#історія #постаті
Володимир Янів: Психолог нації та архітектор української науки в екзилі.
​Коли ми говоримо про інтелектуальний спротив у XX столітті, постать Володимира Яніва (народився 17 січня 1908 року) виринає як символ академічної незламності. Це була людина, яка не просто вивчала історію чи соціологію, а намагалася препарувати саму душу українського народу, аби зрозуміти, чому ми такі, які ми є. 🧠🇺🇦

​Янів був класичним представником покоління «зубатої» української інтелігенції Галичини. Член Пласту та ОУН, він пройшов через польські тюрми та німецькі концтабори, зокрема Заксенгаузен. Проте замість того, щоб озлобитися, він перетворив свій травматичний досвід на науковий інструмент. Його праці з етнопсихології — це спроба об'єктивно, без зайвих лестощів, подивитися на український характер: з його емоційністю, прагненням до свободи та хронічною нездатністю до тривалої державної дисципліни. 📜⚖️

​Іронія його життєвого шляху полягала в тому, що він став «ректором без держави». Очолюючи Український вільний університет у Мюнхені протягом багатьох років, Янів створив справжню інтелектуальну фортецю. Поки в радянській Україні гуманітарні науки були затиснуті в лещата марксизму-ленінізму, в Мюнхені під керівництвом Яніва українська думка дихала на повні груди. Він довів, що університет — це не стіни, а люди та ідеї, які вони продукують. 🏛️🎓

​Критично оцінюючи доробок Яніва, варто відзначити його концепцію «української людини». Він не боявся вказувати на наші слабкі сторони, вважаючи, що лише через усвідомлення власних комплексів нація може стати зрілою. Його громадська активність була феноменальною: від участі у Світовому конгресі вільних українців до головування в Науковому товаристві ім. Шевченка в Європі. Він був тим «цементом», що тримав розпорошену по світу українську еліту разом. 🤝🌍

​Володимир Янів помер у Мюнхені, так і не дочекавшись того розквіту незалежності, про який писав у своїх розвідках. Проте його життя — це ідеальна ілюстрація тези: якщо у народу забирають землю, він повинен вкорінитися у свою культуру та науку так глибоко, щоб жоден режим не зміг його викорчувати. 🌳📖

#історія #події
​Скриня зі скарбами людства: Як Британський музей відчинив двері у вічність 🏛️🌍
​Уявіть собі Лондон 15 січня 1759 року. Вулиці заповнені екіпажами, а в повітрі витає запах вугільного диму та аристократичної цікавості. Саме цього дня в елегантному особняку Монтегю-хаус відбулася подія, що змінила наше уявлення про культуру: вперше для публіки відкрився Британський музей. Це був перший у світі національний публічний музей, який належав не королю чи церкві, а всьому народу (ну, принаймні тій його частині, що мала пристойний вигляд). 🎩✨

​Все почалося з одного дуже допитливого лікаря — сера Ганса Слоуна. За своє життя він назбирав понад 71 тисячу експонатів: від засушених рослин і рідкісних книг до античних монет і дивних ідолів. У своєму заповіті він запропонував цю «купу багатства» державі за символічну суму. Парламент почухав потилицю, провів лотерею (так, музей фінансували азартні ігри!), і вуаля — національна скарбниця готова. 🎰🏺

​Ось кілька нюансів тогочасного «музейного етикету», які сьогодні здаються дикими:
​Вхід за записом: Ви не могли просто зайти з вулиці. Потрібно було подати письмову заяву, дочекатися схвалення і отримати квиток на певну годину. Музейники боялися «неконтрольованого натовпу», тому пускали лише 15 осіб на годину. 📝🕰️
​Екскурсія-спринт: Гід проводив відвідувачів залами так швидко, що роздивитися єгипетську мумію чи грецьку вазу було майже неможливо. Люди скаржилися, що їх «проганяють крізь знання, як крізь стрій».
​Музей «усього»: Тоді під одним дахом сусідили скелети динозаврів, середньовічні рукописи та етнографічні маски. Це був такий собі інтелектуальний вінегрет, який згодом розділили на окремі установи (наприклад, Природничий музей). 🦖📜

​З часом Британський музей перетворився на справжню «імперію знань». Саме тут зберігається Розетський камінь, завдяки якому ми навчилися читати ієрогліфи, та мармури Парфенона. Сьогодні це місце, де можна здійснити навколосвітню подорож за кілька годин, не виходячи з будівлі.

