#історія #особистості 🙏 14 грудня 1884: Миколай Чарнецький — Блаженний Священномученик. Сьогодні ми згадуємо день народження видатної постаті Української Греко-Католицької Церкви, свідка віри та мученика — Миколая Чарнецького. Він народився 14 грудня 1884 року на Львівщині. ⛪ Життя, присвячене Церкві Миколай Чарнецький здобув духовну освіту в Римі та після повернення в Україну став активним діячем УГКЦ. Протягом життя він обіймав важливі посади: Він був професором філософії та богослов'я у Станіславівській (Івано-Франківській) семінарії. Згодом він приєднався до монастирської спільноти редемптористів, яка активно займалася місіонерською та освітньою діяльністю на Східній Україні. У 1931 році був таємно висвячений на єпископа і призначений Апостольським візитатором для українців-католиків на Волині та Поліссі. ⛓️ Тернистий шлях і мучеництво З початком радянських репресій проти Церкви після 1945 року єпископ Миколай Чарнецький, як і багато інших діячів УГКЦ, відмовився відректися від віри та унії з Римом. У 1946 році він був заарештований. Розпочався його десятирічний шлях страждань у радянських тюрмах і таборах. Він пройшов через 30 різних пенітенціарних установ, зазнав жорстоких тортур та знущань, але не зламався. Згідно зі свідченнями, його здоров'я було підірване, а тіло мало сліди понад 60 поранень і травм від побоїв. У 1956 році він був звільнений через невиліковну хворобу та виснаження, повернувшись до Львова, де й помер у 1959 році. 🥇 Проголошення Блаженним Свідчення про його стійкість у вірі, духовну силу та витривалість під час переслідувань стали основою для його канонізації. 27 червня 2001 року під час свого візиту в Україну Папа Римський Іван Павло II проголосив єпископа Миколая Чарнецького Блаженним Священномучеником — одним із 25 новомучеників УГКЦ, які засвідчили свою вірність Церкві та своєму народові ціною власного життя. Життя Миколая Чарнецького є символом незламності духу українського народу та його віри в найважчі часи тоталітарних режимів. 🕯️🇺🇦

#історія #особистості 🔮 14 грудня 1503: Мішель де Нотрдам — Загадка Нострадамуса. Сьогодні ми згадуємо день народження людини, чиє ім'я стало синонімом передбачення та містики — Мішеля де Нотрдама (фр. Michel de Nostredame), відомого світові як Нострадамус. Він народився 14 грудня 1503 року у місті Сен-Ремі-де-Прованс, Франція. ⚕️ Лікар і Астролог Нострадамус був освіченою людиною своєї епохи. За фахом він був лікарем. Під час епідемій чуми він прославився тим, що розробив новаторські (для того часу) методи боротьби з хворобою, засновані на гігієні, чистій воді та рожевих пігулках, що містили вітамін С, а не на традиційному кровопусканні. Проте світову славу йому принесла не медицина, а його захоплення астрологією та пророцтвами. 📜 "Центурії" — Загадка на століття Свою знамениту збірку пророцтв «Пророцтва» (Les Prophéties) Нострадамус видав у 1555 році. Книга складається з десяти частин, або Центурій (сотень), кожна з яких містить 100 чотиривіршів — катренів. Катрени написані туманною, зашифрованою мовою, що поєднує французьку, латинську, грецьку та окситанську мови. Цей стиль він обрав свідомо, щоб уникнути переслідування інквізицією. 🌍 Культурний Феномен Незважаючи на скептицизм наукової спільноти, яка вважає його катрени надто розпливчастими, щоб їх можна було перевірити, Нострадамус залишається культурним феноменом. Його часто цитують у зв’язку з великими історичними подіями, що, як стверджують його шанувальники, він нібито передбачив: Смерть короля Генріха II. Французьку революцію. Прихід до влади Наполеона та Гітлера. Атомне бомбардування Хіросіми та навіть теракти 11 вересня. 🤔 Спадщина Сьогодні Нострадамус є об'єктом інтересу істориків, езотериків і, безумовно, масової культури. Його життя і тексти є яскравим свідченням того, як люди прагнуть знайти сенс і передбачити майбутнє у світі, повному хаосу. Незалежно від того, чи віримо ми в його здібності, його фігура залишається однією з найвпливовіших у сфері містики та пророцтв. 🌟

#історія #особистості 🎭 14 грудня 1840: День Народження Михайла Старицького — Корифея Української Сцени. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять одного із засновників українського професійного театру та видатного письменника — Михайла Петровича Старицького. Він народився 14 грудня 1840 року, і його творчість стала справжнім мостом між народним вертепом та європейською драматургією. 🌟 Театральна "Трійця" Михайло Старицький був не лише драматургом, а й активним культурним діячем, який разом із Марком Кропивницьким та Іваном Карпенком-Карим заклав основи знаменитого Театру корифеїв. Цей театр став феноменом, що підніс українську мову та культуру на новий, професійний рівень у другій половині XIX століття. Старицький виступав як антрепренер (організатор трупи), режисер, актор та автор репертуару, вкладаючи власні кошти і величезну енергію в справу національного відродження. ✍️ Літературний Спадщина Хоча Старицький відомий як поет і прозаїк, його найбільший внесок — це драматургія. Він майстерно поєднував соціально-побутові сюжети з романтичними та історичними мотивами. Найвідоміші твори, що й досі не сходять зі сцени: «За двома зайцями» (перероблено і адаптовано з п'єси І. Нечуя-Левицького) — неперевершена комедія, що висміює міщанське лицемірство. «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» — класична музична драма на тему народних легенд. «Богдан Хмельницький» та «Оборона Буші» — історичні трагедії, що піднімали дух української нації. Його п'єси не лише розважали, а й навчали, висвітлюючи гострі соціальні проблеми та зберігаючи багатство української народної мови. 🇺🇦 Борець за мову Старицький працював в умовах жорстоких царських указів, таких як Емський акт (1876), що забороняв друкування та публічне виконання творів українською мовою. Він та його соратники шукали шляхи обходу цих заборон, часто видаючи свої твори за «малоросійські» етнографічні матеріали, щоб зберегти українську культуру. Михайло Старицький був не просто діячем культури, а справжнім патріотом, який присвятив життя боротьбі за українське слово і театр. Його внесок є неоціненним фундаментом, на якому стоїть сучасне українське мистецтво. 💐

#історія #події ✨ 14 грудня 1900: Революція Планка — Народження Квантової Теорії. Ця дата є однією з найважливіших в історії науки, днем, коли світ вперше познайомився з фундаментальною ідеєю, що перевернула уявлення про матерію та енергію. Рівно 125 років тому німецький фізик Макс Планк представив концепцію, яка започаткувала еру квантової фізики. 💡 Проблема "Ультрафіолетової Катастрофи" Наприкінці XIX століття класична фізика не могла пояснити явище випромінювання абсолютно чорного тіла (наприклад, розпеченого металу). Відповідно до тодішніх законів, тіло мало б випромінювати нескінченну кількість енергії в ультрафіолетовому діапазоні, що, очевидно, не відбувалося в реальності. Це протиріччя назвали "ультрафіолетовою катастрофою". 🤯 🔬 Гіпотеза, що змінила світ 14 грудня 1900 року на засіданні Берлінського фізичного товариства Макс Планк виступив із доповіддю, в якій запропонував радикальне рішення цієї проблеми. Він припустив, що енергія випромінюється і поглинається не безперервними потоками, як вважала класична фізика, а дискретними порціями, які він назвав квантами. Планк постулював, що енергія E будь-якого випромінювання пропорційна його частоті \nu, де коефіцієнтом пропорційності є нова фундаментальна константа h: E = h\nu. Ця константа h отримала назву сталої Планка. ⚛️ Народження нової фізики Сам Планк спочатку розглядав свою гіпотезу як суто математичний прийом, необхідний для узгодження теорії з експериментом, і не був повністю переконаний у її фізичному значенні. Однак його ідея дала початок: Альберту Ейнштейну для пояснення фотоефекту (за що Ейнштейн отримав Нобелівську премію). Нільсу Бору для створення першої моделі атома. Усій сучасній квантовій механіці, без якої неможливі лазери, транзистори, комп'ютери та сучасна електроніка. Нобелівську премію з фізики 1918 року Макс Планк отримав саме «за заслуги у розвитку фізики завдяки відкриттю квантів енергії». Цей день став поворотним моментом, відкривши вченим шлях до дослідження мікросвіту, де діють зовсім інші, дивовижні закони. Завдяки цій революції ми маємо світ, яким знаємо його сьогодні. 🌌💻

#історія #події 14 грудня 1939: Ізоляція агресора — СРСР виключено з Ліги Націй. Ця дата є важливим прецедентом в історії міжнародного права та дипломатії, що демонструє солідарність світу проти агресії. Рівно 86 років тому Радянський Союз був виключений зі складу Ліги Націй (попередниці ООН) за військовий напад на Фінляндію. 🇫🇮 Зимова війна: Привід для вигнання Причиною для такого рішучого кроку стала Радянсько-фінська війна (також відома як «Зимова війна»), що розпочалася 30 листопада 1939 року. Під надуманими приводами СРСР вторгся до Фінляндії з метою анексії її територій. Фінська армія, незважаючи на величезну перевагу противника в живій силі та техніці, чинила запеклий опір, який викликав захоплення та підтримку в усьому світі. 📢 Реакція світової спільноти Дії Радянського Союзу були відвертим порушенням Статуту Ліги Націй, який зобов'язував членів вирішувати суперечки мирним шляхом. 14 грудня 1939 року Асамблея Ліги Націй провела засідання, на якому: Засудила агресію СРСР проти Фінляндії. Визнала Радянський Союз агресором. Ухвалила рішення про негайне виключення СРСР зі складу організації. Ця резолюція стала однією з останніх значущих дій Ліги Націй, яка вже була ослаблена через вихід Німеччини, Італії та Японії. ⚠️ Історичне значення Виключення СРСР стало чітким сигналом про те, що світ не має толерувати військову агресію проти суверенних держав. Це був перший і останній випадок виключення держави-члена зі складу Ліги Націй. Хоча Ліга Націй не змогла надати ефективну військову допомогу Фінляндії (обмежуючись лише гуманітарними поставками та волонтерами), цей дипломатичний крок мав величезний моральний та політичний резонанс. СРСР опинився в міжнародній ізоляції, лише через кілька місяців після підписання пакту Молотова-Ріббентропа з нацистською Німеччиною, що лише посилило його імідж як країни-ізгоя. Ця подія є нагадуванням про важливість колективної безпеки та необхідність притягнення до відповідальності країн, що порушують міжнародний порядок. 🌍⚔️

#історія #події 🧊 14 грудня 1911: Тріумф Амундсена — Перший на Південному полюсі. Рівно 114 років тому відбулася одна з найвеличніших подій в історії світових досліджень — людина вперше ступила на Південний полюс Землі. Цей тріумф належав норвезькому полярному досліднику Руалю Амундсену та його команді. 🏁 Гонка до "Ніде" Початок XX століття був «Героїчною добою» полярних досліджень. Підкорення Південного полюса стало питанням національної честі та наукового престижу. У той час розгорнулася знаменита «Полярна гонка» між норвезькою експедицією Амундсена та британською експедицією під керівництвом Роберта Фалкона Скотта. 🇳🇴 Майстерність та Підготовка Руаль Амундсен підійшов до експедиції з прагматичною та скандинавською ретельністю. Він мав багатий досвід полярних подорожей (був першим, хто пройшов Північно-Західним проходом) і зробив ставку на традиційні ескімоські методи: Лижі та Нарти: Пересування на лижах і використання нарт, запряжених витривалими гренландськими лайками. Одяг: Використання теплого хутряного одягу замість тодішніх шерстяних костюмів. Логістика: Заздалегідь обладнані склади з продовольством і пальним на маршруті. 🗓️ Досягнення мети Після старту з бази «Фрамхейм» у жовтні 1911 року, норвежці подолали шельфовий льодовик Росса та піднялися на Полярне плато, використовуючи спеціально розроблену тактику. 14 грудня 1911 року о п'ятій годині дня четверо норвежців (Руаль Амундсен, Олаф Бьоланд, Гельмер Гансен та Сверре Гассель) встановили свій прапор на географічному Південному полюсі. На місці вони залишили намет, норвезький прапор і лист для Роберта Скотта. 💔 Трагічна розв'язка для конкурента Експедиція Роберта Скотта дісталася полюса лише через 34 дні — 17 січня 1912 року — і з жахом виявила там норвезький прапор. Виснажена й деморалізована, британська команда загинула на зворотному шляху, не діставшись останнього складу. Тріумф Амундсена став не лише перемогою в гонці, а й уроком виживання: полярні дослідження вимагають не лише мужності, а й ідеальної підготовки та використання методів, адаптованих до суворого середовища. 🌍🧭

#історія #події ☢️ 14 грудня 1986: Саркофаг, що закрив пекло. ​Сьогодні ми згадуємо одну з найвизначніших і найтрагічніших інженерних та героїчних операцій XX століття — офіційне завершення будівництва об'єкта «Укриття» (широко відомого як «Саркофаг») над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. ​Ця дата знаменує завершення першого, критично важливого етапу ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. ​🏭 Трагедія та виклик ​Після вибуху 26 квітня 1986 року зруйнований реактор продовжував випромінювати смерть. Він містив десятки тонн радіоактивного палива, що було відкрито до навколишнього середовища. Головне завдання полягало в тому, щоб негайно локалізувати джерело радіації, запобігти подальшому викиду та захистити світ від забруднення. ​👷 Завдання, що не має аналогів ​Будівництво саркофага велося в умовах безпрецедентної радіації. Роботи проводилися позмінно, короткими інтервалами, а до них були залучені сотні тисяч ліквідаторів — військові, шахтарі, інженери, будівельники. Вони працювали на межі фізичних можливостей та ризикували життям, щоб у найкоротші терміни звести захисну споруду. ​Ключові факти про «Укриття»: ​Термін: Будівництво тривало трохи більше 200 днів (з травня по грудень 1986 року). ​Масштаб: Для зведення конструкції було використано понад 400 000 кубічних метрів бетону та 7 000 тонн металоконструкцій. ​Мета: Ізолювати зруйнований енергоблок від довкілля.

#music #музичні_новини 🎵#Junior_Eurovision🇪🇺 #що_послухати #для_настрою  Софія Нерсесян - Мотанка (LIVE) | Ukraine 🇺🇦 | Junior Eurovision 2025 https://youtu.be/WHhOhs5ta84 🎉Переможцем "Дитячого Євробачення-2025" стала Франція. Її представляла Лу Дельоз з піснею "Ce Monde"🎵 🇺🇦Україна посіла 2 місце, отримавши 177 балів від журі та глядачів, а переможниця Лу Дельоз отримала 248 балів від журі та глядачів🏆 Конкурс цьогоріч відбувався у Тбілісі, Грузія. Україну представляла 10-річна Софія Нерсесян із піснею "Мотанка". Авторкою композиції стала Світлана Тарабарова, музична продюсерка нацвідбору на "Дитяче Євробачення".

#історія #події 📜 14 грудня 1918: Останній підпис Гетьмана та реванш Республіки. ​Цей день в історії України назавжди закарбувався як фінал амбітного, але суперечливого проекту Української Держави ("Другого Гетьманату"). Рівно 107 років тому в Києві відбулася подія, що кардинально змінила вектор визвольних змагань — Павло Скоропадський зрікся булави. ​🏛️ Контекст: Пастка геополітики До середини грудня 1918 року влада гетьмана тріщала по швах. Підтримка німецьких військ, на багнетах яких тримався режим, зникла після завершення Першої світової війни та революції в Німеччині. Намагаючись знайти нових союзників (Антанту), Скоропадський зробив фатальну політичну помилку — 14 листопада видав грамоту про федерацію з "небільшовицькою Росією". Це стало сірником, що підпалив діжку з порохом. Українські національні сили, об'єднані в Директорію, підняли повстання. ​⚔️ Облога Києва Війська Директорії, ударною силою яких були Січові Стрільці під командуванням Євгена Коновальця, стиснули кільце навколо столиці. У Скоропадського майже не залишилося лояльних частин, окрім офіцерських дружин та невеликих загонів сердюків. Київ жив у напрузі вуличних боїв. ​✍️ Момент істини 14 грудня ситуація стала безнадійною. У своїй резиденції на вулиці Інститутській, 40, розуміючи невідворотність поразки та бажаючи уникнути зайвого кровопролиття в місті, Павло Скоропадський підписав акт зречення від влади. ​"Я, Гетьман усієї України, протягом семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебуває. Бог не дав мені сил впоратися із цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади" — йшлося в документі. ​🛤️ Наслідки Вже наступного дня війська Директорії тріумфально увійшли до Києва, відновивши Українську Народну Республіку (УНР). Влада перейшла до Володимира Винниченка та Симона Петлюри. Сам колишній гетьман був змушений таємно тікати з Києва до Німеччини, за легендою — у формі пораненого німецького офіцера. ​Це був день краху консервативної монархічної ідеї та повернення до соціалістично-республіканського курсу, який, на жаль, теж не зміг встояти перед навалою більшовиків у майбутньому. Але урок 14 грудня залишається актуальним: жодна влада не втримається без опори на власне суспільство, а внутрішні чвари перед обличчям зовнішнього ворога завжди ведуть до втрати державності. 🇺🇦💔

Новою «‎Міс Україна» стала студентка з Одеси 18-річна Валерія Лісовська, студентка другого курсу Міжнародного університету за спеціальністю Міжнародні економічні відносини, представить Україну на конкурсі Міс Світу. Володіє французькою та англійською мовами, активно займається тенісом, акторською майстерністю та танцями, а також пройшла курси журналістики. Крім того, Валерія розвиває кар'єру моделі та часто подорожує. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини