#історія #особистості 🖋️ Батько Реалізму: Гюстав Флобер — Майстер бездоганного стилю. Сьогодні, 12 грудня, ми відзначаємо день народження одного з найвпливовіших письменників XIX століття, французького класика, майстра літературного реалізму — Гюстава Флобера (Gustave Flaubert, 1821–1880). Його внесок у світову прозу є фундаментальним, а його твори — еталоном стилістичної досконалості. 1. Головний Шедевр: «Мадам Боварі» (1856) Це, без сумніву, найвідоміший твір Флобера і один із ключових романів світового реалізму. Роман розповідає трагічну історію Емми Боварі, яка, прагнучи романтичних ідеалів, не знаходить щастя у провінційному шлюбі. Флобер досконало застосував метод «безособового письма» (або об'єктивного оповідання), де автор не висловлює своєї думки, а лише фіксує події та психологічні стани персонажів. 🤯 2. Судовий Процес і Сенсація: Вихід роману «Мадам Боварі» викликав гучний скандал. Французька влада звинуватила Флобера в «образі суспільної моралі» та «зневазі релігії». Судовий процес 1857 року став сенсацією. Хоча письменника врешті-решт виправдали, скандал лише підвищив інтерес до роману, закріпивши за Флобером репутацію літературного новатора та борця за свободу творчості. 3. Принцип «Le Mot Juste» (Точне Слово): Флобер був одержимий ідеєю досконалого стилю. Він виснажливо працював над кожним реченням, шукаючи «єдине, необхідне і точне слово». За легендою, він міг годинами шукати ідеальне дієслово чи епітет. Ця його маніакальна увага до форми і стилю зробила його творчість зразком для наступних поколінь письменників. ✍️ 4. Інші Знакові Твори: Крім «Мадам Боварі», до його спадщини належать такі значущі романи, як «Виховання почуттів» (психологічна хроніка покоління) та «Саламбо» (екзотична історична драма про Карфаген). Гюстав Флобер залишається класиком, чия філігранна робота зі словом та глибоке проникнення у психологію людини змінили вектор розвитку європейської літератури.

#історія #події 🕵️‍♂️ Крадіжка століття: Як «Мона Ліза» повернулася після двох років зникнення. Сьогодні, 12 грудня, ми переносимося у Флоренцію 1913 року, де завершилася одна з найгучніших і найзагадковіших кримінальних історій в історії мистецтва. Після 28 місяців пошуків, найвідоміша картина світу, «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі, була знайдена цілою і неушкодженою. 🎉 Картина зникла з Лувру в Парижі 21 серпня 1911 року. Крадіжка викликала справжній міжнародний шок і стала світовою сенсацією. Французькі газети виходили із порожніми шпальтами, де раніше розміщувалося зображення картини. Поліція підозрювала всіх: від Пабло Пікассо до німецьких шпигунів. Хто був злодій і чому він це зробив? Злочинцем виявився італійський робітник, який раніше працював у Луврі склярем, Вінченцо Перуджа (Vincenzo Peruggia). Він просто сховався в музеї на ніч, наступного ранку зняв картину зі стіни, витягнув її з рами та спокійно виніс під своїм робочим халатом. 🤦 Перуджа зберігав шедевр у себе в паризькій квартирі, заховавши її у фальшивій валізі чи в шухляді під ліжком. Свої дії він пояснював патріотичними мотивами: він вважав, що Наполеон Бонапарт вкрав картину в Італії, і його місія — повернути її на історичну батьківщину. 