​Британський музей навчив світ головному: історія — це не приватна власність, а спільний спадок. І хоча дискусії про те, чи варто повернути деякі експонати на батьківщину, не вщухають досі, 15 січня назавжди залишиться днем, коли знання перестали бути привілеєм обраних. 🏛️🗝️

#сторія #події
Гімн, що вистояв: Як музика Вербицького стала кодом нації 🇺🇦
Кожен українець знає ці перші акорди, від яких по шкірі пробігають «мурахи» розміром з добрий кавун. Але чи замислювалися ви, що 15 січня 1992 року наша держава нарешті отримала свій офіційний музичний «паспорт»? Саме цього дня Президія Верховної Ради України затвердила музичну редакцію Державного Гімну.

Історія цієї мелодії — це справжній трилер із елементами детективу та незламності. Михайло Вербицький, скромний священник і композитор, написав музику на вірші Павла Чубинського ще у XIX столітті. Тоді він навряд чи міг уявити, що під ці звуки будуть народжуватися і вмирати імперії, а через сто років під них підійматимуть прапор незалежної держави. 🎼

Довгий час радянська влада намагалася «заглушити» цю мелодію, пропонуючи натомість сурогати про «братні народи». Але, як кажуть, справжній хіт неможливо заборонити цензурою. Музика Вербицького — це не просто набір нот, це енергетичний згусток, який дивним чином поєднує в собі церковну велич і бойовий козацький дух. ⚔️

Затвердження музичної редакції у 1992-му стало фінальною крапкою в дискусіях «а що ж нам співати?». Цікаво, що текст Гімну («Ще не вмерла України...») офіційно затвердили значно пізніше, лише у 2003 році. Проте саме музика з 15 січня почала супроводжувати кожен офіційний ранок країни, нагадуючи, що ми не просто «територія», а нація з власним ритмом серця. 💓

Це наш офіційний маніфест волі, завізований історією та часом. І так, співати його вголос — це найкращий фітнес для душі. 🎤✨

Коли на початку 90-х Україна нарешті скинула «братні» кайдани, постало рубане питання: під яку музику ми будемо крокувати в майбутнє? Вибір Гімну нагадував епічне шоу талантів, де на кону стояла не просто популярність, а акустичний символ вічності. Дискусії були настільки палкими, що диригентські палички ледь не перетворювалися на шаблі. ⚔️

Основними «конкурентами» перевіреного часом Вербицького були справжні титани українського мелосу. Давайте глянемо, хто дихав у потилицю нашому переможцю:

«Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний...») ⛪
Микола Лисенко створив справжній духовний шедевр. Багато хто вважав, що саме цей величний хорал має бути державним славнем. Він ідеально підходив для урочистих соборів, але для футбольних матчів чи військових парадів йому, можливо, бракувало тієї самої «маршової» агресії та драйву. Сьогодні він залишається нашим духовним гімном, що теж неабиякий статус.

«Запорозький марш» 🐎
Мелодія Євгена Адамцевича (в обробці Віктора Гуцала) настільки потужна, що під неї хочеться негайно осідлати коня і відвоювати Крим (що, власне, завжди актуально). Це був би неймовірно енергійний гімн, але критики закидали йому відсутність вокальної партії, яка б об’єднувала народ словами.

«Ой у лузі червона калина...» 🌿
Гімн Українських Січових Стрільців. Пісня, яку ми всі знову заспівали на повні груди після 24 лютого. Вона була надто «повстанською» для тогочасного обережного парламенту, де ще сиділо чимало «червоних» піджаків, у яких від цієї мелодії починалася алергія.

«Марш Нової Армії» («Зродились ми великої години...») 🦅
Гімн ОУН. Потужно? Безперечно. Радикально? Для 1992 року — занадто. Тоді політикум шукав щось більш «соборне» і менш партійне.
Зрештою, перемогла композиція «Ще не вмерла України...». Чому? Бо вона пройшла випробування часом, підпіллям і тюрмами. Вона була вже не просто піснею, а паролем. Вибір музики Вербицького 15 січня 1992 року був актом історичної справедливості: ми повернули собі те, що в нас намагалися вкрасти десятиліттями. ✍️🇺🇦

11 січня 1913 року на Львівщині народився Василь Кук (псевдо «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Медвідь»), генерал-хорунжий, останній головнокомандувач УПА.

