• «Ніколи такого не було, і от знову»: росіянам болить не війна, а власні згорілі труси й бензин.
    ​Американське видання The Washington Post випустило статтю про «тиск на російську опозицію» і навело цікаву статистику. Державний російський ФОМ зафіксував найбільше падіння рейтингу путіна від початку повномасштабки — відразу на 5% за тиждень (до 66%). Аналітики й «опозиціонери» типу Надєждіна чи Станової в один голос бідкаються: «люди перестали розуміти, чи є у влади план», а 2026 рік називають «переломним».
    ​Знаєте, від чого насправді завалився рейтинг «бункерного»?
    ​Їх НЕ хвилювало, коли їхня армія вбивала цивільних в Україні, у Молдові, Грузії та Сирії.
    Їх НЕ хвилювало, коли рашистська артилерія стирала з лиця землі українські міста й села, коли гинули наші діти.
    Їх НЕ цікавила політика, коли у посадках та на м'ясних штурмах тисячами гнили їхні ж власні чоловіки та сини — аби за це справно платили «гробові».
    ​Всі ці роки вони повторювали мантрами: «я вне политики» та «вверху лучше знают».
    ​Але тут прийшли наші далекобійні дрони. І виявилося, що коли палають російські НПЗ і нафтобази, коли на заправках немає палива, ціни летять у космос, а холодильник стає порожнім — «політикою» раптово зацікавилися всі. Вбивати сусіда було комфортно, а от залишитися без бензину і зі згорілими трусами — це вже, виявляється, «ситуація виходить з-під контролю».
    ​I не треба нам казок про «хороших росіян» чи «антивоєнну опозицію», в яку так завзято хоче вірити Захід. Немає там ніякого прозріння чи гуманізму. Є тільки шкурний переляк і ниття, коли наслідки війни нарешті прийшли безпосередньо в їхній дім.
    ​Слава ЗСУ та українським дронярам!
    «Ніколи такого не було, і от знову»: росіянам болить не війна, а власні згорілі труси й бензин. ​Американське видання The Washington Post випустило статтю про «тиск на російську опозицію» і навело цікаву статистику. Державний російський ФОМ зафіксував найбільше падіння рейтингу путіна від початку повномасштабки — відразу на 5% за тиждень (до 66%). Аналітики й «опозиціонери» типу Надєждіна чи Станової в один голос бідкаються: «люди перестали розуміти, чи є у влади план», а 2026 рік називають «переломним». ​Знаєте, від чого насправді завалився рейтинг «бункерного»? ​Їх НЕ хвилювало, коли їхня армія вбивала цивільних в Україні, у Молдові, Грузії та Сирії. Їх НЕ хвилювало, коли рашистська артилерія стирала з лиця землі українські міста й села, коли гинули наші діти. Їх НЕ цікавила політика, коли у посадках та на м'ясних штурмах тисячами гнили їхні ж власні чоловіки та сини — аби за це справно платили «гробові». ​Всі ці роки вони повторювали мантрами: «я вне политики» та «вверху лучше знают». ​Але тут прийшли наші далекобійні дрони. І виявилося, що коли палають російські НПЗ і нафтобази, коли на заправках немає палива, ціни летять у космос, а холодильник стає порожнім — «політикою» раптово зацікавилися всі. Вбивати сусіда було комфортно, а от залишитися без бензину і зі згорілими трусами — це вже, виявляється, «ситуація виходить з-під контролю». ​I не треба нам казок про «хороших росіян» чи «антивоєнну опозицію», в яку так завзято хоче вірити Захід. Немає там ніякого прозріння чи гуманізму. Є тільки шкурний переляк і ниття, коли наслідки війни нарешті прийшли безпосередньо в їхній дім. ​Слава ЗСУ та українським дронярам!
    3переглядів
  • ❗️Україна повинна бути попереду Росії у військових технологіях — Зеленський

    Президент наголосив, що війна постійно змінюється, і українські компанії мають швидко адаптуватися. В Україні діють сотні компаній, які вдосконалюють дрони та інші рішення, адже технології, що ефективні зараз, можуть втратити перевагу вже за кілька місяців.
    ❗️Україна повинна бути попереду Росії у військових технологіях — Зеленський Президент наголосив, що війна постійно змінюється, і українські компанії мають швидко адаптуватися. В Україні діють сотні компаній, які вдосконалюють дрони та інші рішення, адже технології, що ефективні зараз, можуть втратити перевагу вже за кілька місяців.
    28переглядів 1Відтворень
  • росіянка за народженням, українка за духом: залишила Москву заради України й уже роками рятує життя на передовій.
    Олександра Самсонова, позивний "Катана", - 26-річна росіянка, яка в 19 років залишила Москву та кар'єру моделі й акторки, щоб із однією валізою приїхати в Україну й стати на її захист.
    Через російське громадянство шлях до ЗСУ був закритий - вона пішла в добровольці.
    Спочатку побратими не сприймали її всерйоз через зовнішність, жартували про модельне агентство й підозрювали в агентурі.
    Але вона довела свою гідність, виконуючи завдання нарівні з чоловіками.
    Позивний "Катана" отримала через інтерес до меча, макет якого висів на базі.
    26 лютого вона вже була на фронті. Пройшла Ірпінь, Бучу, південь і схід.
    Була стрільчинею, а згодом стала парамедикинею "Госпітальєрів".
    Її зовнішність охрестили "українською Ларою Крофт", але гламур її не цікавить - вона витягує поранених із пекла на найгарячіших ділянках.
    Війна для неї - це біль, смерті побратимів і спогади, які не стерти.
    Найважче - що вдома чекає мама, яка теж залишила росію, і кожне прощання з нею - крізь сльози.
    Найбільше деморалізує неможливість отримати українське громадянство. Вона подавала документи, але видачу для росіян зупинили - навіть для тих, хто воює.
    Для Олександри перемога - це повний розвал росії як системи пропаганди й байдужості.
    Вона вірить у вільну Україну й бачить зміни всередині країни. Війна зробила її дорослою, і тепер вона знає: після всього житиме для себе. Їй лише 26.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    росіянка за народженням, українка за духом: залишила Москву заради України й уже роками рятує життя на передовій. Олександра Самсонова, позивний "Катана", - 26-річна росіянка, яка в 19 років залишила Москву та кар'єру моделі й акторки, щоб із однією валізою приїхати в Україну й стати на її захист. Через російське громадянство шлях до ЗСУ був закритий - вона пішла в добровольці. Спочатку побратими не сприймали її всерйоз через зовнішність, жартували про модельне агентство й підозрювали в агентурі. Але вона довела свою гідність, виконуючи завдання нарівні з чоловіками. Позивний "Катана" отримала через інтерес до меча, макет якого висів на базі. 26 лютого вона вже була на фронті. Пройшла Ірпінь, Бучу, південь і схід. Була стрільчинею, а згодом стала парамедикинею "Госпітальєрів". Її зовнішність охрестили "українською Ларою Крофт", але гламур її не цікавить - вона витягує поранених із пекла на найгарячіших ділянках. Війна для неї - це біль, смерті побратимів і спогади, які не стерти. Найважче - що вдома чекає мама, яка теж залишила росію, і кожне прощання з нею - крізь сльози. Найбільше деморалізує неможливість отримати українське громадянство. Вона подавала документи, але видачу для росіян зупинили - навіть для тих, хто воює. Для Олександри перемога - це повний розвал росії як системи пропаганди й байдужості. Вона вірить у вільну Україну й бачить зміни всередині країни. Війна зробила її дорослою, і тепер вона знає: після всього житиме для себе. Їй лише 26. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    1
    130переглядів 2 Поширень
  • Федерація гандболу України публікує відкрите звернення до Президента Міжнародної Федерації гандболу Хассана Мустафи щодо рішення IHF про скасування заборони на участь російських та білоруських команд, офіційних осіб і суддів у заходах та діяльності IHFПрезиденте Хассане Мустафо,За останні п’ять років ми не отримали від IHF жодної реальної допомоги. Ані Ви, ані жоден інший представник IHF не відвідали Україну останнім часом.Ані Ви, ані жоден інший представник IHF не відвідали Україну за останні п'ять років. Ви просто не маєте власного уявлення і жодного розуміння того, що насправді відбувається в нашій країні. Рішення такої ваги, як щойно прийняте, не повинні ухвалюватися без реального ознайомлення з дійсністю на місці.Підтверджуємо отримання Вашого листа від 15 липня 2026 року щодо рішень Ради IHF від 3 липня 2026 року та 12 липня 2026 року про скасування заборони, введеної 4 березня 2022 року, на участь російських та білоруських команд, офіційних осіб і суддів у заходах та діяльності IHF.Федерація гандболу України сприймає ці рішення вкрай негативно і з глибоким жалем.1. Війна триває — для українського гандболу сьогодні йдеться про виживання, а не про нормалізацію.IHF несе глобальну відповідальність за наш вид спорту. Поки в Базелі приймають рішення про реінтеграцію держави-агресора, український гандбол щодня бореться за елементарне виживання. Численні наші спортивні споруди та тренувальні центри зруйновані або пошкоджені внаслідок російських атак.