🇮🇹 Як відбулося виявлення? У грудні 1913 року Перуджа вирішив «повернути» картину, зв'язавшись із флорентійським антикваром Альфредо Джері (Alfredo Geri). Він запропонував продати «Джоконду» (як її називають в Італії) за 500 тисяч лір. Джері, разом із директором галереї Уффіці Джованні Поджі, зустрівся зі злочинцем у його готельному номері. Вони одразу впізнали оригінал і, зробивши вигляд, що їм потрібен час для перевірки, повідомили поліцію. Наслідки крадіжки: Народження Ікони: До 1911 року «Мона Ліза» була відома лише в колах поціновувачів мистецтва. Саме ця гучна крадіжка перетворила її на беззаперечний світовий шедевр і культурну ікону, про яку дізнався кожен. Тріумфальне Повернення: Перед тим, як повернутися до Франції, «Мона Ліза» була виставлена в Галереї Уффіці, де її зустрічали з небувалим ажіотажем. Її урочисте повернення до Лувру на початку 1914 року стало справжньою національною подією. Ось так завдяки зухвалому злочину та щасливому випадку усмішка Джоконди стала об’єктом світової уваги. 😊

#історія #особистості ✒️ Джон Мілтон: Архітектор «Втраченого Раю» та Голос Революції. Сьогодні, 9 грудня 1608 року, народився Джон Мілтон (John Milton) — один із найвидатніших англійських поетів, мислителів та політичних діячів епохи Ренесансу та Просвітництва. Його творчість і громадянська позиція мали колосальний вплив на розвиток не лише англійської літератури, а й західної політичної думки. 📜 «Втрачений Рай»: Епічна Спадщина Головним шедевром, який приніс Мілтону світову славу, є його епічна поема «Втрачений рай» (Paradise Lost), завершена у 1667 році. Масштаб: Поема, написана білим віршем (неримований п'ятистопний ямб), є грандіозним переказом біблійної історії про гріхопадіння людини: спокусу Адама і Єви сатаною та їхнє вигнання з Едемського саду. Теологія та Філософія: Твір досліджує вічні теми свободи волі, Божого Провидіння та сутності зла. Цікаво, що багато читачів і критиків вважали постать Сатани у поемі найбільш привабливою та трагічною, трактуючи її як символ незламного бунтарства проти тиранії. 🔥 Вплив: Поема «Втрачений рай» є наріжним каменем англомовної літератури, її вплив простежується у творах романтиків (Байрон, Шеллі) та пізніших мислителів. Політик і Захисник Свободи Мілтон був не лише поетом, але й активним учасником політичних подій свого часу — Англійської революції. Він був рішучим прихильником республіки та прибічником Олівера Кромвеля. Публіцистика: Він писав політичні трактати, обґрунтовуючи право народу на повалення монархії. «Ареопагітика» (Areopagitica): Його найвідоміший прозовий твір, опублікований у 1644 році, є пристрасним і фундаментальним захистом свободи слова та друку. У ньому Мілтон виступав проти цензури та закликав до «вільного та відкритого зіткнення думок», заклавши основи сучасної концепції свободи преси. 🗣️ У зрілому віці Мілтон повністю осліп, але це не завадило йому продовжувати свою літературну та політичну роботу, диктуючи свої твори помічникам. Його життя — це втілення інтелектуальної мужності та пристрасті до ідеалів свободи.

#історія #особистості 🌷 Світова Квітка: Катерина Білокур — Геній українського «наїву». Сьогодні, 7 грудня, ми відзначаємо день народження Катерини Василівни Білокур (1900–1961) — видатної української художниці, чиє ім'я стало символом народного генія та українського «наївного мистецтва». Її творчість, присвячена переважно квітам, сягнула світового визнання, а Пабло Пікассо, побачивши її картини у Парижі, сказав, що якби вона була француженкою, світ говорив би про неї більше, ніж про нього. 😮 Життя, присвячене мистецтву Катерина Білокур народилася в селі Богданівка на Полтавщині у бідній селянській родині. Вона не мала змоги здобути офіційну художню освіту. Вона була художницею-самоучкою, яка освоїла техніку живопису самотужки, використовуючи природні матеріали та саморобні пензлі. Батьки довгий час не схвалювали її заняття «марними» фарбами. Але її пристрасть до мистецтва була незламною. «Малювати квіти я буду доти, доки будуть мене руки носити», — казала вона. Тема Квітки Майже вся творчість Білокур зосереджена на зображенні природи, а головний мотив — квіти. 🌸🌻 Її полотна — це не просто натюрморти; це складні, фантастичні композиції, де поєднуються весняні, літні та осінні квіти. Вона малювала кожну пелюстку з ювелірною точністю, наділяючи рослини душею та створюючи власний, ідеальний, світлий всесвіт. Мистецтвознавець Микола Бажан високо цінував її здатність до синтезу – вона поєднувала у своїх букетах ті квіти, які ніколи не цвітуть одночасно у природі (наприклад, жоржини, мальви та півонії). Це додавало її роботам ірреальності та казковості. Визнання Слава прийшла до Білокур порівняно пізно. Її роботи були випадково помічені у 1940-х роках. Згодом вони потрапили на виставки до Києва, а потім до Парижа. Саме там, на Міжнародній виставці 1954 року, вони справили справжній фурор. ЮНЕСКО включило її до списку видатних діячів культури XX століття. Катерина Білокур є унікальним прикладом того, як справжній талант, попри відсутність формальної освіти та життєві перешкоди, може досягти світового рівня та створити неперевершені шедеври. 🎨

#історія #події 🏛️ Маестро бароко: Лоренцо Берніні – Людина, яка виліпила Рим. Сьогодні, 7 грудня, ми згадуємо день народження генія, чиє ім'я стало синонімом динаміки, драми та пишності італійського бароко — Джованні Лоренцо Берніні (1598–1680). Він був не просто художником, а універсальною фігурою: архітектором, скульптором, живописцем, драматургом та сценографом. У Римі, де ви на нього не глянете, ви обов'язково побачите його руку. Улюбленець пап і творець простору Берніні провів у Римі все своє життя і став улюбленцем восьми послідовних пап. Саме він перетворив «Вічне місто» на центр барокової архітектури та скульптури, домінуючи на художній сцені протягом цілого століття. Його талант полягав у тому, щоб поєднати архітектуру, скульптуру і навіть джерела світла та води в єдину театральну композицію. 🎭 Головні шедеври, які треба побачити: Площа Святого Петра, Ватикан: Це, мабуть, його найграндіозніший архітектурний твір. Берніні спроєктував знамениту колонаду, яка охоплює площу «обіймами церкви». Він хотів, щоб колонада символізувала материнські руки, які запрошують вірних до храму. Скульптура «Екстаз святої Терези»: Розміщена в Каплиці Корнаро. Це драматичний, емоційний та неймовірно реалістичний твір, де мармур, здається, перетворюється на повітря і хмари. Це вершина барокової скульптури. Бальдахин у соборі Святого Петра: Гігантська бронзова споруда (заввишки 28,5 м), розташована над головним престолом собору, безпосередньо над могилою Святого Петра. Це монументальний шедевр, який став еталоном для мистецтва бароко. Фонтан Чотирьох Річок (П'яцца Навона): Ефектний фонтан, де кам'яні фігури символізують чотири головні річки відомого тоді світу: Ніл, Ганг, Дунай та Ріо-де-ла-Плата. ⛲ Берніні володів унікальною здатністю передавати в камені рух, емоції та навіть звук. Його спадщина є живою, і вона продовжує притягувати мільйони туристів, доводячи, що він був справжнім «другим Мікеланджело». ✨

#історія #особистості 🌟 Архітектор Казки: Волт Дісней — Геній Анімації та Засновник Імперії Розваг. ​5 грудня 1901 року в Чикаго народився Волтер Елаяс (Волт) Дісней (1901–1966) — американський художник-мультиплікатор, кінорежисер, продюсер і бізнесмен, чиє ім'я стало синонімом світової індустрії розваг. Він був співзасновником компанії «Walt Disney Productions» і творцем низки найвідоміших персонажів в історії кіно. ​Народження Легенди: Міккі Маус ​Після низки невдалих комерційних проєктів та втрати прав на свого першого успішного персонажа (Освальда Щасливого Кролика), Волт Дісней та його компаньйон Аб Айверкс створили нового героя — мишеня на ім'я Міккі Маус. ​Переломний момент настав у 1928 році з виходом мультфільму "Пароплавчик Віллі" (Steamboat Willie). Це був не перший мультфільм із Міккі, але він став першим в історії анімаційним фільмом із повністю синхронізованою звуковою доріжкою. "Пароплавчик Віллі" не просто зробив Міккі Мауса світовою зіркою, а й назавжди змінив правила гри в анімації. ​Піонер Повнометражного Фільму ​Дісней завжди прагнув до інновацій. У 1937 році, незважаючи на скепсис Голлівуду, він випустив "Білосніжку та семеро гномів" (Snow White and the Seven Dwarfs). Це був перший в історії повнометражний анімаційний фільм, створений у США. Проєкт вимагав величезних інвестицій та часу, і його часто називали "дурістю Діснея". ​Однак успіх "Білосніжки" був колосальним. Фільм зібрав у прокаті рекордну суму, довівши, що анімація може бути мистецтвом для дорослих і приносити величезні прибутки. Цей успіх дозволив компанії створити наступні анімаційні шедеври, такі як "Піноккіо" та "Фантазія". ​Розширення Імперії: Телебачення та Парки ​Після Другої світової війни Дісней розширив свою діяльність на телебачення (шоу "Світ Волта Діснея") та, найголовніше, на індустрію тематичних парків. ​У 1955 році в Каліфорнії відкрився Діснейленд — перший у світі справжній тематичний парк, що пропонував відвідувачам повне занурення у світ казок та пригод. Діснейленд не лише став новим стандартом розваг, а й втілив філософію Діснея про сімейну розвагу, де батьки та діти можуть насолоджуватися часом разом. ​Волт Дісней був відзначений 26 преміями "Оскар" (рекорд, який досі не побитий), а його спадщина живе в мільярдах доларів, які приносить заснована ним компанія, та у вічних образах, що продовжують формувати культурний ландшафт світу.

Якщо ви думаєте, що в нашій квартирі живе собака, ви помиляєтеся. У нас мешкає жива, пухнаста істота з іменем Люся, яка впевнена, що вона не пес, а дуже мала, але надзвичайно важлива істота. За паспортом (тобто веткнижкою) вона — Шіт-цу. Але за суттю — це ходяча казка з мокрим носом. Зовні Люся — це шедевр дизайну. Уявіть собі пухнасту кульку з довгою шовковистою шерсткою, з-під якої визирають дві чорні, як маслини, оченята і маленький, завжди вологий носик. Її хвіст, закручений в пишне кільце, гордо майорить на спині, ніби прапор королівства. Коли вона йде, її довга шерсть плавно коливається, а сама вона ступає з такою грацією, наче не по килиму, а по червоній доріжці на кінофестивалі. Ми називаємо це «ефектом повільної камери». Але вся ця аристократична зовнішність — лише фасад. Характер у Люсі — суцільний