РОЗВІНЧУЮ МІФ «РОСІЯ ПРАВОНАСТУПНИК СССР».

Термін «Россия – это правопреемник СССР» тиражує не лише російська пропаганда, але й цілком притомні люди Тому треба нарешті розібратися, як воно було насправді. Для цього заглянемо в документ із назвою «Договор о правопреемстве в отношении внешнего государственного долга и активов Союза ССР (Москва, 4 декабря 1991 года)».

У статті 2 цього договору зазначено таке: «Сторонами настоящего Договора являются государства - правопреемники СССР, в дальнейшем именуемые Стороны, а именно: …..».
Вгадайте, скільки там перелічено правонаступників? Правильно – 15 шт, всі колишні радянські республіки. Цей документ визначав скільки процентів державного боргу СССР має заплатити кожна із колишніх республік.

Так звідки ж узявся міф, що РФ начебто є єдиною правонаступницею всього СРСР?

Це пішло від маніпуляцій Москви з членством в ООН. Наперед зауважу, що світові лідери не заперечували проти цієї схеми, бо таким чином намагалися підсолодити Москві втрату 14 підвладних республік.

Отож, Москва не хотіла, щоб Росія вступала в ООН як нова держава і не хотіла, щоб її викинули із Ради Безпеки ООН. За спогадами посла СРСР в ООН Воронцова (і не лише його) США та Великобританія порадили Ельцину написати листа, що Росія є продовжувачем СРСР – а отже, їй не треба повторно вступати в ООН, а досить просто замінити табличку з назвою країни. Думаю, вони й пролобіювали, щоб на цю маніпуляцію заплющили очі (бо це не була зміна назви держави, РФ та СРСР - це абсолютно різні держави).

Для реалізації цієї схеми 21 грудня 1991 р. Рада глав держав СНД (11 республік) поклопотала перед ООН з цього питання: «Государства Содружества поддерживают Россию в том, чтобы она продолжила членство СССР в ООН, включая постоянное членство в Совете Безопасности, и других международных организациях.»

А вже 24.12.1991 Єльцин написав листа в ООН. Процитую повністю:

«Имею честь информировать Вас, что членство Союза Советских Социалистических Республик в Организации Объединенных Наций, в том числе в Совете Безопасности, во всех других органах и организациях системы ООН продолжается при поддержке стран Содружества Независимых Государств Российской Федерацией (РСФСР). В связи с этим прошу вместо названия «Союз Советских Социалистических Республик» использовать наименование «Российская Федерация».

Российская Федерация в полной мере сохраняет ответственность за все права и обязанности СССР в соответствии с Уставом ООН, включая финансовые обязательства.

Прошу рассматривать настоящее письмо как свидетельство полномочий представлять Российскую Федерацию в органах ООН всем лицам, имеющим на данный момент полномочия представителей СССР в ООН».

Отож, Москва залишила за Росією право залишитися членом ООН, вважатися країною-засновником, зберегти місце у Раді Безпеки, інших міжнародних організаціях.

13 січня 1992 року МЗС РФ було видано Нота Главам Дипломатичних Представництв у Москві, у якій було написано таке:

«Российская Федерация продолжает осуществлять права и выполнять обязательства, вытекающие из международных договоров, заключенных Союзом Советских Социалистических Республик.

Соответственно Правительство Российской Федерации будет выполнять вместо Правительства Союза ССР функции депозитария по соответствующим многосторонним договорам.
В этой связи Министерство просит рассматривать Российскую Федерацию в качестве Стороны всех действующих международных договоров вместо Союза ССР».
Нота була проголошена в односторонньому порядку, в тому числі трактується як спроба перехопити хоч економічні зв'язки, адже в СРСР республіки не могли безпосередньо вести зовнішньоекономічну діяльність, всі міжнародні економічні договори були від імені СРСР.

Висновок:
1) Правонаступників СРСР п'ятнадцять штук. При цьому правонаступництво чітко виписане – зовнішні борги СРСР.
2) Правонаступництво Росії в ООН також було чітко визначено – це можливість залишитись в Раді Безпеки зі зміною таблички (і вже представляти виключно РФ), володіти всім дипломатичним майном за кордоном, перехопити на себе економічні та інші (напр. безпекові) договори СРСР. І все.

Російська пропаганда подає правонаступництво Росії над структурами СРСР в ООН, начебто Росія володіє якимись ексклюзивними правами над всіма екс-республіками, що цілковита брехня.

ВЛАСНА СИЛА

Вантаж у свідомість важливі уроки,
Не жди від людей співчуття чи поради,
Вимірюй самотньо життєве пророцтво.

