#історія #постаті Дмитро Шлапак: Театральний рентген української сцени. Завершує нашу п’ятірку іменинників людина, яка знала про український театр і літературу все, що приховувалося за лаштунками. Дмитро Шлапак, який народився 15 березня 1923 року, був не просто критиком, а справжнім архітектором літературознавчого процесу середини XX століття. 🎭📜 Шлапак належав до того покоління, яке було змушене балансувати між щирою любов’ю до українського слова та залізобетонними рамками радянської ідеології. Проте навіть у цих умовах він примудрявся бути об'єктивним та глибоким. Хранитель драми та слова * Театральний аналітик: Дмитро Шлапак був одним із провідних дослідників української драматургії. Його монографії про Олександра Корнійчука та інших драматургів були обов'язковим читвом для кожного режисера. Він розумів механіку конфлікту в п'єсі краще за самих авторів. 🏛️🖋️ * Літературний критик: Він не просто хвалив чи сварив книги — він аналізував тенденції. Його праця «Сучасна українська комедія» досі є цікавим зрізом того, над чим сміялися (і над чим дозволяли сміятися) українцям кілька десятиліть тому. * Педагог та журналіст: Тривалий час він працював у газеті «Літературна Україна», формуючи порядок денний культурного життя республіки. Його авторитет був незаперечним: слово Шлапака могло як відкрити шлях молодому автору, так і змусити досвідченого майстра переписати фінал п'єси. 🎓📰 Майстер контексту Шлапак мав дивовижну здатність бачити в кожному творі не лише текст, а й епоху. Він вірив, що театр — це дзеркало, в яке народ має дивитися щодня, щоб не забути своє обличчя. Хоча він працював у складні часи, його внесок у збереження професійної планки українського мистецтвознавства важко переоцінити. ✨ Критика для нього була не батогом, а скальпелем хірурга: боляче, але необхідно для одужання літератури.

ХРЕСТОПОКЛІННА НЕДІЛЯ Третя неділя Великого посту знаменує середину Святої Чотиридесятниці та зветься Хрестопоклонною. У цей день Церква виносить для поклоніння Животворящий Хрест Господній, нагадуючи вірянам про силу Христової жертви та надію на Воскресіння. Хрест є символом любові Бога до людини, адже саме через нього здійснилося спасіння людства. Під час богослужіння священнослужителі урочисто виносять Хрест на середину храму, і всі віруючі поклоняються йому зі словами: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». Святий Хрест залишається для поклоніння протягом усього тижня, нагадуючи, що шлях до Воскресіння Христового проходить через Голгофу. Євангельське читання цієї неділі (Мк. 8:34-9:1) говорить про важливість несення свого хреста: «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною». Це нагадування про те, що віра вимагає жертви та відданості. Хрестопоклонна неділя - час для роздумів про спасительну силу Христового Хреста та духовного оновлення на шляху до Великодня. З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 березня. -----------

ХРЕСТОПОКЛІННА НЕДІЛЯ Третя неділя Великого посту знаменує середину Святої Чотиридесятниці та зветься Хрестопоклонною. У цей день Церква виносить для поклоніння Животворящий Хрест Господній, нагадуючи вірянам про силу Христової жертви та надію на Воскресіння. Хрест є символом любові Бога до людини, адже саме через нього здійснилося спасіння людства. Під час богослужіння священнослужителі урочисто виносять Хрест на середину храму, і всі віруючі поклоняються йому зі словами: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». Святий Хрест залишається для поклоніння протягом усього тижня, нагадуючи, що шлях до Воскресіння Христового проходить через Голгофу. Євангельське читання цієї неділі (Мк. 8:34-9:1) говорить про важливість несення свого хреста: «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною». Це нагадування про те, що віра вимагає жертви та відданості. Хрестопоклонна неділя - час для роздумів про спасительну силу Христового Хреста та духовного оновлення на шляху до Великодня. З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 березня. -----------

🇺🇸🇺🇦 Легендарний актор та лауреат Оскару і Золотого Глобуса Роберт де Ніро вкотре звернувся до українців зі словами підтримки Від моєї родини та моїх співгромадян-американців, я шлю вам любов і побажання спокою та миру. Слава Україні! — підкреслив актор. Відео: Ukraine WOW