Значна частина наших молодих гравчинь і гравців нині проживає за кордоном, оскільки впорядкований тренувальний і змагальний процес в Україні у багатьох місцях більше неможливий. Кілька українських гандболістів загинули на фронті — вони ніколи більше не зіграють у гру, яку IHF нині нормалізує з державою-агресором.Ми просимо IHF серйозно замислитися над таким питанням: як ми поясненимо родинам наших загиблих гандболістів, що російські гравці знову можуть виходити на міжнародний майданчик, тоді як їхні сини, чоловіки та батьки ніколи більше не зіграють жодного матчу? І як ми поясненимо це тим нашим гравцям, які сьогодні перебувають не на гандбольному майданчику, а на фронті, борючись за саме існування своєї країни? На ці питання неможливо відповісти, посилаючись на антидопінгові правила чи рекомендації МОК.Солідарність з Україною, висловлена у Вашому листі, та засудження війни важливі для нас і сприймаються з вдячністю. Проте ми змушені зазначити — з усією повагою, але й з усією прямотою — що ця солідарність не відображена у щойно прийнятих рішеннях. Повна спортивна реінтеграція держави-агресора, поки наша країна, наші спортивні споруди та наші спортсмени залишаються мішенню війни, несумісна із заявленими цінностями IHF — повагою, солідарністю та чесною грою.Уже майже п'ять років усі наші національні збірні змушені проводити абсолютно всі міжнародні матчі за кордоном. За цей час не відбулося жодного домашнього матчу. Це величезне спортивне, організаційне та фінансове навантаження для нашої федерації, яке багатьом іншим федераціям-членам IHF важко навіть уявити. У Вашому листі неодноразово згадується про «підтримку і співпрацю всіх зацікавлених сторін IHF» та про те, що IHF залишається відданою своєму «багаторічному зобов'язанню перед Федерацією гандболу України». Ми запитуємо себе — і запитуємо IHF — конкретно: яка підтримка мається на увазі?Які конкретні заходи вжила IHF за останні п'ять років або планує вжити, щоб допомогти нам впоратися з цією винятковою ситуацією? Самі лише слова солідарності не проведуть національну збірну крізь п'ять років без права домашнього матчу.І доти, доки серед нас в Україні живуть олімпійські чемпіонки та дворазові олімпійські чемпіонки з гандболу, ми боротимемося за повагу і визнання.Особливо пишаємося тим, що велика Зінаїда Турчина, яка 17 травня 2026 року відсвяткувала своє 80-річчя, вважається однією з найвидатніших гандболісток XX століття. Український гандбол подарував світові чемпіонів задовго до того, як хтось приймав рішення про його реінтеграцію чи виключення — і він залишиться жити й після цієї війни. Просимо IHF не втрачати з поля зору цю історію та цю гордість, ухвалюючи свої рішення.2. Відсутність консультацій.Ми висловлюємо жаль з приводу того, що з Федерацією гандболу України заздалегідь не проконсультувалися щодо цих далекосяжних рішень. Як Національна федерація, чиї інтереси це зачіпає безпосередньо, ми маємо законне право брати участь у розробці процесу реінтеграції. Просимо IHF надалі завчасно залучати нас до ухвалення подібних рішень.3. Відкриті питання щодо практичної реалізації.Просимо надати роз'яснення щодо таких питань:– Яким чином планується гарантувати, що російські та білоруські команди й офіційні особи не матимуть структурних або фінансових зв'язків із державними чи військовими установами своїх країн, особливо зважаючи на чітко задокументовану інтеграцію російського спорту в державну систему?– Як планується запобігати ситуаціям, коли українські команди чи клуби будуть змушені грати у прямих матчах проти російських або білоруських команд у межах змагань IHF як під час війни, так і після її завершення?– Які механізми передбачає IHF для оперативного скасування прийнятих рішень у разі подальшої ескалації чи нових воєнних злочинів?4. Висновок.Федерація гандболу України шанобливо закликає IHF переглянути свої рішення від 3 та 12 липня 2026 року або, щонайменше, призупинити їх дію до припинення бойових дій. Водночас просимо IHF підкріпити свої неодноразові обіцянки підтримки конкретними, перевірюваними заходами — чи то у формі фінансової допомоги, організаційної підтримки при проведенні міжнародних матчів, чи то цільових програм для наших молодих гравчинь і гравців, які проживають за кордоном. Підтверджуємо свою готовність до конструктивного діалогу з IHF і залишаємося відкритими до переговорів у будь-який час.З повагою,Андрій МельникПрезидент Федерації гандболу УкраїниОлександр ГладунГенеральний секретар Федерації гандболу України
    Федерація гандболу України публікує відкрите звернення до Президента Міжнародної Федерації гандболу Хассана Мустафи щодо рішення IHF про скасування заборони на участь російських та білоруських команд, офіційних осіб і суддів у заходах та діяльності IHFПрезиденте Хассане Мустафо,За останні п’ять років ми не отримали від IHF жодної реальної допомоги. Ані Ви, ані жоден інший представник IHF не відвідали Україну останнім часом.Ані Ви, ані жоден інший представник IHF не відвідали Україну за останні п'ять років. Ви просто не маєте власного уявлення і жодного розуміння того, що насправді відбувається в нашій країні. Рішення такої ваги, як щойно прийняте, не повинні ухвалюватися без реального ознайомлення з дійсністю на місці.