фонограф (пристрій для механічного запису та відтворення звуку, винайдений Едісоном) для фіксації мелодій та виконавської манери. Це дозволило зберегти пісні не лише у нотному записі, але й у живому, оригінальному звучанні.
Сумлінність: Він записував пісні від селян у різних регіонах Галичини, намагаючись зберегти всі діалектні, ритмічні та мелодичні особливості. Його збірки стали фундаментальним джерелом для вивчення української музичної етнографії кінця XIX – початку XX століття.

📚 Науковий спадок

Хоча значна частина його праць була опублікована вже після його смерті, вони мали величезний вплив на українську науку:
"Галицько-руські народні мелодії": Ця величезна збірка, упорядкована у співпраці з Філаретом Колессою, містить сотні пісень, зібраних Роздольським.
Теоретичні праці: Він також зробив внесок у вивчення весільних обрядів та інших елементів традиційної культури.

Данило Роздольський став символом безкорисливого служіння рідній культурі. Його роботи довели, що український фольклор є невичерпним джерелом національної ідентичності, яке заслуговує на найретельніше наукове вивчення.

#Постаті

ВОЛОДИМИР РОМАНЮК

9 грудня 1925 р. у селі Химчин (нині — Івано-Франківщина) народився Василь Романюк Володимир Патріарх Київський і всієї Русі-України.

19-річним Василь, як член ОУН, отримав 10 років радянських таборів. Після повернення Романюк здобув теологічну освіту в духовній семінарії в москві. Висвячував отця Володимира кардинал Йосип Сліпий, з яким вони перебували в таборах. Отець Володимир чесно ніс своє пасторське служіння. Та у червні 1970 р. за виступ проти арешту історика Валентина Мороза йому заборонили правити.

У ніч із 12 на 13 січня 1972 року, коли було арештовано більше двохсот свідомих українців, Василь Романюк потрапив до ворожих рук. І знову - доля політв'язня.

Після дев'ятнадцяти років таборів йому судилося стати Патріархом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Неповних два роки тривало високе служіння.

14 липня 1995 р. патріарх Володимир (Василь Романюк) отримав телефонний дзвінок. Після цього він одягнув світське вбрання і пішов у Ботанічний сад Київського університету. Там на нього очікували дві жінки. Згідно з офіційною версією, Романюку стало зле. Так загинув Великий українець, а його поховання на Софіївській площі стало першим днем офіційної зачистки пострадянської України від українців.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 9 грудня.
-----------

#Постаті

ВОЛОДИМИР РОМАНЮК

9 грудня 1925 р. у селі Химчин (нині — Івано-Франківщина) народився Василь Романюк Володимир Патріарх Київський і всієї Русі-України.

19-річним Василь, як член ОУН, отримав 10 років радянських таборів. Після повернення Романюк здобув теологічну освіту в духовній семінарії в москві. Висвячував отця Володимира кардинал Йосип Сліпий, з яким вони перебували в таборах. Отець Володимир чесно ніс своє пасторське служіння. Та у червні 1970 р. за виступ проти арешту історика Валентина Мороза йому заборонили правити.

У ніч із 12 на 13 січня 1972 року, коли було арештовано більше двохсот свідомих українців, Василь Романюк потрапив до ворожих рук. І знову - доля політв'язня.

Після дев'ятнадцяти років таборів йому судилося стати Патріархом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Неповних два роки тривало високе служіння.

14 липня 1995 р. патріарх Володимир (Василь Романюк) отримав телефонний дзвінок. Після цього він одягнув світське вбрання і пішов у Ботанічний сад Київського університету. Там на нього очікували дві жінки. Згідно з офіційною версією, Романюку стало зле. Так загинув Великий українець, а його поховання на Софіївській площі стало першим днем офіційної зачистки пострадянської України від українців.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 9 грудня.
-----------

#Постаті

ТВОРЕЦЬ ХОРОВОГО СТИЛЮ ГАЛИЧИНИ

7 грудня 1870 року у віці 55 років помер Михайло Вербицький - композитор, диригент, священник, автор мелодії Державного Гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився Михайло Вербицький 4 березня 1815-го в селі Явірник Руський поблизу Перемишля (нині - Польща). Грунтовну музичну освіту він здобув у провідних композиторів. Навчався у Львівській духовній семінарії.

Написав музику до понад 20 театральних вистав. Автор музики до твору Івана Гушалевича «Мир вам, браття, всі приносим», який став гімном Галичини. Створив хорову композицію до «Заповіту» Тараса Шевченка. Фанатично любив Шевченка і мріяв написати музику до всіх його віршів.

Займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Віртуозно грав на гітарі.

Вважається, що музику до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» він написав у 1863-му. Вперше виконаний на зібранні громади Перемишльської семінарії того ж року. Хоча як самостійний твір «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 10 березня 1865-го.

У 1917-1920 роках твір став одним із гімнів ЗУНР та УНР, у 1939-му - гімном Карпатської України, а з 1992-го - Державним Гімном незалежної України.

З відривного календаря "Український народний календар" за 8 грудня.
-------------

#Постаті

ТВОРЕЦЬ ХОРОВОГО СТИЛЮ ГАЛИЧИНИ

7 грудня 1870 року у віці 55 років помер Михайло Вербицький - композитор, диригент, священник, автор мелодії Державного Гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився Михайло Вербицький 4 березня 1815-го в селі Явірник Руський поблизу Перемишля (нині - Польща). Грунтовну музичну освіту він здобув у провідних композиторів. Навчався у Львівській духовній семінарії.

