10 квітня 1898 року народився патріарх Київський і всієї України Мстислав (Степан Скрипник).

Його батько походив із полтавського козацького роду, мати – рідна сестра Симона Петлюри. Навчався в Полтавській першій класичній гімназії, закінчив офіцерську школу в Оренбурзі.

У березні 1918-го вступив до кінно-гайдамацького полку імені Костя Гордієнко, з 1920-го – у 3-й Залізній дивізії Армії Української Народної Республіки. Отримав старшинське звання хорунжого. Особистий ад’ютант Головного Отамана Української Народної Республіки Симона Петлюри (1920-1921).

У 1923-му емігрував до Варшави, закінчив Вищу школу політичних наук. У 1930-му обраний послом до Польського сейму, захищав права українців у Польщі. Брав участь у церковному і релігійному житті. 1 вересня 1941-го увійшов до складу «Тимчасової адміністрації Української православної церкви» на Волині.

У квітні 1942-го прийняв постриг під чернечим ім’ям Мстислав, висвячений на єпископа Переяславського. Восени був заарештований гестапо, перебував у в’язницях Чернігова, Прилук та Києва. За клопотанням духовенства звільнений у квітні 1943-го.

З 1947-го – митрополит УПЦ Канади. З 1949-го – митрополит УПЦ в Америці. Збудував церковно-меморіальний комплекс у Саут-Баунд-Бруці, поблизу Нью-Йорка. Очолив УПЦ у США в 1971-му.

30 жовтня 1989-го проголошений патріархом Української автокефальної православної церкви в Україні та за кордоном. На Всеукраїнському православному соборі в червні 1990-го обраний патріархом Київським і всієї України УАПЦ. В жовтні прибув в Україну. Після створення в 1992-му УПЦ Київського патріархату проголошений її патріархом. Тоді ж передав новоствореним Збройним силам України прапор 3-ї Залізної дивізії Армії Української Народної Республіки.

🕯Помер 11 червня 1993-го у місті Грімсбі (Канада). Похований у скрипті собору святого Андрія у Саут-Баунд-Бруці.

🙏 Донецький "Шахтар" вшанував пам'ять жертв теракту в Кривому Розі

😥 Після матчу з "Кривбасом" футболісти "Шахтаря", тренерський штаб та менеджмент клубу поїхали на місце жахливої трагедії, щоб вшанувати пам'ять жертв терористичного акту.

🥀 Команда поклала квіти до меморіалу та влаштувала хвилину мовчання на честь загиблих.

💔 Нагадаємо, що 4 квітня 2025 року росія завдала ракетного удару по дитячому майданчику в Кривому Розі. внаслідок обстрілу загинули 20 людей, в тому числі 9 дітей.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Пліч-о-пліч Всеукраїнські шкільні ліги

Організатори Олімпійських ігор у Лос-Анджелесі представили оновлений план арен 🏟️
Меморіальний Колізей, стадіон «Доджер», Downtown Arena, Venice Beach, студії Universal — саме тут наші олімпійці виборюватимуть медалі! 🔥
Серед нових видів спорту, які будуть представлені на Олімпіаді 2028: сквош, прибережне веслування, флаг-футбол.
Повернення до програми: лакрос і бейсбол.
Олімпійські ігри LA28 проходитимуть з 14 по 30 липня 2028 року.
#разомпереможемо #плічопліч #шкільніліги #scl #scl_24_25 #Плічопліч_новини

НАновини‼️: Історія визнання Ізраїлем Голодомору 1932–1933 років в Україні геноцидом українського народу — (2007 — 2025 — ?)

28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», який трактує події 1932—1933 років як геноцид українського народу.

Попри окремі ініціативи та заклики, Ізраїль досі на державному рівні не визнав Голодомор 1932–1933 років в Україні актом геноциду.

В процесі (2007 — 2025 — ?) брали участь:

2007–2008 роки:
Віктор Ющенко, президент України
Зіна Калай-Клайтман, посол Ізраїлю в Україні

2016 рік:
Талі Плосков, депутат Кнесету
Нава Бокер, депутат Кнесету
Ієхієль Бар, депутат Кнесету
Давид Битан, депутат Кнесету
Альберт Сахарович, генеральний директор Кнесету
Олег Вишняков, почесний консул Ізраїлю в Західній Україні
Йосиф Зісельс, голова Вааду України (Асоціації єврейських організацій України)

2017 рік:
Зеєв Елькін, міністр з питань Єрусалиму та охорони навколишнього середовища
Джоел Ліон, посол Ізраїлю в Україні