Підтверджуємо отримання Вашого листа від 15 липня 2026 року щодо рішень Ради IHF від 3 липня 2026 року та 12 липня 2026 року про скасування заборони, введеної 4 березня 2022 року, на участь російських та білоруських команд, офіційних осіб і суддів у заходах та діяльності IHF.Федерація гандболу України сприймає ці рішення вкрай негативно і з глибоким жалем.1. Війна триває — для українського гандболу сьогодні йдеться про виживання, а не про нормалізацію.IHF несе глобальну відповідальність за наш вид спорту. Поки в Базелі приймають рішення про реінтеграцію держави-агресора, український гандбол щодня бореться за елементарне виживання. Численні наші спортивні споруди та тренувальні центри зруйновані або пошкоджені внаслідок російських атак.Значна частина наших молодих гравчинь і гравців нині проживає за кордоном, оскільки впорядкований тренувальний і змагальний процес в Україні у багатьох місцях більше неможливий. Кілька українських гандболістів загинули на фронті — вони ніколи більше не зіграють у гру, яку IHF нині нормалізує з державою-агресором.Ми просимо IHF серйозно замислитися над таким питанням: як ми поясненимо родинам наших загиблих гандболістів, що російські гравці знову можуть виходити на міжнародний майданчик, тоді як їхні сини, чоловіки та батьки ніколи більше не зіграють жодного матчу? І як ми поясненимо це тим нашим гравцям, які сьогодні перебувають не на гандбольному майданчику, а на фронті, борючись за саме існування своєї країни? На ці питання неможливо відповісти, посилаючись на антидопінгові правила чи рекомендації МОК.Солідарність з Україною, висловлена у Вашому листі, та засудження війни важливі для нас і сприймаються з вдячністю. Проте ми змушені зазначити — з усією повагою, але й з усією прямотою — що ця солідарність не відображена у щойно прийнятих рішеннях. Повна спортивна реінтеграція держави-агресора, поки наша країна, наші спортивні споруди та наші спортсмени залишаються мішенню війни, несумісна із заявленими цінностями IHF — повагою, солідарністю та чесною грою.Уже майже п'ять років усі наші національні збірні змушені проводити абсолютно всі міжнародні матчі за кордоном. За цей час не відбулося жодного домашнього матчу. Це величезне спортивне, організаційне та фінансове навантаження для нашої федерації, яке багатьом іншим федераціям-членам IHF важко навіть уявити. У Вашому листі неодноразово згадується про «підтримку і співпрацю всіх зацікавлених сторін IHF» та про те, що IHF залишається відданою своєму «багаторічному зобов'язанню перед Федерацією гандболу України». Ми запитуємо себе — і запитуємо IHF — конкретно: яка підтримка мається на увазі?Які конкретні заходи вжила IHF за останні п'ять років або планує вжити, щоб допомогти нам впоратися з цією винятковою ситуацією? Самі лише слова солідарності не проведуть національну збірну крізь п'ять років без права домашнього матчу.І доти, доки серед нас в Україні живуть олімпійські чемпіонки та дворазові олімпійські чемпіонки з гандболу, ми боротимемося за повагу і визнання.Особливо пишаємося тим, що велика Зінаїда Турчина, яка 17 травня 2026 року відсвяткувала своє 80-річчя, вважається однією з найвидатніших гандболісток XX століття. Український гандбол подарував світові чемпіонів задовго до того, як хтось приймав рішення про його реінтеграцію чи виключення — і він залишиться жити й після цієї війни. Просимо IHF не втрачати з поля зору цю історію та цю гордість, ухвалюючи свої рішення.2. Відсутність консультацій.Ми висловлюємо жаль з приводу того, що з Федерацією гандболу України заздалегідь не проконсультувалися щодо цих далекосяжних рішень. Як Національна федерація, чиї інтереси це зачіпає безпосередньо, ми маємо законне право брати участь у розробці процесу реінтеграції. Просимо IHF надалі завчасно залучати нас до ухвалення подібних рішень.3. Відкриті питання щодо практичної реалізації.Просимо надати роз'яснення щодо таких питань:– Яким чином планується гарантувати, що російські та білоруські команди й офіційні особи не матимуть структурних або фінансових зв'язків із державними чи військовими установами своїх країн, особливо зважаючи на чітко задокументовану інтеграцію російського спорту в державну систему?– Як планується запобігати ситуаціям, коли українські команди чи клуби будуть змушені грати у прямих матчах проти російських або білоруських команд у межах змагань IHF як під час війни, так і після її завершення?– Які механізми передбачає IHF для оперативного скасування прийнятих рішень у разі подальшої ескалації чи нових воєнних злочинів?4. Висновок.Федерація гандболу України шанобливо закликає IHF переглянути свої рішення від 3 та 12 липня 2026 року або, щонайменше, призупинити їх дію до припинення бойових дій. Водночас просимо IHF підкріпити свої неодноразові обіцянки підтримки конкретними, перевірюваними заходами — чи то у формі фінансової допомоги, організаційної підтримки при проведенні міжнародних матчів, чи то цільових програм для наших молодих гравчинь і гравців, які проживають за кордоном. Підтверджуємо свою готовність до конструктивного діалогу з IHF і залишаємося відкритими до переговорів у будь-який час.З повагою,Андрій МельникПрезидент Федерації гандболу УкраїниОлександр ГладунГенеральний секретар Федерації гандболу України
    187переглядів
  • Впевнений, що рано чи пізно Україна втратить свої західні землі - подарунок Сталіна - і все повернеться до Угорщини, Румунії та Польщі - путін.