Написав музику до понад 20 театральних вистав. Автор музики до твору Івана Гушалевича «Мир вам, браття, всі приносим», який став гімном Галичини. Створив хорову композицію до «Заповіту» Тараса Шевченка. Фанатично любив Шевченка і мріяв написати музику до всіх його віршів.

Займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Віртуозно грав на гітарі.

Вважається, що музику до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» він написав у 1863-му. Вперше виконаний на зібранні громади Перемишльської семінарії того ж року. Хоча як самостійний твір «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 10 березня 1865-го.

У 1917-1920 роках твір став одним із гімнів ЗУНР та УНР, у 1939-му - гімном Карпатської України, а з 1992-го - Державним Гімном незалежної України.

З відривного календаря "Український народний календар" за 8 грудня.
--------

#історія #особистості
🎼 Левко Ревуцький: Титан української музики, що поєднав класику і фольклор.
Сьогодні, 7 грудня, ми вшановуємо день народження Левка Миколайовича Ревуцького (1888–1977) — одного з найвидатніших українських композиторів, педагогів та музичних діячів XX століття. Його творчість стала золотим мостом, що з'єднав традиції українського музичного фольклору з високими стандартами європейської класичної симфонічної музики. 🇺🇦

Формування Генія

Левко Ревуцький походив зі старовинного роду й отримав блискучу освіту. Він одночасно навчався у Київському університеті (на історико-філологічному факультеті) та у Київській консерваторії. Його вчителем композиції був сам Рейнгольд Глієр, який пізніше став його колегою. Таке поєднання глибокої гуманітарної ерудиції та професійного музичного досвіду сформувало його унікальний композиторський стиль.

Музична Спадщина

Головною рисою творчості Ревуцького є глибоке впровадження української народної пісенності у симфонічні та камерні жанри. Він не просто використовував народні мелодії, а переплавляв їх, збагачуючи складними гармоніями та поліфонічною технікою.

Ключові твори:
Симфонія № 2 мі-мажор (1927, друга редакція 1940): Цей твір вважається вершиною його симфонізму та одним із найвидатніших досягнень української музики XX століття. У ній майстерно об'єднані народні мотиви та складна європейська форма.
Хорові обробки народних пісень: Його обробки, зокрема пісень-дум, відрізняються філігранною технікою, глибоким розумінням фольклору та драматизмом.
Фортепіанні твори: Вони також демонструють його віртуозність і ліризм.

Педагогічний Внесок
Ревуцький був не лише композитором, але й визначним педагогом. Він виховав цілу плеяду українських митців, серед яких були такі видатні постаті, як Дмитро Майборода та Григорій Майборода. Його діяльність у Київській консерваторії (де він був професором) мала вирішальний вплив на становлення української композиторської школи.

Левко Ревуцький залишив по собі спадщину, яка є еталоном національної ідентичності та академічної майстерності. Його музика — це справжній голос української душі. ✨

Міжнародний фестиваль светрів
Міжнародний фестиваль светрів (International Sweater Vestival), що відзначається в першу п’ятницю після Дня подяки, – це дивне і веселе свято, яке вшановує один з найуніверсальніших і найулюбленіших, зручних та затишних предметів одягу, а саме светру-жилету. Цей день – не лише про моду, а й про прийняття різноманітності, комфорту та творчості.

Історія та еволюція светра
Походження светра
Світшоти з’явилися у 1882 році, спочатку вони були розроблені для спортсменів, щоб сприяти потовиділенню і зниженню ваги під час занять спортом. Він набув популярності в 1900-х роках, особливо серед чоловіків, і незабаром перетнув гендерний бар’єр. Видатні постаті, такі як Елеонора Рузвельт та персонажі, такі як Шер Горовіц з “Невігласів”, носили цей одяг, що зробило його модним висловом.


Светр-жилет в сучасному світі
Останніми роками светр-жилет знову став популярним завдяки знаменитостям і модним дизайнерам. Він був представлений на подіумних показах, його носили ікони в різних сферах, зміцнюючи своє місце в сучасній моді.

Святкування Міжнародного фестивалю светрів
Як взяти участь?

Вдягніть светра. Найпростіший спосіб відсвяткувати — одягнути светр. Незалежно від того, чи віддаєте ви перевагу класичному або модному стилю, головне — продемонструвати своє особисте відчуття моди.
Даруйте светри. Поділіться радістю, пожертвувавши светр тим, хто його потребує, або подарувавши його друзям і родині.
Створіть власний “фестиваль” – організуйте зустріч або вечірку, де всі будуть одягнені у светри. Ви навіть можете створити власний показ, щоб продемонструвати різні стилі та дизайни.
Персонажі з різних фільмів і серіалів носили светри, зокрема Клінт Іствуд у “Брудному Гаррі”, Чендлер Бінг у “Друзях” і Чак Басс у “Пліткарці”. Ці персонажі демонструють універсальність та позачасовість цього одягу.

Чому ми любимо Міжнародний фестиваль светрів
Різноманітність у моді. Светр-жилет носять різні групи людей, від хіпстерів до спортивних фанатів, що демонструє його широку привабливість.
День заохочує людей експериментувати зі своїм стилем, змішуючи та поєднуючи різні вбрання зі светрами.
Сезонна відповідність. Фестиваль припадає на грудень, і це ідеальний час для того, щоб светр зігрівав і надавав стилю протягом холодних місяців.
Міжнародний фестиваль светрів – це день вшанування класичного предмета одягу, який витримав випробування часом. Це день, коли можна розважитися з модою, проявити індивідуальність і насолодитися комфортом і стилем, які дарують светри. Тож у першу п’ятницю після Дня Подяки приєднуйтесь до святкування, одягнувши свій улюблений светр!