Відстоюй приватні проєкти відрадно,
Будуй неодмінно міцну перепону,
Слабким сподіванням зміни кут та градус.

Очищуй надійність житейським тампоном,
Цурайся спокуси худої надії,
Знаходь у собі справедливість японську.

Обчислення твої працюють по ділу,
Лишень власна сила вбезпечує спокій,
Розвіє вагання, рівняє події.

Шляхи дають досвід хоч мало допоки,
Та ти не надійся на поміч довкілля,
Запевни себе, що це є справжній поклик.

Доцільність блокує затьмарення кількість,
Де розчарування не знайде причини,
Бо розпач зникає як в озері кільця.

Ти міцно тримаєш обчислення чинні,
Позиція певна здолає завади,
Прибравши всі зайві, даремні причини.

Тож змінюй життя, бо тобі це підвладно.

Мирослав Манюк
29.08.2026

10 серпня 1919 р. Запорозька група Армії УНР визволила Вінницю від російсько-більшовицьких окупантів.

Наприкінці липня 1919 року у війні проти більшовиків підрозділи двох українських армій – Наддніпрянської та Галицької перейшли в наступ. 29 липня частини Запорозького корпусу – Чорні запорожці і 7-а дивізія визволили м. Проскурів (нині – Хмельницький). Одночасно на південному напрямку 3-а Залізна дивізія завдала поразки більшовикам у Вапнярській операції та звільнила місто та залізничний вузол Вапнярка.

Після цього штаб Дієвої Армії УНР, порадившись з командуванням УГА, наприкінці липня 1919 р. видав директиву про початок загального наступу 2 серпня 1919 р. Війська УНР і ЗУНР були поділені на 3 основні групи: Група Коростенського напряму – 2-й Галицький корпус та Група Січових стрільців; Група Київського напрямку – Запорізька група, 1-й Галицький корпус та 3-й Галицький корпус; Група Одеського напрямку – Київська група Армії УНР, 3-а та Волинська дивізії. 2 серпня група Київського напряму почала Жмеринську операцію. Жмеринку було взято після запеклих боїв 9 серпня. 10 серпня була звільнена Вінниця.

11 серпня Штаб Головного Отамана видав директиву, згідно якої наказано наступати головними силами на Київ, щоб якнайшвидше звільнити Правобережжя від більшовиків.

Картина: «Звільнення Вінниці. 1919 рік» (автор художник-баталіст Артур Орльонов).

😋 Рогалики з шоколадною начинкою
ІНГРЕДІЄНТИ для тіста (на 14 штук):
молоко — 500 мл
олія рослинна — 80 мл
цукор — 100 г
борошно — 850 г (приблизно)
дріжджі свіжі — 20 г (або сухі — 7 г)
яйце — 1 шт.
сіль — 0,5 ч. л.
Начинка:
Шоколадна паста (Nutella або інша) — 200–300 г
🔥 ПРИГОТУВАННЯ:
1. Підігріте молоко влити в миску.
2. Додати дріжджі, олію, яйце, сіль і цукор, добре перемішати.
3. Поступово всипати борошно та замісити м’яке, нелипке тісто протягом 8–10 хвилин.
4. Накрити тісто й залишити у теплому місці на 30 хвилин до збільшення вдвічі.
5. Розділити тісто на 14 рівних частин.
6. Кожну частину розкачати у формі трикутника.
7. На широкий край викласти 1–2 ч. л. шоколадної пасти.
8. Скрутити у форму рогалика.
9. Викласти на деко, накрити та залишити на 20 хвилин для підйому.
10. Збити яйце з невеликою кількістю молока та змастити рогалики.
11. Випікати у розігрітій до 180°C духовці 25–30 хвилин до золотистого кольору.
12. Готові рогалики посипати цукровою пудрою.
Поради:
Тісто має бути м’яким і еластичним.
Слідкуйте за часом розстоювання — тісто повинно добре піднятися.
Начинку можна замінити на будь-яку іншу за смаком.
Готові рогалики зберігати в закритій ємності до 3 днів.
Смачного!

Психологиня, яка щойно повернулася з Таїті дає поради, як правильно жити. Що ж, це варто почитати...