    "Єдиним гарантом територіальної цілісності України була росія, але Київ недалекоглядно оголосив Москву своїм ворогом", - заявив російський диктатор.

    Військовий злочинець також знову розповів російським морякам, що росія «не починала» жодної війни,
    а «відповідала на дії України,
    яка розв'язала бойові дії за сприяння Заходу».

    Крім того, Путін переконаний, що «росіяни в Україні є титульною нацією».

    Путін уже оголосив війну не Україні. Він оголосив війну самому існуванню українців

    Кожного разу, коли Путін відкриває рота, в Україні починають сперечатися:
    «Це пропаганда», «Не варто звертати увагу», «Він просто знову марить історією».

    Ні.

    Це не марення.

    Це державна ідеологія Росії.

    І якщо уважно послухати його останні заяви, стає очевидним: Кремль більше навіть не приховує своїх справжніх цілей.

    Вони воюють не за Донбас.

    Не за Крим.

    Не за НАТО.

    Вони воюють за право вирішувати, чи має право український народ існувати взагалі.

    Коли Путін говорить, що західні області України - це «подарунок Сталіна»,
    який рано чи пізно повернеться Польщі, Румунії чи Угорщині,
    він не займається історичними вправами.

    Він запускає механізм делегітимізації української держави.

    Мовляв, немає ніякої цілісної України. Є набір випадково складених територій, які можна розібрати назад, як старий радянський конструктор.

    Наступна теза ще небезпечніша.

    «Єдиним гарантом територіальної цілісності України була Росія».

    Тобто агресор, який окупував Крим, розпалив війну на Донбасі, розпочав повномасштабне вторгнення і щодня запускає ракети по українських містах, намагається виставити себе… гарантом української державності.

    Це вже навіть не пропаганда.

    Це спроба переписати саму реальність.

    Але найстрашніше пролунало майже між іншим.

    Путін заявив, що «росіяни в Україні є титульною нацією».

    Саме ця фраза є ключем до всієї війни.

    Бо якщо титульною нацією є росіяни, тоді українці автоматично перестають бути державотворчим народом.

    А якщо українці не є державотворчим народом - тоді не існує і права на власну державу.

    Саме тому Кремль роками повторює:

    «один народ»;

    «штучна Україна»;

    «історична Росія»;

    «денацифікація».

    Усе це - одна і та сама концепція.

    Не військова.

    Ідеологічна.

    Саме тому сьогодні Росія б’є не лише по енергетиці чи військових складах.

    Вона б’є по історії.

    По культурі.

    По мові.

    По пам’ятниках.

    По музеях.

    По книжках.

    По школах.

    По архівах.

    По українській пам’яті.

    Тому що головна ціль Кремля - не захопити квадратні кілометри.

    Головна ціль - зробити так, щоб через покоління ніхто вже не пам’ятав, що існувала окрема українська нація.

    І саме тут виникає незручне питання вже до української влади.

    Чому держава, яка четвертий рік веде війну за своє існування, досі не має потужного Національного центру стратегічних наративів?

    Росія десятиліттями фінансує інститути історичної політики, пропагандистські медіа, псевдоісториків, аналітичні центри та фабрики інформаційних операцій.

    В Україні ж відповідь на більшість російських інформаційних атак часто зводиться до кількох коментарів посадовців або постів у соціальних мережах.

    Це боротьба списом проти артилерії.

    Україні потрібна інституція, яка щодня, системно й професійно розбиратиме та спростовуватиме кремлівські міфи, працюватиме з міжнародними медіа, готуватиме історичні, юридичні й політичні аргументи та формуватиме власний український наратив.

    Не реактивно.

    На випередження.

    Бо інформаційна війна давно стала окремим фронтом.

    Є ще одна тема, від якої українська політика роками сором’язливо відводить очі.

    Путін відкрито говорить про знищення саме українського народу як окремої національної спільноти.

    Отже, Україна повинна мати чітку й сучасну державну політику захисту української ідентичності.

    Саме тому дедалі частіше звучить дискусія про законодавче визначення українців як державотворчої (титульної) нації із безумовним збереженням рівних конституційних прав для всіх громадян України незалежно від їхнього походження чи мови.

    Адже Кремль атакує не абстрактне населення України.

    Його головна мішень - українська нація як носій державності.

    Не чиновники.

