Міжнародний день сиру і хліба
Міжнародний день сиру і хліба (International Cheese and Bread Day) відзначають 15 листопада. Подія згадується в деяких ресурсах, але не відомо ким і коли вона створена. Міжнародний день сиру і хліба – це не просто свято про їжу, а й про дослідження нових смаків, текстур і поєднань, способу їх подачі до столу та оформлення.

Хліб і сир мають незліченну кількість смаків і текстур, від м’якої та пухкої бріоші до міцного та пікантного блакитного сиру. Різноманітність цих продуктів означає, що на вас завжди чекає новий дегустаційний досвід. Незалежно від того, чи любите ви класичний пшеничний хліб або хліб на заквасці, чи віддаєте перевагу вершковому смаку брі або гостроті пармезану, тут знайдеться щось для кожного.


Ідеальне поєднання: кисло-солодке
Одне з найвишуканіших смакових поєднань, яким можна насолоджуватися в цей день, – це поєднання солодкого і кислого. Додавання соусів та джемів до сиру та хліба може перетворити просте задоволення на вишукану страву. Улюблені тости з сиром можна перетворити на кулінарний шедевр, додавши гострого яблучного чатні або солодкого і пряного томатного джему. 1

З розвитком соціальних мереж, таких як Instagram, сирні дошки та хлібні тарілки стали важливим трендом на ринку ремісничих виробів. Мова йде не лише про смаки, але й про презентацію. З 2020 року, із закриттям ресторанів і кафе, багато хто звернувся до створення розкішних обідів вдома. Добре зібрана сирна дошка або хлібна тарілка може бути як заспокійливим засобом, так і засобом для кулінарної творчості. 1

Міжнародний день сиру і хліба – це свідчення нашої любові до цих фундаментальних елементів кухні. Це день, коли ми відкриваємо нові смаки, насолоджуємося комфортом вже знайомих страв і ділимося радістю їжі з друзями та сім’єю. Тож візьміть свій улюблений хліб та сир, поекспериментуйте з продуктами і приєднуйтесь до святкування цього вічного дуету.

#цікаве
🎨 Як тобі таке, Донателло?
Американський художник Девід Попа створює шедеври на крижинах у Балтійському морі, використовуючи як фарби вугілля і ґрунт.

#дати
🏴󠁧󠁢󠁳󠁣󠁴󠁿 Романтик Моря та Пригод: Життя і спадщина Роберта Луїса Стівенсона.
13 листопада 1850 року в Единбурзі, Шотландія, народився чоловік, чиї історії про піратів, пригоди та подвійну природу людини стали невід'ємною частиною світової літературної спадщини – Роберт Луїс Стівенсон (Robert Louis Stevenson). Незважаючи на постійну боротьбу з хворобами, він прожив життя, сповнене подорожей і творчості, залишивши по собі твори, які й досі захоплюють мільйони читачів.

Життя всупереч недузі

Стівенсон народився у сім'ї інженерів-будівельників маяків, і від нього очікували продовження сімейної справи. Однак слабке здоров'я (ймовірно, туберкульоз) та пристрасть до літератури змусили його обрати інший шлях. Він вивчав право, але ніколи не працював за фахом, присвятивши себе письменництву. 📚
Через хворобу Стівенсон постійно шукав тепліший клімат, що зробило його життя низкою тривалих подорожей. Саме ці мандри стали невичерпним джерелом натхнення для його пригодницьких романів та есе. Його романтичний образ письменника-мандрівника, який бореться з недугою, міцно закріпився в літературній історії.

