Про це пише Bloomberg. Видання посилається на міністерку закордонних справ країни Аніту Ананд. Літак належить групі "Волга-Днепр", на яку Канада наклала санкції. За словами Ананд, канадський уряд звернувся до суду із запитом про дозвіл на остаточну конфіскацію цього повітряного судна. Ан-124 є одним із найбільших вантажних літаків у світі. Канадські посадовці раніше попереджали, що Росія могла б використовувати його, щоб доставляти військові вантажі для війни проти України. "Літак "Антонов" є потужним символом відповідальності. Ті, хто сприяє війні Росії, понесуть відповідальність, а Україну не залишать відбудовуватися самотужки", – заявила Ананд. Уряд Канади розпочав судову процедуру навесні цього року. За словами міністерки, з'ясування структури власності цього транспортника було складним.

На Покровському напрямку українські військовослужбовці продовжують тримати оборону і не дають ворогу захопити районний центр. Станом на 1 листопада бійці Головного управління розвідки Міноборони України проводять у місті стабілізаційні заходи. Захисники здійснюють заходи у визначеному районі Покровська. Про це OBOZ.UA повідомили поінформовані джерела. Ситуація на Покровському напрямку Напередодні ворожі пропагандистські ресурси поширили брехливу інформацію про те, що десант ГУР МО України нібито було знищено в Покровську. За даними джерел, міноборони РФ уранці 1 листопада видало, що путінські загарбники "припинили спробу висадки сил спецоперацій ГУР України". Також терористичне відомство стверджувало, що 11 осіб, які висадилися з вертольота, "були знищені". Насправді заява ворожих ресурсів про знищення українського десанту не відповідає дійсності. За словами поінформованого джерела, стабілізаційні дії під керівництвом очільника ГУР Кирила Буданова в певному районі Покровська тривають.

Всесвітній день вегана Кожного року 1 листопада відзначається Всесвітній день вегана (World Vegan Day). Історія створення Всесвітнього дня вегана Цікаво, що ідея вегетаріанства та веганства з’явилася аж 2500 років назад в Індії та ще в деяких країнах. Індуїзм пов’язує відмову від м’яса зі священною коровою та філософією переселення душ, буддисти та джайністи також підтримували веганство. Відомо, що грецький філософ та математик Піфагор був переконаним вегетаріанцем. Святкування події розпочалось у 1994 році на річницю заснування першої «Веганської спілки», яка з’явилась у Великобританії в 1944 році за ініціативи Дональда Вотсона. Всесвітній день вегана заснований активісткою веганського руху за права тварин Луїзою Волліс. Як президент Товариства веганів, Волліс прагнула відсвяткувати 50-річчя організації, підкресливши при цьому той факт, що термін «веган» став визнаною частиною англійської мови. Термін «веган» було утворено за допомогою скорочення слова «вегетаріанець». Луїза Волліс обрала 1 листопада офіційною датою, розмістивши її між Геловіном 31 жовтня і мексиканським Днем мертвих 2 листопада. З моменту свого заснування з 1994 року, Всесвітній день вегана став щорічною можливістю для веганів по всьому світу святкувати й просувати численні переваги веганського способу життя. Хто такі вегани? Вегани – це вкрай ретельні вегетаріанці, які мають свою життєву філософію, що не обмежується лише їжею. Якщо ви обрали веганство як спосіб життя, тоді ваше харчування не повинно містити продуктів тваринного походження – окрім риби та м’яса, треба відмовитись від молочних продуктів, яєць тощо. Вегани не використовують у своєму житті натуральне хутро, шкіру, шерсть, речі з деревини й т.п. Головна ціль веганства – захист тварин від вбивства та жорстокого поводження з ними.

