ХЕРСОН І

СЛЬОЗИ НА ОЧАХ

Херсон звільнили вже від окупантів,

І радості від цьо́го меж нема,

Сліди лиши́лись від колаборантів,

З ордою бились наші недарма.

Гнила́ руsня втікала із Херсону,

"Дарунки" залишали скрізь вони,

Паршивим оркам там не бу́ло скону,

Нащадкам-вбивцям ката-сатани.

Герої наші йшли туди рішуче,

Бо – наш Херсон і наша це земля,

Прогнали бидло звідти все смердюче,

Не буде там злочинця-москаля.

В херсонців сльози полили́сь рікою,

І кожна з них – це радості сльоза,

Було́ раschиsтів, наче в купі гно́ю,

Точилась там війни́ страшна гроза.

Та вже сьогодні прапор України

В Херсоні, як колись, замайорів,

Лиши́лись по ординцях і руїни,

У місті залунав вкраїнський спів.

Херсон є наш, Херсон - це Україна!

Й не ворогу ходи́ть по цій землі́,

Звучатиме там мова солов'їна,

Й дозріє хліб на зораній ріллі.

11.11.2022 р.© Королева

Гір Клавдія Дмитрів, 2022

НЕВЖЕ ВКРАЇНСЬКА МОВОНЬКА СМЕРДИТЬ?

Ти на якій землі́, скажи, живеш?

І хліб з землі́ якої споживаєш?

Твоє́ безчестя вже не знає меж,

Бо мовою ординців розмовляєш.

З яких джерел святу водицю п'єш,

І по якій землі́ щодня ступаєш?

Із вуст, як воду, вражу мову ллєш

І саме цим її ти величаєш.

Невже вкраїнська так тобі смердить?

Невже не розумієш, що ти робиш?

Невже ВКРАЇНА й МОВА не болить?

Ти вочевидь культуру й МОВУ гробиш.

Вже скільки літ провадиться війна,

Вже скільки літ ординці нас вбивають…

Шматує нашу неньку сатана,

І все вкраїнське знищують-стирають.

Ти помагаєш ворогу у цім,

Бо МОВА має значення і силу!

Невже не УКРАЇНА – отчий дім,

Що вирішив вести́ її по схилу?

Госпо́дь поможе ворога здолать,

І калинова буде процвітати.

Тоді якою будеш розмовлять

І будеш по якій землі́ ступати?

03.08.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024

ID: 1059326

ДОДОМУ ПОВЕРТАЮТЬ НА ЩИТІ

Додому повернули на щиті,

Ще скільки так пове́рне – невідомо.

Вони пізнали пекло при житті,

Й живими не вертаються додому.

Таку доро́гу ворог їм проклав,

Хоч мріяли не нею повертати,

Та кожен з них життя за нас віддав,

І з засвітів сюди не завітати.

У кожного була́ в житті мета,

У кожного були бажання й плани,

Та ворог нам завдав цього́ хреста,

А рідним спричинив довічні рани.

Не на щиті хотіли повертать,

Та ірод взявся свічі їм гасити,

З щита, на жаль, ніко́ли їм не встать

За те, що взя́лись неньку боронити.

За те, що Україна над усе,

За те, що в серці мова солов'їна,

За що ж бо кожен хрест такий несе?

Любов до неньки у серцях нетлінна.

Герої повертають на щиті,

Остання путь, остання в них дорога,

Багато що зробили б ще в житті,

Та були в пеклі, йдуть тепер до Бога.

28.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025

ID: 1036528

Відтепер у monobank усі закордонні SWIFT-платежі без комісії

Це стосується вхідних й вихідних платежів й доступно як для звичайних користувачів, так і для бізнесу.

Раніше в середньому SWIFT-переказ коштував користувачам десь 1000 грн комісії. Олег Гороховський заявив, що і бізнесам, і звичайним людям такі платежі зараз справді важливі.

Бізнесам — для дешевших закупівель у складний час, людям — для оплати навчання, лікування та військової амуніції. Тож не будемо ускладнювати. Відсьогодні все безкоштовно!

До речі, на цій комісій банк за рік заробляв понад 11 млн грн. Але, як говорить Гороховський, «нам не шкода, коли мова йде про те, щоб зробити кращі умови на ринку».

#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

В МОЇЙ УКРАЇНІ ВІЙНА

В мої́й Україні війна,

В мої́й Україні вбивають,

Воює рашист-сатана,

Та зрадники їх прославляють.

В мої́й Україні терор,

Вбивають людей у домівках,

Взяв зброю поет і актор –

І в засвітах в вічних мандрівках.

В мої́й Україні біда,

Та зрадник на ворога боці,

Скрізь мова ворожа… Ганьба!...

Звучить в нас на кожному кроці.

В мої́й Україні ллє кров,

Війна не вщухає ні миті,

Та в зрадників зрадна любов,

Рашизмом вони оповиті.

В мої́й Україні є біль,

І рана все більше ятриться,

Та сипле туди зрадник сіль,

Й за мову убивців гордиться.

В мої́й Україні війна

І мови держави цурають,

За неї висока ціна…

На мові орди розмовляють.

В мої́й Україні війна,

Ми чуєм ворожую мову,

Щоразу в нас звістка сумна,

Та всюди русні мова знову.

В мо́й Україні війна,

Та зрадник різниці не бачить,

Гордиться із мови-лайна,

Ціни йому мова не значить.

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

Цього разу в книзі "Урус-Шайтан" мова йдеться про нашого Івана Сірка, який пішов в похід на війну з турками і визволяти наших полонених і найголовніше, щоби не дати туркам з Іваном Виговським перемогти москалів і об'єднати Україну з Польщею, як він тоді це вважав. І йому це вдалося. Частина турецьких воїнів на чолі мурзи Тахтара була змушена покинути Україну, щоби прийти на допомогу туркам, щоби не дати Івану Сіркові захопити фортецю Арркеман. І тут під час вирішальної битви між Іваном Сірка і мурзою Тахтарем, мурза запитав в Сірка, чому він зрадив свого гетьмана, невже він не розуміє, що таким чином допомагає москалям окуповувати Україну? Відповідь Івана Сірка дала мені зрозуміти істинної причини його дій і вчинку. Він сказав, що для нього найголовніше, щоби Україна була вільною і не від кого не залежала, і він не за Польщу, не за Туреччину і не за Московією. Його діло, це боротися за людей які потрапили в полон і боротися за те, щоби саме українці панували на своїй землі. Усе дуже просто, Іван Сірко був просто воїном і що таке дипломатія, і як це було важливо, щоби об'єднуватися на деякий час спільно проти найбільшого ворога, він цього не розумів. Тому, ця книга саме про те, яким він був, цей Іван Сірко, і чому до його вчинків і дій - не все так просто... Ця книга саме про те, як все це відбулося, і про те, як москалям завдяки необачному вчинку Івана Сірка вдалося окупувати Україну. Звісно, в цій книзі з'являються інші герої, любовна лінія, то ж книга буде цікавою для всіх. І цю книгу також можна читати як окремо, не читаючи попередних книг. Ну це як кому, хто хоче, то може купувати й попередні книги з серії "Нескорені". Просто цю книгу можна ще читати як окрему, бо в ній є інші герої і вона саме про похід Івана Сірка до Туреччини, під час війни України проти Московії, в цей час, коли Україні була дуже потрібна підтримка Івана Сірка, який навпаки роз'єднав українців, а не об'єднав. В кінці книги вже знову з'являються герої з попередніх книг. Хто вже читав цю книгу, то знає, чим закінчилася вся ця історія з Азізою. Мені дуже сподобалося, як діяла ця розумна дівчина. Так що від чергової книги з серії "Нескорені", я знову отримала величезне задоволення, за це я дуже вдячна Вам, пане Василю!💙💛
https://folio.com.ua/authors/kras-vasil

❗️Особам, які ухиляються від мобілізації в Україні, можуть почати обмежувати доступ до низки державних сервісів, — Телеграф

Мова йде про позбавлення прав на керування авто та заборону на проведення окремих нотаріальних дій.

#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Книга "І знов я влізаю в танк..." Оксани Забужко дуже легко і зрозуміло читається. Я була рада тому, бо трішечки побоювалася, що стиль тексту буде такий самий, як у книзі "Музей покинутих секретів". Але книга настільки мені сподобалася, що я від неї просто в захваті. Особливо запам'яталося думки пані Оксани Забужко про її спостереження в якому році почалася вся ця російська пропаганда і яка соціальна верств суспільства має схильність вірити всій цій пропаганди. Вона показала на прикладі цих сучасних мажорів, які в ніщо вважають інших людей, які люблять дивитися на людей зверху вниз, які люблять принижувати людей, які готові накинутися на людей, які по іншому думають. Саме такі люди голосували за януковича та зґвалтували дівчину, кинули на смітник, підспалили і кинули помирати. Була така історія, якщо пригадуєте. Тож пані Оксана важає, що саме така соціальна верств населення готова вірити російської пропаганди, голосувати за популістів і які кажуть "Какая разниця". Таку книгу мені буде дуже цікаво далі читати. То ж ще раз дуже дякую Вам, тьотю Лесю, за книгу "І знов я влізаю в танк...".

02.11.2025 року.
---------

Книгу "І знову я влізаю в танк..." Оксани Забужко я з такою увагою читала, як ніколи в житті. Все, як вона думає, що бачить, постерігає за подіями в Україні та українській культури, як все це змінилося за останні роки за час російсько-української війни, викликає в мене таку співзвучніть моїм баченням і спостереженням. Читала і розумію, що ми українці унікальний народ. Нас багато віків гнобили і принижували, хотіли знищити, як народ. Але ми не здалися, ми не лягли тим, хто був сильніший за нас. Ми боролися, і не дали наступним нащадкам забути, хто ми є, звідки, і яка мова є для нас рідною. Саме завдяки цьому, ми і вистояли перед агресивної політики "рф", бо ми не хотіли повертатися туди, де ми були до 1991 року. Головне, щоби ми не забули, за що ми зараз боремося.

01.06.2026 року.

P.S. Тьотю Лесю, ще раз щиро дякую Вам за цю книгу, яку Ви мені подарували ще тоді, як ще була жива моя бабуся! Я дійсно отримала від цієї книги величезне задоволення, коли я її читала. Це ніби ковток свіжого повітря, коли наші полонені вже на волі і вони повернулися додому. Ця книга остаточно вселила мені віру в те, що все буде добре, і ми обов'язково Переможемо!✌️ Слава Україні!🇺🇦 Героям Слава!💙💛

Хто насправді написав «Слово о полку Ігоревім»? Детектив довжиною в життя Леоніда Махновця
Чи знали ви, що один із найвеличніших українських учених сучасності кілька років поспіль вставав о 4-й ранку, щоб подарувати нам історію, яку століттями намагалася привласнити Москва?
Мова йде про Леоніда Махновця — видатного історика, філолога та лауреата Шевченківської премії. Людину, яка самотужки здійснила титанічний подвиг, але пішла з життя у повній забутті з боку держави.
Гірка іронія долі: учений такого масштабу мав би удостоїтися куди шанобливішого ставлення з боку влади. Проте у січні 1993 року його проводжали в останню путь лише кілька колег під тихим січневим дощем...
До Махновця Іпатський кодекс (куди входять «Повість минулих літ», Київський та Галицько-Волинський літописи) сучасною українською мовою ніхто не перекладав. Максим Рильський колись ставив надзавдання: зберегти дух, стиль і навіть порядок слів.
Махновець підняв планку ще вище. На цю роботу він витратив майже 30 років!
Описав майже 1700 імен дійових осіб (це зайняло понад 30 сторінок!).
Склав 8 унікальних родовідних таблиць князів та детальні карти стародавнього Києва.
Коли книга вийшла у 1989 році, в книгарнях її розгрібали «з-під поли», на чорному ринку перепродували втридорога, а на Заході за один фоліант давали астрономічні на той час 250 доларів!
Таємниця авторства «Слова...» століттями не давала спокою вченим. Написано понад 3000 томів досліджень! Але саме Махновець у віці за 60 років склав цей пазл у неймовірний трилер.
Щоб перевірити кожну деталь, він брав у друга «Волгу» і разом із дружиною Галиною об'їжджав усі місця, згадані в поемі.
Результат розслідування: автором «Слова» був син галицького князя Ярослава Осмомисла, рідний брат Ярославни — княжич Володимир Ярославич. Докази вченого виявилися настільки залізними, що навіть авторитетні опоненти визнали їх фактично неспростовними.
Радянська доктрина суворо забороняла відступати від міфу про «древнерусскую народность», намагаючись стерти українське коріння Кивської Русі. Але Махновець та однодумці йшли на справжній інтелектуальний штурм.
Консультуючи хорову капелу «Думка» під час підготовки ораторії до 1500-річчя Києва, Леонід Єфремович спересердя вигукнув співакам, вимагаючи правильної старослов'янської вимови:
«“Слово о полку...” має звучати з виразним українським акцентом!»

ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ, П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

На п'ятидесятий день після Воскресіння Христового Православна Церква урочисто відзначає Зішестя Святого Духа на апостолів. Ця подія, описана в Діяннях апостолів (2:1-11), стала початком історії Церкви Христової на землі.

Того дня апостоли перебували в одній світлиці у Єрусалимі. Раптово з неба почувся сильний шум, наче буря, і з'явилися вогненні язики, які спочили на кожному з учнів. Усі вони сповнилися Святого Духа і почали говорити різними мовами, яких раніше не знали, проповідуючи Христа воскреслого. Це стало свідченням того, що Дух Божий діє через них, даючи силу досягати сердець людей.

Зішестя Святого Духа символізує початок особливої дії Третьої Особи Пресвятої Трійці. Святий Дух освячує, очищає та оновлює душі вірян, наповнюючи їх благодаттю. Цього дня Церква прославляє Пресвяту Трійцю - Єдиного Бога в Трьох Проявах: Отця, Сина і Святого Духа.

Храми та оселі прикрашають зеленими гілками, квітами й травами. Цей звичай символізує життя, яке дає Святий Дух, і походить із традицій старозавітної Церкви. Зелені свята нагадують, що під дією Божої благодаті людські душі, немов квітучі гілки, приносять плоди добрих чеснот.

Свято Трійці закликає нас глибше усвідомити дію Святого Духа в нашому житті, покладаючись на Його силу й мудрість у нашій духовній подорожі до спасіння.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 31 травня.
------------