Шедеври світової класики

Творчий доробок Стівенсона є надзвичайно різноманітним, але найбільшу славу йому принесли романи, які майстерно поєднують гострий сюжет, психологічну глибину та філософські роздуми:
* «Острів скарбів» (Treasure Island, 1883). Цей пригодницький роман став еталоном піратської прози та подарував світові незабутнього персонажа – харизматичного і підступного пірата Джона Сільвера.
* «Химерна історія доктора Джекіла і містера Гайда» (Strange Case of Dr Jekyll and Mr Hyde, 1886). Філософська повість, що досліджує природу зла та роздвоєння особистості. Вона стала класичним прикладом готичної літератури та глибоким психологічним дослідженням.
* «Викрадений» (Kidnapped, 1886). Історико-пригодницький роман, що розповідає про події в Шотландії XVIII століття.
Стівенсон також був чудовим поетом (особливо відома його збірка «Дитячий квітник віршів») та есеїстом, демонструючи глибоку інтелектуальну думку та витончений стиль.

Останні роки на Самоа

У пошуках ідеального клімату, Стівенсон зрештою оселився на острові Самоа (Тихий океан), де провів останні чотири роки життя. Він не лише продовжував активно писати, але й глибоко інтегрувався в життя місцевої громади, за що отримав шанобливе прізвисько «Тусітала» – Оповідач. Його ставлення до колоніальної політики та захист інтересів самоанців зробили його шанованою фігурою серед остров'ян.

Роберт Луїс Стівенсон помер на Самоа у 1894 році. Його творчість, наповнена духом подорожей, романтикою свободи та глибоким розумінням людської природи, забезпечила йому вічне місце в пантеоні світових літературних геніїв. 🌟

Перший знімок у світі зробив Жозеф Ньєпс у 1826 році. На ньому було зображено вигляд із вікна його майстерні. Відтоді фотографія пройшла довгий шлях — від чорнобілих плівкових кадрів до цифрових камер і смартфонів, які можуть створювати шедеври одним дотиком.

У XX столітті з’явилися такі культові бренди, як Kodak, Canon, Nikon, що зробили фотографію доступною для всіх.
У XXI столітті камери смартфонів змінили правила гри — тепер кожен може бути фотографом.

#поезія
ОСІННЯ МАГІЯ

Мила Осінь багáття палила
Незвичайне, магічне своє.
Дивовижна, містична в нім сила
В золотистих тонах виграє.
Голосисті співають цикади.
День усміхнений Осені радий.

Вітерець їй медові мов сливи
Покривав поцілунком уста.
Вів небесний пустун той грайливий
Свій танóк. Чарівна, Золота —
З фантастичного вся дивоцвіту
Вальсувала з ним Осінь по світу.

Чорнобривці зірки́-хризантеми
Чародійний їй óбруч сплели —
Нарядили в свої діадеми,
Надухмянили в запах хвали́.
Серце п'є той осінній дарунок —
Шедевральний, божественний трунок.

Мов на фентезі-бáлі ми з Вами.
Як прекрасна ти, Осінь, дивами!


Люба Курганська

#цікаве
😍 Художник із США створює об'ємні картини з Лего.
Поблизу вони виглядають як хаотичне нагромадження детальок, але варто відійти подалі і перед очима формується шедевр.

Гра у блогера

«Сьогодні очікується невеликий дощ, місцями туман, а також підвищена активність Марка, який вирішив стати блогером», – саме так міг би звучати прогноз погоди того дня.

Марко прокинувся, відкрив вікно й отримав від дощу безкоштовний душ. «О, контент!» – подумав він і відразу схопив телефон. Почав знімати відео, як «стихія» атакує його скромну оселю. Правда, на відео було видно лише те, як він кривиться й чхає.
– Друзі, всім привіт! Це мій перший блог! – сказав Марко, тримаючи телефон догори дриґом, так що глядачі бачили його ніс і шматок люстри.

Замість звичайних кроків – придумав «челенджі». Замість того щоб помити підлогу, він оголосив: «Зараз я протестую революційний метод прибирання – шкарпетками!» І ковзнув так, що врізався в шафу. Контент – є. Синяк – теж.

