• Наш козак,наш чемпіон!! Дякуємо за перемогу!! Крокуємо разом до перемоги! Слава Україні!

    Promt:
    Епічний кінематографічний постер про перемогу українського боксера Олександра Усика, виконаний у стилі ultra realistic sports championship artwork. У центрі композиції — Олександр Усик після історичної перемоги, з потужною емоцією тріумфу, піднятим догори кулаком та впевненим поглядом. На його плечах розвівається великий прапор України, а на грудях сяють детально промальовані чемпіонські пояси WBC, WBA та IBF із золотими елементами та коштовним блиском. Його тіло вкрите реалістичними татуюваннями, шкіра блищить від поту після бою, cinematic sweat details, dramatic lighting.
    На задньому фоні — величні піраміди Єгипту та Сфінкс у променях заходу сонця, тепле золотисто-помаранчеве небо контрастує з глибокими синіми відтінками вечора. Праворуч — український прапор, що майорить на вітрі на фоні сонця. Унизу — боксерський ринг із яскравими прожекторами, натовпом та атмосферою великого чемпіонського вечора.
    У верхній частині композиції — величезний емоційний синьо-тоновий портрет Усика з відкритим ротом у моменті крику перемоги, як символ сили, незламності та характеру. Вся сцена наповнена енергією перемоги, патріотизмом та відчуттям історичного моменту.
    ВЕЛИКИЙ ТЕКСТ У КАДРІ:
    «ПЕРЕМОГА ОЛЕКСАНДРА УСИКА» — масивні золоті 3D літери з блиском, royal typography style, metallic gold texture, dramatic highlights.
    Під основним заголовком — білий агресивний brush font текст:
    «Гордість України!»
    У центральній частині — каліграфічний напис білого кольору:
    «Сила. Воля. Характер.»
    Нижче — великий патріотичний слоган золотими та білими літерами:
    «ЩЕ ОДНА ПЕРЕМОГА, ЯКА ОБ’ЄДНУЄ СЕРЦЯ УКРАЇНЦІВ!»
    Внизу постера дрібні motivational captions у жовто-блакитному стилі:
    «Чемпіон не тільки в рингу, а й у серцях!»
    «Дякуємо за цю незламну перемогу!»
    Стиль типографіки — вірусний TikTok/Facebook sports poster design, aggressive sports fonts, glowing text, dynamic layered typography, cinematic poster layout.
    Кольорова палітра: насичений синій, глибокий золотий, теплий помаранчевий захід сонця, контрастні жовто-блакитні патріотичні акценти, dramatic HDR contrast, neon glow effects, volumetric light beams, sparks, particles, lens flare.
    Стиль зображення: hyper realistic, blockbuster movie poster aesthetic, ultra detailed, patriotic Ukrainian atmosphere, emotional sports documentary style, epic composition, dynamic perspective, 8k, sharp focus, highly detailed belts and fabric textures, cinematic shadows, premium poster quality, viral social media artwork.
    Негативний промт:
    low quality, blurry text, unreadable typography, bad anatomy, distorted hands, extra fingers, weak lighting, flat composition, cartoon style, cheap poster design, oversaturated skin, bad face details, cropped body, low resolution, noisy image, dull colors, fake emotions, messy typography, watermark, blurry championship belts.
    Наш козак,наш чемпіон!! Дякуємо за перемогу!! Крокуємо разом до перемоги! Слава Україні! Promt: Епічний кінематографічний постер про перемогу українського боксера Олександра Усика, виконаний у стилі ultra realistic sports championship artwork. У центрі композиції — Олександр Усик після історичної перемоги, з потужною емоцією тріумфу, піднятим догори кулаком та впевненим поглядом. На його плечах розвівається великий прапор України, а на грудях сяють детально промальовані чемпіонські пояси WBC, WBA та IBF із золотими елементами та коштовним блиском. Його тіло вкрите реалістичними татуюваннями, шкіра блищить від поту після бою, cinematic sweat details, dramatic lighting. На задньому фоні — величні піраміди Єгипту та Сфінкс у променях заходу сонця, тепле золотисто-помаранчеве небо контрастує з глибокими синіми відтінками вечора. Праворуч — український прапор, що майорить на вітрі на фоні сонця. Унизу — боксерський ринг із яскравими прожекторами, натовпом та атмосферою великого чемпіонського вечора. У верхній частині композиції — величезний емоційний синьо-тоновий портрет Усика з відкритим ротом у моменті крику перемоги, як символ сили, незламності та характеру. Вся сцена наповнена енергією перемоги, патріотизмом та відчуттям історичного моменту. ВЕЛИКИЙ ТЕКСТ У КАДРІ: «ПЕРЕМОГА ОЛЕКСАНДРА УСИКА» — масивні золоті 3D літери з блиском, royal typography style, metallic gold texture, dramatic highlights. Під основним заголовком — білий агресивний brush font текст: «Гордість України!» У центральній частині — каліграфічний напис білого кольору: «Сила. Воля. Характер.» Нижче — великий патріотичний слоган золотими та білими літерами: «ЩЕ ОДНА ПЕРЕМОГА, ЯКА ОБ’ЄДНУЄ СЕРЦЯ УКРАЇНЦІВ!» Внизу постера дрібні motivational captions у жовто-блакитному стилі: «Чемпіон не тільки в рингу, а й у серцях!» «Дякуємо за цю незламну перемогу!» Стиль типографіки — вірусний TikTok/Facebook sports poster design, aggressive sports fonts, glowing text, dynamic layered typography, cinematic poster layout. Кольорова палітра: насичений синій, глибокий золотий, теплий помаранчевий захід сонця, контрастні жовто-блакитні патріотичні акценти, dramatic HDR contrast, neon glow effects, volumetric light beams, sparks, particles, lens flare. Стиль зображення: hyper realistic, blockbuster movie poster aesthetic, ultra detailed, patriotic Ukrainian atmosphere, emotional sports documentary style, epic composition, dynamic perspective, 8k, sharp focus, highly detailed belts and fabric textures, cinematic shadows, premium poster quality, viral social media artwork. Негативний промт: low quality, blurry text, unreadable typography, bad anatomy, distorted hands, extra fingers, weak lighting, flat composition, cartoon style, cheap poster design, oversaturated skin, bad face details, cropped body, low resolution, noisy image, dull colors, fake emotions, messy typography, watermark, blurry championship belts.
    2
    406переглядів
  • Витаскалася у двір.
    Палити.
    Поки дощ начебто вщух?

    Не вщухли грім, блискавки, тривоги…

    Все таке зелене!!!
    А запах який???
    Як моя матуся казала?
    - Тут таке повітря, начебто ми з тобою на курорті!!!

    Донечка нещодавно для мене відкриття зробила!:)
    Виявляється, що виноградні вусики можна їсти???
    Й вони смачні???

    Скільки вам було рочків, коли ви про це взнали?:)
    Тільки що рочків!:)))

    Стою я під виноградом.
    Знімкую небо після зливи, в глибині того неба гуркоче грім!!!
    Тут починає скиглити сільська сирена!
    Тут телефон, яким я в небо тичу, волає про тривогу, як нападошний вібрує, намагається з руки вистрибнути!!!

    Я, відповідно всім обстановковим подразникам, пру вишукане матюччя!:)

    Й в цей момент погляд зачепається за ті сами виноградні вусики!:)

    Щщщщщщо я роблю?
    Прррраааавильно!!!:)
    Вільною рукою лізу ті вуса драти, щоб потім їх зжерти!!!:)

    Ну так!:)
    Саме так!:)
    Після двох зззззлив протягом двох годин це була чудова придумка!:)
    Стати під мокрим виноградом та його смикати?:)))

    Вишуканості матюччя ще додалося!:)

    Мокре було все!:)
    Телефон!
    Фізіомордія!
    Окуляри!
    Шія!
    Та навіть цицьки були мокрі!!!:)

    Та вусиків я ж таки надерла й нажерлася!!!:)
    Витаскалася у двір. Палити. Поки дощ начебто вщух? Не вщухли грім, блискавки, тривоги… Все таке зелене!!! А запах який??? Як моя матуся казала? - Тут таке повітря, начебто ми з тобою на курорті!!! Донечка нещодавно для мене відкриття зробила!:) Виявляється, що виноградні вусики можна їсти??? Й вони смачні??? Скільки вам було рочків, коли ви про це взнали?:) Тільки що рочків!:))) Стою я під виноградом. Знімкую небо після зливи, в глибині того неба гуркоче грім!!! Тут починає скиглити сільська сирена! Тут телефон, яким я в небо тичу, волає про тривогу, як нападошний вібрує, намагається з руки вистрибнути!!! Я, відповідно всім обстановковим подразникам, пру вишукане матюччя!:) Й в цей момент погляд зачепається за ті сами виноградні вусики!:) Щщщщщщо я роблю? Прррраааавильно!!!:) Вільною рукою лізу ті вуса драти, щоб потім їх зжерти!!!:) Ну так!:) Саме так!:) Після двох зззззлив протягом двох годин це була чудова придумка!:) Стати під мокрим виноградом та його смикати?:))) Вишуканості матюччя ще додалося!:) Мокре було все!:) Телефон! Фізіомордія! Окуляри! Шія! Та навіть цицьки були мокрі!!!:) Та вусиків я ж таки надерла й нажерлася!!!:)
    177переглядів
  • 🔥 Завдання дня
    🌳 Вийди на природу, хоч на 10 хвилин.
    💭 Подивись на небо, дерева, землю — і відчуй, що все вже добре.

    ✨ Природа лікує, коли дозволяєш їй це робити.
    💪 Дихай і спостерігай.
    ❤️ Якщо зробив — лайк!
    🔥 Завдання дня 🌳 Вийди на природу, хоч на 10 хвилин. 💭 Подивись на небо, дерева, землю — і відчуй, що все вже добре. ✨ Природа лікує, коли дозволяєш їй це робити. 💪 Дихай і спостерігай. ❤️ Якщо зробив — лайк!
    98переглядів
  • Разумков: Ляшко хай спершу розбронює своє міністерство, а не лікарів, які рятують життя

    Дмитро Разумков розкритикував «ідіотську» ідею знімати бронювання з медиків за запитом Міноборони. Раніше таку можливість допустив міністр охорони здоровʼя Віктор Ляшко.

    «Хай військові попросять для початку розбронювати його міністерство. До речі, міністри теж, якщо не помиляюсь, підлягають мобілізації. По віку підходить, по стану здоровʼя, не знаю, але впевнений, що небойові завдання він точно зможе виконувати», — заявив нардеп.

    Він закликав урядовців, перш ніж приймати такі рішення, повернути до України своїх дітей і батьків. Щоб вони лікувались не у Відні чи Лондоні, а в українських лікарнях, де і так величезний дефіцит лікарів і медперсоналу.

    Якщо наявних фахівців відправлять на фронт, без допомоги залишаться не лише цивільні, але й військові. Адже вони проходять лікування після поранень не лише у шпиталях, але й у тилових лікарнях. Те саме стосується й реабілітації.

    Разумков порадив Ляшку краще дбати про ситуації, коли в окремих підрозділах військових медиків відправляють на фронт не за фахом, а фактично використовують як піхоту: «Щось я не пригадаю його буремних заяв, що цього робити не можна, бо це абсолютно неефективне використання їхніх знань і досвіду».
    Разумков: Ляшко хай спершу розбронює своє міністерство, а не лікарів, які рятують життя Дмитро Разумков розкритикував «ідіотську» ідею знімати бронювання з медиків за запитом Міноборони. Раніше таку можливість допустив міністр охорони здоровʼя Віктор Ляшко. «Хай військові попросять для початку розбронювати його міністерство. До речі, міністри теж, якщо не помиляюсь, підлягають мобілізації. По віку підходить, по стану здоровʼя, не знаю, але впевнений, що небойові завдання він точно зможе виконувати», — заявив нардеп. Він закликав урядовців, перш ніж приймати такі рішення, повернути до України своїх дітей і батьків. Щоб вони лікувались не у Відні чи Лондоні, а в українських лікарнях, де і так величезний дефіцит лікарів і медперсоналу. Якщо наявних фахівців відправлять на фронт, без допомоги залишаться не лише цивільні, але й військові. Адже вони проходять лікування після поранень не лише у шпиталях, але й у тилових лікарнях. Те саме стосується й реабілітації. Разумков порадив Ляшку краще дбати про ситуації, коли в окремих підрозділах військових медиків відправляють на фронт не за фахом, а фактично використовують як піхоту: «Щось я не пригадаю його буремних заяв, що цього робити не можна, бо це абсолютно неефективне використання їхніх знань і досвіду».
    232переглядів 1Відтворень
  • Я НЕ МОЖУ ПРИЙТИ

    Я не можу прийти й зупинити війну я не в силі,
    Я не можу прийти, бо давно уже в засвітах я,
    Я Вкраїну любив, і з тією любов’ю в могилі,
    Я б прилинув до вас, та дороги нема звідтіля.

    Я не можу прийти, бо давно уже в засвітах, браття,
    Я не можу прийти, бо дороги на землю нема,
    Я не можу прийти, і душа моя рветься у шмаття,
    Я не можу прийти, та душею я там з усіма.

    Я не можу прийти, бо тримаю тепер синє небо,
    Я не можу прийти, хоч і чую, як мама рида,
    Я не можу прийти, але плакати ревно не треба,
    Я не можу прийти, хоч у краї мої́м та ж біда.

    Я не можу прийти й обійняти дітей на порозі,
    Я не можу прийти, бо наві́ки мій дім серед зір,
    Я не можу прийти, хоч зосталися сльо́зи в дорозі,
    Я не можу прийти, та ви вірте, будь ласка, у мир.

    Я не можу прийти, бо сліди заросли кропиво́ю,
    Я не можу прийти, бо поліг я в запеклім бою́,
    Я не можу прийти, та навік залишаюсь собою,
    Я не можу прийти, та за вас я в Небеснім строю.

    Я не можу прийти, та благаю — живіть і боріться!
    Я не можу прийти, та мій дух у козацькім полку́,
    Я не можу прийти, ви за рідну Вкраїну моліться,
    Я не можу прийти, бо тримаю вже варту таку.

    22.05.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1062867
    Я НЕ МОЖУ ПРИЙТИ Я не можу прийти й зупинити війну я не в силі, Я не можу прийти, бо давно уже в засвітах я, Я Вкраїну любив, і з тією любов’ю в могилі, Я б прилинув до вас, та дороги нема звідтіля. Я не можу прийти, бо давно уже в засвітах, браття, Я не можу прийти, бо дороги на землю нема, Я не можу прийти, і душа моя рветься у шмаття, Я не можу прийти, та душею я там з усіма. Я не можу прийти, бо тримаю тепер синє небо, Я не можу прийти, хоч і чую, як мама рида, Я не можу прийти, але плакати ревно не треба, Я не можу прийти, хоч у краї мої́м та ж біда. Я не можу прийти й обійняти дітей на порозі, Я не можу прийти, бо наві́ки мій дім серед зір, Я не можу прийти, хоч зосталися сльо́зи в дорозі, Я не можу прийти, та ви вірте, будь ласка, у мир. Я не можу прийти, бо сліди заросли кропиво́ю, Я не можу прийти, бо поліг я в запеклім бою́, Я не можу прийти, та навік залишаюсь собою, Я не можу прийти, та за вас я в Небеснім строю. Я не можу прийти, та благаю — живіть і боріться! Я не можу прийти, та мій дух у козацькім полку́, Я не можу прийти, ви за рідну Вкраїну моліться, Я не можу прийти, бо тримаю вже варту таку. 22.05.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1062867
    220переглядів
  • ТАТУСЮ, ПОВЕРНИСЬ

    Прошу́ тебе, татусю, повертай,
    Нехай Госпо́дь тебе оберігає,
    Звитягу у боях нам здобувай,
    Здобути хай Госпо́дь допомагає.

    Прошу́ тебе, рідненький, повернись,
    Бо поки що вві сні лиш повертаєш,
    В полоні ти, чи де ти? Віднайдись!
    Ти довго жити в щасті, тату, маєш.

    Прошу́ тебе, татусю, повертай,
    Хоч я малий, та все я розумію,
    Молю́сь за тебе, таточку, ти знай,
    Надію, що пове́рнешся, лелію.

    Ой, тату, любий тату, повернись,
    Прошу́ я, повернись з війни додому,
    Лиш не лети журавликом у вись,
    За це я молю́ Господу святому.

    Не смій летіти в засвіти, не смій,
    Ми молимо, щоб вистояв й вернувся,
    Не вбий останню, таточку, з надій,
    Дозволь, щоб я до тебе пригорнувся.

    Не смій летіти в небо журавлем
    І жалібно курликать з піднебесся,
    Давно ми вже відчули біль і щем,
    Та віримо – живим ти поверне́шся.

    11.05.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
    ID: 1062223




    ТАТУСЮ, ПОВЕРНИСЬ Прошу́ тебе, татусю, повертай, Нехай Госпо́дь тебе оберігає, Звитягу у боях нам здобувай, Здобути хай Госпо́дь допомагає. Прошу́ тебе, рідненький, повернись, Бо поки що вві сні лиш повертаєш, В полоні ти, чи де ти? Віднайдись! Ти довго жити в щасті, тату, маєш. Прошу́ тебе, татусю, повертай, Хоч я малий, та все я розумію, Молю́сь за тебе, таточку, ти знай, Надію, що пове́рнешся, лелію. Ой, тату, любий тату, повернись, Прошу́ я, повернись з війни додому, Лиш не лети журавликом у вись, За це я молю́ Господу святому. Не смій летіти в засвіти, не смій, Ми молимо, щоб вистояв й вернувся, Не вбий останню, таточку, з надій, Дозволь, щоб я до тебе пригорнувся. Не смій летіти в небо журавлем І жалібно курликать з піднебесся, Давно ми вже відчули біль і щем, Та віримо – живим ти поверне́шся. 11.05.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026 ID: 1062223
    126переглядів
  • ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ ГЕРОЙ

    (Присвята 12-річному хлопчикові з Чернігівщини)

    Малий герой, якому лиш дванадцять,
    Та вчинок героїчний він зробив,
    Він діяв, щоб живими всім зостаться –
    Ворожий дрон миттєво засліпив.

    Він врятував життя дітей всіх поруч,
    Знешкодив у повітрі вражу ціль,
    Він відвернув біду в ту мить і горе,
    Які до них усіх несли́сь звідтіль.

    Підвівши очі в небо він помітив…
    Помітив небезпеку й зрозумів,
    Що в полі зору і домівки, й діти,
    Й знешкодити ворожий дрон зумів.

    Не було часу довго міркувати,
    Роздумувать, дивитись, сповіщать,
    Він зрозумів – не можна зволікати,
    І треба вбивцю я́кось знешкоджать.

    Дванадцять літ, та розсуд старожила,
    Неначе все життя він це робив,
    Героя дух і дух героя в жилах.
    Так героїчно Толик цей вчинив.

    Малий герой, йому лишень дванадцять,
    Для багатьох дорослих є взірцем.
    Сторицею добро нехай воздасться,
    Бережений хай буде він Творцем.

    29.04.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1061636
    ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ ГЕРОЙ (Присвята 12-річному хлопчикові з Чернігівщини) Малий герой, якому лиш дванадцять, Та вчинок героїчний він зробив, Він діяв, щоб живими всім зостаться – Ворожий дрон миттєво засліпив. Він врятував життя дітей всіх поруч, Знешкодив у повітрі вражу ціль, Він відвернув біду в ту мить і горе, Які до них усіх несли́сь звідтіль. Підвівши очі в небо він помітив… Помітив небезпеку й зрозумів, Що в полі зору і домівки, й діти, Й знешкодити ворожий дрон зумів. Не було часу довго міркувати, Роздумувать, дивитись, сповіщать, Він зрозумів – не можна зволікати, І треба вбивцю я́кось знешкоджать. Дванадцять літ, та розсуд старожила, Неначе все життя він це робив, Героя дух і дух героя в жилах. Так героїчно Толик цей вчинив. Малий герой, йому лишень дванадцять, Для багатьох дорослих є взірцем. Сторицею добро нехай воздасться, Бережений хай буде він Творцем. 29.04.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1061636
    119переглядів

  • ВІДЛУННЯ ВИЗВОЛЕННЯ
    (Присвячено 4-й річниці визволення Київщини)

    Чотири ро́ки... Біль не затихає,
    Хоч і весна знов вмилася дощем,
    Та Київщина те жахіття знає,
    Що в кожнім серці віддає ножем.

    Тоді земля від вибухів стогна́ла,
    І небо стало бурим від заграв.
    Орда бездушна спокій наш украла,
    Лишаючи руїни серед трав.

    Ми пам’ятаєм погляди застиглі,
    Підвали темні, крики уночі,
    І долі ті, що в розквіті не встигли
    Знайти від щастя втрачені ключі.

    Яри глибокі, вулиці розбиті,
    Де смерть гуляла в берцях чужака...
    Ті рани кров’ю і слізьми́ обмиті,
    І пам'ять про катів страшна й важка.

    Та крізь вогонь, крізь попіл і руїни
    Вернувся прапор наш у рідний край.
    Лишилися зруйнованими стіни,
    Що стогнуть й просять: «Це не забувай!»

    Сьогодні ми вшановуєм героїв,
    Що вирвали цей край із пазурі́в,
    І тих, хто в пеклі муки і недолі,
    Хто за свободу там живцем зотлів.

    Цей день — не просто дата на папері,
    Це – крик душі, що вижила в борні.
    Убитим всім у рай відкриті двері,
    В небесній мирній світлій вишині.

    02.04.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1060179
    ВІДЛУННЯ ВИЗВОЛЕННЯ (Присвячено 4-й річниці визволення Київщини) Чотири ро́ки... Біль не затихає, Хоч і весна знов вмилася дощем, Та Київщина те жахіття знає, Що в кожнім серці віддає ножем. Тоді земля від вибухів стогна́ла, І небо стало бурим від заграв. Орда бездушна спокій наш украла, Лишаючи руїни серед трав. Ми пам’ятаєм погляди застиглі, Підвали темні, крики уночі, І долі ті, що в розквіті не встигли Знайти від щастя втрачені ключі. Яри глибокі, вулиці розбиті, Де смерть гуляла в берцях чужака... Ті рани кров’ю і слізьми́ обмиті, І пам'ять про катів страшна й важка. Та крізь вогонь, крізь попіл і руїни Вернувся прапор наш у рідний край. Лишилися зруйнованими стіни, Що стогнуть й просять: «Це не забувай!» Сьогодні ми вшановуєм героїв, Що вирвали цей край із пазурі́в, І тих, хто в пеклі муки і недолі, Хто за свободу там живцем зотлів. Цей день — не просто дата на папері, Це – крик душі, що вижила в борні. Убитим всім у рай відкриті двері, В небесній мирній світлій вишині. 02.04.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1060179
    263переглядів

  • ТОБІ НАЗАВЖДИ ТРИДЦЯТЬ ДВА
    (Світлій пам’яті полеглого героя Тараса Мусійчука від імені мами)

    Було́ тобі лиш тридцять два,
    Не буде більше вже ніко́ли,
    Були́ останніми слова́…
    Лежиш в могилі, мій соко́ле.

    В домівку більше не зайде́ш,
    В твої́х обіймах більш не буду,
    І долю сво́ю не знайде́ш,
    Вже не здійснитись цьо́му чуду.

    На мене дивишся з світлин,
    Несказане сказати хочеш,
    Не меле твій життєвий млин,
    В сльозах і серце, й мо́ї очі.

    За тво́ю душу в молитва́х,
    За тво́ю душеньку, дитино,
    Додому йдеш лиш в мо́їх снах,
    Лиш в снах ти вдома, любий сину.

    Свічу загашено тобі,
    Обірвано життєву нитку,
    Не буть життєвій більш сівбі,
    Життєвий шлях закі́нчивсь швидко.

    Героєм, сину, ти поліг,
    Героєм ліг, моя кровинко,
    Не пройдено усіх доріг,
    І не пройде́ш їх, любий синку.

    Душа шматується-болить,
    Зарадить горю я не можу,
    Тобі було́ б ще жить і жить,
    Та в потойбіччі тво́є ложе.

    Пішов ти з ворогом на прю
    За рідний край, за солов’їну,
    Тепер в Небесному строю́
    Моли́тви молиш за Вкраїну.

    Тобі наза́вжди тридцять два –
    Доро́га в за́світи майнула,
    Ти не зібрав свої́ жнива́ –
    В життя доро́га не вернула.

    Якби не клята ця війна,
    Ти встиг би все зробити, сину,
    Якби не вбивця-сатана –
    Не скуштувала б я поли́ну.

    Ти в мо́їм серці назавжди́,
    Про тебе всі думки́ й моли́тви,
    Звідтіль не ве́рнешся сюди,
    Як не вернув із по́ля битви.

    В Небеснім Царстві спочивай,
    А я молитимусь за тебе,
    Ти в пеклі був – пішов у рай,
    Душа твоя злетіла в Небо.

    А тут могила, як квітник –
    Домівка вічна, вічне ложе,
    Наза́вжди в серце біль проник,
    Тебе в життя вернуть не можу.

    Усе життя з цим болем жить,
    Душа і серце рвуться в шмаття,
    Свічу твою́ не запали́ть,
    Загасло вже твоє́ багаття.

    27.02.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1059833



    ТОБІ НАЗАВЖДИ ТРИДЦЯТЬ ДВА (Світлій пам’яті полеглого героя Тараса Мусійчука від імені мами) Було́ тобі лиш тридцять два, Не буде більше вже ніко́ли, Були́ останніми слова́… Лежиш в могилі, мій соко́ле. В домівку більше не зайде́ш, В твої́х обіймах більш не буду, І долю сво́ю не знайде́ш, Вже не здійснитись цьо́му чуду. На мене дивишся з світлин, Несказане сказати хочеш, Не меле твій життєвий млин, В сльозах і серце, й мо́ї очі. За тво́ю душу в молитва́х, За тво́ю душеньку, дитино, Додому йдеш лиш в мо́їх снах, Лиш в снах ти вдома, любий сину. Свічу загашено тобі, Обірвано життєву нитку, Не буть життєвій більш сівбі, Життєвий шлях закі́нчивсь швидко. Героєм, сину, ти поліг, Героєм ліг, моя кровинко, Не пройдено усіх доріг, І не пройде́ш їх, любий синку. Душа шматується-болить, Зарадить горю я не можу, Тобі було́ б ще жить і жить, Та в потойбіччі тво́є ложе. Пішов ти з ворогом на прю За рідний край, за солов’їну, Тепер в Небесному строю́ Моли́тви молиш за Вкраїну. Тобі наза́вжди тридцять два – Доро́га в за́світи майнула, Ти не зібрав свої́ жнива́ – В життя доро́га не вернула. Якби не клята ця війна, Ти встиг би все зробити, сину, Якби не вбивця-сатана – Не скуштувала б я поли́ну. Ти в мо́їм серці назавжди́, Про тебе всі думки́ й моли́тви, Звідтіль не ве́рнешся сюди, Як не вернув із по́ля битви. В Небеснім Царстві спочивай, А я молитимусь за тебе, Ти в пеклі був – пішов у рай, Душа твоя злетіла в Небо. А тут могила, як квітник – Домівка вічна, вічне ложе, Наза́вжди в серце біль проник, Тебе в життя вернуть не можу. Усе життя з цим болем жить, Душа і серце рвуться в шмаття, Свічу твою́ не запали́ть, Загасло вже твоє́ багаття. 27.02.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1059833
    252переглядів

  • У ЛОНІ СМЕРТІ

    У лоні смерті точаться бої́,
    Його приніс нам ворог з оркостану,
    Давно там не шумлять уже гаї́...
    Моли́тви я молить не перестану.

    Герої наші — стомлені, та б'ють,
    Щоб вирвати життя з пазу́рів ночі,
    За кожен метр святу ціну дають,
    Де смерть їм заглядає просто в очі.

    Хай небо береже усіх бійців,
    Що край тримають наш над краєм прірви,
    Не змовкне від́голос страшних часів,
    Народ наш ворог з коренем не вирве.

    Там, де вогонь засліплює зірки́,
    Гартується незламна наша воля,
    Крізь попіл і розбиті сторінки́
    Знов пишеться нова вкраїнська доля.

    Нехай же кожен постріл і удар
    Наблизить день омріяної тиші,
    Щоб зник нарешті цей страшний кошмар,
    І МИР запанував у рідній ніші.

    Залізна віра в серці проросте,
    Освітить сонце МИРУ степ широкий,
    Зерно свободи — чисте і святе —
    До ПЕРЕМОГИ йдем рішучим кроком.

    Впаде́ пітьма́, розвіється туман,
    Настане час для правди і відплати,
    Заго́їться на тілі кожна з ран,
    Бо віру й волю в нас не відібрати.

    Розквітне знов калина під вікном,
    Всміхне́ться рідна мати посивіла,
    Зігріє дім нас лагідним теплом,
    Бо правда в нас, і в ній — велика сила.

    Замайорить наш прапор в висоті,
    Де вільний вітер розганяє хмари,
    Скінча́ться дні ці чорні непрості,
    Бо не здолають нас війна і чвари.

    Пове́рнуться додому із війни,
    Родина стріне й затишок оселі,
    Бо честі й слави гідні всі вони,
    Хай кроки їхні стануть знов веселі.

    Батьки обі́ймуть сина чи доньку́,
    Впаде́ сльоза щаслива на долоні,
    В боях пізнали доленьку гірку
    І витримали пекло у полоні.

    Карбуйм в пам'ять імена святі́,
    Щоб діти знали, як дала́сь свобода,
    Бо і в страшнім буремному житті
    Живе незламний дух свого́ народу.

    Ми відбудуєм спільний світлий храм,
    Майбутнє мирне будемо творити,
    На зло усім запеклим ворогам
    У вільній Україні будем жити!

    13.03.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1059009
    У ЛОНІ СМЕРТІ У лоні смерті точаться бої́, Його приніс нам ворог з оркостану, Давно там не шумлять уже гаї́... Моли́тви я молить не перестану. Герої наші — стомлені, та б'ють, Щоб вирвати життя з пазу́рів ночі, За кожен метр святу ціну дають, Де смерть їм заглядає просто в очі. Хай небо береже усіх бійців, Що край тримають наш над краєм прірви, Не змовкне від́голос страшних часів, Народ наш ворог з коренем не вирве. Там, де вогонь засліплює зірки́, Гартується незламна наша воля, Крізь попіл і розбиті сторінки́ Знов пишеться нова вкраїнська доля. Нехай же кожен постріл і удар Наблизить день омріяної тиші, Щоб зник нарешті цей страшний кошмар, І МИР запанував у рідній ніші. Залізна віра в серці проросте, Освітить сонце МИРУ степ широкий, Зерно свободи — чисте і святе — До ПЕРЕМОГИ йдем рішучим кроком. Впаде́ пітьма́, розвіється туман, Настане час для правди і відплати, Заго́їться на тілі кожна з ран, Бо віру й волю в нас не відібрати. Розквітне знов калина під вікном, Всміхне́ться рідна мати посивіла, Зігріє дім нас лагідним теплом, Бо правда в нас, і в ній — велика сила. Замайорить наш прапор в висоті, Де вільний вітер розганяє хмари, Скінча́ться дні ці чорні непрості, Бо не здолають нас війна і чвари. Пове́рнуться додому із війни, Родина стріне й затишок оселі, Бо честі й слави гідні всі вони, Хай кроки їхні стануть знов веселі. Батьки обі́ймуть сина чи доньку́, Впаде́ сльоза щаслива на долоні, В боях пізнали доленьку гірку І витримали пекло у полоні. Карбуйм в пам'ять імена святі́, Щоб діти знали, як дала́сь свобода, Бо і в страшнім буремному житті Живе незламний дух свого́ народу. Ми відбудуєм спільний світлий храм, Майбутнє мирне будемо творити, На зло усім запеклим ворогам У вільній Україні будем жити! 13.03.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1059009
    424переглядів
Більше результатів