Василь Кук народився у селі Красне, нині Буського району Львівської області. Навчався у Золочівській гімназії, належав до юнацького куреня «Пласту» ч. 22 ім. Івана Богуна. Здобув юридичну освіту у Люблінському університеті, де познайомився з майбутнім главою Організації українських націоналістів Степаном Бандерою.

Понад чверть століття віддав Василь Кук партизанській війні проти польських, німецьких і радянських окупантів. У 1950 році, після смерті Романа Шухевича, він став головнокомандувачем Української повстанської армії.

Працівники радянських каральних органів не могли його зловити майже 10 років. Кук мав близько 40 псевдонімів, але найбільш відомі два: в УПА - «Леміш», серед оперативників радянської держбезпеки - «Барсук».

23 травня 1954 року разом зі своєю дружиною Уляною Крюченко був схоплений співробітниками МВС УРСР в підземному бункері на Львівщині.

Після шести років ув’язнення Кука звільнили. Після звільнення працював науковим співробітником в Центральному Державному Історичному Архіві УРСР. Закінчив екстерном Київський держуніверситет імені Тараса Шевченка.

Василь Кук є автором десятків наукових праць з історії та культури України. Останні роки свого життя мешкав у Києві. В 1990-2007 роках співпрацював з редакцією «Літопису УПА». Був головою наукового відділу Всеукраїнського братства ОУН і УПА. Писав спогади, виступав.

У 2002 році Кук відмовився від звання Героя України. Пояснив це тим, що його побратимів досі на державному рівні не визнали учасниками бойових дій і боротьби за незалежність України. .

🕯Василь Кук помер 9 вересня 2007 р. у своїй квартирі у Києві. Прощання з останнім ГК УПА проходило у Києві в Будинку вчителя, потім його тіло було перевезено до Львова, де продовжились панахидні заходи.

Поховали Василя Кука в його рідному селі Красне Львівської області. Так заповідав покійний.

⚡️Я з 83-го року патріот України, у мене навіть тату є! Я був патріотом України до того, як це стало мейнстрімом, — Кошовий.
Опозиціонери називають мене клоуном. Я пишаюсь тим, що я клоун, — заявив він.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

✊ 1 січня — День народження Степана Бандери.
В кривавому ХХ століття лише збройна боротьба, а не віршики Вінниченка, могла дати шанс на існування. У той час Україна була окупована СРСР та Польщею. Степан Бандера спочатку боровся проти Варшави, потім проти Москви, і врешті-решт проти Берліну.
Бандера організув атентат Броніслава Перацького за пацифікацію та Олексія Михайлова за Голодомор 1932-1933.
Через радянську пропаганду довгий час не сприймався у центральній та східній Україні. Лише переосмислення власної ідентичності, яке відбулося через гібридну агресію кацапів у 2014 році, змусили суспільство переглянути роль Бандери у процесах націотворення та боротьби за самовизначення.
Вже аж у ХХІ століття стало відомо про діяльність ОУН на Донеччині. Нині окупована Красногорівка колись була центром групи ОУН, а осередки відкривалися у Горлівці, Донецьку, Слов'янську, Краматорську та навіть у Таганрозі, який довгий час був поєднаний з Україною. І це все вдавалося йому організовувати, будучи в гітлерівському концтаборі Заксенгаузен.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Повстанець в однострої УПА-Захід.
Оперативна група УПА-Захід діяла на території Галичини, Буковини, Закарпаття та Закерзоння. Створена на базі частин Української народної самооборони (УНС).
На терені Галичини вже в 1942 р. бойові групи ОУН сформувались в Українську Народну Самооборону (УНС), яка діяла до кінця 1943 р.
Під кінець 1943 р. назва УНС зникає зовсім, на її місці постає Оперативна група УПА-Захід. Протягом 1944 року до складу УПА-Захід входило 8 воєнних округ. Пізніше відбулася реорганізація, в результаті якої залишилось шість воєнних округ.
/світлина спільноти УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting.

#історія #постаті
Святослав Караванський: Лицар Українського Слова та В'язень Сумління 📚🔓
24 грудня 1920 року народився Святослав Караванський — видатний мовознавець, поет, перекладач та багаторічний в’язень радянських концтаборів. Його життя стало символом інтелектуального спротиву системі, яка намагалася стерти українську ідентичність. 🏛️🇺🇦

Караванський був людиною неймовірної долі. Під час Другої світової війни він брав участь у діяльності ОУН, за що у 1944 році отримав свій перший термін — 25 років таборів. Попри каторжну працю на трасі Тайшет–Братськ, він не зламався, а навпаки — почав свою титанічну працю над словниками та поезією. ⛓️❄️

Після амністії у 1960 році він повернувся до Одеси, де зайнявся активною журналістською та філологічною діяльністю. Він першим відкрито виступив проти русифікації вищої школи в Україні, написавши статтю «Про одну політичну помилку». Така сміливість коштувала йому свободи знову: без суду, лише за рішенням прокурора, його відправили досиджувати «недобуті» 8 років таборів суворого режиму. 🚫🗣️

Загалом Святослав Караванський провів у неволі близько 31 року. Але саме в тюрмі він створив свої найвідоміші праці, зокрема «Практичний словник синонімів української мови». Його боротьба була не лише політичною, а й лінгвістичною — він боровся за кожне питомо українське слово, яке радянська влада намагалася замінити калькою з російської. 📖🧠

Його праці «Секрети української мови» та «Пошук українського слова» досі є настільними книгами для кожного, хто прагне говорити чистою та багатою мовою. Караванський довів: можна відібрати свободу пересування, але неможливо відібрати свободу думки та любов до рідного слова. Його спадщина — це потужна зброя в культурній війні за незалежність. 🗡️✨

День зимового сонцестояння

Зимове сонцестояння для жителів Північної півкулі у 2025 році настає 21 грудня. Цієї доби маємо найменше світлих годин, а ніч є найдовшою за весь рік. В астрономічному сенсі це означає, що планетарна вісь досягла найбільшого кута нахилу від Сонця. Сонце стоїть на висоті всього 23.5° над горизонтом. День зимового сонцестояння — це астрономічний початок зими. Для астрономів це унікальний момент механіки Всесвіту.

Для всіх живих істот на Землі тривалість світлового дня дуже важлива, а єдиним джерелом світла й тепла на нашій планеті є Сонце. З наближенням зими ми кожного дня помічаємо, що воно чимдалі пізніше сходить і раніше сідає. Навіть опівдні світило стоїть низько над горизонтом. Якщо подивитися на свою полуденну тінь, то саме в час грудневого сонцестояння вона буде найдовшою.

Звичаї давніх народів світу
Період зимового сонцестояння був дуже важливим в культурі давніх народів всього світу. Фактично, багато звичаїв, символів та ритуалів, пов’язаних з Різдвом, насправді походять від святкування грудневого сонцевороту в язичницькі часи.

Рим
У Давньому Римі свято продовжувалося сім днів, починаючи з 17 грудня. Називалися ці дні сатурналіями на честь Сатурна — римського бога землеробства та врожаю. В цей період пробачалися образи, призупинялися війни, влаштовувалися бенкети та народні гуляння. Навіть раби в ці дні мали право на відпочинок.

Слов’яни
У наших слов’янських пращурів був звичай з приходом найдовшої ночі в році колядувати, бо цей день вважався днем бога Коляди. Люди намагалися позбутися всього старого й зайвого, а також загадували бажання та співали пісень на честь Коляди, дякуючи йому за відродження Сонця.

Після прийняття християнської релігії церковні служителі постаралися підлаштувати ці традиції під православні вірування. В період зимового сонцевороту стали святкувати Різдво.

Ірландія
Для друїдів цей день був часом смерті й відродження, коли сили природи та людські душі оновлювалися. Вони вважали, що темрява помирає, а світло народжується, при цьому даруючи нове життя душам померлих.

В Ірландії є доісторична кам’яна споруда Ньюгрейндж. Вона збудована таким чином, що в день зимового сонцевороту сонячні промені проникають всередину споруди та яскраво освічують її протягом кількох хвилин. Деякі дослідники вважають, що й Стоунхендж в Англії має схоже призначення — щоб відстежувати рух планети відносно Сонця.

Країни Скандинавії
У скандинавських країнах святкували Йоль — так називали період зимового сонцестояння. Люди запалювали вогнища на честь бога Тора — вважалося, що він повертає землі сонячне світло. Традиційно спалювали ритуальне поліно, а попіл збирали. Це був оберіг від нещастя, його зберігали цілий рік.

Китай
Давні китайці теж відзначали зимовий сонцеворот. Традиції виходили зі східної філософії балансу й гармонії енергій «інь» та «янь». Це був час відродження позитивної енергії, коли готували пригощання та збирали родину за одним столом.

Цікаві факти по зимове сонцестояння
Найкоротший день та найдовша ніч припадають на 21, 22 або 23 грудня, коли нахил земної вісі у напрямку від Сонця становить найбільше значення. День зимового сонцестояння припадає на 21 чи 22 грудня у Північній півкулі та 20 чи 21 липня у Південній півкулі. Над лінією обрію Сонце знаходиться в найнижчій точці.
З літнього сонцестояння Сонце кожен день підіймається на меншу висоту над горизонтом. Назва «сонцестояння» виникла тому, щосаме в цей день небесне світило не змінює свого положення стосовно горизонта (мається на увазі максимальная висота над горизонтом). Тривалість світового дня становить трохи понад 8 годин, після чого кожний наступний день поступово збільшується, а Сонце починає підійматися все вище і вище.
З днем зимового сонцестояння вкрай рідко збігається місячне затемнення. З 1793 року такі співпадіння відбулися лише 10 разів, останнє сталося у 2010 році. До речі, у 2010 році повне місячне затемнення також співпало з повним місяцем. Наступного разу повний Місяць та день зимового сонцестояння співпадуть аж у 2094 році.
Найчастіше зимове сонцестояння відбувається 21 грудня, але може статися 20 чи 23 числа. Останнє явище 23 грудня відбулося у 1903 році, наступні – 20 грудня 2080 року та 23 грудня 2303 року.
У День зимового сонцестояння у 1898 році П’єр та Марія Кюрі відкрили радій, розпочавши цим атомну еру. У 1968 році 21 грудня в космос був запущений Аполлон-8, на навколомісячну орбіту вперше вийшли люди та досягли Місяця.
Відомий старовинний комплекс Стоунхендж вирівняний відносно західної вісі Сонця, а пам’ятник Ньюгрейндж – відносно лінії сходу Сонця під час зимового сонцестояння. Призначення конструкції досі остаточно не визначене, але саме на День сонцестояння до Стоунхенджу приїздить найбільше туристів зі всього світу.
Зимове сонцестояння – це не найхолодніший день, і подія ніяк не пов’язана зі зменшенням відстані між Землею та Сонцем. Вона обумовлена відхиленням вісі планети, що становить 23,5 градуси.
Зимове сонцестояння з давніх часів відігравало важливу роль в обрядах і традиціях різних народів. У цей день римляни відзначали свято Сатурналія на честь бога Сатурна, покровителя сільського господарства. В Ірані святкували свято Ялда, яке символізувало народження бога Сонця та його перемогу над темрявою.
День, на який випадає зимове сонцестояння, майже на 9 годин коротший за день літнього сонцестояння. Тобто темний час доби довший на цілий робочий день.
У день зимового сонцестояння 21 грудня 2020 року планети-гіганти Юпітер та Сатурн зблизилися так, що відстань між ними стала мінімальною. Через це у південно-західній частині горизонту протягом півтори години земляни спостерігали яскравий парад Юпітера та Сатурна, що майже злилися в одну планету при спостереженні неозброєним оком. Але це ніяк не пов’язано безпосередньо із сонцестоянням.

🇺🇦⛵️🥇Українські яхтсмени — чемпіони світу з вітрильного спорту серед молоді!

На молодіжному чемпіонаті світу у місті Віламора (Португалія)🇵🇹 Святослав Мадоніч та Дмитро Карабаджак святкували 🥇перемогу у класі «420» серед чоловічих та змішаних екіпажів.

У фінальний день змагань відбулося три заїзди. У стартових перегонах наш екіпаж фінішував на 15 місці, проте вже у наступних став переможцем і у заключних заїздах посів третє місце. Українці набрали 25 очок, випередивши ізраїльських яхтсменів Зіва Штуба та Лою Шеффлер (34 очки), які лідирували перед фінальною гонкою. Бронза у новозеландців Камерона Брауна та Олівера Стоуна (38 очок).
#спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport