• 🇱🇻 Латвія повністю завершила будівництво загородження на кордоні з московією.
    Державна компанія Valsts Nekustamie Ipasumi повідомила про завершення останніх ділянок інженерного загородження на латвійсько-московитському кордоні.
    Загальна довжина огорожі близько 280 кілометрів уздовж кордону з рф. Суцільний бар’єр зведено на всіх ділянках, де це було технічно можливо

    У 2024 році Латвія збудувала ще близько 145 км загородження на кордоні з біломосковією. Проект є частиною довгострокової політики посилення безпеки та контролю державного кордону. Також країна, разом із Естонією та Литвою, розглядає можливість демонтажу залізничних колій на кордоні з росією.
    Країни Балтії готуються підривати мости: на кордоні Литви з Білоруссю та росією з'явилися конструкції для вибухівки, — LRT.
    Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія і Польща готуються повністю замінувати кордони з агресором.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    🇱🇻 Латвія повністю завершила будівництво загородження на кордоні з московією. Державна компанія Valsts Nekustamie Ipasumi повідомила про завершення останніх ділянок інженерного загородження на латвійсько-московитському кордоні. Загальна довжина огорожі близько 280 кілометрів уздовж кордону з рф. Суцільний бар’єр зведено на всіх ділянках, де це було технічно можливо У 2024 році Латвія збудувала ще близько 145 км загородження на кордоні з біломосковією. Проект є частиною довгострокової політики посилення безпеки та контролю державного кордону. Також країна, разом із Естонією та Литвою, розглядає можливість демонтажу залізничних колій на кордоні з росією. Країни Балтії готуються підривати мости: на кордоні Литви з Білоруссю та росією з'явилися конструкції для вибухівки, — LRT. Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія і Польща готуються повністю замінувати кордони з агресором. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    44переглядів
  • 🇵🇱 Польща впродовж двох років завершить будівництво протидронової системи на східному кордоні через загрозу з боку рф, – повідомляє The Guardian.

    Нові укріплення вартістю понад €2 млрд інтегрують у вже наявну лінію оборони.

    Перші елементи системи мають запрацювати за пів року – вони включатимуть озброєння та засоби глушіння дронів.

    🚧Також Варшава посилює кордони з білоруссю та Калінінградською областю рф.
    🇵🇱 Польща впродовж двох років завершить будівництво протидронової системи на східному кордоні через загрозу з боку рф, – повідомляє The Guardian. Нові укріплення вартістю понад €2 млрд інтегрують у вже наявну лінію оборони. Перші елементи системи мають запрацювати за пів року – вони включатимуть озброєння та засоби глушіння дронів. 🚧Також Варшава посилює кордони з білоруссю та Калінінградською областю рф.
    51переглядів
  • #історія #події
    Різдво, що змінило Британію: Коронація Вільгельма Завойовника 25 грудня 1066 року 👑
    Поки більшість мешканців тогочасної Європи святкували народження Христа, у Вестмінстерському абатстві відбувалася подія, яка назавжди змінила англійську мову, архітектуру та саму генетику британської нації. Норманський герцог Вільгельм, щойно перемігши у кривавій битві під Гастінгсом, офіційно став королем Англії ⚔️.

    Ця коронація була настільки драматичною, що ледь не закінчилася катастрофою:
    🔥 Іронія долі та пожежа
    Коли під час церемонії натовп усередині абатства вигукнув своє схвалення новому королю, норманські охоронці зовні сприйняли це за початок бунту. Не розібравшись, вони почали підпалювати сусідні будинки. Поки Вільгельм приймав присягу в задимленому храмі, навколо абатства вирувало полум'я та паніка.


    🌍 Народження нової Англії

    З приходом Вільгельма англосаксонська еліта була повністю замінена норманською. Це принесло на острів феодалізм європейського зразка, будівництво величних кам'яних замків (як-от лондонський Тауер) та радикальну зміну мови. Саме завдяки норманському завоюванню англійська мова сьогодні наповнена французькими запозиченнями 🏰.

