Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏

Зі Святом Маковія та Медовим Спасом! Мирного неба, солодких днів, 100% щастя, міцного здоров'я, макового благополуччя, натхнення та медового життя!

🌞 Доброго ранку!
Нехай цей день принесе ясність думок 💡, легкість у серці та натхнення на нові звершення 💗

«Настрій, ефективність і успіх ми створюємо самі — з перших хвилин нового дня.» ✨

🧘‍♀️ Афірмація дня:
«Я відкрит(а) до нових можливостей. Кожен мій крок — це рух до успіху!» 🌟

Гарного й спокійного дня! 🌿😊
#farmasi #farmasi_digital #мотивація

#поезія
Переливання з пустого в порожнє,
що нам потрібно іще?
Скло на пісок переплавити можна
під проливним дощем,
Переродитись з людини в камінь,
бути одною з цеглин,
Що в піраміди трамбує віками
часу невпинний плин.
Сліпо міняючи шило на мило
－ в програші будуть всі,
Сонце катається, бо втомилось,
в чортовім колесі.
Жук, що приліг рахувати зорі,
встати не може сам.
Кістку натхнення, відварену в морі, －
кинули диким псам.
Вилетить слово не горобцями,
Пачками М&M’s.
Кожен десятий приходить до тями,
Жоден іще не воскрес.
Кактус стоїть при дорозі на трасі
Чекаючи дружніх обійм.
Крижину прибило до Африки, трясця!
Добре, хоч спав китобій.
В правій за тільце тримаю синицю,
В лівій – за дзьоб журавля.
Верблюд приправляє пісок корицею:
Чим не свята земля?
Вовк безробітний тікає до лісу,
Щоб розпочати фріланс.
Пінгвіни загублені дзвонять в поліцію,
І мріють про хлібний квас.

Таня Удод

💪 Сьогодні свій 50-й день народження відзначає легендарний командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді

За роки повномасштабної війни він став символом мужності, креативу та незламного духу українського воїна. Під його командуванням українські бійці щодня нищать ворога з неба, рятуючи життя побратимам і тримаючи передову під контролем.

Бажаємо міцного здоров’я, нових перемог і ще більше влучних «прильотів» по окупантах. Дякуємо за службу та натхнення!

З Днем народження, Мадяре!
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

НАТХНЕННЯ

(рондель)

В'ється часом світло у мені,
Мить одна вогнем усе зміняє,
В серці пісня лиш її лунає
І палає вже в моєму сні.

Там, де мрія світить у вікні,
Сонце новий шлях благословляє,
В'ється часом світло у мені,
Мить одна вогнем усе зміняє.

Йде душа із сяйвом в глибині
І мене натхнення накриває,
Вибір кожен серце окриляє,
Вже давно в єдиній площині
В'ється часом світло у мені.

Мирослав Манюк
12.08.2025

Друзі! З 15 квітня 2025 року відділ Львівського історичного музею «Музей-Арсенал» відновив свою роботу. Увазі відвідувачів представлено виставковий проєкт «Оборонна індустрія Львова (від середньовіччя до ранньомодерного часу)». У кого є час, змога та натхнення - прогуляймося там зі мною.
https://youtu.be/r3pmwenJmN0

Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏

🌿 Витачів — місце, де серце дихає в унісон з Дніпром

Тут не просто красиво — тут по-особливому тихо. Витачів вважається одним із найстаріших поселень України, а вперше про нього згадували ще в Х столітті!
⠀
Це ідеальна локація для споглядання природи, усамітнення чи натхнення — з пагорбів відкривається панорама, яка перехоплює подих.
⠀
📍 Київська область, с. Витачів — менш ніж за годину від столиці.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

"Коло повторів"

Він лежав у кімнаті з думками,
"А що якщо..?", один на один.
Ледве міг спати ночами —
Вистачало лише кілька годин.

Світ здавався беззвучним і тьмяним,
Як обгортка забутої мрії.
Все навколо здавалося злим,
Навіть дотик вітру до шиї.

Він дивився у стелю щовечора,
Як в пророчі безликі рядки.
І життя розсипалось на втечі —
Від людей, від надій, від руки.

Пив вино — не заради сп'яніння,
А щоб серце на мить затихло.
І молився не Богу, а тіням,
Щоб усе хоч на мить було тихо.

Він не кликав її по імені —
В голові воно й так било скло.
Всі думки — мов ножі за спинами,
Що кололи, коли не було.

І не плакав, бо сльози згоріли
Ще тоді, як ішла не назад.
Лиш рубці, що лишились на тілі,
Замінили й обійми, й парад.

І сидів, ніби вічність у пастці,
Без натхнення, без слів, без причин.
На столі — старі фото в окрапці
Від безсоння і чорних думчин.

А на вулиці осінь вмирала,
Листя сипалось, наче жалі.
А душа його кволо кричала —
Та ніхто не почув у імлі.

І так дні переходили в ночі,
Без потреб, без потреби в собі.
І здавалось, що вже не пророчі
Навіть сни, навіть крик у журбі.

І так далі — за кругом повторів,
Без надії, що щось ще прийде.
Лиш кімната, де болем говорять
Стіни ті, що тримають ніде.

© Cheban Daria

•°•°•°•°•°•°•°•

😘 Постав вподобайку та поділись віршем з друзями - це для нас найбільша підтримка!

Завжди раді Вас вітати,
©Штукарі