Монтаж теплої підлоги та електро опалення.

БРАТСТВО ІЛЮЗІЙ Я йому довірив все без міри, Вірив в щирість, створену не мною. Та чомусь замало стало віри. Він не зрадив. Просто був собою. Не шукав у зла глибоких вчинків, Не міняв довіру на багатство. Ми самі клепали із відтинків Те, що люди називають братство. Я зробив хорошу, світлу постать, Наче він був здатен дати світло. Та йому важливо було просто Бути фоном, тепло і привітно. Ми чужі не слухали поради І молились на богів безликих. І тоді страждали не від зради — Від своїх очікувань великих. Він не винен, що давно не має Те, чого в нім не було й не буде. Хто ж насправді винен? Хто там знає! Тут розсудить тільки Бог, не люди. Мирослав Манюк 30.04.2025

#поезія Життя -- це кава вранці, Це сонце, небо, нагідки, Тепло, весна, що на фіранці Малює настрій від руки. Життя -- це мрії, поцілунки, Розмови теплі за столом Це несподівані дарунки І чай з пахучим пирогом. Життя -- це діти, вітер, море Дерева, хмари, тишина… Поля квітучі без заторів І не заплакана весна. Життя -- це подих, крок, падіння, Здоров’я, сміх, твої думки. В руках малесеньке насіння, Щоразу нові сторінки. Життя -- це слово, дотик, щастя, Сім’я, обійми, солов’ї… Це дощ холодний на зап’ястях, Калини кущ в твоїм дворі. Життя -- це ти, це світ навколо, Гарячий подих на душі, Це твоя перша справжня школа Твій аркуш з картою в руці. Життя -- це книга, фільм, навчання Це мелодрама, серіал… Фінал, що тягнеться в чеканні Життя -- це власний ідеал. Не перепишеш, не зіграєш І іншу роль не підбереш Життя тоді ти відчуваєш, Коли по-справжньому живеш! Аліна Войтенко

Сьогодні, 1 травня, свій День народження святкує тренер відділення художньої гімнастики ДЮСШ управління освіти і науки БМР, чарівна Людмила Матейшина! Бажаємо, щоб кожен день народження приносив нові мрії, незабутні враження та неймовірні можливості. Нехай життя буде кольоровим калейдоскопом емоцій, де кожна мить дарує радість і тепло. . Бажаємо здоров’я, щастя та незламної віри у свої сили! Хай кожен день буде сповнений світлом і позитивом, а посмішка ніколи не зникає з обличчя 😊💐

НОВИНИ БРОВАРСЬКОЇ ГРОМАДИ 🔹 Черговий порив водопроводу по вул. Лагунової Марії, цього разу в районі будинку № 11. 🔹 Для проведення ремонтних робіт довелося частково демонтувати асфальтне покриття та тимчасово обмежити рух транспорту на цій ділянці вулиці. 🔹 У ході ремонтних робіт замінено критично важливу ділянку сталевої труби довжиною 2 метри, що дозволило відновити цілісність водогінної мережі. 🔹 Просимо з розумінням поставитися до тимчасових незручностей, пов'язаних з проведенням таких невідкладних робіт. Оперативне усунення пориву мало вирішальне значення для забезпечення безперебійного водопостачання для мешканців прилеглих будинків. Джерело - КП "Броваритепловодоенергія" @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary

#поезія Заглядає травень у розчинене вікно, Зайчики пускає сонце через скло. Тепло обіймає вітер пелюстки, Скільки же навколо магії, краси. Завіта господар у садки й поля, Дощиком проллється, оживе земля. Травень неповторний, магія в нім є, Хай же наша мрія врешті оживе. Стигне гул сирени, більш не буде втрат, Мир, щастя і спокій вернеться до хат. Тетяна Прокоф’єва

#поезія Сонце ніжно ранок обіймає, Краплі рос співають у траві. Десь вітрець весняний доторкає Мрії, що бринять у синяві. Кожна мить дзвенить теплом і вірою, Кожен подих — мов весняний цвіт. І душа знов стелиться над світом, Легким промінням обіймає світ. Спів птахів несе в блакить бажання, Тануть роси в усмішках землі. В серці оживають сподівання, І розквітають зорі в імлі. Сонце ніжно ранок обіймає, Шепоче вітер щось на пелюстках... І весна тихенько надихає Мрії, що заснули в роках. Кожен день розквітне світлом знову, У душі озветься спів лелеки. Й поведуть у мандрівку чудову Перші кроки сонячної стежки. Людмила Медина

Вибухівка, яку розкидають"шахеди", може реагувати на світло, вібрацію, тепло, рух та тиск, - речник КМВА Ієвлєв

#психологія Як боротися зі страхом близькості? Близькість — це тепло, довіра, прийняття. Але якщо коли хтось підходить надто близько, всередині вмикається паніка. Це страх. Глибокий, іноді навіть невидимий. Але є гарна новина! Страх близькості — це не вирок. Це звичка психіки, яку можна поступово змінити. Ось кроки, які можуть допомогти: ▪️ Усвідомте свій страх без осуду: Запитайте себе: «Що саме мене лякає в близькості?» Втрата себе? Ризик бути покинутим? Сором?. Назвати страх — це перший крок. ▪️ Прийміть існування цього страху: Боротися з ним не треба. Навпаки визнати, подивитись в очі й сказати: “Я тебе бачу. Ти з’явився не просто так. Але я більше не дам тобі керувати всім.” ▪️ Маленькі дози близькості: Не треба одразу відкриватись “на повну”. Почніть з простого: відповісти щиро на запитання, поділитися переживанням, дозволити обійняти себе, не напружуючись. ▪️ Вивчайте свої межі: Близькість не про злиття. Це про “ти + я”, а не “я втрачаюсь у тобі”. Почніть помічати, де ваші “так” і “ні”, і вчіться їх озвучувати. ▪️ Досвід нових безпечних стосунків: Навіть одна добра людина поруч, яка не тисне, не зраджує і приймає вас — це вже перезапис старих сценаріїв. ▪️ Внутрішній діалог із собою: Випишіть, що ви думаєте про себе, коли хтось проявляє турботу. Часто страх близькості сидить на переконанні “я не гідний/гідна”. Це можна змінити. Близькість — це не загроза, а потреба. І ви маєте право на стосунки, в яких вас бачать, чують і не змушують ховатися.

#психологія Чому ми боїмося близькості, навіть коли прагнемо любові? Ми можемо мріяти про глибокий зв’язок, ніжність, “того самого”/“ту саму”. Але коли хтось наближається надто близько, хочеться втекти. Це не парадокс, а захисна реакція психіки. Близькість — це не лише тепло, це ще й вразливість. А вона лякає. Ось 5 можливих причин, чому ми водночас хочемо любові і тікаємо від неї: 1️⃣ Дитячий досвід “любові з умовами”: Якщо в дитинстві любов треба було “заробляти” — ми звикаємо, що близькість = ризик бути знеціненим або покинутим, якщо не відповідатимеш очікуванням. 2️⃣ Страх втратити себе у стосунках: Іноді близькість сприймається як розчинення — “мене не стане”, “мене поглинуть”, особливо якщо межі не сформовані. 3️⃣ Попередні травми / зради / токсичні стосунки: Коли раніше близькість призводила до болю — мозок запам’ятовує це як загрозу. І вмикає захист, навіть коли нині все по-іншому. 4️⃣ Страх бути побаченим “справжнім”: Маска впевненості/успішності/самостійності — це щит. Але близькість роздягає, і виникає страх: “А раптом мене не приймуть, коли побачать справжнього/справжню?” 5️⃣ Несвідоме переконання “я не гідний/гідна любові”: Це може жити глибоко всередині й саботувати стосунки. Бо любов здається недосяжною або “не про мене”. Страх близькості — не вада, а сигнал про те, що ваша психіка колись навчилася захищатись. І його можна перепрожити у безпечних стосунках, у щирості з собою, у маленьких кроках назустріч теплу, на яке ви заслуговуєте.