Вітаю всіх чоловіків та жінок – добровольців у ЗСУ! Нехай вдома вас завжди чекають рідні й дорогі серцю люди. Бажаємо вам спокійного і мирного неба над головою. Ми пам’ятаємо подвиг загиблих героїв, адже пам’ять завжди буде в наших серцях. Вони для нас приклад мужності й любові до України! https://t.me/Ukraineaboveallelse

Коли смак говорить замість слів ❤️🍓 Справжня любов — це вміння ділитися найсолодшими моментами. Наше «Шоколадне серце» від Gregory Mill зі смаком полуничного праліне створене саме для таких митей, як на відео: щирого сміху, теплих розмов та солодких перерв. Це не просто десерт, це: ✨ Ніжний шоколад, що тане в роті. ✨ Яскраве полуничне праліне всередині. ✨ Ідеальна форма серця для особливого настрою. Збирайте подруг, відкривайте коробочку та насолоджуйтесь моментом «тут і зараз». 🎁 Встигни забрати, поки лімітована серія є в наявності! Замовляй Love Ritual за посиланням https://aff.gregorymill.com.ua/ey3PDC Не ризикуй залишитись з пустими руками. 👇🏻Український бренд натуральних гранул Gregory Mill запрошує до співпраці! Партнерська програма Gregory Mill https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз! #цукерка #солодощі #солодке #конфета #зробленовукраїні #українськийбренд #гурман #онлайнмагазин #ексклюзив #попробуй #вкусняшка #смачно #подарунок #новинка #хіт #подарок #подарунок #солодке

Легенда про Говерлу, яку мало хто знає… У Карпатах здавна розповідають красиву і трохи сумну легенду. Колись жила в горах надзвичайно вродлива дівчина на ім’я Говерла. Вона була донькою могутнього Гірського Царя. Дівчина любила ходити смерековими лісами, слухати вітер і співати пісень, які розносилися по всіх полонинах. Одного разу в тих краях працював молодий легінь Прут. Простий хлопець, але з добрим серцем. Якось уночі він почув у горах дивовижний спів. Пішов на голос — і побачив Говерлу. Так і зустрілися їхні погляди. З того часу вони почали таємно зустрічатися в горах. Їхня любов була щира і сильна. Та коли Гірський Цар дізнався, що його донька покохала простого хлопця, страшенно розгнівався. — Моя донька не буде з пастухом! — гримнув він. І в ту ж мить наклав чари: перетворив Говерлу на високу кам’яну гору. Прут не міг змиритися. Він благав мудреця допомогти, і той сказав: — Якщо піднімешся на вершину до сходу сонця — чари зникнуть. Хлопець ішов усю ніч — через ліс, каміння, холодний вітер. Але гора була занадто високою… Коли з’явилися перші промені сонця, він зрозумів — не встиг. Прут сів на схилі і гірко заплакав. Кажуть, із тих сліз і народилася річка Прут, що бере початок біля підніжжя Говерли. А сама гора і досі стоїть у Карпатах — велична і мовчазна. Наче дівчина, яка навіки застигла в камені, але пам’ятає свою любов. ✨ У Карпатах кажуть: коли туман огортає Говерлу — це Прут знову шукає свою кохану. А ви були на Говерлі? Чи чули раніше цю легенду? ⛰️