    📖 Книга Страшного суду

    Вільгельм не просто захопив землю, він впровадив небачений для того часу облік. Його знаменитий «Опис Англії» (Domesday Book) став першим всезагальним переписом населення та майна в Європі, що дозволило створити одну з найцентралізованіших держав того часу.
    Коронація 1066 року стала моментом, коли Англія остаточно відвернулася від скандинавського світу вікінгів і стала невід'ємною частиною великої європейської політики та культури 🇬🇧✨.
    #історія #події Різдво, що змінило Британію: Коронація Вільгельма Завойовника 25 грудня 1066 року 👑 Поки більшість мешканців тогочасної Європи святкували народження Христа, у Вестмінстерському абатстві відбувалася подія, яка назавжди змінила англійську мову, архітектуру та саму генетику британської нації. Норманський герцог Вільгельм, щойно перемігши у кривавій битві під Гастінгсом, офіційно став королем Англії ⚔️. Ця коронація була настільки драматичною, що ледь не закінчилася катастрофою: 🔥 Іронія долі та пожежа Коли під час церемонії натовп усередині абатства вигукнув своє схвалення новому королю, норманські охоронці зовні сприйняли це за початок бунту. Не розібравшись, вони почали підпалювати сусідні будинки. Поки Вільгельм приймав присягу в задимленому храмі, навколо абатства вирувало полум'я та паніка. 🌍 Народження нової Англії З приходом Вільгельма англосаксонська еліта була повністю замінена норманською. Це принесло на острів феодалізм європейського зразка, будівництво величних кам'яних замків (як-от лондонський Тауер) та радикальну зміну мови. Саме завдяки норманському завоюванню англійська мова сьогодні наповнена французькими запозиченнями 🏰. 📖 Книга Страшного суду Вільгельм не просто захопив землю, він впровадив небачений для того часу облік. Його знаменитий «Опис Англії» (Domesday Book) став першим всезагальним переписом населення та майна в Європі, що дозволило створити одну з найцентралізованіших держав того часу. Коронація 1066 року стала моментом, коли Англія остаточно відвернулася від скандинавського світу вікінгів і стала невід'ємною частиною великої європейської політики та культури 🇬🇧✨.
    Like
    1
    232переглядів
  • 23 грудня 1878 року у селі Шпотівка на Сумщині народився Степан Тимошенко – відомий український вчений, який дав світові прикладну механіку. Лауреат найвищих американських академічних наукових нагород у галузі механіки, Лондонського королівського наукового товариства, удостоєний Міжнародної медалі імені Джеймса Ватта.

    Народився в сім’ї землеміра та доньки відставного військового. Прокіп Тимошенко походив з кріпацької родини, проте за щасливим збігом обставин отримав початкову освіту у поміщицькому домі, пізніше закінчив у Харкові дворічну школу землемірів.

    Степан навчався в Роменському реальному училищі. У 1896–1901 рр. здобував вищу освіту в Санкт-Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення, де і залишився асистентом механічної лабораторії. У 1905 році на рік молодого вченого відправили до Інституту прикладної механіки Геттінгенського університету (Німеччина), де він познайомився з відомим німецьким механіком і фізиком Людвігом Прандтлем.

    У 1906 р. повертається в Україну, ставши професором кафедри опору Київського політехнічного інституту. В цей час він продовжує досліджувати особливості пружних систем і пише першу версію свого відомого підручника з теорії опірності матеріалів. Але у 1911-му Тимошенко підтримує антиурядові студентські протести, підписавши лист проти міністра просвіти реакціонера Кіссо, за що його звільняють. Вчений повертається до Петербургу, де продовжує свої наукові дослідження, виступає консультантом спорудження військово-морського флоту.

    Зміни в Україні 1917 року повертають Тимошенка на посаду професора Київського політехнічного інституту. У 1918 році він допомагає академіку Вернадському започаткувати Українську академію наук, сам очолює Інститут технічної механіки УАН. Однак після окупації Києва армією Денікіна Тимошенку довелося евакуюватися.

    У 1920 році Тимошенка обрали професором кафедри опору матеріалів Загребського політехнічного інституту. Без його книжок не обходилося жодне будівництво висотних будинків, мостів чи літаків. Кращого фахівця з опору матеріалів, коливань та вібрацій не було.

    У 1922 році вчений переїжджає до США, де стає науковим консультантом компанії «Вестінгауз». З 1927 року – професор Мічиганського університету; організатор відділу прикладної механіки при Американському товаристві інженерів-механіків. У 1936 році очолив кафедру механіки Стенфордського університету. З 1940 року – дійсний член Національної Академії наук США.

    Обирався закордонним членом Академії наук СРСР (1928), Польської (1935), Французької (1938), Італійської (1948) академій наук; відзначений різноманітними преміями та нагородами. У 1957 році Американське товариство інженерів-механіків встановила почесну нагороду – медаль Тимошенка. Першу медаль отримав сам вчений.

    Основні напрями наукової роботи Степана Тимошенка – актуальні проблеми механіки твердого тіла, будівельної механіки й теорії споруд. Автор 150 наукових праць, зокрема «Курс опору матеріалів» (1911), «Опір матеріалів» (1930), «Прикладна теорія пружності» (1931), «Теорія пружності» (1933), «Теорія стійкості» (1936), «Теорія пластинок і оболонок» (1940), «Статика споруд» (1945), «Вища динаміка» (1948), «Історія опору матеріалів» (1953), «Стійкість стержнів, пластинок і оболонок» (1971) та ін. Підготував праці про допустимі напруження в металевих мостах.

    З 1960 р. Степан Тимошенко жив у м. Вупперталь (ФРН), де і помер 29 травня 1972 р. Похований у м. Пало-Альто (США). Його ім’я присвоєно лабораторії Стенфордського університету США, Інституту механіки Національної академії наук України.

    23 грудня 1878 року у селі Шпотівка на Сумщині народився Степан Тимошенко – відомий український вчений, який дав світові прикладну механіку. Лауреат найвищих американських академічних наукових нагород у галузі механіки, Лондонського королівського наукового товариства, удостоєний Міжнародної медалі імені Джеймса Ватта. Народився в сім’ї землеміра та доньки відставного військового. Прокіп Тимошенко походив з кріпацької родини, проте за щасливим збігом обставин отримав початкову освіту у поміщицькому домі, пізніше закінчив у Харкові дворічну школу землемірів. Степан навчався в Роменському реальному училищі. У 1896–1901 рр. здобував вищу освіту в Санкт-Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення, де і залишився асистентом механічної лабораторії. У 1905 році на рік молодого вченого відправили до Інституту прикладної механіки Геттінгенського університету (Німеччина), де він познайомився з відомим німецьким механіком і фізиком Людвігом Прандтлем. У 1906 р. повертається в Україну, ставши професором кафедри опору Київського політехнічного інституту. В цей час він продовжує досліджувати особливості пружних систем і пише першу версію свого відомого підручника з теорії опірності матеріалів. Але у 1911-му Тимошенко підтримує антиурядові студентські протести, підписавши лист проти міністра просвіти реакціонера Кіссо, за що його звільняють. Вчений повертається до Петербургу, де продовжує свої наукові дослідження, виступає консультантом спорудження військово-морського флоту. Зміни в Україні 1917 року повертають Тимошенка на посаду професора Київського політехнічного інституту. У 1918 році він допомагає академіку Вернадському започаткувати Українську академію наук, сам очолює Інститут технічної механіки УАН. Однак після окупації Києва армією Денікіна Тимошенку довелося евакуюватися. У 1920 році Тимошенка обрали професором кафедри опору матеріалів Загребського політехнічного інституту. Без його книжок не обходилося жодне будівництво висотних будинків, мостів чи літаків. Кращого фахівця з опору матеріалів, коливань та вібрацій не було. У 1922 році вчений переїжджає до США, де стає науковим консультантом компанії «Вестінгауз». З 1927 року – професор Мічиганського університету; організатор відділу прикладної механіки при Американському товаристві інженерів-механіків. У 1936 році очолив кафедру механіки Стенфордського університету. З 1940 року – дійсний член Національної Академії наук США. Обирався закордонним членом Академії наук СРСР (1928), Польської (1935), Французької (1938), Італійської (1948) академій наук; відзначений різноманітними преміями та нагородами. У 1957 році Американське товариство інженерів-механіків встановила почесну нагороду – медаль Тимошенка. Першу медаль отримав сам вчений. Основні напрями наукової роботи Степана Тимошенка – актуальні проблеми механіки твердого тіла, будівельної механіки й теорії споруд. Автор 150 наукових праць, зокрема «Курс опору матеріалів» (1911), «Опір матеріалів» (1930), «Прикладна теорія пружності» (1931), «Теорія пружності» (1933), «Теорія стійкості» (1936), «Теорія пластинок і оболонок» (1940), «Статика споруд» (1945), «Вища динаміка» (1948), «Історія опору матеріалів» (1953), «Стійкість стержнів, пластинок і оболонок» (1971) та ін. Підготував праці про допустимі напруження в металевих мостах. З 1960 р. Степан Тимошенко жив у м. Вупперталь (ФРН), де і помер 29 травня 1972 р. Похований у м. Пало-Альто (США). Його ім’я присвоєно лабораторії Стенфордського університету США, Інституту механіки Національної академії наук України.
    323переглядів
  • День енергетика

    День енергетика – професійне свято, встановлене на національному рівні. Припадає на 22 грудня – найкоротший день в році, що дуже символічно. Адже саме в цей день робота цих спеціалістів є найпомітнішою.

    Як виникла ідея відзначати День енергетика?
    Паливно-енергетичний комплекс завжди посідав почесне місце в економіці України. Саме на теренах нашої держави створювалися та запроваджувалися передові досягнення в енергетичній галузі. Сьогодні без електричної енергії не обходиться жодна жила квартира та комерційна структура. Галузь продовжує розвиватися: створюються нові закони, впроваджуються новітні технології, залучаються іноземні інвестиції тощо.


    Запровадження свята
    Професійне свято День енергетика було запроваджено ще в 20 столітті. Так, в 1966 році Президія Верховної Ради СРСР видала Указ, в якому пролунала пропозиція запровадити День енергетика та прилучити його до дати прийняття доленосного плану з електрифікації ГОЕЛРО. Пізніше була спроба відзначати цей день щороку третьої неділі грудня, проте вона зазнала поразки.

    Коли Радянський Союз розпався, низка країн, що входили до його складу, продовжили вшановувати добрі традиції та відзначати це важливе професійне свято. В незалежній Україні День енергетика було додатково затверджено Президентом України в Указі від 12.11.93, де вказано, що День енергетика слід відзначати, як і раніше, 22 грудня.

    День енергетика в історії
    Енергетична галузь в Україні розпочала своє становлення та розвиток ще на початку 19-го століття. Нижче приведені важливі дати для розвитку вітчизняної енергетики.

