🤡 Єрусалимський патріарх Феофіл III на зустрічі з путіним назвав війну «ситуацією вздовж західного кордону рф» Я знаю, що є пропозиції щодо переговорів стосовно триваючої ситуації вздовж вашого західного кордону. І я готовий запропонувати посередництво для підтримання діалогу між братами, які поділяють спільну віру. ➡️ Феофіл III потрапив у фінансову та політичну залежність від кремля і РПЦ, через що його діяльність активно використовується як інструмент впливу рф. Патріарх послідовно виступає проти автокефалії ПЦУ, підтримує тісні зв'язки з російськими дипломатами та церковними діячами (зокрема зі скандальним архімандритом Вассіаном Змєєвим, висланим із Болгарії та Північної Македонії за підривну діяльність), а також сприяє спробам москви відсудити майно у Єрусалимі. І саме його Трамп погодив як потенційного посередника для організації переговорів між Україною та росією. <!-- /* Font Definitions */ @font-face {font-family:"Cambria Math"; panose-1:2 4 5 3 5 4 6 3 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:roman; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-536869121 1107305727 33554432 0 415 0;} @font-face {font-family:Calibri; panose-1:2 15 5 2 2 2 4 3 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:swiss; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-469750017 -1040178053 9 0 511 0;} /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:10.0pt; margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} p.MsoNoSpacing, li.MsoNoSpacing, div.MsoNoSpacing {mso-style-priority:1; mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} .MsoChpDefault {mso-style-type:export-only; mso-default-props:yes; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:Calibri; mso-fareast-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} .MsoPapDefault {mso-style-type:export-only; margin-bottom:10.0pt; line-height:115%;} @page WordSection1 {size:612.0pt 792.0pt; margin:42.5pt 42.5pt 42.5pt 70.85pt; mso-header-margin:35.4pt; mso-footer-margin:35.4pt; mso-paper-source:0;} div.WordSection1 {page:WordSection1;} --> #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Україна отримала три пропозиції рф щодо територіальних компромісів, на які готовий погодитися путін: Варіант «А»: путін виводить російські війська з «буферної зони» на Сумщині та Харківщині, частково у Запорізький та готовий створити демілітаризовану зону вздовж Дніпра – і ось перше але (!) в обмін на решту не захопленого Донбасу. Варіант «Б»: путін погоджується не захоплювати решту Донбасу військовим шляхом, якщо НАТО виведе свої війська з країн, що межують із рф. Мова про Польщу, Фінляндію, Естонію, Латвію та Литву. Варіант «В»: путін не захоплює весь Донбас, якщо Україна: – припиняє на законодавчому рівні «дискримінацію» РПЦ та російської мови. – матиме позаблоковий статус підкріплений міжнародними гарантіями. Тобто не вступатиме до військових союзів, зокрема НАТО. – та обовʼязкова демілітаризація України.

КНИГА "НАС ВИРВАЛИ З КОРІННЯМ" Читаю вже 130 сторінку книги "Нас вирвали з корінням" Світлани Талан. Так, війна - це страшна річ. Вона все навколо руйнує і знищує. Чи є розуміння того, через що і навіщо сусідній державі потрібно було нападати і вдиратися в Україну? Чи були якісь масштабні заклики і акції щодо того, що українці з східних регіонів України дійсно хотіли приєднатися до росії? Чи було так, що вони не зручно почувалися, живучи в Україні? Більшість скажуть і навіть жителі Криму, що ні, такого ніколи не було. Отже, нападати і забирати собі територію України збройним способом причин не було. Насправді, причина була в тому, що комусь дуже захотілося відродити російську імперію. Але вони дуже сильно помилилися, бо те що можна було зробити в 13-16 столітті, в 21 столітті зробити не вдасться. І РПЦ теж дуже помиляється. Не існує таке поняття, як брати-слов'яни, які повинні об'єднатися і стати єдиним великим народом, під назвою "Руський мір". Це просто міф, хвора фантазія фанатиків, які виросли на історіях "Руськой велічії" і фантазії "Наша вєра єдінственная правільнная". Ось чому рф напала на Україну. Коли я читаю, що пережили жителі Сєвєродонецька, я розумію тільки одне, за постереження місцевого вчителя, саме молоді люди взагалі не хотіли приєднуватися до росії, а от хто жив за радянських часів, то тих, хто не хотів повертатися туди, було дуже мало. Я читаю і ніби на власні очі бачу відчуваю, що їм довелося пережити. Не дай Боже, щоби щось подібне було в Києві, Львові, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівці і так далі і тому подібне. Бо тоді усім доведеться втікати світ за очі. Неможливо було читати без сліз, як все це відбулося, як шукали укриття, як допомагали один одному, як важко було наважуватися покинути рідну домівку, могили батьків, розуміючи, що мабуть ніколи туди не повернуться. Особливо боляче було читати, як гинули діти, яким б жити і жити. Що пережили батьки і що вони відчували, то це звісно, відомо лише одному Богові. І тут як цілком згодна, чи потрібно все це розповідати? Для історії, так, щоби знали і розуміли, через що все це сталося, чому і хто в цьому винен. А чи зроблять висновки з цих подій, щоби наступному поколінню не довелося пережити все це, то як показує час, війна ніколи не зникне, бо все це знову повторюється через те, що комусь хочеться бути господом богом. Світла пам'ять усім загиблим...🙏🕯 Все буде Україна!💙💛 Ми Переможемо!🇺🇦 З нами Бог і правда на нашому боці!☦️

Удар по Лаврі доводить просту думку: московити не є рускімі. Справжні нащадки Русі берегли б свою культурно-історичну спадщину. А для цих вона звісно чужа. Століттями на зовнішній арені народ орків прикидається "вихідцями з Русі". Путін ще недавно (коли фріка ще пускали на поріг в країни Європи) розповідав тому ж Макрону дивні історії про "рускую княжну Анну Ярославну". Донька київського князя буцімто об'єднує народи Франції і Московії. Цей полоумний писав статті, що нинішня росія походить із "купєлі Херсонеса", бо в Корсуні окупованій московитами колись хрестився київський же князь Володимир. Чи не маячня божевільних? Але цю маячню на повному серйозі прямо зараз через шкільні підручники прошивають в голови дітям різних племен на території російської федерації. Після цього пермяки, башкіри, татари і навіть явно монголоїдні буряти виростають з переконанням, що вони православниє рускіє. А далі когнітивний дисонанс в головах веде їх до думки: а чому тоді їхнім Києвом володіють якісь фашисти-укрАінци? Жерцям культу з Кремля просто залишається підсунути обкраденим і знедоленим тубільцям рішення — іти на релігійну війну, продаючи сатані свої душонки за 3 копійки. Але сьогодні болотні дикуни здійснють цілеспрямований удар по Лаврі. Просто від безсилля від того, що не можуть захопити Україну, виміщують злобу на її найціннішій культурній пам'ятці, яку вони типу вважають своєю. Їхня слабка культурна ідентичність не здатна витримати конкуренції - всі храми на території РФ молодші, не йдуть за своєю історичною цінністю ні в яке порівняння з тисячолітніми храмами Києва чи навіть Чернігова, а тому ніколи не здатні були ефективно об'єднувати московитів. І саме тому предки з НКВД ще в 1941 замінували і взірвали культурну пам'ятку, коли тікали від німців і розуміли, що не зможуть більше володіти Руською спадщиною. Бо там були усипальниці всіх українських князів з часів Русі. З існуванням такого доказу давньої державності народу, який вони безуспішно намагалися інкорпорувати в своє безрідне плем'я на правах молодшої гілки, цей ІДІЛ не міг змиритися. Власне цей кармічний цикл почав ще "перший вєлікорос" Андрій Боголюбський, який почав кар'єру з розграбування київської святині, а тому був затаврований як чужинець на Русі ще авторами тогочасних руських літописів. Але московити не тільки є чужинцями на планеті, вони є антихристиянами. І це важливо. Бо багато християн у світі розчаровані повісткою в своїх державах і симпатизують рашці, бо помилково вірують, що РФ це "християнська держава і вона захищає цінності, які втратив Захід". Багато навіть в США збуджується, коли в Україні намагаються заборонити РПЦ. Але Російська путінославна церква сьогдні так і не засудила російську армію за удар по християнській святині. Отже навіть релігійний підрозділ ФСБ це антихристиянська агресивна організація. Вони прикидаються християнами, але мають бути викинуті звідусіль. За цей удар має бути покарання — повна заборона РПЦ. Ми маємо посилити процес викорінення цієї агресивної секти в світі і у нас. Кожен удар буде відплачено втратою Кремлем свого впливу. А потім цей процес перекинеться всередину нинішньої РФ. А закінчиться в Москві.

🤡 «Інопланетяни – це янголи Божі», – священник РПЦ. Зрозуміло... А наступного тижня він видасть, що Марс – це монастир для зелених чоловічків. https://t.me/Ukraineaboveallelse

4 квітня 2026 року поблизу села Велика Білозерка Василівського району в ДТП загинув священик РПЦ Володимир Іваненко. Його дружина, яка також була в автівці, отримала тяжкі травми. Фігурант з 2009 року служив благочинним Енергодарського округу УПЦ МП, проте підтримав російську агресію та залишився в окупації, за що отримав від ворога аналогічну посаду, але вже під юрисдикцією так званої «Бердянської єпархії Російської православної церкви». https://t.me/Ukraineaboveallelse

Це імена моєї родини. Я вирішила створити листівки і написати, коли насправді Іменини-День Ангела святкується саме за ПЦУ. Бо те що писалося на сайтах ТСН і engage.org.ua, з приводу того, коли День Ангела Наталії за ПЦУ, це суцільна брехня. День Ангела Наталії за ПЦУ, є тільки раз на рік, це свята великомучениця Наталія Нікомідійська, яка вшановується раз на рік, 26 серпня. Всі інші святі мучениці Наталії, це з російських сайтів. І до речі, я ретельно перевірила, і виявилося, що такої святої мучениці Наталії Дівонської не існує, не тільки за церковним календарем ПЦУ, Греко-Католицький, Римо-Католицький, чи в Вселенських Православних Церков, а навіть РПЦ МП. Не розумію, навіщо було вигадувати якоїсь святої мучениці Наталії Дівонської і писати, що це та сама свята великомучениця Наталія Нікомідійська і її пам'ять нібито вшановують 28-29 січня? А тепер по порядку, як насправді звати цих російських новомучениць Наталій і їхні справжні прізвища та коли вони вшановуються в РПЦ МП, а потім вирішуйте, чи вони вам потрібні, російські іменини-день ангела? Як бачите з криншота, там все за старим стилем календаря, і якщо взяти 13-14 дні назад, то ж це і буде та сама дата, за новим церковним календарем. Чому я вводила пошук російською мовою? А щоби не було ніякої помилки з церковним календарем РПЦ МП. Висновок один. Хтось навмисно творює вітання з днем ангела з російського церковного календаря, видають їх за наших святих, саме за ПЦУ і щоби люди плуталися. Уявляю, як дехто з всього того сміється і радіє. Ну, а щоби не помилитися з церковним календарем, а саме ПЦУ, раджу завантажити застосунок "Моя церква" і там достатньо ввести імена і все знайдеться. Тільки там треба буде писати не "Наталія", а "Наталії", не "Андрій", а "Андрія", не "Василій", а "Василія", не "Галина", а Галини" і так далі і тому подібне. Бо тільки так всі ці імена разом знаходяться у списку в застосунку "Моя церква". https://play.google.com/store/apps/details?id=com.d2.pcu

СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи. У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ. У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь. Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ. З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого. -----------

СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи. У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ. У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь. Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ. З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого. -----------

#історія #постаті Митрополит Епіфаній: Молодий очільник стародавньої кафедри. 3 лютого свій день народження (і водночас річницю інтронізації) святкує Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. У 2019 році він став першим Предстоятелем автокефальної Православної церкви України, очоливши процес релігійного відокремлення від москви, який багато хто вважав неможливим протягом століть. ⛪🇺🇦 Його шлях до патріаршого престолу був стрімким. Ставши митрополитом у віці 39 років, він став одним із наймолодших предстоятелів у православному світі. Це був свідомий вибір Об'єднавчого собору — ставка на нове покоління, не обтяжене радянським минулим та зв'язками зі спецслужбами «сусідньої» держави. Епіфаній став символом того, що українська церква може бути сучасною, відкритою та, головне, справді незалежною. 🕊️📜 Отримання Томосу про автокефалію з рук Вселенського патріарха Варфоломія стало фінальною крапкою в тривалій історичній суперечці. Для Епіфанія це означало початок величезної роботи: об'єднання громад, розбудова церковних інституцій та протидія шаленому інформаційному (і не тільки) тиску з боку рпц. Його спокійний, виважений стиль спілкування став контрастом до агресивної риторики «руского міра». 🛡️🌍 Під час повномасштабного вторгнення роль митрополита трансформувалася. Він став одним із голосів української стійкості, постійно нагадуючи, що захист своєї землі та свободи — це не просто право, а священний обов'язок. Епіфаній активно сприяє переходу парафій до ПЦУ, що є частиною ширшого процесу деколонізації українського простору. 🕯️💪 Сьогодні Митрополит Епіфаній — це не лише релігійний лідер, а й важлива постать у державотворенні. Він доводить, що віра може бути сучасною, а церква — патріотичною, не втрачаючи при цьому своєї духовної місії. Історія пишеться на наших очах, і він — один із її головних авторів у церковному обладунку. 🏛️✨