контраст. Вона впевнена, що весь світ створений для двох речей: її комфорту та її розваг. Люся — геній вигадування ігор. Її улюблена називається «А тепер кидай, а я буду дивитися з таким виглядом, що тобі стане соромно». Правила прості: ви кидаєте їй м'ячик, а вона, замість того щоб бігти, сидить і дивиться на вас спокійним, трохи зверхнім поглядом. Мовляв: «Ти серйозно? Ти очікував, що я, княжна, буду метушитися? Сам іди, принеси». Її друге хобі — сон. Люся спить не так, як звичайні смертні. Вона не спить, а влаштовує виставу «Всі позування для сплячої красуні». То вона витягнеться, як дама на розкішному дивані, то згорнеться калачиком, прикривши носик лапкою, то займе всю подушку, залишивши нам лише маленький куточок. І при цьому періодично важко зітхає, ніби переживає драму вселенського масштабу. Але найсмішніше — це її ставлення до їжі. Почувши звук відкривається холодильника або шелест пакетика, Люся перетворюється з лінивої аристократки на блискавичну, мініатюрну торнадо. Вона з'являється на кухні миттєво, стоїть на задніх лапках, а її пухнасті вуха, зав'язані в «косички» бантиками, струнко торчать вгору. Її погляд говорить: «Вибачте, це, мабуть, моя порція коштовностей? Я прийшла їх отримати. Дякую». Незважаючи на весь свій «комедійний» образ, Люся — це наше серце. Коли хтось із нас сумний, вона завжди підійде і тихенько покладе свою пухнасту лапку на коліно. Вона не вимагатиме грати, а просто побуде поруч. У цю хвилину розумієш, що вся її королівська гра — це лише витвір мистецтва, а насправді вона — найвідданіший і найніжніший друг. Отже, наша Люся — це не просто собака. Це пухнастий антидепресант, майстер релаксу та чотирилапий актор комедійного жанру. Вона нагадує нам кожен день, що життя — це гра, сон має бути комфортним, а любов може поміститися в маленькому тілі з величезним серцем. І що найголовніше — завжди варто носити бантики, навіть якщо вони тобі дуже заважають дивитися. Це стильно. #улюбленці #радість #собака

#історія #особистості 1 грудня 1935: Вуді Аллен — Кінематографічний філософ і головний невротик Мангеттена 🎬🧠 Сьогодні свій день народження відзначає Вуді Аллен — один із найплодовитіших та найбільш впізнаваних кінорежисерів сучасності, чотириразовий лауреат премії "Оскар". Він є не просто режисером, а хронікером інтелектуальної тривожності та неперевершеним майстром "нью-йоркського" кіно. Гумор на межі філософії Вуді Аллен розпочав кар'єру як стендап-комік та сценарист, і цей комедійний бекграунд став основою його унікального кінематографічного почерку. Його фільми — це завжди поєднання високого інтелекту (обговорення К'єркегора та Ніцше) із самопринизливим, часто невротичним, гумором. Головний герой його картин — зазвичай, сам Аллен: інтелігент, схильний до рефлексії, філософських роздумів про смерть і невдач у стосунках. Мангеттен як декорація 🗽 Нью-Йорк, і особливо острів Мангеттен, є не просто місцем дії, а повноцінним персонажем у його фільмах. У таких шедеврах, як "Енні Голл" (Annie Hall, 1977) та "Мангеттен" (Manhattan, 1979), Аллен створив нову естетику інтелектуальної комедії, за яку він отримав свої перші "Оскари" (включно з нагородою за найкращу режисуру). Загалом, він здобув чотири статуетки "Оскар", більшість із яких — за найкращий оригінальний сценарій, що підкреслює його винятковий дар оповідача. Його здатність створювати практично щороку новий фільм протягом багатьох десятиліть стала легендою Голлівуду. Через свої стрічки Вуді Аллен веде безперервний діалог із глядачем про абсурдність існування, кохання та пошук сенсу, даруючи нам одні з найглибших та найсмішніших роздумів в історії кіно.

#історія #особистості 1 грудня 1918: Платон Майборода — Композитор, що подарував Україні "Пісню про рушник" 🎶📜 Сьогодні ми вшановуємо пам'ять Платона Майбороди, видатного українського композитора, чия музика стала настільки органічною частиною національного культурного коду, що її часто сприймають як народну. Платон Майборода народився на Полтавщині 1 грудня 1918 року. Здобувши освіту у Київській консерваторії, він присвятив своє життя створенню глибоко ліричних, проникливих та мелодійних творів, які ідеально лягали на українську поезію. Пісня, що стала молитвою Головним надбанням композитора, безсумнівно, є "Рідна мати моя" — пісня, відома світові як "Пісня про рушник". Створена у співпраці з поетом Андрієм Малишком, вона миттєво набула статусу позачасового шедевра. У цій простій, але геніальній мелодії Майборода зумів передати універсальну тему материнської любові, благословення та ностальгії за домом. Для мільйонів українців ця пісня — це більше, ніж музика. Це символ, що супроводжує нас від дитинства і до останнього шляху. Вона звучить у хвилини смутку і надії, завжди нагадуючи про наш корінь, дім і мамині обереги. 🌻 Багатогранний талант Хоча "Пісня про рушник" і є його візитівкою, спадщина Майбороди значно ширша. Він є автором понад сотні пісень, серед яких "Київський вальс" та "Гаї шумлять", а також опер, симфонічних поем та музики до кінофільмів. Кожен його твір відзначається досконалим відчуттям народної мелодики та глибоким драматизмом. Майборода залишив по собі безсмертний музичний спадок. Це музика, яка здатна зцілювати, надихати і зберігати пам'ять про нашу солов'їну, співучу і незламну Націю. 🎼

#історія #особистості 🎬 Майстер візуальних світів: Народження Рідлі Скотта (1937). Сьогодні, 30 листопада, ми святкуємо день народження одного з найвпливовіших та найвідоміших кінорежисерів сучасності – сера Рідлі Скотта. Цей британський маестро, якому сьогодні виповнюється 86 років, подарував світовому кінематографу незліченну кількість культових фільмів, що змінили жанри та вплинули на цілі покоління кінематографістів та глядачів. Від реклами до блокбастерів 🎥 Рідлі Скотт народився у 1937 році в Північному Шильдсі, Англія. Свою кар'єру він починав у рекламній індустрії, знявши тисячі рекламних роликів, що дозволило йому досконало опанувати візуальну мову та режисерську майстерність. Цей досвід став фундаментом для його унікального, візуально насиченого стилю. Його дебют у повнометражному кіно відбувся у 1977 році з фільмом «Дуелянти», який отримав нагороду за найкращий дебют на Каннському кінофестивалі. Творець культових франшиз ✨ Справжня слава прийшла до Скотта з його наступними роботами, які стали візитівками наукової фантастики та кіно в цілому: «Чужий» (Alien, 1979): Цей фільм не просто започаткував одну з найуспішніших науково-фантастичних горор-франшиз, а й переосмислив жанр, створивши незабутню атмосферу космічного жаху та представивши культового ксеноморфа. «Той, що біжить по лезу» (Blade Runner, 1982): Незважаючи на змішані відгуки під час виходу, цей неонуарний науково-фантастичний фільм згодом став справжнім культовим шедевром, визначивши естетику кіберпанку та поставивши глибокі філософські питання про людство та штучний інтелект. Різноманітність жанрів та незмінна якість 🌟 Протягом своєї кар'єри Рідлі Скотт працював у найрізноманітніших жанрах, демонструючи дивовижну здатність створювати епічні та візуально вражаючі картини: «Тельма і Луїза» (Thelma & Louise, 1991): Феміністичний роуд-муві, що став культурним феноменом. «Гладіатор» (Gladiator, 2000): Епічна історична драма, яка отримала п'ять премій «Оскар», включаючи «Найкращий фільм». «Чорний яструб вниз» (Black Hawk Down, 2001): Напружений військовий фільм. «Марсіанин» (The Martian, 2015): Науково-фантастична драма, що поєднує виживання та гумор. Навіть у поважному віці Рідлі Скотт продовжує активно працювати, знімаючи нові фільми та залишаючись одним із найпродуктивніших та найшанованіших режисерів. Його візуальний стиль, увага до деталей та вміння створювати глибокі, запам'ятовуються світи, роблять його справжньою легендою кіно. 🎉