2018 рік:
Акрама Хасон, депутат Кнесету
Авігдор Ліберман, міністр оборони Ізраїлю
Леонід Фролов, заступник посла РФ в Тель-Авіві
Геннадій Надоленко, посол України в Ізраїлі
Українська громада в Ізраїлі
Студенти Української академії лідерства
НКО Israeli Friends of Ukraine за підтримки Канадського фонду українсько-єврейського діалогу (UJE)
Андрій Парубій, голова Верховної Ради України

2019 рік:
Петро Порошенко, президент України
Юлій Едельштейн, спікер Кнесету

2019 рік:
Володимир Зеленський, президент України
Біньямін Нетаньяху, прем'єр-міністр Ізраїлю

2021 рік:
Володимир Зеленський, президент України
Джоел Ліон, посол Ізраїлю в Україні
Іцхак Герцог, президент Ізраїлю

2022 рік:
Іцхак Герцог, президент Ізраїлю
Міхаель Бродський, посол Ізраїлю в Україні

2025 рік:
Перший меморіал жертв Голодомору в Ізраїлі. Ізраїльські офіційні особи поки коментарів не давали.

А ось тут повністю:

https://nikk.ua/uk/istoriya-viznannya/

#НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #Holodomor #Голодомор #Геноцид #Пам'ять #Меморіал #Єрусалим #СадРоз #ЛюдмилаТемертей #МіхаельБродський #ЛесяГасиджак

21 квітня 1944 року в урочищі Гурби на Рівненщині відбувся бій південної групи УПА-Північ “Богун” під командуванням Петра Олійника-“Енея” та з’єднання “Холодний Яр” УПА-Південь проти військ НКВД. Це найбільший бій в історії УПА.

Загальна кількість УПівців разом з місцевими мешканцями, які до них приєдналися становила близько 5 тисяч. Південна група УПА мала 2 батареї гармат та кілька мінометних ланок.

Війська нквд мали авіацію, яка виконувала розвідувальні функції, бронепоїзди, 15 легких танків, кінноту. Загальна кількість солдат становила близько 30 000.

Найзапекліші бої відбулися 21-25 квітня. Знищивши понад 900 більшовиків, підбивши 5 танків, бійцям УПА вдалося вирватися з оточення ворога, який переважав у силі.

НКВдівці спалили навколишні села Гурби та Антонівці, а мешканців вивезли. Кількість загиблих військових і цивільних під час тих подій донині точно не встановлена.

18 травня 2007 року, в урочищі Гурби, на місці боїв відбулось урочисте відкриття меморіалу пам'яті загиблим воїнам УПА.

1 травня 1966 року над одним із київських вишів замайорів український національний синьо-жовтий прапор.

Георгій Москаленко навчався на вечірньому відділенні Київського інституту народного господарства. Віктор Кукса працював будівельником. Обидва мешкали в одному з гуртожитків у Святошині.

Вночі проти 1 травня 1966 р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса встановили український національний прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства.

Все було продумано. Саме тут, під стінами КІНГу, вранці шикувалися першотравневі колони демонстрантів, тож прапор мали побачити багато людей. Жовто-блакитний прапор (саме в такому порядку розташування смуг) було пошито з двох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб-Тризуб, вирізали його з чорної матерії й нашили на прапор. Чорнилом, друкованими літерами, на прапорі написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ».

Під час встановлення прапора Г.Москаленко стояв із самопалом на сторожі біля пожежної драбини, В.Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і замість нього прив'язав жовто-синій.

1 травня о 6:30 зчинився рейвах. Інститутський двірник угледів прапор, повідомив вахтерові, а той –секретареві парткому Р. Костюку та проректорові К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію. З огляду на серйозність ситуації прибув кадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор.

Затим до інституту приїхала слідча група кґб на чолі з лейтенантом Берестовським. Оглянули «місце злочину». Порушили кримінальну справу за ознаками «посягання на територіальну цілісність
УРСР».

Агентам кґб з числа студентів та викладачів було доручено особливо уважно придивлятись і прислухатись. Студентів посадили за безкінечні диктанти, аби ідентифікувати стилістику написів на
прапорі.

Нарешті під кінець року слідство вийшло на «злочинців».

21 лютого1967 р. Григорій Москаленко та Володимир Кукса були заарештовані. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обвинувачуваних у «антирадянській агітації» й засудив Г.Москаленка до 3 років таборів суворого режиму, Г.Куксу — до 2 років.

Григорій Москаленко звільнився 1970 р., працював сантехніком, згодом – майстром, виконробом. Брав активну участь у рухові за незалежність, був депутатом Бучанської селищної Ради.

Віктор Кукса після повернення з таборів працював машиністом екскаватора. Зазнавав постійного тиску з боку міліції та кґб. Входив до складу відомого «дисидентського» хору «Гомін» Л.Ященка. Брав участь у русі за незалежність.

У січні 2007 р. Г.Москаленко та В.Кукса були
реабілітовані.

За рік до того — 16 листопада 2006-го - на будівлі Київського інституту народного господарства було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про відважний вчинок патріотів Георгія Москаленка та Віктора Кукси.

6 квітня. Рік без “Химери” і Командира “Норда”.

Рік тому, 6 квітня 2024 року, поблизу Часового Яру на Донеччині ми втратили двох наших побратимів — Тараса Петришина з позивним “Химера” та командира Сергія Коновала на псевдо «Норд». Вони загинули разом під час бойового виходу. Загинули як жили — поряд один з одним, не зрадивши ні товариша, ні присяги.

Тарас, тернополянин, заступник командира “Сталевої сотні” 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону 67 ОМБр. У ньому була витримка — була надія. Віра в побратимів, у перемогу, в те, що Україна варта того, щоби стояти до кінця.

Сергій Коновал — мудрий, чесний, справжній командир. Його поважали, за справу, за приклад, за присутність. Член пластового куреня Ордена Хрестоносців, учасник Революції Гідності.

Від березня 2014 року був парамедиком добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» , згодом — командир 6 резервної сотні ДУК. Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар’їнку, Авдіївку. Він завжди був поруч. Його слово мало вагу, а рішення — глибину. Тримав людей разом.

Цей день назавжди лишиться з нами. Бо ми не маємо права забути. Ми не маємо права зупинитися. Те, що не встигли завершити вони, маємо завершити ми.

За них. І за тих, хто поруч.

Сьогодні у рідному Тернополі об 11:00 в будинку ветеранів відбудеться відкриття меморіальної дошки Герою України Сергію Коновалу.

❗️День памʼяті Норда у звʼязку з погодними умовами перенесений на 4 травня.

Запрошуємо всіх, хто знав, хто пам’ятає, хто хоче вшанувати Героя.

Слава полеглим героям. Пам’ять — вічно жива.

НАновини‼️: Євреї з України: Юрій Ліфшиц. Як киянин одним пістолетом зупинив потяг, що прямував до Аушвіцу, і врятував понад сотню в'язнів
Юрій Ліфшиц народився в Києві в єврейській родині. Коли Юрію було 11 років, його батьки розлучились, і його мати з двома синами переїхала до Бельгії, в місто Шарлеруа. Юрій приєднався до бельгійського Опору, коли зрозумів, що нацисти готують «окончательне рішення єврейського питання».

19 квітня 1943 року Ліфшиц разом з друзями — Робером Местріо і Жаном Франклемоном — напали на «Двадцятий конвой», відомий також як «Поїзд № XX» (фр. Vingtième convoi), що віз понад 1600 євреїв з транзитного табору Мехелен в Аушвіц. Використовуючи мінімальні ресурси — один пістолет і інструменти для злому — їм вдалося зупинити потяг і звільнити ув'язнених. Цей подвиг став першим і єдиним випадком масової втечі з «потяга смерті» за всю Другу світову війну.

Юрій Ліфшиц і його товариші звільнили 233 особи, з яких 116 вижили. Цей подвиг став символом мужності і спротиву нацизму. Юрій був арештований, підданий жорстоким тортурам, але відмовився одягти пов'язку на очі перед стратою. 17 лютого 1944 року він був розстріляний у Шарбеку, недалеко від Брюсселя.

Пам'ять про подвиг Юрія Ліфшица та його соратників була увічнена в Бельгії. У 1993 році була встановлена пам'ятка в Брюсселі, присвячена його подвигу і пам'яті всіх жертв Голокосту. У 2023 році в Брюсселі також був відкритий меморіал Голокосту, на якому увічнені імена героїв Опору, включаючи Ліфшица.

Читайте більше на сайті НАновини:

https://nikk.ua/uk/jura-lifshic-2/

#НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #Holocaust #ЄвреїЗУкраїни

🪦 У Польщі на братській могилі воїнів УПА встановили нову меморіальну дошку, на якій їх назвали «терористами».

Хто саме поставив нову таблицю — невідомо. Ймовірно, її встановлення відбулося незаконно, тому справою уже займаються польські правоохоронці.

Варто зазначити, що пам’ятник воїнам УПА, який встановили ще 1990-х роках з ініціативи України, неодноразово зазнавав руйнувань
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Від початку повномасштабного вторгнення загинули 234 працівники ОПК, 120 з них - на фронті

Ще 41 співробітник оборонно-промислового комплексу нині вважається зниклим безвісти.

У Києві відкрито меморіальний знак у сквері імені Петра Болбочана на вшанування пам'яті українських зброярів, які загинули з початку повномасштабного вторгнення росії, повідомив Міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Герман Сметанін. Він зазначив, що російські обстріли часто спрямовані на оборонні підприємства, забираючи життя цінних фахівців.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news