    1878
    Російський інженер у сфері залізничного транспорту О.П.Бородін встановлює перші електричні ліхтарі для освітлення залізничних майстерень в Києві.
    1892
    Завдяки розробкам українського інженера Ф. Піроцького, у Києві запрацював перший Російській імперії та у Європі трамвай на електриці.
    1890
    В Києві, Костянтинівці, Дніпрі (тоді Катеринослав), у Львові відкриваються перші в Україні електростанції.
    1920
    На 8-му Всеросійському з’їзді рад затверджується план ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), в якому йдеться про будівництво Дніпрогесу та теплоелектростанцій на території Донбасу.
    1935
    Створюються повноцінні енергетичні системи у Дніпрі, Харкові та на Донбасі.
    1961
    Завершено будівництво першої в Україні 330-вольтної лінії електропередач.
    1962
    Завершено будівництво першої в Україні та у всьому світі лінії передачі постійного струму. Лінія завдовжки понад 450 км мала напругу 800 кВт.
    1991
    Електромережі країни перевищують 1 мільйон кілометрів.
    1993
    Запровадження Дня енергетика в незалежній Україні згідно з указом Президента України.
    1995
    Побудована Запорізька атомна електростанція, загальна потужність якої становить 6 мільйонів кВт. Електростанція є найбільшою в Європі.
    2000
    Розпочало свою роботу Міністерство палива та енергетики.
    Галузь продовжує розвиватися, тим більше, що для цього є всі підстави.

    Цікаві факти
    Вперше видобуток газу у Радянському Союзі розпочався в Україні, а саме у селищі Дашава, Стрийського району Львівської області. Пізніше там знаходилося одне з найбільших родовищ газу в СРСР.
    1973 рік ознаменувався в історії вітчизняної енергетичної галузі як найбільш продуктивний. Тоді було видобуто близько 70 мільярдів кубометрів газу. Для порівняння – сьогодні в Україні щорічно видобувається не більше 20 мільярдів кубометрів.
    Україна входить до 30-ки країн з найбільшим споживанням енергії.
    Попри великі енергетичні потужності, наша країна закуповує енергоресурси за кордоном.
    Найбільшим споживачем енергії в Україні вважається Дніпропетровська область.
    У енергетично-паливному комплексі задіяні близько 500 000 працівників.
    50% електроенергії енергії в країні постачається атомними електростанціями.
    Часті Питання та відповіді про День енергетика
    Кого вітають з Днем енергетика?
    В цей день вшановуються всі працівники енергетичної промисловості, що залучені у виробітку, транспортуванні та збуті кінцевим споживачам теплової та електричної енергії.
    День енергетика День енергетика – професійне свято, встановлене на національному рівні. Припадає на 22 грудня – найкоротший день в році, що дуже символічно. Адже саме в цей день робота цих спеціалістів є найпомітнішою. Як виникла ідея відзначати День енергетика? Паливно-енергетичний комплекс завжди посідав почесне місце в економіці України. Саме на теренах нашої держави створювалися та запроваджувалися передові досягнення в енергетичній галузі. Сьогодні без електричної енергії не обходиться жодна жила квартира та комерційна структура. Галузь продовжує розвиватися: створюються нові закони, впроваджуються новітні технології, залучаються іноземні інвестиції тощо. Запровадження свята Професійне свято День енергетика було запроваджено ще в 20 столітті. Так, в 1966 році Президія Верховної Ради СРСР видала Указ, в якому пролунала пропозиція запровадити День енергетика та прилучити його до дати прийняття доленосного плану з електрифікації ГОЕЛРО. Пізніше була спроба відзначати цей день щороку третьої неділі грудня, проте вона зазнала поразки. Коли Радянський Союз розпався, низка країн, що входили до його складу, продовжили вшановувати добрі традиції та відзначати це важливе професійне свято. В незалежній Україні День енергетика було додатково затверджено Президентом України в Указі від 12.11.93, де вказано, що День енергетика слід відзначати, як і раніше, 22 грудня. День енергетика в історії Енергетична галузь в Україні розпочала своє становлення та розвиток ще на початку 19-го століття. Нижче приведені важливі дати для розвитку вітчизняної енергетики. 1878 Російський інженер у сфері залізничного транспорту О.П.Бородін встановлює перші електричні ліхтарі для освітлення залізничних майстерень в Києві. 1892 Завдяки розробкам українського інженера Ф. Піроцького, у Києві запрацював перший Російській імперії та у Європі трамвай на електриці. 1890 В Києві, Костянтинівці, Дніпрі (тоді Катеринослав), у Львові відкриваються перші в Україні електростанції. 1920 На 8-му Всеросійському з’їзді рад затверджується план ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), в якому йдеться про будівництво Дніпрогесу та теплоелектростанцій на території Донбасу. 1935 Створюються повноцінні енергетичні системи у Дніпрі, Харкові та на Донбасі. 1961 Завершено будівництво першої в Україні 330-вольтної лінії електропередач. 1962 Завершено будівництво першої в Україні та у всьому світі лінії передачі постійного струму. Лінія завдовжки понад 450 км мала напругу 800 кВт. 1991 Електромережі країни перевищують 1 мільйон кілометрів. 1993 Запровадження Дня енергетика в незалежній Україні згідно з указом Президента України. 1995 Побудована Запорізька атомна електростанція, загальна потужність якої становить 6 мільйонів кВт. Електростанція є найбільшою в Європі. 2000 Розпочало свою роботу Міністерство палива та енергетики. Галузь продовжує розвиватися, тим більше, що для цього є всі підстави. Цікаві факти Вперше видобуток газу у Радянському Союзі розпочався в Україні, а саме у селищі Дашава, Стрийського району Львівської області. Пізніше там знаходилося одне з найбільших родовищ газу в СРСР. 1973 рік ознаменувався в історії вітчизняної енергетичної галузі як найбільш продуктивний. Тоді було видобуто близько 70 мільярдів кубометрів газу. Для порівняння – сьогодні в Україні щорічно видобувається не більше 20 мільярдів кубометрів. Україна входить до 30-ки країн з найбільшим споживанням енергії. Попри великі енергетичні потужності, наша країна закуповує енергоресурси за кордоном. Найбільшим споживачем енергії в Україні вважається Дніпропетровська область. У енергетично-паливному комплексі задіяні близько 500 000 працівників. 50% електроенергії енергії в країні постачається атомними електростанціями. Часті Питання та відповіді про День енергетика Кого вітають з Днем енергетика? В цей день вшановуються всі працівники енергетичної промисловості, що залучені у виробітку, транспортуванні та збуті кінцевим споживачам теплової та електричної енергії.
    455переглядів
  • Адміністрація Трампа у 2026 році планує масштабне посилення боротьби з нелегальною міграцією, зокрема масові рейди на робочих місцях у ключових секторах економіки.