Захоплений російський літак Ан-124 можуть передати Україні Канада подала до суду позов про конфіскацію російського вантажного літака Антонов Ан-124, який із лютого 2022 року стоїть на стоянці в міжнародному аеропорту Торонто Пірсон. Як повідомила міністерка закордонних справ Аніта Ананд, у разі позитивного рішення літак буде передано Україні. За її словами, це стане символом відповідальності тих, хто сприяє війні росії. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

В Лиссабоне украинскую диджейку E.LINA как «акт протеста в поддержку Палестины» облили «кровью» во время выступления Это случилось на Boiler Room. Во время её сета кто-то плеснул на неё красную жидкость — “в знак солидарности с Палестиной”. Почему так? За последние недели в разных городах мира появились акции против Boiler Room после смены владельцев платформы. Boiler Room выкупила Superstruct Entertainment, которая принадлежит фонду KKR. Активисты обвиняют этот фонд в связях с компаниями, которые, по их словам, причастны к «израильским поселениям на оккупированных территориях», и начали использовать музыкальные события как площадку для давления. В итоге удар пришёлся не по фонду — а по музыканту, который не имеет никакого отношения к этим структурам. E.LINA замерла на секунду — и доиграла почти час. Она объяснила, почему это было важно: «Война в Украине не закончилась. Этот поступок — обливание фальшивой кровью в знак солидарности с Палестиной — показался чрезвычайно неуважительным и негуманным. Искусство тоже может быть формой сопротивления, но оно никогда не должно быть ценой сострадания. Нельзя бороться с одной болью, не уважая другую. Сейчас все взгляды направлены на Палестину, но Украина тоже продолжает кровоточить. Это не соревнование в страданиях — это напоминание о том, что войны не заканчиваются, когда внимание переключается на что-то другое». И ещё одна её фраза, которая разлетелась по сети: «Ни одно послание не должно быть написано чужой кровью — настоящей или фальшивой». Музыка — не парламент. Артисты — не фондовые менеджеры. И протест — это не обливание людей. Как вы думаете: это протест, провокация или просто отсутствие эмпатии? 👇 Полная история https://nikk.agency/provokaciya-pid-chas/ НАновости — фиксируем моменты, когда культура сталкивается с давлением, и важно не промолчать.

15 прикордонників втекли до ЄС з початку року, — журналіст Глагола Й це лише інформація про Чопський прикордонний загін. Повідомляється, що прикордонники нібито залишили місця несення служби прямо під час охорони кордону, «залишили зброю та екіпіровку на українській території» і «втекли у напрямку Словаччини та Угорщини». #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

З початку року Україна знищила 48% усіх російських ЗРПК «Панцир», які вважаються одними з найефективніших проти дронів, — Малюк За його словами, росія здатна виробляти близько 30 таких комплексів на рік, але втрачає їх швидше, ніж встигає випускати нові. Окрім цього, СБУ з початку повномасштабного вторгнення провела понад 160 успішних уражень об'єктів нафтовидобутку рф. Це спричинило до 20% дефіциту нафтопродуктів у рф, а також до заборони експорту бензину до кінця цього року. Голова Служби безпеки зазначив, що відпрацювання йде виключно по законних цілях, які на 90% наповнюють бюджет Міноборони рф. Йдеться про «брудні» нафторублі, за рахунок яких ворог б'є по Україні.

#цікаве Пишучий хлопчик – «принтер» XVIII століття⁣. На початку 1770-х років швейцарський годинникар П’єр Жаке-Дро спроектував неймовірну річ для свого часу.⁣ Майстер створив автоматона — програмованого андроїда у вигляді хлопчика-письменника, здатного виводити гусячим пером слова і речення до 40 символів.⁣ ⁣ Всередині «ляльки» приховано справжнє диво інженерної думки. 6000 рухомих частин злагоджено працюють, приводячи в дію пишучий автомат.⁣ ⁣ Каліграф не просто виводить слова. Він повертає голову до чорнильниці, занурює в неї гусяче перо, струшує його, щоб запобігти плямам. Тіло «автоматона» було зроблено з дерева, голова — з порцеляни, на виготовлення у годинникаря пішло 20 місяців.

#ШІ #притча ​Міра Світла і Тіні ​Життя Ореста завжди нагадувало ідеально налагоджений механізм, змащений золотом і оточений блиском. Він був успішним торговцем, чий статок і репутація сягали найвищих сфер. Його манери, його одяг, навіть спосіб, у який він пив ранкову каву, свідчили про бездоганність. Але найбільшою окрасою його життя, як він вважав, було його оточення — так зване «Коло Світла». ​Ці люди були відображенням його власного успіху, тому Орест у них не сумнівався. ​Маркіян був його надійним стовпом у світі політики та впливу. Його голос вирішував справи, а його посмішка відкривала будь-які двері. Орест цінував Маркіяна як символ свого високого Соціального Статусу. ​Всеволод відповідав за Матеріальну Надійність. Він керував банками, інвестиціями і завжди говорив про стабільність. Його поради були безцінні, а його слово — гарантією. ​І, нарешті, Лариса — особа, що уособлювала Інтелектуальну Близькість. Вони годинами могли обговорювати філософію, мистецтво, і Орест вірив, що саме вона розділяє його найглибші душевні пориви. ​У цьому блискучому колі було місце лише для світла. ​Існувала лише одна людина, яка не належала до цього кола, але з якою Ореста пов’язували давні, майже забуті родинні обіцянки, — старий майстер-швець Яків. Його майстерня знаходилася на околиці міста, у тіні розкішних кварталів. Яків був людиною простою, мовчазною, яка не прагнула ні слави, ні багатства. Орест час від часу відвідував його, швидше, за звичкою, ніж з потреби, вважаючи його приємним, але несерйозним елементом свого життя. Він шанував Якова, але не вважав «другом свого кола». ​Життя має особливість: воно не питає дозволу, перш ніж перевірити твої ілюзії на міцність. ​Катастрофа прийшла несподівано і була нищівною. Велика пожежа на головному складі Ореста перетворила на попіл його основний капітал і, що гірше, його бездоганну репутацію. Його справи були заблоковані через тривалі розслідування та судові позови. Орест не збанкрутував, але він став «токсичним». Його Світло згасло, і він опинився в Тіні. ​Єдине, що він мав терміново врятувати, була Скринька Предків. Це була не просто річ, а символ його родинної честі: у ній зберігалися стародавні пергаменти, заповіти і письмові докази його благородного походження. Вона не мала матеріальної ціни, але її втрата була б рівнозначна втраті імені. Оресту потрібно було негайно, протягом трьох днів, перевезти її у безпечне місце, що вимагало не грошей, а лише абсолютної довіри та готовності до ризику. ​Зі Скринькою під пахвою, у забрудненому пожежею одязі, Орест пішов до свого «Кола Світла». ​Спочатку він звернувся до Маркіяна. ​«Маркіяне, мені потрібен твій захист. Тимчасовий притулок і можливість вивезти Скриньку. Я повертаюся, ти ж знаєш. Це питання лише часу», — мовив Орест. ​Маркіян, який щойно закінчив важливу телефонну розмову, зітхнув: «Оресте, ти маєш розуміти, як це складно. Мій статус... він вимагає стабільності. Твоя ситуація... вона занадто галаслива. Я не можу ризикувати своєю високою посадою. Ми давно не спілкувались. Знайди інший вихід». ​Дружба закінчилася, коли з’явився ризик для Соціального Статусу. ​Далі Орест пішов до Всеволода. Він просив лише про невелику позику, щоб підкупити охорону і забезпечити безпечне перевезення Скриньки. ​«Всеволоде, мені потрібна твоя практичність. Я повертаю все сторицею, ти знаєш моє слово». ​Всеволод повільно похитав головою: «Оресте, мій капітал – це стабільність. Те, що ти пропонуєш, — це ризикована інвестиція. Я не можу вкладати гроші в справу, яка може підірвати мій фінансовий авторитет. Почекай, поки все вляжеться. Тоді й поговоримо». ​Дружба не варта була навіть невеликої матеріальної втрати. ​Нарешті, Орест звернувся до Лариси, сподіваючись на її знамениту «духовну близькість». Він просив лише про одне: заховати Скриньку на день-два, поки він знайде постійне рішення. ​«Ларисо, ти моя надійна опора, моє дзеркало душі. Це лише на кілька днів». ​Лариса відвела погляд: «Оресте, я завжди говорила про духовні вібрації. Твоя Скринька, твоя біда — вони мають таку важку енергетику. Це... це не гармонійно. Мені шкода, але я не хочу втручатися в такі драми. Бережи себе». ​Душевна близькість виявилася лише красивими словами, не здатними витримати вагу чужої біди. ​Орест сидів на лавці у парку, тримаючи в руках Скриньку Предків, наче тягар. Його світ, побудований на ілюзіях та блиску, розсипався. Друзі, яких він так цінував, виявилися лише Тінями, що зникають, коли зникає Світло. ​У повній зневірі він згадав про Якова. Він не очікував допомоги, але відчував обов'язок: можливо, Яків знав старі шляхи. ​Орест прийшов до скромної, затишної майстерні, де завжди пахло шкірою і смолою. ​«Якове, — сказав Орест тихо, ставлячи Скриньку на дерев’яну підлогу, — мені ніхто не допоміг. Мені потрібно врятувати це. Це вся моя родинна честь». ​Яків подивився на нього. Не було ні співчуття, ні осуду, ні страху, ні жадібності. Була лише спокійна готовність. ​«Добре, Оресте», — сказав майстер. Він узяв Скриньку, розібрав її, обережно вийняв пергаменти та, не пояснюючи своїх дій, почав працювати. Він дістав дві пари нового, міцного, шкіряного взуття, яке щойно закінчив шити для Ореста за давнім замовленням. ​На очах у Ореста Яків обережно вбудував згорнуті пергаменти в подвійну підошву цього взуття, зашивши їх так, що знайти їх було неможливо. ​«Скринька, — сказав Яків, подаючи Оресту нове взуття, — завжди була тягарем. Її шукали, нею хизувалися. А взуття — це шлях. Тепер те, що найважливіше, завжди буде з тобою, і ніхто не знайде. Бо воно не потребує замків і не приваблює зайвої уваги». ​Орест зрозумів. Його «друзі» з «Кола Світла» цінували його лише тоді, коли він сяяв, коли він був Скринькою — символом багатства та успіху. А Яків прийняв його у Тіні, коли він став людиною у біді. ​Справжню підтримку, яка не вимагала ні хвальби, ні вигоди, він отримав від того, кого навіть не сприймав серйозно у своєму світі, від того, хто мав лише скромну майстерню. Яків не злякався «важкої енергетики» і не боявся ризику для свого «статусу». Він просто виконав обіцянку людяності. ​Орест покинув майстерню Якова, залишивши Скриньку порожньою на підлозі. Тепер його родинна честь була не в крихкій позолоченій скрині, а в міцних підошвах, які несли його вперед. Він ішов по землі, готовий почати новий, скромніший, але чесніший шлях. ​Міра Світла показала, що вона приваблює лише вигоду. Міра Тіні показала, що лише там, де немає вигоди, народжується Справжня Дружба.

#поезія Десь проходила ніжність між нами. І спинилась. І кликала нас. І не вміла стати словами, Бо не знала для себе назв. Звалась дружбою. Звалась приязню. Вміла ждати і чатувать. Ми тримали її, мов на прив'язі, Щоб не сміла нас чаклувать. І вона ставала незграбною, Як отой циганський ведмідь. Лиш боялась на людях раптом Ланцюгом своїм прогриміть. Чи були ми занадто гордими, Що й слова були крижані? Та й лишилась вона кросвордом,- Може, ніжність, а може, й ні. Ліна Костенко