    Не політичні технологи.

    Не окремі посадовці.

    Їх не прийшли «перевиховувати».

    Їх не оголошували неіснуючим народом.

    Не їхню історію називають вигаданою.

    Не їхню мову десятиліттями висміюють.

    Не їхню культуру системно намагаються стерти.

    Об’єктом російської політики є саме українці як окремий народ.

    Саме тому відповідь України має бути не лише військовою.

    Вона повинна бути світоглядною.

    Бо ракета руйнує будинок.

    А імперська ідеологія намагається зруйнувати народ.

    І якщо першу можна збити системою ППО, то другу здатна зупинити лише сильна держава, яка знає, ким вона є, кого захищає і заради чого існує.

    Жаль що Україна не має власного наративного центру, жаль що на Банковій 5-6 кочовиків які з потужним, яким нічого не загрожує, займаються набиванням власних кишень, а не ідеологічним наповненням Держави Україна. Які в апріорі не можуть відповісти Кремлю.
    Впевнений, що рано чи пізно Україна втратить свої західні землі - подарунок Сталіна - і все повернеться до Угорщини, Румунії та Польщі - путін. "Єдиним гарантом територіальної цілісності України була росія, але Київ недалекоглядно оголосив Москву своїм ворогом", - заявив російський диктатор. Військовий злочинець також знову розповів російським морякам, що росія «не починала» жодної війни, а «відповідала на дії України, яка розв'язала бойові дії за сприяння Заходу». Крім того, Путін переконаний, що «росіяни в Україні є титульною нацією». Путін уже оголосив війну не Україні. Він оголосив війну самому існуванню українців Кожного разу, коли Путін відкриває рота, в Україні починають сперечатися: «Це пропаганда», «Не варто звертати увагу», «Він просто знову марить історією». Ні. Це не марення. Це державна ідеологія Росії. І якщо уважно послухати його останні заяви, стає очевидним: Кремль більше навіть не приховує своїх справжніх цілей. Вони воюють не за Донбас. Не за Крим. Не за НАТО. Вони воюють за право вирішувати, чи має право український народ існувати взагалі. Коли Путін говорить, що західні області України - це «подарунок Сталіна», який рано чи пізно повернеться Польщі, Румунії чи Угорщині, він не займається історичними вправами. Він запускає механізм делегітимізації української держави. Мовляв, немає ніякої цілісної України. Є набір випадково складених територій, які можна розібрати назад, як старий радянський конструктор. Наступна теза ще небезпечніша. «Єдиним гарантом територіальної цілісності України була Росія». Тобто агресор, який окупував Крим, розпалив війну на Донбасі, розпочав повномасштабне вторгнення і щодня запускає ракети по українських містах, намагається виставити себе… гарантом української державності. Це вже навіть не пропаганда. Це спроба переписати саму реальність. Але найстрашніше пролунало майже між іншим. Путін заявив, що «росіяни в Україні є титульною нацією». Саме ця фраза є ключем до всієї війни. Бо якщо титульною нацією є росіяни, тоді українці автоматично перестають бути державотворчим народом. А якщо українці не є державотворчим народом - тоді не існує і права на власну державу. Саме тому Кремль роками повторює: «один народ»; «штучна Україна»; «історична Росія»; «денацифікація». Усе це - одна і та сама концепція. Не військова. Ідеологічна. Саме тому сьогодні Росія б’є не лише по енергетиці чи військових складах. Вона б’є по історії. По культурі. По мові. По пам’ятниках. По музеях. По книжках. По школах. По архівах. По українській пам’яті. Тому що головна ціль Кремля - не захопити квадратні кілометри. Головна ціль - зробити так, щоб через покоління ніхто вже не пам’ятав, що існувала окрема українська нація. І саме тут виникає незручне питання вже до української влади. Чому держава, яка четвертий рік веде війну за своє існування, досі не має потужного Національного центру стратегічних наративів? Росія десятиліттями фінансує інститути історичної політики, пропагандистські медіа, псевдоісториків, аналітичні центри та фабрики інформаційних операцій. В Україні ж відповідь на більшість російських інформаційних атак часто зводиться до кількох коментарів посадовців або постів у соціальних мережах. Це боротьба списом проти артилерії. Україні потрібна інституція, яка щодня, системно й професійно розбиратиме та спростовуватиме кремлівські міфи, працюватиме з міжнародними медіа, готуватиме історичні, юридичні й політичні аргументи та формуватиме власний український наратив. Не реактивно. На випередження. Бо інформаційна війна давно стала окремим фронтом. Є ще одна тема, від якої українська політика роками сором’язливо відводить очі. Путін відкрито говорить про знищення саме українського народу як окремої національної спільноти. Отже, Україна повинна мати чітку й сучасну державну політику захисту української ідентичності. Саме тому дедалі частіше звучить дискусія про законодавче визначення українців як державотворчої (титульної) нації із безумовним збереженням рівних конституційних прав для всіх громадян України незалежно від їхнього походження чи мови. Адже Кремль атакує не абстрактне населення України. Його головна мішень - українська нація як носій державності. Не чиновники. Не політичні технологи. Не окремі посадовці. Їх не прийшли «перевиховувати». Їх не оголошували неіснуючим народом. Не їхню історію називають вигаданою. Не їхню мову десятиліттями висміюють. Не їхню культуру системно намагаються стерти. Об’єктом російської політики є саме українці як окремий народ. Саме тому відповідь України має бути не лише військовою. Вона повинна бути світоглядною. Бо ракета руйнує будинок. А імперська ідеологія намагається зруйнувати народ. І якщо першу можна збити системою ППО, то другу здатна зупинити лише сильна держава, яка знає, ким вона є, кого захищає і заради чого існує. Жаль що Україна не має власного наративного центру, жаль що на Банковій 5-6 кочовиків які з потужним, яким нічого не загрожує, займаються набиванням власних кишень, а не ідеологічним наповненням Держави Україна. Які в апріорі не можуть відповісти Кремлю.
    153переглядів
  • 💔 У Херсоні знищено будівлю ДЮСШ шахів і шашок
    Вночі внаслідок атаки була знищена будівля дитячо-юнацької спортивної школи з шахів і шашок у Херсоні.
    Місце, де роками навчалися діти, проходили тренування та змагання, де юні шахісти й шашкісти робили свої перші кроки у спорті, вигоріло вщент.
    За кожною такою зруйнованою будівлею - значно більше, ніж стіни. Це дитячі спогади, праця тренерів, спортивні традиції та простір, у якому зростали нові покоління.
    Війна руйнує не лише міста та інфраструктуру - вона забирає у дітей місця, де вони мали навчатися, розвиватися, змагатися і мріяти.
    #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    💔 У Херсоні знищено будівлю ДЮСШ шахів і шашок Вночі внаслідок атаки була знищена будівля дитячо-юнацької спортивної школи з шахів і шашок у Херсоні. Місце, де роками навчалися діти, проходили тренування та змагання, де юні шахісти й шашкісти робили свої перші кроки у спорті, вигоріло вщент. За кожною такою зруйнованою будівлею - значно більше, ніж стіни. Це дитячі спогади, праця тренерів, спортивні традиції та простір, у якому зростали нові покоління. Війна руйнує не лише міста та інфраструктуру - вона забирає у дітей місця, де вони мали навчатися, розвиватися, змагатися і мріяти. #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    129переглядів
  • 🇺🇦🪖Українська армія сьогодні є найбоєздатнішою та має найбільший бойовий досвід у Європі, – ексголова Пентагону Еспер.