#історія #речі 🫧 Слизький шлях до цивілізації: Ода шматку мила 🫧 Якщо ви думали, що шлях людства до прогресу вимощений виключно золотом чи залізом, ви помилялися. Він густо змащений жиром і посипаний попелом. Саме так — із поєднання цих малоапетитних інгредієнтів — народилося мило, наш головний союзник у боротьбі за право не пахнути як середньовічний ринок у базарний день. 🧼 🌿 Шумерський стартап Перші згадки про мило датуються 2800 роком до н.е. Давні шумери, ці генії меліорації та пивоваріння, збагнули: якщо змішати воду, луг і деревну золу, виходить субстанція, що непогано відмиває вовну. Про особисту гігієну тоді ще не надто мріяли, але чисті шкарпетки (або їхній прототип) уже були в пріоритеті. 🏛️ Гора Сапо: Красива легенда чи мильна бульбашка? Етимологи-романтики обожнюють легенду про римську гору Сапо. Мовляв, там спалювали жертовних тварин, а суміш топленого жиру та попелу стікала під дощем у річку Тибр. Римські господині помітили, що в цій «магічній» воді прати значно легше. Гарно, але малоймовірно. Хімічна реакція омилення потребує значно вищих концентрацій лугу та стабільної температури, ніж може запропонувати випадкова калюжа біля жертовника. Римляни, попри свій інженерний геній, частіше використовували для миття дрібний пісок або олію (стригіль у зуби — і вперед), а мило вважали дикунською вигадкою галлів. 🏰 Похмурі часи та запашна розкіш У Середньовіччі стосунки з водою стали напруженими. Коли інквізиція почала підозрювати, що часте миття — це ознака язичництва або надмірної любові до тілесного, миловаріння перейшло у розряд елітарного мистецтва. У XVI столітті шматочок мила коштував дорожче за хорошу книгу. Його дарували королевам, а іспанське «кастильське» мило на основі оливкової олії було справжнім «айфоном» свого часу. ⚗️ Хімія та промисловий бум Справжній прорив стався наприкінці XVIII століття, коли Ніколя Леблан навчився добувати соду з кухонної солі. Мило перестало бути предметом розкоші й перетворилося на зброю масового ураження... бактерій. Пастер і Кох довели, що брудні руки — це не просто неестетично, а й смертельно. ✨ Сьогодення Сьогодні мило — це маркетинговий шедевр. Ми купуємо «крафтові» бруски з ароматом свіжоскошеної трави та сліз єдинорога, забуваючи, що в основі лежить все та ж проста іронія: щоб стати чистим, потрібно скористатися продуктом хімічного шлюбу жиру та соди. Бережіть себе, мийте руки і пам'ятайте: цивілізація починається там, де закінчується бруд. 🧴🚿

Я НЕ ПОВІРЮ У БРЕХНЮ Я не повірю у брехню, В слова́ облесливі, лукаві, Які вступають у борню, Аби купатися во славі. Я не повірю ні на мить, Про ту любов, яку голо́сять, Бо їх Вкраїна не болить, І нас триматися тут просять. Я не повірю про любов, Що так кричать у закордонні, У них не стила в жилах кров Ні ті роки́, ані сьогодні. То де ж була ота любов, Коли Вкраїна народилась? То ж кожен де її знайшов, Коли Вкраїна кров’ю вмилась? На цій землі кричіть про це: Про те, як треба нам триматись. Де все пала, кричіть слівце, І там, де ні́куди сховатись! А ви десь там, за паркано́м, Про Україну заспівали, Словами йдете напролом… То де ж любов ту відкопали? Є й ті, звичайно, в тих краях, В яких любов до неньки щира, Вона вся в діях, не в словах! Бо Україна – серцю мила. Не для піару пісня й вірш, Не для піару кожне слово, Коли стає все гірш і гірш… Псевдолюбов за сво́є знову. Вкраїну серцем полюбіть… Та має бути це властиво… Словами рану не ятріть, Для України це – важливо! Аналізуйте весь свій шлях, Усі мотиви й аргументи, Знайдіть любов у тих роках. То ж чи були́ такі моменти? Її, звичайно, не було, Та мить з’явилась для піару. Вже є любові джерело? З котрого ж бо репертуару? 18.08.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1020278

ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ (Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо) В заморськім кра́ї псевдоукраїнці, Вдягнувли вишиванку й взя́ли стяг, Але душа лишається в заслі́нці, І люблять Україну на словах. Таких, на превеликий жаль, чимало, Для них війна – це просто слушна мить, Якої ті роки́ їм бракувало, Й душа за Україну не болить. То ж слушним є момент цей для піару, Де про любов так голосно кричать, Не мають від війни́ вони удару, І рятувати ненечку не мчать. А де ж були́ всі двадцять-тридцять ро́ків? Покинули Вкраїну ще колись, За всі роки́ не було жодних кроків, Зате тепер любити узяли́сь. За парканом так вигідно кричати, Бо там тривог і вибухів нема, Не личить тії маски одягати І про любов кричати з усіма. Мовчали стільки літ й заговорили, Але не тут, а там, за парканом, Лукавим словом неньку полюбили, І сиплють ними так, немов піском. 16.08.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1020079