#історія #факт «Поїзд життя»: Тихий подвиг сера Ніколаса Вінтона 🚂🧥 У 1938 році британський біржовий маклер Ніколас Вінтон збирався на лижний курорт до Швейцарії. Проте один телефонний дзвінок друга змінив його плани: замість Альп він опинився у засніженій Празі, де тисячі біженців намагалися врятуватися від нацистської загрози, що насувалася. Вінтон побачив те, чого інші воліли не помічати — сотні дітей у таборах, приречених на загибель. 🇨🇿❄️ Він не був дипломатом чи політиком. Він був людиною дії. Орендувавши номер у готелі, Ніколас почав приймати батьків, які в розпачі благали врятувати їхніх дітей. За лічені тижні він організував неймовірну за масштабами логістичну операцію: підробляв дозволи на в’їзд, шукав у Британії прийомні родини для кожної дитини та збирав кошти на заставу, яку вимагав уряд. 📜💼 Маловідомий факт: Ніколас Вінтон організував вісім потягів, які вивезли з Праги 669 дітей. Останній, дев'ятий поїзд — найбільший (250 дітей) — мав вирушити 1 вересня 1939 року. Але саме в цей день Гітлер напав на Польщу. Кордони закрилися, потяг не випустили, і майже всі ці діти згодом загинули в концтаборах. Ця невдача стала особистою трагедією Вінтона, про яку він мовчав пів століття. 🌑🛤️ Після війни Ніколас повернувся до звичайного життя, створив сім'ю і нікому — навіть дружині Ґреті — не розповідав про свій вчинок. Таємниця розкрилася лише у 1988 році. Ґрета знайшла на горищі стару шкіряну папку, в якій були списки дітей, адреси прийомних батьків і детальні звіти про кожен «Кіндертранспорт». 📂🧥 Світ дізнався про свого героя під час телевізійного шоу на BBC. Ведуча попросила підвестися тих, хто завдячує Ніколасу Вінтону своїм життям. Навколо 79-річного чоловіка встали десятки дорослих людей — це були ті самі «діти Вінтона», які виросли, створили свої родини та стали лікарями, вченими та митцями. 📺✨ Сер Ніколас Вінтон дожив до 106 років. Його історія — це нагадування про те, що для перемоги добра не потрібні армії; достатньо однієї людини, яка відмовилася бути байдужою і просто робила те, що вважала за правильне, коли світ навколо божеволів. 🕯️🕊️

Картинка мені дуже сподобалася, але вірш Тараса Шевченка ШІ писав з помилками. Тому, я попросила ШІ прибирати всі ці слова, а далі я вже сама все це написала. P.S.: Він і раніше писав помилково, але не завжди. Тож, якщо там трішечки помилково написано, то нічого, на це не варто звертати уваги.😊 У випадку з віршем Тараса Шевченка, я хотіла щоб було правильно написано.💙💛

#історія #події 10 березня — Україна прийнята до Північноатлантичної Ради співробітництва НАТО (1992): коли молода держава зробила перший крок до Заходу 🛡️🇺🇦 1992 року, 10 березня, Україна офіційно стала учасницею Північноатлантичної Ради співробітництва (NACC) — консультативного органу, створеного НАТО спеціально для країн колишнього Варшавського договору та інших пострадянських держав. Це було перше формальне включення України до структури Північноатлантичного альянсу. NACC (North Atlantic Cooperation Council) запустили в грудні 1991-го, а вже в березні 1992-го до нього приєдналися 9 нових країн, серед яких Україна, росія, Білорусь, Грузія та інші. Для Києва це означало: ми більше не в орбіті москви, ми обираємо власний шлях. Документ підписав міністр закордонних справ Анатолій Зленко — і це був не просто папірець, а політична заява: Україна хоче діалогу з НАТО, хоче безпеки, хоче диверсифікації від російського впливу. Чому саме 10 березня? Бо того дня відбулося перше розширене засідання NACC, де нові члени отримали статус повноправних учасників. Україна одразу заявила про бажання брати участь у всіх форматах співробітництва: від миротворчих операцій до військових навчань. Уже в 1994-му вона приєдналася до програми «Партнерство заради миру», а в 2008-му на Бухарестському саміті попросила ПДЧ (План дій щодо членства) — але це вже інша історія. Іронія: в 1992-му росія теж була в NACC і навіть намагалася позиціонувати себе як «старшого партнера» пострадянського простору. А через 30 років та сама росія веде війну проти України саме через її євроатлантичні прагнення. Той березневий крок 1992-го виявився пророцтвом: вибір зроблено, і назад дороги немає. Це не була помилка молодої держави, як люблять казати деякі «експерти». Це був свідомий вибір вийти з-під імперського даху й шукати гарантій безпеки в іншому напрямку. І навіть якщо шлях виявився довгим і кривавим — він був правильним. Бо альтернатива — це не нейтралітет, а вічне перебування в зоні «російського світу». Тож 10 березня 1992-го — це не просто протокол. Це дата, коли Україна сказала Заходу: «Ми тут. І ми не підемо назад».