    Він зазначив, що ЗСУ не лише зупинили російський наступ, а й стали прикладом того, як змінюється сучасна війна. ✈️

    🇪🇺Говорячи про можливий вступ України до НАТО, Еспер наголосив, що зараз важливо дати Києву чіткий сигнал підтримки. Це зміцнить позиції України, заспокоїть союзників і стане додатковим стримуючим фактором для росії.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    🇺🇦🪖Українська армія сьогодні є найбоєздатнішою та має найбільший бойовий досвід у Європі, – ексголова Пентагону Еспер. Він зазначив, що ЗСУ не лише зупинили російський наступ, а й стали прикладом того, як змінюється сучасна війна. ✈️ 🇪🇺Говорячи про можливий вступ України до НАТО, Еспер наголосив, що зараз важливо дати Києву чіткий сигнал підтримки. Це зміцнить позиції України, заспокоїть союзників і стане додатковим стримуючим фактором для росії. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    126переглядів
  • НЕХАЙ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

    Нехай нам доля усміхне́ться,
    Хай ворог всту́питься від нас,
    Нехай добра́ нам додається,
    Нехай мине страшний цей час.

    Нехай розквітне Україна,
    Лунає скрізь дитячий сміх,
    Хай лине мова солов'їна,
    І мирний шлях, щоб в нас проліг.

    Нехай мине страшне це пекло,
    Нехай закі́нчиться війна,
    Аби сміття вороже зникло
    Й наза́вжди щезнув сатана.

    Нехай не плачуть більше діти,
    Не знають вибухів і втрат,
    Нехай в садах цвітуть вже квіти
    Без горя, смутку і гармат.

    Нехай Госпо́дь нас не покине,
    Дарує силу день при дні,
    Хай світло віри в нас не згине,
    Й веде народ наш у борні.

    Нехай додому всі верну́ться,
    Хто наш святий боро́нить край,
    Хай матері їм усміхну́ться,
    І знов постане з неньки рай.

    Нехай забудуться тривоги,
    Замовкне ворога гроза,
    Хай Бог покаже нам дороги,
    Де щастя світиться в сльозах.

    Нехай молитва не змовкає,
    Єднає душі повсякчас,
    Нехай Госпо́дь благословляє
    На мир й звитягу усіх нас.