Марко намагався виглядати серйозно, але серйозність зникала, щойно кіт Сніжок стрибав на камеру.
– Друзі, зустрічайте мого помічника-блогера. І знімав, як Сніжок ганяє за паперовою кулькою.

Марко поступово звикав до ролі «блогера». Якщо раніше він соромився тримати телефон на людях, то тепер ходив з ним, як з мікрофоном, і коментував усе, що бачив. У магазині він влаштував «огляд цін», у транспорті – «подкаст про суспільство», а на базарі намагався знімати «соціальний експеримент», поки продавчиня не відібрала в нього телефон зі словами:
— Або купуй яблука, або йди з Богом, режисере.

Сусіди спершу жалілися: то він у дворі «тестує лайфхаки» і намагається відкрити консерву ключами від під’їзду, то проводить «інтерв’ю з голубами». Голуби, щоправда, не відповідали, але лайків під відео було більше, ніж під його фото в паспорті.

Поступово сусіди почали здаватися. Бабусі з лавки охрестили його «наш блогер» і навіть почали потрапляти в його відео як «експерти з життя». Одного разу Марко запустив рубрику «Запитання від аудиторії». І перше питання від глядачів було:
— Скільки тобі ще дозволятимуть знімати вдома, перш ніж тебе виженуть?
Марко задумався. Але замість відповіді зняв драматичне відео: як він пакує рюкзак «у велику подорож». Насправді він ішов у найближчий парк.
— Друзі, це мій перший тревел-блог поза межами цивілізації! — сказав він, знімаючи качку в ставку.
Качка плюхнулась у воду й обдала його бризками. «О, контент!» — радісно закричав Марко.

Найепічнішим було відео з «оглядом їжі». Марко замовив піцу, але кур’єр запізнився. Він так довго розповідав про «складові майбутнього шедевру», що, коли піца нарешті приїхала, камера сіла. А Марко з’їв усе сам, бо «не можна їсти холодну їжу, шкідливо для шлунка».

– Блогерство – це серйозно! – пояснював він бабусі. – Можна заробляти мільйони!
– То може, хоч посуд помиєш мільйонами? – відповідала вона й підсовувала йому губку.

З часом у нього з’явилися справжні підписники. Не лише друзі чи сусіди, а й незнайомі люди, які писали коментарі.
Так і почалася його «гра у блогера»: одні сміялися з його відео, інші дивилися їх з жалем, інші радили «знайти нормальну роботу», але перегляди росли.

Одного ранку він прокинувся знаменитим: про «хлопця, який робить контент з усього» написали в місцевій газеті. Правда, стаття мала заголовок: «Блогер чи божевільний?»
Марко відчував себе потрібним. Він навіть придумав власне гасло:
— У світі, де всі серйозні, я буду смішним!

З кожним новим відео Марко все більше входив у роль. Він почав вести "мотивуючі ранкові ефіри". О 6-й ранку вийшов на балкон у піжамі й вигукнув:
— Друзі! Ви можете досягти всього! — і тут ізнизу пролунало:
— Ти можеш замовкнути, бо люди спати хочуть?!
Марко знітився лише на хвильку. Адже справжній блогер не здається.

Він вирішив зробити прямий ефір «24 години не сплю». На 3-й годині він уже залипав, на 6-й — говорив із тостером, а на 10-й — співав колискові сам собі.

Стрім перервала бабуся, яка просто вимкнула Wi-Fi зі словами: «Спи, герой інтернету».

“Осінь – це час, коли природа малює свої найкращі шедеври.” 🎨🍂

Рідне село Білоусівка. Як вам зупинка?💙💛
Місцева жителька Наталка Гузь створила такий шедевр.

☄️ На московії в Єсєнтуках, в місцевому парку, з'явилався новий шедевр -  скульптура "Дети войны"😂
✈️ @a_shtirlitz
Що правда самі діти виглядяють доросліше ніж їх мати-бабця! 😂😂😂