#дати #свята
🌾 Сталеве Зерно: День Працівників Сільського Господарства України.
Сьогодні, у третю неділю листопада (16 листопада 2025 року), Україна відзначає День працівників сільського господарства. Це свято є нагодою віддати належне праці мільйонів людей, чия щоденна робота не просто наповнює національний кошик, а й забезпечує стратегічну продовольчу безпеку усього світу.

🇺🇦 Битва за Хліб

Історично склалося, що Україна є однією з головних світових житниць. Навіть в умовах постійних викликів, аграрний сектор залишається основою національної економіки та ключовим експортером.
Це свято — про тих, хто, незважаючи на природні катаклізми, логістичні блокади та економічну нестабільність, продовжує виводити техніку в поле. Воно присвячене агрономам, механізаторам, тваринникам, науковцям та керівникам господарств, які тримають на собі колосальний тягар відповідальності.

⚔️ Робота на Лінії Стійкості

Сільське господарство України сьогодні є прикладом незламності. У багатьох регіонах робота ведеться в умовах постійної небезпеки: заміновані поля, зруйнована інфраструктура, дефіцит ресурсів.
* Експортний Потенціал: Завдяки стійкості аграріїв, Україна продовжує відігравати життєво важливу роль у стримуванні глобальної продовольчої кризи. Це не просто торгівля — це міжнародна місія. ⚖️
* Інновації: Сектор швидко адаптується, впроваджуючи нові технології для підвищення ефективності та безпеки праці.

День працівників сільського господарства — це визнання того факту, що міцність держави починається із сильної землі. Дякуємо тим, хто живить Україну і світ, забезпечуючи, щоб зерно проростало навіть у найтемніші часи. Ваша праця — це справжній подвиг. 🚜🖤

#історія #події
🌿 Екологічний Обіт: Як Україна Приєдналася до Глобального Щита Біорізноманіття.
Сьогодні, 16 листопада, минає чергова річниця набуття чинності для України Конвенції про охорону біологічного різноманіття (КБР). Це не просто суха юридична дата 1994 року, а момент, коли молода незалежна держава взяла на себе один із найскладніших та найважливіших екологічних обов'язків перед світом.

🌐 Суть Угоди

Конвенція, підписана у Ріо-де-Жанейро у 1992 році на історичному "Саміті Землі", стала першим глобальним договором, що охоплює всі аспекти біорізноманіття: від видів та екосистем до генетичних ресурсів. Її три головні стовпи:
* Збереження біологічного різноманіття.
* Стале використання його компонентів.
* Справедливий розподіл вигод від використання генетичних ресурсів.
Цей документ визнав, що збереження природи — це не благодійність, а критична умова виживання людства. 💀

🇺🇦 Зобов'язання та Реалії 1994 року

Приєднання України до КБР у 1994 році стало логічним кроком. З її унікальними екосистемами — від Полісся до Карпат і Кримських гір — країна володіє колосальним природним капіталом.
Набуття чинності Конвенцією вимагало від Києва:
* Розробки національної стратегії та плану дій зі збереження біорізноманіття.
* Створення та розширення природно-заповідного фонду.
* Інтеграції принципів збереження природи в економічні сектори.
Це було нелегке завдання. В умовах економічної кризи 90-х екологічні пріоритети часто відсувалися на другий план. Проте, саме цей міжнародний договір став тією юридичною силою, яка змушувала державу звертати увагу на питання охорони рідкісних видів, боротьби з браконьєрством та незаконною вирубкою лісів.

⏳ Чому це Важливо Сьогодні?

Сьогодні, через десятиліття, Конвенція продовжує слугувати моральним і правовим компасом. Вона нагадує, що економічний розвиток має бути збалансованим. Кожна втрачена ділянка степу, кожне зникаюче болото — це не просто статистика, а порушення міжнародних зобов'язань та підрив національної безпеки. 🥀
Конвенція зобов'язує нас інвестувати в природу, бо вона є нашим єдиним справжнім страховим полісом. Або ми захищаємо біорізноманіття, або світ, у якому ми житимемо, буде набагато біднішим, небезпечнішим і менш стійким. 🌍⚖️

#історія #події
🌍 ЮНЕСКО: Як Народжувався Щит Культури та Освіти у Світі.
16 листопада 1945 року в Лондоні відбулася подія, що заклала фундамент для міжнародного співробітництва у сферах, які є основою цивілізації, — було офіційно засновано ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури). Ця дата стала символом віри людства у відновлення та мир після жахіть Другої світової війни.

🛡️ Ідея Миру через Знання

Витоки створення ЮНЕСКО лежать у глибокому переконанні, що політичні та економічні угоди не можуть гарантувати міцний мир. Мир повинен бути заснований на інтелектуальній та моральній солідарності людства. Ідею вперше озвучили під час війни уряди країн-союзників, які бачили, як нацистський режим цілеспрямовано знищував освітні та культурні інституції.
Після війни, 1–16 листопада 1945 року, в Лондоні відбулася конференція, скликана за ініціативи Великої Британії та Франції. Представники 44 держав зібралися, щоб обговорити створення організації. Результатом стало підписання Конституції ЮНЕСКО 16 листопада. Документ набув чинності 4 листопада 1946 року після ратифікації його 20 державами.

🏛️ Основна Місія та Діяльність

Місія ЮНЕСКО, викладена у її Конституції, вражаюча своєю амбітністю: "Сприяти зміцненню миру та безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки і культури, з метою забезпечення загальної поваги до справедливості, законності, прав людини та основних свобод".
Ключові напрямки роботи організації включають:
* Освіта: Сприяння якісній освіті для всіх, включаючи розробку стандартів та підтримку грамотності. 📚
* Культура: Збереження всесвітньої спадщини (об'єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), захист культурного розмаїття та нематеріальної спадщини. 🖼️
* Наука: Розвиток міжнародного співробітництва в галузях екології, океанографії, соціальних та гуманітарних наук. 🔬
Таким чином, заснування ЮНЕСКО стало історичним актом віри у те, що людство, об'єднане знаннями та взаємоповагою, здатне запобігти новим глобальним катастрофам. Організація й досі залишається ключовим гравцем у формуванні глобального культурного та освітнього ландшафту.

16 листопада 1952 року у Львові на 81-му році життя померла одна із найбільш славетних українських співачок Соломія Амвросіївна Крушельницька. Світове визнання вона здобула своїм унікальним лірико-драматичним сопрано із широким діапазоном у три октави зі специфічним «оксамитовим» тембром та блискучою акторською грою.

Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в звичайному українському селі Білявинці на Тернопільщині, у багатодітній родині греко-католицького священника прогресивних поглядав Амвросія Васильовича Крушельницького.

Уже в дитинстві Соломія виявила виняткову музичну обдарованість. Під керівництвом батька вона вивчила нотну грамоту, разом зі своїми братами і сестрами співала у домашньому хорі. Консерваторію Галицького музичного товариства Соломія закінчила з срібною медаллю, а в характеристиці екзаменаційної комісії зазначено: «має всі дані для того, щоб стати прикрасою навіть першорозрядної сцени. Дзвінкий і дуже симпатичний звук голосу її мецо-сопрано, музична освіта, високе почуття прекрасного, природна зовнішність, сценічна стать — словом все, чим нагородила її природа, обіцяють їй в артистичній кар’єрі найкращу майбутність».

Для того, щоб продовжити навчання, молода співачка після закінчення консерваторії вирішила їхати до Італії.

З середини 1890-х років Соломія Крушельницька тріумфально гастролювала в оперних театрах Австрії, Польщі, Італії, Іспанії, Франції, Португалії, росії, Єгипті, Алжирі, Аргентині, Чилі. До її репертуару на семи європейських мовах входили понад 60 оперних партій, приблизно стільки ж камерних творів та більше сотні народних пісень.

Видатний італійський оперний композитор Джакомо Пуччіні (1858-1924), твори якого до сьогодні складають основу світового оперного репертуару, назвав Крушельницьку «найпрекраснішою й найчарівнішою Баттерфляй». Він мав на те повну підставу — після провалу його «Мадам Баттерфляй» у міланському «Ла Скала» оперу довелось переробляти, і у травні 1904 року прем'єра її оновленої версії у театрі «Ґранде» у північно-італійському місті Брешія виявилась надзвичайно успішною саме завдяки блискучому виконанню Соломією Крушельницькою головної партії Чіо-Чіо-Сан.

Незмінно повертаючись до рідної Галичини, Соломія Крушельницька брала участь у Шевченківських святах, під час яких виконувала українські народні пісні та солоспіви Миколи Лисенка.

У 1910 році Соломія Крушельницька одружилась з італійським адвокатом Чезаре Річчоні. Подружжя оселилось на віллі під назвою «Саломе» у невеличкому містечку В'яреджо в Тоскані.

Після Першої світової війни Крушельницька залишила оперну сцену (востаннє вона виступила у 1920 році у неапольському театрі) і розпочала камерно-концертну діяльність. Як і раніше, багато гастролювала світом, стала першою українською оперною зіркою, яка приїхала до Північної Америки — у 1928 році відбулось її велике концертне турне дванадцятьма містами США і Канади. Виступом у 1929 році у Римі Соломія Крушельницька завершила свою концертну діяльність.

Після смерті у 1938 році чоловіка Крушельницька приїхала до Галичини провідати рідних. Друга світова війна застала її разом з членами родини на відпочинку у Карпатах. Повернутись до Італії їй вже не судилось. Совєцька влада реквізувала її будинок у Львові, придбаний ще у 1903 році, залишивши їй лише одне помешкання. Вже літня та хвора Соломія Крушельницька після війни влаштувалась на роботу до Львівської консерваторії (для цього їй довелось сфальсифікувати свій вік, зменшивши його на кілька років). У 1948 році вона була змушена погодитись на передачу совєцькій державі своєї вілли у В'яреджо, яка була невдовзі продана. Крушельницька отримала громадянство срср та незначну частку від вартості вілли.

Востаннє Соломія Крушельницька співала у Львівській філармонії у 1949 році.

🕯Померла співачка 16 листопада 1952 року від раку горла. Похована на Личаківському кладовищі.

Одразу шість підрозділів активних дій Головного управління розвідки Міноборони України отримали пакет допомоги від анонімного благодійника з Нідерландів.

Про це в суботу, 15 листопада, повідомляє пресслужба ГУР МОУ.

Нідерландський благодійник передав:

понад 700 помпових рушниць Hatsan MKA1919 та MAVKA MKA1919;
130 коліматорних прицілів Holosun Enclosed HS512C-RD та Holosun Paralow HS403B, які не залежать від зовнішнього освітлення і погодних умов;
20 000 одиниць набоїв.
Командир підрозділу активних дій ГУР МО України “Артан” з позивним Титан розповів, що передані рушниці — ефективний засіб протидії низьколітаючим ворожим БПЛА.

“Ця зброя стала дієвим інструментом у боротьбі з загрозами з повітря, особливо в ближньому бою. Попри те, що ім’я доброчинця залишається нерозкритим, ми щиро вдячні за цей жест підтримки. У часи повномасштабної війни проти російської агресії будь-яка цілеспрямована допомога — це прояв солідарності”, — наголосив Титан.

Допомога вже вирушила до бійців спецпідрозділів ГУР “Артан”, “Арей”, KRAKEN, “Шаманбат”,

Міжнародного Легіону та групи “Вікінги”. Загальна вартість переданої розвідникам допомоги становить 350 тисяч євро.

Передача спорядження відбулася за сприяння благодійної організації “Колективна допомога та логістика” та міжнародного фонду Ukraine Aid Operations. Постачання здійснено через військову торгівельну платформу ORKOV.NET.

Коли «Титанік» тонув — серед крижаного океану та криків відчаю — одна жінка підвелася. Вона не кричала. Не плакала. Не завмерла від страху. Вона схопила весло, зробила крок уперед — і змінила хід подій.

Цією жінкою була Маргарет «Моллі» Браун. Фільм Джеймса Кемерона «Титанік» зробив її відомою (роль виконала Кеті Бейтс), але її справжня історія значно глибша, ніж одна ніч трагедії. Моллі була видатною активісткою, філантропкою та жінкою, яка випереджала свій час.

Маргарет багато подорожувала і вела активне світське життя. Вона перебувала в Єгипті, коли отримала листа про хворобу племінника. Моллі негайно повернулася до Франції й сіла на перше судно до США — на «Титанік».

Далі все стало історією. У найтяжчі години катастрофи вона не розгубилася і, перш ніж сісти до рятувальної шлюпки, вирішила шукати тих, хто ще залишався на борту.

У хаосі після зіткнення Моллі зберігала холодний розум. Опинившись у шлюпці № 6, вона зіткнулася з переляканим матросом, який не міг керувати ситуацією.

Тоді вона сама взяла весло й почала віддаляти шлюпку від судна, що тонула, та від вирву, який воно створювало. Саме її рішучість допомогла урятувати людей навколо.

Після порятунку «Карпатією» її лідерство не зникло. Вільно володіючи трьома мовами, Моллі одразу організувала допомогу тим, хто втратив усе, та створила фонд підтримки врятованих, використовуючи власні кошти.

Доброчинність Моллі Браун почалася задовго до трагедії. Народжена в бідності, вона разом із чоловіком розбагатіла завдяки гірничому буму в Колорадо. Але багатство не віддалило її від людей.

Моллі активно боролася за права шахтарів, підтримувала рух за виборче право для жінок, фінансувала освіту дівчат і виступала за соціальні реформи. Вона була людиною культури й суспільства, але завжди залишалася на боці тих, кому бракувало можливостей.

Після «Титаніка» Маргарет прагнула свідчити про пережите, щоб домогтися кращих заходів безпеки на морі. Однак, попри її величезний внесок, її часто ігнорували лише тому, що вона — жінка.

Та вона ніколи не мовчала. Її мужність і благодійна діяльність були згодом визнані у всьому світі: у 1932 році французький уряд нагородив її Орденом Почесного легіону.

Спадщина Моллі Браун полягає не лише в тому, що вона пережила загибель «Титаніка». Вона довела: можна потопити корабель, але неможливо зламати жінку, якою керують сміливість і сила духу.

Вона показала світові, що достатньо взяти весло, взяти відповідальність — і почати рятувати інших.

Тієї ночі крижана вода забрала корабель, але подарувала нам легенду: жінку, яка не чекала дозволу, щоб діяти, і чий незламний дух не тоне досі.

🇺🇦 За першу годину програми "Зимова підтримка" українці подали півмільйона заявок, - Зеленський

"Кошти можна буде витратити – і не тільки в цьому році, але й в наступному році до червня – на оплату "комуналки", ліків, українських продуктів, українських книг, і, звісно, можна буде задонатити ці гроші волонтерам і фондам, які підтримують нашу українську армію", - каже Зеленський.

#дати
✍️ За ґратами, але не змовкли: Міжнародний день на підтримку ув’язнених письменників.
Сьогодні, 15 листопада, світ відзначає Міжнародний день письменників, які перебувають в ув'язненні (Day of the Imprisoned Writer). Ця важлива дата, започаткована міжнародною правозахисною організацією PEN International, є нагадуванням про те, що свобода слова та право на висловлення думки часто мають надзвичайно високу ціну. 💔

Цей день присвячений журналістам, поетам, драматургам, блогерам та письменникам, які були ув'язнені, піддані переслідуванням або навіть убиті через свою професійну діяльність та спробу говорити правду чи критикувати владу.

Місія PEN International 🛡️

PEN International, заснована ще у 1921 році, є світовою асоціацією письменників, яка виступає за свободу вираження поглядів та захист літературних діячів.
15 листопада — це не просто дата в календарі; це заклик до дії, спрямований на:
* Привернення уваги світової спільноти до долі тих, хто позбавлений волі за свої слова.
* Тиск на уряди країн, які порушують права людини та застосовують цензуру.
* Символічна підтримка родин ув’язнених, які продовжують боротьбу.
PEN International регулярно оприлюднює списки «гарячих справ» — п’ятьох письменників, які перебувають у найбільшій небезпеці або чиї справи є найбільш резонансними.

Чому це важливо? 💡

У сучасному світі, де інформація є зброєю, письменники часто стають першими жертвами авторитарних режимів. Вони є критичним голосом суспільства, який викриває несправедливість, корупцію та порушення прав. Ув'язнюючи письменника, влада намагається заглушити ідею, яку він представляє.
Для України, де боротьба за свободу слова є постійною, цей день має особливе значення. Він нагадує про тих, хто перебуває в полоні через свою громадянську позицію чи професійну діяльність.

Сьогодні ми вшановуємо мужність тих, хто продовжує писати та думати вільно, навіть перебуваючи у неволі. Пам'ятаймо: свобода думки не може бути ув'язнена.

#особистості
🇺🇦 Майстер політичного процесу: Роман Безсмертний — архітектор української незалежності.
Сьогодні, 15 листопада 1965 року, народився Роман Петрович Безсмертний — визначний український політик, дипломат, державний діяч та один із ключових архітекторів становлення сучасної незалежної України.
Освітянин за фахом, він увійшов у велику політику на початку 90-х і став одним із тих, хто формував політичний ландшафт країни. Його кар'єра є прикладом того, як фахівець, зосереджений на державницькій роботі, може впливати на стратегічні процеси.

Головна роль: Автор Конституції 📜

Однією з найважливіших його заслуг є безпосередня участь у розробці та ухваленні Конституції України 1996 року. Він був членом Конституційної комісії та одним із тих, хто працював над текстом основного закону в умовах "конституційної ночі", коли приймалося історичне рішення.
Крім того, Роман Безсмертний відомий своєю роботою на високих державних посадах:
* Багаторічний народний депутат України (II, III, IV та V скликань), де він очолював ключові комітети та фракції.
* Віцепрем'єр-міністр України.
* Керівник штабу та ідеолог багатьох виборчих кампаній.

Дипломатія та Мінський процес 🕊️

Роман Безсмертний також є досвідченим дипломатом. Він обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Білорусі.
Особливе місце у його діяльності посідає участь у врегулюванні конфлікту на Донбасі. Він був одним із ключових представників України в Тристоронній контактній групі (ТКГ) у Мінську, де відповідав за політичні аспекти переговорів. Його досвід допомагав Україні відстоювати свої позиції у складному дипломатичному протистоянні.

Життя Романа Безсмертного — це шлях від простого вчителя до політика, який безпосередньо впливав на формування правових та політичних основ нашої держави. Його діяльність підкреслює важливість політичного досвіду та знання внутрішніх процесів для вибудовування міцної та незалежної України.

Що це є Батьківщина? - раз питалась Оля,
а батько радо відповів на це дитині:

Знай, Батьківщина - це ріка, що серед поля,
поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,
це в саді нашому дерева, зілля, квіти,
це на ланах пшениця золотокоса,
це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,
це на левадах скошена трава в покосах,
це наші всі пісні і молитви щоденні,
це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш,
це небо, синє вдень, а серед ночі темне,
це, моя Олю, все, що ти так щиро любиш

Богдан-Ігор Антонич