    25.07.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1066198
    НЕХАЙ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА Нехай нам доля усміхне́ться, Хай ворог всту́питься від нас, Нехай добра́ нам додається, Нехай мине страшний цей час. Нехай розквітне Україна, Лунає скрізь дитячий сміх, Хай лине мова солов'їна, І мирний шлях, щоб в нас проліг. Нехай мине страшне це пекло, Нехай закі́нчиться війна, Аби сміття вороже зникло Й наза́вжди щезнув сатана. Нехай не плачуть більше діти, Не знають вибухів і втрат, Нехай в садах цвітуть вже квіти Без горя, смутку і гармат. Нехай Госпо́дь нас не покине, Дарує силу день при дні, Хай світло віри в нас не згине, Й веде народ наш у борні. Нехай додому всі верну́ться, Хто наш святий боро́нить край, Хай матері їм усміхну́ться, І знов постане з неньки рай. Нехай забудуться тривоги, Замовкне ворога гроза, Хай Бог покаже нам дороги, Де щастя світиться в сльозах. Нехай молитва не змовкає, Єднає душі повсякчас, Нехай Госпо́дь благословляє На мир й звитягу усіх нас. 25.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1066198
    230переглядів
  • ХАЙ ЗДІЙСНИТЬСЯ МРІЯ

    Хай буде день для нас щасливим,
    І радість буде, наче злива,
    Щоб все нас тішило навколо
    Й душа співала щастя соло.

    Аби ми вибухів не чули,
    Аби усі щасливі бу́ли,
    Аби тривога не звучала,
    Орда сміття не відправляла.

    Аби усюди квітли квіти,
    Аби росли щасливо діти,
    Аби не знать ніко́ли горя,
    Аби була прихильна доля.

    Аби війна в цю мить скінчи́лась,
    Щоб наша крівця більш не ли́лась,
    Аби не гинули в нас люди,
    Щоб тиша бу́ла в нас усюди.

    Аби домівки не палали,
    Щоб вороги не гаратали,
    Аби ворожа стихла зброя,
    Щоб ми не знали більше горя.

    Нехай Госпо́дь змилосерди́ться
    І мрія наша хай здійсни́ться,
    Хай щезнуть наші воріженьки
    Із рідної Вкраїни-неньки.

    24.07. 2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ХАЙ ЗДІЙСНИТЬСЯ МРІЯ Хай буде день для нас щасливим, І радість буде, наче злива, Щоб все нас тішило навколо Й душа співала щастя соло. Аби ми вибухів не чули, Аби усі щасливі бу́ли, Аби тривога не звучала, Орда сміття не відправляла. Аби усюди квітли квіти, Аби росли щасливо діти, Аби не знать ніко́ли горя, Аби була прихильна доля. Аби війна в цю мить скінчи́лась, Щоб наша крівця більш не ли́лась, Аби не гинули в нас люди, Щоб тиша бу́ла в нас усюди. Аби домівки не палали, Щоб вороги не гаратали, Аби ворожа стихла зброя, Щоб ми не знали більше горя. Нехай Госпо́дь змилосерди́ться І мрія наша хай здійсни́ться, Хай щезнуть наші воріженьки Із рідної Вкраїни-неньки. 24.07. 2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    205переглядів
  • ❤️🐈 З Харківщини — у новий дім: кіт Фішка сам обрав своїх людей

    На Харківщині маленьке кошеня щодня приходило до бліндажа прикордонників Чопського загону. Військові назвали його Фішкою. Він зустрічав захисників після бойових виходів, засинав поруч і дарував хвилини спокою там, де навколо була війна.

    Коли настав час повертатися додому, Фішка все вирішив сам — просто заліз у рюкзак Дмитра і вирушив разом із військовими на Тернопільщину.
    Кмітливий пухнастик вже встиг подружитися та стати найкращим другом маленької донечки прикордонника.

    Схоже, тоді на Харківщині це не ми знайшли його. Це він обрав нас,
    — каже Дмитро.

    Мабуть, дім — це там, куди веде серце. І Фішка це добре знав.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    ❤️🐈 З Харківщини — у новий дім: кіт Фішка сам обрав своїх людейНа Харківщині маленьке кошеня щодня приходило до бліндажа прикордонників Чопського загону. Військові назвали його Фішкою. Він зустрічав захисників після бойових виходів, засинав поруч і дарував хвилини спокою там, де навколо була війна.Коли настав час повертатися додому, Фішка все вирішив сам — просто заліз у рюкзак Дмитра і вирушив разом із військовими на Тернопільщину.Кмітливий пухнастик вже встиг подружитися та стати найкращим другом маленької донечки прикордонника. Схоже, тоді на Харківщині це не ми знайшли його. Це він обрав нас, — каже Дмитро.Мабуть, дім — це там, куди веде серце. І Фішка це добре знав.#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    133переглядів
Більше результатів