Спочатку, як відомо, була суцільна порожнеча.
Проєкт виглядав незавершеним, тому Господь подивився на це діло й мовив: "Треба щось робити".
За кілька днів з’явилися небо, хмари, густі ліси та безкрайній степ. Краса неймовірна. Але Творцю здалося, що в цьому едемі якось занадто тихо — ніхто не обговорює погоду і не бідкається на владу.
Тоді Він створив першого українця.
Чоловік відкрив очі, подивився на дикі краєвиди, почухав потилицю і замість компліментів Творцю діловито запитав:
— Добре, звісно... Але город де?
Довелося терміново виділяти під це діло чорнозем. Українець часу не гаяв: засадив картоплю, буряк, цибулю, помідори, а три гектари залишив під загадкове "про запас'. Поглянув на роботу й зітхнув: "От тепер уже можна жити".

Проте Творець знав: чоловікові самому бути недобре. Так з’явилася жінка. Вона критично оглянула свіжостворений всесвіт, хмикнула й констатувала:
— Гарно... Але хата крива.
У той же день усесвіт зазнав першої генеральної реконструкції: стріху перекрили, піч побілили, подвір’я підмели, а вздовж тину вишикувалися мальви. Господь усміхнувся — виявляється, порядок теж може бути маленьким дивом.

Звісно, не обходилося без випробувань. Господь дав людям дощ. Три дні вони раділи, на четвертий почали бурчати: "Ну вже досить, гниє ж усе!". Тоді Він послав сонце. За три дні вони знову нарікали: "Уже занадто, усе горить!".
— Воістину, — зітхнув Творець, — нелегка справа — догодити людям.

Але справжні веселощі почалися, коли Господь вирішив: «Дарую вам сусідів, аби не були ви самотні».
Нові мешканці оселилися поруч і одразу розгорнули таку агентурну мережу, якій позаздрили б усі спецслужби світу. Ще до сходу сонця вони з точністю до хвилини знали:
Хто вже прокинувся, а хто "спить, як пан";
Що саме сусід закопав у кутку городу;
І головне — чому вчора у хаті навпроти світилося допізна (версії варіювалися від «рахують мільйони» до "читають таємні знаки").

Бачачи це, Господь створив тин. Не для сварок, ні! А для того, щоб їм було на що спертися ліктями під час вечірнього симпозіуму. Щовечора біля тину вирішувалися долі галактики, обговорювалися діти й те, що «колись усе було трохи інакше».
Щоб полегшити людям життя, Бог дав їм пісню. Янголи на небесах тільки крилами розводили:
— Господи, вони ж щойно відпахали дванадцять годин на сонці! Чому вони співають, а не лежать без почуттів?
— Бо хто співає разом, — посміхався Творець, — той уже не сам.

Минали літа. Народ розмножувався, картоплі ставало більше, і настав час обрати старшого. Зібралася велика рада.
Це був тріумф демократії: кожен присутній точно знав, як керувати державою. Особливо голосно кричав той, кого взагалі ніхто ні про що не питав. Рада тривала до глибокої ночі, після чого всі стомлено розійшлися по хатах, ухваливши доленосне рішення: "зібратися ще раз".
Господь подивився на це й подумав: "Довго радяться. Але коли прийде година діла — зроблять за п'ять хвилин".

З таймінгом теж виникли нюанси. Бог створив годинник, щоб люди берегли час. Але українці виявилися хитрішими: вони почали дивитися на нього щохвилини, бідкаючись, що нічого не встигають, і примудрялися губити самі миті життя в гонитві за планом.
А щодо навчання на помилках? Це став національний вид спорту. Наступивши на одні й ті самі граблі тричі, українець гордо піднімав голову і казав: "Треба було ще тоді мене послухати!".

На сьомий день Господь вирішив нарешті відпочити. Він заварив собі чаю, підготував хмаринку зручнішу, аж раптом знизу донісся стук сокири та гучні крики.
— Господи! — звернулися люди до неба. — Ми тут подумали... А може, ще криницю викопаємо? До обіду трохи попрацюємо, а там уже відпочинемо!
Творець зрозумів: спокій скасовується. Цей народ не міг просто сидіти. Навіть коли все летіло шкереберть, вони ставили на вогонь чайник і спокійно казали: "Та нічого... прорвемося".

Тоді Господь вирішив піти на хитрість і послав до них янгола з перевіркою, щоб той навчив їх порядку. Янгол спустився, поважно сів на лавці й почав роздавати інструкції: як дерева саджати (бо одні саджали для тіні, другі для плодів, а треті — щоб сусід луснув від заздрощів), як хати будувати й паркани ставити. До речі, паркани вийшли такі високі, що місцеві кури, перелітаючи до сусіда, автоматично отримували статус перелітних птахів.
Слухали янгола довго й уважно. Аж тут господар хати виніс на стіл свіжий хліб, наливку і шматок генеральського сала з проріззю. За хвилину з’явилася макітра з гарячими, щойно зліпленими варениками.
— Пригощайся, гостю придорожній, — сказали люди. — Та ми ненадовго... — скромно мовив янгол, сідаючи до столу.
Звісно ж, «ненадовго» затягнулося до другої години ночі. Янгол встиг зліпити три вареники (причому був свято переконаний, що без його ліплення вечеря б зірвалася), вивчити п'ять народних пісень і двічі посперечатися про те, чия черга косити траву біля дороги.
Коли ревізор повернувся на небо, вигляд він мав трохи пом'ятий, але щасливий.
— Ну що? — запитав Господь. — Навів порядок? Навчив їх не сваритися і не давати порад без дозволу?
Янгол зітхнув, погладив живіт і відповів:
— Господи, вони непереможні. Вони сваряться так, наче запрошують на вечерю. Вони дають поради навіть вітру. Але коли я йшов, вони годину тримали мене біля хвіртки, сунули в торбу пиріжки й сказали, що без мене село пропаде. Воістину, у них міцні стіни, але абсолютно відкриті серця.

Поглянув тоді Господь на землю крізь віки. Побачив міста великі, золоті поля, що хвилювалися, мов море, і своїх дивних, галасливих, але таких рідних людей.
Вони все так же поспішали, губили окуляри на власному лобі, будували триметрові паркани, але в хвилину скрути віддавали останню сорочку абсолютно незнайомій людині.
Зійшлися янголи навколо престолу й тихо запитали:
— Господи, Ти дав їм стільки всього: і пісню, і сміх, і мову багату, і навіть сало з варениками. А коли ж настане час, що в них усе буде ідеально? Коли закінчаться всі суперечки біля тину?
Господь посміхнувся, дивлячись, як на землі у вікнах маленьких хат спалахують вечірні вогники, схожі на зорі.
— Усе буде добре тоді, — відповів Творець, — коли вони перестануть чекати, що хтось інший зробить це замість них. Я створив цей світ і дав їм усе необхідне. А от людяність у ньому — це вже їхня щоденна робота.
І благословив Господь українську землю: і працю важку, і пісню дзвінку, і хліб на столі, і той самий гучний сміх, який рятує від будь-якої темряви.

І був вечір. І був ранок. А день цей триває і донині. Люди все так же виходять з гостей, по дві години прощаються біля хвіртки, а потім повертаються до хати, ставлять чайник і кажуть: "Ну що, почнемо?".
І з цих простих слів щодня починається новий усесвіт.

Досить слухати чужі поради! 🛑 Час довіряти власним відчуттям і брати повну відповідальність за свої рішення.

Найчастіше ми гальмуємо через страх: «А що скажуть інші?», «А що, як моє рішення не схвалять?». Але правда в тому, що судження інших — це їхні проблеми, а не ваші.
Робіть так, як відчуваєте ви. Це ваше життя, і ви маєте повне право проживати його по-своєму!

ОТАМАН


На камені видно характер козацький,
Він з тої землі, де виблискують плавні.
В скульптурі помітна суть реалізацій.


В житті отаман величезну мав славу,
А погляд й тепер виглядає природним.
Він знав наперед свої цілі державні.


Його не лякали імперські народи,
Він мову тримав, як і руку на шаблі,
З якої в боях здобувалась свобода.


Він вів за собою не тільки для слави,
Аби не зламати козацької ланки
Й не дати для відступу ворогу шансів.


Він слухав поради ще з давніх курганів
І радився з тими, що в битвах бували.
Бо воля без мудрості — це не змагання.


Герой Гордієнко гнав кожну навалу,
Бо з твердим характером був по натурі
І слава його з кожним разом зростала.


Сьогодні ми бачимо це у скульптурах,
В картинах, піснях, у віршах, де так просто
Показано все в українській культурі.


Допоки є пам'ять — жива буде й постать.


Мирослав Манюк
24.06.2026

Не раджу роздавати поради. Особливо, коли вас про це ніхто не просив...

❗️Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров закликав громадян росії, які незаконно перебувають на території тимчасово окупованого Криму, негайно покинути півострів.


За його словами, вже понад три тижні ЗСУ завдають точних ударів по військових об'єктах на півострові, і інтенсивність цих ударів буде тільки зростати.


⚡️Голова Меджлісу порадив росіянам покинути Крим поки функціонує Керченський міст. Адже, каже, скоро такої можливості не буде.


«Не відкладайте на завтра свій від'їзд з Криму. Збирайте речі та повертайтеся на свою батьківщину. Зараз. Потім буде пізно», - заявив у відеозверненні Рефат Чубаров.