    Після отримання від Конгресу $170 млрд міграційні служби готують різке зростання кількості арештів, залучення додаткових агентів, будівництво депортаційних центрів і використання цифрового стеження.

    Керівник міграційного напрямку Том Хоман заявив про намір діяти жорстко.
    Водночас бізнес остерігається зростання витрат і інфляції, а підтримка міграційної політики Трампа знизилася до 41%.

    Критику викликає мілітаризація міст і зростання частки затриманих без кримінального минулого.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Адміністрація Трампа у 2026 році планує масштабне посилення боротьби з нелегальною міграцією, зокрема масові рейди на робочих місцях у ключових секторах економіки. Після отримання від Конгресу $170 млрд міграційні служби готують різке зростання кількості арештів, залучення додаткових агентів, будівництво депортаційних центрів і використання цифрового стеження. Керівник міграційного напрямку Том Хоман заявив про намір діяти жорстко. Водночас бізнес остерігається зростання витрат і інфляції, а підтримка міграційної політики Трампа знизилася до 41%. Критику викликає мілітаризація міст і зростання частки затриманих без кримінального минулого. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    150переглядів
  • #історія #постаті
    Євген Чикаленко — людина, чиє життєве кредо стало маніфестом справжнього патріотизму. Він казав: «Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її до глибини власної кишені». Народившись 21 грудня 1861 року, цей успішний аграрій-новатор присвятив увесь свій статок і життя справі українського відродження 🌾.

    Його найбільшим подвигом стало видання першої щоденної україномовної газети «Рада». У часи жорсткої цензури та імперського тиску Чикаленко протягом восьми років (1906–1914) власним коштом утримував часопис, який став інтелектуальним центром України. Навколо «Ради» гуртувалися найкращі розуми нації: Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов. Без цієї газети український рух початку XX століття міг просто згаснути в ізоляції 🗞️.
    Окрім видавничої справи, Чикаленко був головним «двигуном» українського громадського життя. Він фінансував будівництво Академічного дому у Львові, виплачував премії за найкращі історичні праці та підтримував молодих письменників. Його меценатство не було гонитвою за славою — він часто залишався в тіні, вважаючи, що головне — це результат для спільної справи 🏗️.

    Він був одним із ініціаторів створення Центральної Ради, хоча через власну скромність відмовився її очолити. Євген Чикаленко залишив нам приклад того, як системна, жертовна та щоденна праця створює фундамент, на якому пізніше постає незалежна держава. Це історія про те, як одна людина може стати цілою інституцією задля майбутнього свого народу 🇺🇦.
    #історія #постаті Євген Чикаленко — людина, чиє життєве кредо стало маніфестом справжнього патріотизму. Він казав: «Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її до глибини власної кишені». Народившись 21 грудня 1861 року, цей успішний аграрій-новатор присвятив увесь свій статок і життя справі українського відродження 🌾. Його найбільшим подвигом стало видання першої щоденної україномовної газети «Рада». У часи жорсткої цензури та імперського тиску Чикаленко протягом восьми років (1906–1914) власним коштом утримував часопис, який став інтелектуальним центром України. Навколо «Ради» гуртувалися найкращі розуми нації: Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов. Без цієї газети український рух початку XX століття міг просто згаснути в ізоляції 🗞️. Окрім видавничої справи, Чикаленко був головним «двигуном» українського громадського життя. Він фінансував будівництво Академічного дому у Львові, виплачував премії за найкращі історичні праці та підтримував молодих письменників. Його меценатство не було гонитвою за славою — він часто залишався в тіні, вважаючи, що головне — це результат для спільної справи 🏗️. Він був одним із ініціаторів створення Центральної Ради, хоча через власну скромність відмовився її очолити. Євген Чикаленко залишив нам приклад того, як системна, жертовна та щоденна праця створює фундамент, на якому пізніше постає незалежна держава. Це історія про те, як одна людина може стати цілою інституцією задля майбутнього свого народу 🇺🇦.
    Like
    1
    260переглядів
  • #історія #особистості
    ✝️ Костянтин Богачевський (1884): Митрополит Української Греко-Католицької Церкви у США.
    Konstantyn Bohachevsky (16 грудня 1884 — 6 січня 1961) — видатний український церковний діяч, перший митрополит Філадельфійський Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) у США. Його життя та діяльність були присвячені збереженню української духовної спадщини та організації церковного життя в умовах еміграції.

    🇺🇦 Життя і служіння

    Костянтин Богачевський народився в селі Манастиричани (нині Івано-Франківська область). Він навчався у Римі, де здобув докторські ступені з богослов'я та філософії. У 1909 році він був висвячений на священника і розпочав служіння в Галичині.
    Після Першої світової війни Богачевський брав активну участь у дипломатичній роботі, виконуючи функції радника місії УНР на Паризькій мирній конференції, де боровся за визнання української державності.
    Апостольський екзарх у США
    У 1924 році Папа Римський Пій XI призначив Богачевського Апостольським екзархом для українців-греко-католиків у США.
    У той час українська еміграція в США була значною, але церковна організація була складною. Владика Костянтин присвятив себе розбудові структур УГКЦ:
    Він здійснив об'єднання українських громад, попри протидію латинського духовенства, яке намагалося асимілювати греко-католиків.
    Значну увагу приділяв розвитку українознавства, засновуючи школи та освітні установи.
    За його активного сприяння був заснований український католицький коледж у Стемфорді, який став важливою освітньою базою.

    Перший Митрополит

    Кульмінацією його діяльності стало створення Філадельфійської митрополії. У 1958 році, Папа Іван XXIII підвищив український екзархат у США до статусу митрополії, і Костянтин Богачевський став першим Митрополитом Філадельфійським.
    Він також ініціював будівництво Катедрального собору Непорочного Зачаття у Філадельфії, який став духовним центром української діаспори.

    🇺🇸 Спадщина

    Митрополит Костянтин Богачевський керував УГКЦ в США протягом 37 років, фактично створивши церковну інфраструктуру, яка слугувала не лише духовним, а й національно-культурним центром для українських емігрантів. Його діяльність мала вирішальне значення для збереження української ідентичності та традицій за океаном.
    #історія #особистості ✝️ Костянтин Богачевський (1884): Митрополит Української Греко-Католицької Церкви у США. Konstantyn Bohachevsky (16 грудня 1884 — 6 січня 1961) — видатний український церковний діяч, перший митрополит Філадельфійський Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) у США. Його життя та діяльність були присвячені збереженню української духовної спадщини та організації церковного життя в умовах еміграції. 🇺🇦 Життя і служіння Костянтин Богачевський народився в селі Манастиричани (нині Івано-Франківська область). Він навчався у Римі, де здобув докторські ступені з богослов'я та філософії. У 1909 році він був висвячений на священника і розпочав служіння в Галичині. Після Першої світової війни Богачевський брав активну участь у дипломатичній роботі, виконуючи функції радника місії УНР на Паризькій мирній конференції, де боровся за визнання української державності. Апостольський екзарх у США У 1924 році Папа Римський Пій XI призначив Богачевського Апостольським екзархом для українців-греко-католиків у США. У той час українська еміграція в США була значною, але церковна організація була складною. Владика Костянтин присвятив себе розбудові структур УГКЦ: Він здійснив об'єднання українських громад, попри протидію латинського духовенства, яке намагалося асимілювати греко-католиків. Значну увагу приділяв розвитку українознавства, засновуючи школи та освітні установи. За його активного сприяння був заснований український католицький коледж у Стемфорді, який став важливою освітньою базою. Перший Митрополит Кульмінацією його діяльності стало створення Філадельфійської митрополії. У 1958 році, Папа Іван XXIII підвищив український екзархат у США до статусу митрополії, і Костянтин Богачевський став першим Митрополитом Філадельфійським. Він також ініціював будівництво Катедрального собору Непорочного Зачаття у Філадельфії, який став духовним центром української діаспори. 🇺🇸 Спадщина Митрополит Костянтин Богачевський керував УГКЦ в США протягом 37 років, фактично створивши церковну інфраструктуру, яка слугувала не лише духовним, а й національно-культурним центром для українських емігрантів. Його діяльність мала вирішальне значення для збереження української ідентичності та традицій за океаном.
    Like
    1
    421переглядів
  • #історія #особистості
    🗼 Інженер Світового Масштабу: Гюстав Ейфель — Творець Металевих Шедеврів.
    15 грудня 1832 року народився Александр Гюстав Ейфель (повне ім'я — Александр Гюстав Бонікгаузен), легендарний французький інженер-будівельник та архітектор, чиє ім'я стало синонімом інноваційного використання металевих конструкцій. Він назавжди увійшов в історію як автор найвідомішого символу Парижа — Ейфелевої вежі.

