• КНИГА "НАС ВИРВАЛИ З КОРІННЯМ"

    Читаю вже 130 сторінку книги "Нас вирвали з корінням" Світлани Талан. Так, війна - це страшна річ. Вона все навколо руйнує і знищує. Чи є розуміння того, через що і навіщо сусідній державі потрібно було нападати і вдиратися в Україну? Чи були якісь масштабні заклики і акції щодо того, що українці з східних регіонів України дійсно хотіли приєднатися до росії? Чи було так, що вони не зручно почувалися, живучи в Україні? Більшість скажуть і навіть жителі Криму, що ні, такого ніколи не було. Отже, нападати і забирати собі територію України збройним способом причин не було. Насправді, причина була в тому, що комусь дуже захотілося відродити російську імперію. Але вони дуже сильно помилилися, бо те що можна було зробити в 13-16 столітті, в 21 столітті зробити не вдасться. І РПЦ теж дуже помиляється. Не існує таке поняття, як брати-слов'яни, які повинні об'єднатися і стати єдиним великим народом, під назвою "Руський мір". Це просто міф, хвора фантазія фанатиків, які виросли на історіях "Руськой велічії" і фантазії "Наша вєра єдінственная правільнная". Ось чому рф напала на Україну.

    Коли я читаю, що пережили жителі Сєвєродонецька, я розумію тільки одне, за постереження місцевого вчителя, саме молоді люди взагалі не хотіли приєднуватися до росії, а от хто жив за радянських часів, то тих, хто не хотів повертатися туди, було дуже мало. Я читаю і ніби на власні очі бачу відчуваю, що їм довелося пережити. Не дай Боже, щоби щось подібне було в Києві, Львові, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівці і так далі і тому подібне. Бо тоді усім доведеться втікати світ за очі. Неможливо було читати без сліз, як все це відбулося, як шукали укриття, як допомагали один одному, як важко було наважуватися покинути рідну домівку, могили батьків, розуміючи, що мабуть ніколи туди не повернуться. Особливо боляче було читати, як гинули діти, яким б жити і жити. Що пережили батьки і що вони відчували, то це звісно, відомо лише одному Богові. І тут як цілком згодна, чи потрібно все це розповідати? Для історії, так, щоби знали і розуміли, через що все це сталося, чому і хто в цьому винен. А чи зроблять висновки з цих подій, щоби наступному поколінню не довелося пережити все це, то як показує час, війна ніколи не зникне, бо все це знову повторюється через те, що комусь хочеться бути господом богом.

    Світла пам'ять усім загиблим...🙏🕯

    Все буде Україна!💙💛

    Ми Переможемо!🇺🇦

    З нами Бог і правда на нашому боці!☦️
    КНИГА "НАС ВИРВАЛИ З КОРІННЯМ" Читаю вже 130 сторінку книги "Нас вирвали з корінням" Світлани Талан. Так, війна - це страшна річ. Вона все навколо руйнує і знищує. Чи є розуміння того, через що і навіщо сусідній державі потрібно було нападати і вдиратися в Україну? Чи були якісь масштабні заклики і акції щодо того, що українці з східних регіонів України дійсно хотіли приєднатися до росії? Чи було так, що вони не зручно почувалися, живучи в Україні? Більшість скажуть і навіть жителі Криму, що ні, такого ніколи не було. Отже, нападати і забирати собі територію України збройним способом причин не було. Насправді, причина була в тому, що комусь дуже захотілося відродити російську імперію. Але вони дуже сильно помилилися, бо те що можна було зробити в 13-16 столітті, в 21 столітті зробити не вдасться. І РПЦ теж дуже помиляється. Не існує таке поняття, як брати-слов'яни, які повинні об'єднатися і стати єдиним великим народом, під назвою "Руський мір". Це просто міф, хвора фантазія фанатиків, які виросли на історіях "Руськой велічії" і фантазії "Наша вєра єдінственная правільнная". Ось чому рф напала на Україну. Коли я читаю, що пережили жителі Сєвєродонецька, я розумію тільки одне, за постереження місцевого вчителя, саме молоді люди взагалі не хотіли приєднуватися до росії, а от хто жив за радянських часів, то тих, хто не хотів повертатися туди, було дуже мало. Я читаю і ніби на власні очі бачу відчуваю, що їм довелося пережити. Не дай Боже, щоби щось подібне було в Києві, Львові, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівці і так далі і тому подібне. Бо тоді усім доведеться втікати світ за очі. Неможливо було читати без сліз, як все це відбулося, як шукали укриття, як допомагали один одному, як важко було наважуватися покинути рідну домівку, могили батьків, розуміючи, що мабуть ніколи туди не повернуться. Особливо боляче було читати, як гинули діти, яким б жити і жити. Що пережили батьки і що вони відчували, то це звісно, відомо лише одному Богові. І тут як цілком згодна, чи потрібно все це розповідати? Для історії, так, щоби знали і розуміли, через що все це сталося, чому і хто в цьому винен. А чи зроблять висновки з цих подій, щоби наступному поколінню не довелося пережити все це, то як показує час, війна ніколи не зникне, бо все це знову повторюється через те, що комусь хочеться бути господом богом. Світла пам'ять усім загиблим...🙏🕯 Все буде Україна!💙💛 Ми Переможемо!🇺🇦 З нами Бог і правда на нашому боці!☦️
    2Kпереглядів 1 Поширень
  • Удар по Лаврі доводить просту думку: московити не є рускімі.


    Справжні нащадки Русі берегли б свою культурно-історичну спадщину. А для цих вона звісно чужа.


    Століттями на зовнішній арені народ орків прикидається "вихідцями з Русі".
    Путін ще недавно (коли фріка ще пускали на поріг в країни Європи) розповідав тому ж Макрону дивні історії про "рускую княжну Анну Ярославну". Донька київського князя буцімто об'єднує народи Франції і Московії. Цей полоумний писав статті, що нинішня росія походить із "купєлі Херсонеса", бо в Корсуні окупованій московитами колись хрестився київський же князь Володимир.
    Чи не маячня божевільних?
    Але цю маячню на повному серйозі прямо зараз через шкільні підручники прошивають в голови дітям різних племен на території російської федерації. Після цього пермяки, башкіри, татари і навіть явно монголоїдні буряти виростають з переконанням, що вони православниє рускіє. А далі когнітивний дисонанс в головах веде їх до думки: а чому тоді їхнім Києвом володіють якісь фашисти-укрАінци?
    Жерцям культу з Кремля просто залишається підсунути обкраденим і знедоленим тубільцям рішення — іти на релігійну війну, продаючи сатані свої душонки за 3 копійки.


    Але сьогодні болотні дикуни здійснють цілеспрямований удар по Лаврі. Просто від безсилля від того, що не можуть захопити Україну, виміщують злобу на її найціннішій культурній пам'ятці, яку вони типу вважають своєю. Їхня слабка культурна ідентичність не здатна витримати конкуренції - всі храми на території РФ молодші, не йдуть за своєю історичною цінністю ні в яке порівняння з тисячолітніми храмами Києва чи навіть Чернігова, а тому ніколи не здатні були ефективно об'єднувати московитів.
    І саме тому предки з НКВД ще в 1941 замінували і взірвали культурну пам'ятку, коли тікали від німців і розуміли, що не зможуть більше володіти Руською спадщиною. Бо там були усипальниці всіх українських князів з часів Русі. З існуванням такого доказу давньої державності народу, який вони безуспішно намагалися інкорпорувати в своє безрідне плем'я на правах молодшої гілки, цей ІДІЛ не міг змиритися.
    Власне цей кармічний цикл почав ще "перший вєлікорос" Андрій Боголюбський, який почав кар'єру з розграбування київської святині, а тому був затаврований як чужинець на Русі ще авторами тогочасних руських літописів.


    Але московити не тільки є чужинцями на планеті, вони є антихристиянами.
    І це важливо.
    Бо багато християн у світі розчаровані повісткою в своїх державах і симпатизують рашці, бо помилково вірують, що РФ це "християнська держава і вона захищає цінності, які втратив Захід". Багато навіть в США збуджується, коли в Україні намагаються заборонити РПЦ.


    Але Російська путінославна церква сьогдні так і не засудила російську армію за удар по християнській святині.


    Отже навіть релігійний підрозділ ФСБ це антихристиянська агресивна організація.
    Вони прикидаються християнами, але мають бути викинуті звідусіль.


    За цей удар має бути покарання — повна заборона РПЦ. Ми маємо посилити процес викорінення цієї агресивної секти в світі і у нас. Кожен удар буде відплачено втратою Кремлем свого впливу. А потім цей процес перекинеться всередину нинішньої РФ.
    А закінчиться в Москві.
    Удар по Лаврі доводить просту думку: московити не є рускімі. Справжні нащадки Русі берегли б свою культурно-історичну спадщину. А для цих вона звісно чужа. Століттями на зовнішній арені народ орків прикидається "вихідцями з Русі". Путін ще недавно (коли фріка ще пускали на поріг в країни Європи) розповідав тому ж Макрону дивні історії про "рускую княжну Анну Ярославну". Донька київського князя буцімто об'єднує народи Франції і Московії. Цей полоумний писав статті, що нинішня росія походить із "купєлі Херсонеса", бо в Корсуні окупованій московитами колись хрестився київський же князь Володимир. Чи не маячня божевільних? Але цю маячню на повному серйозі прямо зараз через шкільні підручники прошивають в голови дітям різних племен на території російської федерації. Після цього пермяки, башкіри, татари і навіть явно монголоїдні буряти виростають з переконанням, що вони православниє рускіє. А далі когнітивний дисонанс в головах веде їх до думки: а чому тоді їхнім Києвом володіють якісь фашисти-укрАінци? Жерцям культу з Кремля просто залишається підсунути обкраденим і знедоленим тубільцям рішення — іти на релігійну війну, продаючи сатані свої душонки за 3 копійки. Але сьогодні болотні дикуни здійснють цілеспрямований удар по Лаврі. Просто від безсилля від того, що не можуть захопити Україну, виміщують злобу на її найціннішій культурній пам'ятці, яку вони типу вважають своєю. Їхня слабка культурна ідентичність не здатна витримати конкуренції - всі храми на території РФ молодші, не йдуть за своєю історичною цінністю ні в яке порівняння з тисячолітніми храмами Києва чи навіть Чернігова, а тому ніколи не здатні були ефективно об'єднувати московитів. І саме тому предки з НКВД ще в 1941 замінували і взірвали культурну пам'ятку, коли тікали від німців і розуміли, що не зможуть більше володіти Руською спадщиною. Бо там були усипальниці всіх українських князів з часів Русі. З існуванням такого доказу давньої державності народу, який вони безуспішно намагалися інкорпорувати в своє безрідне плем'я на правах молодшої гілки, цей ІДІЛ не міг змиритися. Власне цей кармічний цикл почав ще "перший вєлікорос" Андрій Боголюбський, який почав кар'єру з розграбування київської святині, а тому був затаврований як чужинець на Русі ще авторами тогочасних руських літописів. Але московити не тільки є чужинцями на планеті, вони є антихристиянами. І це важливо. Бо багато християн у світі розчаровані повісткою в своїх державах і симпатизують рашці, бо помилково вірують, що РФ це "християнська держава і вона захищає цінності, які втратив Захід". Багато навіть в США збуджується, коли в Україні намагаються заборонити РПЦ. Але Російська путінославна церква сьогдні так і не засудила російську армію за удар по християнській святині. Отже навіть релігійний підрозділ ФСБ це антихристиянська агресивна організація. Вони прикидаються християнами, але мають бути викинуті звідусіль. За цей удар має бути покарання — повна заборона РПЦ. Ми маємо посилити процес викорінення цієї агресивної секти в світі і у нас. Кожен удар буде відплачено втратою Кремлем свого впливу. А потім цей процес перекинеться всередину нинішньої РФ. А закінчиться в Москві.
    2Kпереглядів
  • 🤡 «Інопланетяни – це янголи Божі», – священник РПЦ.
    Зрозуміло... А наступного тижня він видасть, що Марс – це монастир для зелених чоловічків.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    🤡 «Інопланетяни – це янголи Божі», – священник РПЦ. Зрозуміло... А наступного тижня він видасть, що Марс – це монастир для зелених чоловічків. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    244переглядів 3Відтворень
  • 4 квітня 2026 року поблизу села Велика Білозерка Василівського району в ДТП загинув священик РПЦ Володимир Іваненко. Його дружина, яка також була в автівці, отримала тяжкі травми.
    Фігурант з 2009 року служив благочинним Енергодарського округу УПЦ МП, проте підтримав російську агресію та залишився в окупації, за що отримав від ворога аналогічну посаду, але вже під юрисдикцією так званої «Бердянської єпархії Російської православної церкви».

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    4 квітня 2026 року поблизу села Велика Білозерка Василівського району в ДТП загинув священик РПЦ Володимир Іваненко. Його дружина, яка також була в автівці, отримала тяжкі травми. Фігурант з 2009 року служив благочинним Енергодарського округу УПЦ МП, проте підтримав російську агресію та залишився в окупації, за що отримав від ворога аналогічну посаду, але вже під юрисдикцією так званої «Бердянської єпархії Російської православної церкви». https://t.me/Ukraineaboveallelse
    191переглядів
  • Це імена моєї родини. Я вирішила створити листівки і написати, коли насправді Іменини-День Ангела святкується саме за ПЦУ. Бо те що писалося на сайтах ТСН і engage.org.ua, з приводу того, коли День Ангела Наталії за ПЦУ, це суцільна брехня. День Ангела Наталії за ПЦУ, є тільки раз на рік, це свята великомучениця Наталія Нікомідійська, яка вшановується раз на рік, 26 серпня. Всі інші святі мучениці Наталії, це з російських сайтів. І до речі, я ретельно перевірила, і виявилося, що такої святої мучениці Наталії Дівонської не існує, не тільки за церковним календарем ПЦУ, Греко-Католицький, Римо-Католицький, чи в Вселенських Православних Церков, а навіть РПЦ МП. Не розумію, навіщо було вигадувати якоїсь святої мучениці Наталії Дівонської і писати, що це та сама свята великомучениця Наталія Нікомідійська і її пам'ять нібито вшановують 28-29 січня?

    А тепер по порядку, як насправді звати цих російських новомучениць Наталій і їхні справжні прізвища та коли вони вшановуються в РПЦ МП, а потім вирішуйте, чи вони вам потрібні, російські іменини-день ангела?

    Як бачите з криншота, там все за старим стилем календаря, і якщо взяти 13-14 дні назад, то ж це і буде та сама дата, за новим церковним календарем. Чому я вводила пошук російською мовою? А щоби не було ніякої помилки з церковним календарем РПЦ МП.

    Висновок один. Хтось навмисно творює вітання з днем ангела з російського церковного календаря, видають їх за наших святих, саме за ПЦУ і щоби люди плуталися. Уявляю, як дехто з всього того сміється і радіє.

    Ну, а щоби не помилитися з церковним календарем, а саме ПЦУ, раджу завантажити застосунок "Моя церква" і там достатньо ввести імена і все знайдеться. Тільки там треба буде писати не "Наталія", а "Наталії", не "Андрій", а "Андрія", не "Василій", а "Василія", не "Галина", а Галини" і так далі і тому подібне. Бо тільки так всі ці імена разом знаходяться у списку в застосунку "Моя церква".

    https://play.google.com/store/apps/details?id=com.d2.pcu
    Це імена моєї родини. Я вирішила створити листівки і написати, коли насправді Іменини-День Ангела святкується саме за ПЦУ. Бо те що писалося на сайтах ТСН і engage.org.ua, з приводу того, коли День Ангела Наталії за ПЦУ, це суцільна брехня. День Ангела Наталії за ПЦУ, є тільки раз на рік, це свята великомучениця Наталія Нікомідійська, яка вшановується раз на рік, 26 серпня. Всі інші святі мучениці Наталії, це з російських сайтів. І до речі, я ретельно перевірила, і виявилося, що такої святої мучениці Наталії Дівонської не існує, не тільки за церковним календарем ПЦУ, Греко-Католицький, Римо-Католицький, чи в Вселенських Православних Церков, а навіть РПЦ МП. Не розумію, навіщо було вигадувати якоїсь святої мучениці Наталії Дівонської і писати, що це та сама свята великомучениця Наталія Нікомідійська і її пам'ять нібито вшановують 28-29 січня? А тепер по порядку, як насправді звати цих російських новомучениць Наталій і їхні справжні прізвища та коли вони вшановуються в РПЦ МП, а потім вирішуйте, чи вони вам потрібні, російські іменини-день ангела? Як бачите з криншота, там все за старим стилем календаря, і якщо взяти 13-14 дні назад, то ж це і буде та сама дата, за новим церковним календарем. Чому я вводила пошук російською мовою? А щоби не було ніякої помилки з церковним календарем РПЦ МП. Висновок один. Хтось навмисно творює вітання з днем ангела з російського церковного календаря, видають їх за наших святих, саме за ПЦУ і щоби люди плуталися. Уявляю, як дехто з всього того сміється і радіє. Ну, а щоби не помилитися з церковним календарем, а саме ПЦУ, раджу завантажити застосунок "Моя церква" і там достатньо ввести імена і все знайдеться. Тільки там треба буде писати не "Наталія", а "Наталії", не "Андрій", а "Андрія", не "Василій", а "Василія", не "Галина", а Галини" і так далі і тому подібне. Бо тільки так всі ці імена разом знаходяться у списку в застосунку "Моя церква". https://play.google.com/store/apps/details?id=com.d2.pcu
    965переглядів
  • СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ

    Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи.

    У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ.

    У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь.

    Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого.
    -----------
    СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи. У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ. У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь. Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ. З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого. -----------
    706переглядів
  • СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ

    Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи.

    У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ.

    У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь.

    Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого.
    -----------
    СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи. У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ. У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь. Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ. З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого. -----------
    573переглядів
  • #історія #постаті
    Митрополит Епіфаній: Молодий очільник стародавньої кафедри.
    3 лютого свій день народження (і водночас річницю інтронізації) святкує Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. У 2019 році він став першим Предстоятелем автокефальної Православної церкви України, очоливши процес релігійного відокремлення від москви, який багато хто вважав неможливим протягом століть. ⛪🇺🇦

    Його шлях до патріаршого престолу був стрімким. Ставши митрополитом у віці 39 років, він став одним із наймолодших предстоятелів у православному світі. Це був свідомий вибір Об'єднавчого собору — ставка на нове покоління, не обтяжене радянським минулим та зв'язками зі спецслужбами «сусідньої» держави. Епіфаній став символом того, що українська церква може бути сучасною, відкритою та, головне, справді незалежною. 🕊️📜

    Отримання Томосу про автокефалію з рук Вселенського патріарха Варфоломія стало фінальною крапкою в тривалій історичній суперечці. Для Епіфанія це означало початок величезної роботи: об'єднання громад, розбудова церковних інституцій та протидія шаленому інформаційному (і не тільки) тиску з боку рпц. Його спокійний, виважений стиль спілкування став контрастом до агресивної риторики «руского міра». 🛡️🌍

    Під час повномасштабного вторгнення роль митрополита трансформувалася. Він став одним із голосів української стійкості, постійно нагадуючи, що захист своєї землі та свободи — це не просто право, а священний обов'язок. Епіфаній активно сприяє переходу парафій до ПЦУ, що є частиною ширшого процесу деколонізації українського простору. 🕯️💪

    Сьогодні Митрополит Епіфаній — це не лише релігійний лідер, а й важлива постать у державотворенні. Він доводить, що віра може бути сучасною, а церква — патріотичною, не втрачаючи при цьому своєї духовної місії. Історія пишеться на наших очах, і він — один із її головних авторів у церковному обладунку. 🏛️✨
    #історія #постаті Митрополит Епіфаній: Молодий очільник стародавньої кафедри. 3 лютого свій день народження (і водночас річницю інтронізації) святкує Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. У 2019 році він став першим Предстоятелем автокефальної Православної церкви України, очоливши процес релігійного відокремлення від москви, який багато хто вважав неможливим протягом століть. ⛪🇺🇦 Його шлях до патріаршого престолу був стрімким. Ставши митрополитом у віці 39 років, він став одним із наймолодших предстоятелів у православному світі. Це був свідомий вибір Об'єднавчого собору — ставка на нове покоління, не обтяжене радянським минулим та зв'язками зі спецслужбами «сусідньої» держави. Епіфаній став символом того, що українська церква може бути сучасною, відкритою та, головне, справді незалежною. 🕊️📜 Отримання Томосу про автокефалію з рук Вселенського патріарха Варфоломія стало фінальною крапкою в тривалій історичній суперечці. Для Епіфанія це означало початок величезної роботи: об'єднання громад, розбудова церковних інституцій та протидія шаленому інформаційному (і не тільки) тиску з боку рпц. Його спокійний, виважений стиль спілкування став контрастом до агресивної риторики «руского міра». 🛡️🌍 Під час повномасштабного вторгнення роль митрополита трансформувалася. Він став одним із голосів української стійкості, постійно нагадуючи, що захист своєї землі та свободи — це не просто право, а священний обов'язок. Епіфаній активно сприяє переходу парафій до ПЦУ, що є частиною ширшого процесу деколонізації українського простору. 🕯️💪 Сьогодні Митрополит Епіфаній — це не лише релігійний лідер, а й важлива постать у державотворенні. Він доводить, що віра може бути сучасною, а церква — патріотичною, не втрачаючи при цьому своєї духовної місії. Історія пишеться на наших очах, і він — один із її головних авторів у церковному обладунку. 🏛️✨
    1
    567переглядів
  • За роки війни Порошенко за рівнем недовіри наздогнав Бойка та Арестовича, названи причини – ЗМІ.
     Як повідомляє УНІАН, Порошенко, Арестович та Бойко увійшли в ТОП-політиків, яких ненавидять українці. Бойка та Арестовича не люблять за «русский мір» та антиукраїнську позицію. Водночас нелюбов до Петра Порошенка, за оцінками експерта, має тривалий системний характер. Його ненавидять 77% українців. У матеріалі окреслено ТОП-5 причин зневіри суспільства у Порошенку:
    Війна і торгівля: ще з 2014 року, коли українці масово гинули на фронті, Порошенко як президент публічно тиснув руки путіну, нагороджував загиблих героїв посмертно й водночас продовжував бізнес із росією.
    Лондон – рідний дім: Україна для нього  - лише джерело доходів, тоді як справжній центр життя родини давно у Великобританії: там діти, онуки, безпека, тепло і захист.
    Підозра у держзраді: Порошенка звинувачують у держзраді через сприяння перебуванню ЧФ РФ у Криму, зв’язках зі Свинарчуками й Медведчуком, торгівлі вугіллям з ОРДЛО та рф, а також просуванні інтересів РПЦ.
    Гроші на війні: Порошенко заробляє на війні через свій банк, військові облігації та прокручуванні донатів українців. Сьогодні він - найбагатший політик та лідер найзаможнішої фракції в Європі.
    Піар замість допомоги: військові, скаржаться, що місяцями чекають на дрони, зібрані за донати, поки Порошенко повертається з-за кордону, щоб особисто зняти чергове пафосне відео.
    Це неповний перелік причин, які, за даними видання, сформували різко негативне ставлення до Петра Порошенка серед частини суспільства, що колись його підтримала. За рівнем антипатії він поступається лише путіну.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    За роки війни Порошенко за рівнем недовіри наздогнав Бойка та Арестовича, названи причини – ЗМІ.  Як повідомляє УНІАН, Порошенко, Арестович та Бойко увійшли в ТОП-політиків, яких ненавидять українці. Бойка та Арестовича не люблять за «русский мір» та антиукраїнську позицію. Водночас нелюбов до Петра Порошенка, за оцінками експерта, має тривалий системний характер. Його ненавидять 77% українців. У матеріалі окреслено ТОП-5 причин зневіри суспільства у Порошенку: Війна і торгівля: ще з 2014 року, коли українці масово гинули на фронті, Порошенко як президент публічно тиснув руки путіну, нагороджував загиблих героїв посмертно й водночас продовжував бізнес із росією. Лондон – рідний дім: Україна для нього  - лише джерело доходів, тоді як справжній центр життя родини давно у Великобританії: там діти, онуки, безпека, тепло і захист. Підозра у держзраді: Порошенка звинувачують у держзраді через сприяння перебуванню ЧФ РФ у Криму, зв’язках зі Свинарчуками й Медведчуком, торгівлі вугіллям з ОРДЛО та рф, а також просуванні інтересів РПЦ. Гроші на війні: Порошенко заробляє на війні через свій банк, військові облігації та прокручуванні донатів українців. Сьогодні він - найбагатший політик та лідер найзаможнішої фракції в Європі. Піар замість допомоги: військові, скаржаться, що місяцями чекають на дрони, зібрані за донати, поки Порошенко повертається з-за кордону, щоб особисто зняти чергове пафосне відео. Це неповний перелік причин, які, за даними видання, сформували різко негативне ставлення до Петра Порошенка серед частини суспільства, що колись його підтримала. За рівнем антипатії він поступається лише путіну. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    560переглядів
  • "Київську перепічку їв?", - боєць "ДНР" бразилець Лусваргі у 2018-му переховувався у монастирі УПЦ (МП) "Голосіївська пустинь". Саме в цьому монастирі, як з’ясувало "Слідство.інфо", тепер організували (https://www.youtube.com/watch?v=SYpmekkFE50) підпільну "школу" РПЦ

    І тоді, і зараз монастир очолює архієпископ УПЦ (МП) Ісаакій Ворзельський, він же Федір Пилипович Андроник.

    Як йдеться у розслідуванні, у розмові директорка закладу поділилася, що з приміщенням для школи допоміг саме цей настоятель.

    Відео: "Радіо Свобода"
    "Київську перепічку їв?", - боєць "ДНР" бразилець Лусваргі у 2018-му переховувався у монастирі УПЦ (МП) "Голосіївська пустинь". Саме в цьому монастирі, як з’ясувало "Слідство.інфо", тепер організували (https://www.youtube.com/watch?v=SYpmekkFE50) підпільну "школу" РПЦ І тоді, і зараз монастир очолює архієпископ УПЦ (МП) Ісаакій Ворзельський, він же Федір Пилипович Андроник. Як йдеться у розслідуванні, у розмові директорка закладу поділилася, що з приміщенням для школи допоміг саме цей настоятель. Відео: "Радіо Свобода"
    795переглядів 7Відтворень
Більше результатів