Кремль плачет о «Доме русской культуры» в Ливане, разбомбленном Израилем, но в "Россотрудничестве" забыли сказать, кто на самом деле там хозяин В Москве снова разыграли знакомую сцену: трагический тон, заявления о «ничем не спровоцированной агрессии» и рассказы о том, как где-то на Ближнем Востоке якобы мирно преподавали русский язык, учили детей музыке и устраивали вечера «российско-ливанской дружбы». Поводом стал израильский авиаудар по городу Набатия на юге Ливана. В результате удара было разрушено здание, в котором находился так называемый Дом русской культуры. Его директор Асаад Дия сообщил, что жертв нет — сотрудники покинули помещение после начала войны. Сразу после этого последовало официальное заявление Россотрудничества. В Москве объявили удар «ничем не спровоцированной агрессией» и подчеркнули, что в центре якобы не велось никакой военной деятельности. Звучит почти трогательно. Но есть одна деталь, о которой в этих заявлениях предпочитают не говорить. Юг Ливана — это территория, где фактическим хозяином давно является шиитская террористическая группировка Хезболла. Именно против её инфраструктуры действует Армия обороны Израиля. Израильские удары по Набатии происходят в рамках операции против объектов этой группировки, размещённых по всему региону. И вот на этой территории вдруг обнаруживается «культурный центр», который, если верить Москве, существовал исключительно для уроков языка, танцев и концертов. Случайное совпадение? В Кремле явно рассчитывают, что именно так это и будет выглядеть. Для начала стоит напомнить, что Россотрудничество — это вовсе не кружок любителей Пушкина. Это государственное агентство России, созданное для продвижения политического и идеологического влияния Москвы за рубежом. Формально оно занимается «гуманитарными программами», культурными центрами и поддержкой соотечественников. Фактически же: — открывает так называемые «Русские дома» по всему миру — продвигает российскую пропаганду — работает с лояльными политическими группами — формирует сети влияния В странах Европы такие центры давно воспринимаются как инструмент мягкой силы Кремля. После начала войны против Украины многие из них были закрыты или серьёзно ограничены. Но на Ближнем Востоке — особенно там, где сильны антизападные силы — подобные структуры продолжают работать. Практически сразу после заявления Россотрудничества подключился и МИД России, который традиционно выступил с обвинениями в адрес Израиля. Российские дипломаты заявили, что удар по зданию «Дома русской культуры» является «очередным проявлением агрессии» и «грубым нарушением международного права». Это заявление звучит особенно странно, если вспомнить одну деталь. Его делает государство, которое уже несколько лет ведёт полномасштабную войну против Украины, уничтожая города, электростанции, жилые кварталы и культурные объекты. Но в дипломатической реальности Кремля это, очевидно, не считается агрессией. В своём заявлении российская сторона также вспомнила 10 октября 1973 года, когда во время арабо-израильской войны был разрушен советский культурный центр в Дамаске. Москва напомнила, что тогда погибли сотрудники центра, а самолёт, сбросивший бомбу, был сбит сирийской ПВО. Эта историческая ремарка должна была добавить драматизма. Но она лишь подчёркивает другое: Москва снова пытается представить себя жертвой. Причина происходящего гораздо проще. Хезболла десятилетиями превращала юг Ливана в военную инфраструктуру, размещая склады оружия, ракеты и командные пункты прямо среди гражданских зданий. И именно против этой инфраструктуры сейчас действует Израиль. На этом фоне дипломатическая истерика Москвы выглядит особенно цинично. Страна, которая разрушает украинские города и инфраструктуру, внезапно выступает защитником культурных центров. И каждый раз, когда на территории союзников Кремля появляется очередной «Русский дом», возникает простой вопрос: Это действительно культурный центр — или очередная точка влияния российской пропаганды? Дата события: 9 марта 2026 года НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы. https://nikk.agency/kreml-plachet-o-dome-russkoj/

Порошенка попросили повернути борг у 55 млн грн за оренду офісу біля Лаври, він змінив замки і забарикадувався. Як пишуть Факти, партія Петра Порошенка «Європейська Солідарність» накопичила борг за оренду офісу, після чого почалася процедура виселення. За даними видання, у приміщенні змінили замки та встановили перешкоди біля входів. Також згадуються спроби рейдерського захоплення компанії-орендодавця через зміни в держреєстрі. https://t.me/Ukraineaboveallelse

БЛАГІСТЬ Несподівано серце відчує причастя, Порівняє турботу батьків для малечі, Бо й суворі душею повірять в предтечу, Якщо раптом в житті у них з'явиться щастя. Незбагненно душа у мовчанні попросить Відновити життєві, добротні посіви, Бо в молитві людській проростає насіння, А небесна рука прибере кущ зарослий. Невблаганно життя відкриває дороги Через терни та сум, через спалене пекло, Та в долонях небес тихне вся небезпека І зростає душа, наче простір здоровий. Непохитно з небес сходить благість дорослим І дарує Господь більше, ніж ми попросим. Мирослав Манюк 06.03.2026 #шекспірівський_сонет

🫤🛢Урсула фон дер Ляєн та Антоніу Кошта попросили у керівництва України надати доступ до нафтопроводу "Дружба" під час візиту до Києва 24 лютого. Але їм нібито відмовили, – FT. Український чиновник у коментарі виданню заперечив припущення, що Київ зволікає з відновленням транзиту нафти. ❌ 📄Він заявив, що техніки з "Нафтогазу" вже надали колегам ЄС докази того, що "Дружба" серйозно пошкоджений. 📌Шмигаль також повідомив, що на момент атаки БпЛА рф у резервуарі було близько 25 тис. куб. пального. Частину нафти оперативно перекачали в трубопровід, щоб запобігти масштабній техногенній катастрофі. Через високу температуру паливо фактично перебувало в киплячому стані. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

На росії вчителька попросила переписати листи, які діти написали солдатам, бо вони попросили їх повернутися живими.. Ну що ж, рекомендуємо російським вчителям не витрачати час на вірші, а наступного разу просто замість грошей на штори попросити дітей приносити пакети для сміття  і відправляти на фронт замість листів 😈 https://t.me/Ukraineaboveallelse

🇺🇸 Ми не плекаємо ілюзій, що ці хлопці зустрінуться посеред поля, обіймуться і почнуть водити хороводи, - Джей ді Венс про перспективність переговорів між Україною та рф Віцепрезидент США відповів на репліку журналіста, що путін просто тягне час. Я усвідомлюю цей момент. Звісно, я впевнений, що путін має свої військові цілі. І очевидно, що він не припинив вбивства, хоча президент Трамп дуже цього хоче. Але спосіб вирішити це – продовжувати займатися дипломатією. І це саме те, що президент попросив нас робити. Ми не плекаємо ілюзій, що ці хлопці зустрінуться посеред поля, обіймуться і почнуть водити хороводи. Саме тому ми займаємося дипломатією. Ми налаштовані оптимістично, що зможемо дійти до точки, коли і росіяни, і українці відчують, що вони досягли достатньо з того, що їм потрібно, щоб зупинити вбивства. Це те, що президент доручив нам зробити.

Ворог збирає дані військових! Сьогодні (буквально годину тому) мав цікаву історію. До мене в друзі додалася ніби якась дівчина з гарним фото і закритим профілем. Я запити від незнайомих людей зазвичай не підтверджую, тому написав запитав її у приватних повідомленнях, що відбувається. Вона відповіла (російською), що додалася, бо я є в друзях у одного із наших односельчан, що зараз воює, і хоче мене попросити його номер телефону, бо він не виходить на зв’язок онлайн. А вона, ніби-то, вже чотири години сидить на холоді на сходах, біля квартири, котру зняла для себе і для нього, і терміново треба з ним зв’язатися, бо там ріелтори і власники квартири чекають і вона бідна і нещасна і не знає що їй роботи, а він казав що любить і т.п. Я відповів, що постараюся допомогти, написав тому чоловіку, котрий дійсно був на той момент не на зв’язку. Попри моє прохання просто дочекатися відповіді (я категорично сказав, що надам інформацію тільки з його дозволу), вона продовжувала тиснути на жалість і пояснювати, як це все терміново. Коли мій друг мені відписав, то вияснилося, що звісно немає ніякої «Настєнькі». Просто хтось, дуже активно, для чогось намагається вияснити його номер телефону. Також він зазначив, що такі дивні історії навколо нього стали масово виникати після того, як вони змінили місце базування. В ЖОДНОМУ РАЗІ не надавайте ЖОДНУ інформацію про ваших знайомих, котрі на війні, незнайомим людям в інтернеті. Вам можуть розказувати дуже емоційні історії, і все може виглядати надзвичайно важливим і терміновим — не піддавайтеся вмовлянням. В кращому випадку це шахраї, в гіршому — ворожі спецслужби. Будьте відповідальними! https://t.me/Ukraineaboveallelse