    Перші Кроки в Інженерії

    Ейфель здобув освіту в Центральній школі мистецтв і ремесел у Парижі. Його кар'єра стрімко розвивалася з акцентом на металеві конструкції, особливо мости. Він застосовував новаторські методи для будівництва великих залізничних мостів, демонструючи високу точність розрахунків і сміливість інженерних рішень.
    Зокрема, він спроектував:
    Віадук Гарабі (1884): Один із найвищих мостів у світі на момент будівництва, розташований у Франції. Його конструкція стала проривом у металевому мостобудуванні.

    Світові Шедеври

    Ім'я Гюстава Ейфеля нерозривно пов'язане з двома монументальними спорудами, що стали символами своїх країн:
    1.Ейфелева вежа (Париж): Створена до Всесвітньої виставки 1889 року, вежа спочатку викликала суперечки, але швидко стала іконою. Ейфель використав сітчасту структуру, яка забезпечувала високу стійкість при мінімальній вазі та чинила найменший опір вітру. Це був інженерний тріумф, що демонстрував можливості металу.
    2.Каркас Статуї Свободи (Нью-Йорк): Ейфель розробив внутрішній несучий каркас для знаменитої Статуї Свободи, спроектованої Фредеріком Бартольді. Цей каркас, що дозволяє зовнішній мідній оболонці незалежно рухатися під дією вітру та температурних коливань, є яскравим прикладом його конструкторського генія.

    Панамський Скандал та Спадщина

    Наприкінці кар'єри Ейфель був причетний до Панамського скандалу (пов'язаного з будівництвом Панамського каналу), хоча його роль у фінансових махінаціях не була доведена. Ця справа на деякий час затьмарила його ім'я.
    Однак його основна спадщина — це незліченні мости, вокзали та, звісно, його вежа, які довели, що інженерія може бути формою високого мистецтва. Гюстав Ейфель перетворив метал із простого будівельного матеріалу на виразний засіб архітектури. 🏗️🌉
    #історія #особистості 🗼 Інженер Світового Масштабу: Гюстав Ейфель — Творець Металевих Шедеврів. 15 грудня 1832 року народився Александр Гюстав Ейфель (повне ім'я — Александр Гюстав Бонікгаузен), легендарний французький інженер-будівельник та архітектор, чиє ім'я стало синонімом інноваційного використання металевих конструкцій. Він назавжди увійшов в історію як автор найвідомішого символу Парижа — Ейфелевої вежі. Перші Кроки в Інженерії Ейфель здобув освіту в Центральній школі мистецтв і ремесел у Парижі. Його кар'єра стрімко розвивалася з акцентом на металеві конструкції, особливо мости. Він застосовував новаторські методи для будівництва великих залізничних мостів, демонструючи високу точність розрахунків і сміливість інженерних рішень. Зокрема, він спроектував: Віадук Гарабі (1884): Один із найвищих мостів у світі на момент будівництва, розташований у Франції. Його конструкція стала проривом у металевому мостобудуванні. Світові Шедеври Ім'я Гюстава Ейфеля нерозривно пов'язане з двома монументальними спорудами, що стали символами своїх країн: 1.Ейфелева вежа (Париж): Створена до Всесвітньої виставки 1889 року, вежа спочатку викликала суперечки, але швидко стала іконою. Ейфель використав сітчасту структуру, яка забезпечувала високу стійкість при мінімальній вазі та чинила найменший опір вітру. Це був інженерний тріумф, що демонстрував можливості металу. 2.Каркас Статуї Свободи (Нью-Йорк): Ейфель розробив внутрішній несучий каркас для знаменитої Статуї Свободи, спроектованої Фредеріком Бартольді. Цей каркас, що дозволяє зовнішній мідній оболонці незалежно рухатися під дією вітру та температурних коливань, є яскравим прикладом його конструкторського генія. Панамський Скандал та Спадщина Наприкінці кар'єри Ейфель був причетний до Панамського скандалу (пов'язаного з будівництвом Панамського каналу), хоча його роль у фінансових махінаціях не була доведена. Ця справа на деякий час затьмарила його ім'я. Однак його основна спадщина — це незліченні мости, вокзали та, звісно, його вежа, які довели, що інженерія може бути формою високого мистецтва. Гюстав Ейфель перетворив метал із простого будівельного матеріалу на виразний засіб архітектури. 🏗️🌉
    Like
    1
    417переглядів
  • #історія #події
    ☢️ 15 грудня 2000 року в історії України та світової енергетики було поставлено символічну, але надзвичайно важливу крапку. О 13:17 за наказом Президента України Леоніда Кучми ключем аварійного захисту було назавжди зупинено реактор енергоблоку №3 Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). Ця дія ознаменувала остаточне припинення роботи станції як генератора електроенергії.

    Чому зупинили ЧАЕС?

    Рішення про остаточне закриття Чорнобильської АЕС було прийнято Україною під сильним міжнародним тиском та за підтримки фінансової допомоги від країн G7 (Великої сімки) та Європейського Союзу.
    Трагедія 1986 року: Після аварії 1986 року, що зруйнувала четвертий енергоблок, інші блоки (особливо №3) продовжували працювати, попри їхній застарілий дизайн (реактори типу РБМК) та високий ризик.
    Міжнародні зобов'язання: У 1995 році Україна підписала Меморандум про взаєморозуміння з G7 та ЄС, зобов’язавшись закрити ЧАЕС до 2000 року в обмін на міжнародну фінансову допомогу для будівництва заміщуючих потужностей та підтримки соціальної сфери регіону.
    Безпека: Хоча були проведені значні модернізації, реактори РБМК все одно вважалися невідповідними міжнародним стандартам безпеки.

    Церемонія Закриття

    15 грудня 2000 року на майданчику ЧАЕС відбулася урочиста (і водночас сумна) церемонія. У присутності міжнародних делегацій та журналістів Президент Леонід Кучма символічно віддав наказ про відключення останнього працюючого енергоблоку.
    Головний оператор керував процесом, який завершився поворотом ключа системи аварійного захисту (АЗ-5), що заглушив ланцюгову реакцію в реакторі №3. Таким чином, Чорнобильська АЕС перейшла зі статусу діючої електростанції у статус об’єкта з виведення з експлуатації та перетворення.

    Нова Місія

    Зупинення генерації енергії не означало кінця роботи на майданчику. Навпаки, почалася нова, не менш складна, фаза:
    Консервація: Виведення з експлуатації трьох енергоблоків.
    Будівництво "Укриття": Посилення об'єкта "Укриття" ("Саркофаг") над зруйнованим четвертим блоком і подальше будівництво нового безпечного конфайнмента (НБК, "Арка").

    Дата 15 грудня 2000 року є знаковою: вона символізує не лише кінець ядерної ери в цьому місці, але й виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо підвищення світової ядерної безпеки. Це був складний, але необхідний крок до майбутнього. 🕯️🌍🔌

    Архів:
    https://youtu.be/yld1dV-lorg?si=cORlTsduNPeEcyus
    #історія #події ☢️ 15 грудня 2000 року в історії України та світової енергетики було поставлено символічну, але надзвичайно важливу крапку. О 13:17 за наказом Президента України Леоніда Кучми ключем аварійного захисту було назавжди зупинено реактор енергоблоку №3 Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). Ця дія ознаменувала остаточне припинення роботи станції як генератора електроенергії. Чому зупинили ЧАЕС? Рішення про остаточне закриття Чорнобильської АЕС було прийнято Україною під сильним міжнародним тиском та за підтримки фінансової допомоги від країн G7 (Великої сімки) та Європейського Союзу. Трагедія 1986 року: Після аварії 1986 року, що зруйнувала четвертий енергоблок, інші блоки (особливо №3) продовжували працювати, попри їхній застарілий дизайн (реактори типу РБМК) та високий ризик. Міжнародні зобов'язання: У 1995 році Україна підписала Меморандум про взаєморозуміння з G7 та ЄС, зобов’язавшись закрити ЧАЕС до 2000 року в обмін на міжнародну фінансову допомогу для будівництва заміщуючих потужностей та підтримки соціальної сфери регіону. Безпека: Хоча були проведені значні модернізації, реактори РБМК все одно вважалися невідповідними міжнародним стандартам безпеки. Церемонія Закриття 15 грудня 2000 року на майданчику ЧАЕС відбулася урочиста (і водночас сумна) церемонія. У присутності міжнародних делегацій та журналістів Президент Леонід Кучма символічно віддав наказ про відключення останнього працюючого енергоблоку. Головний оператор керував процесом, який завершився поворотом ключа системи аварійного захисту (АЗ-5), що заглушив ланцюгову реакцію в реакторі №3. Таким чином, Чорнобильська АЕС перейшла зі статусу діючої електростанції у статус об’єкта з виведення з експлуатації та перетворення. Нова Місія Зупинення генерації енергії не означало кінця роботи на майданчику. Навпаки, почалася нова, не менш складна, фаза: Консервація: Виведення з експлуатації трьох енергоблоків. Будівництво "Укриття": Посилення об'єкта "Укриття" ("Саркофаг") над зруйнованим четвертим блоком і подальше будівництво нового безпечного конфайнмента (НБК, "Арка"). Дата 15 грудня 2000 року є знаковою: вона символізує не лише кінець ядерної ери в цьому місці, але й виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо підвищення світової ядерної безпеки. Це був складний, але необхідний крок до майбутнього. 🕯️🌍🔌 Архів: https://youtu.be/yld1dV-lorg?si=cORlTsduNPeEcyus
    Like
    1
    479переглядів
Більше результатів