#історія #речі Якщо ви думали, що настрій вашого керівника — це наймінливіша річ у світі, то ви просто ніколи не спостерігали за барометром у вітряний день. Цей прилад — справжній ветеран метеорологічних фронтів, який навчив людство не просто нарікати на дощ, а й передбачати його з науковою точністю (ну, майже). 🌦️🌡️ Все почалося у 1643 році, коли Еванджеліста Торрічеллі, учень славетного Галілея, вирішив довести, що повітря — це не просто «ніщо», а цілком вагома субстанція, яка тисне на нас із силою розлюченого бегемота. Він перекинув трубку з ртуттю в чашу, і — о диво! — стовпчик зупинився. Так народилася «торрічеллієва порожнеча», а разом із нею і перший ртутний барометр. Сусіди, звісно, підозрювали його у чорній магії, але вчені були в захваті. 🧪🔮 Проте ртуть — штука підступна й токсична, тому пізніше з'явився барометр-анероїд (у перекладі — «безрідинний»). Уявіть собі маленьку металеву коробочку, яка стискається і розтискається від найменшої зміни тиску, наче випускник на іспиті. Саме ці стильні круглі прилади у дерев’яних рамах стали окрасою кабінетів капітанів та віталень джентльменів. ⚓🏠 Барометр швидко став головним «пророком» у домі. Якщо стрілка стрімко падала вліво, це означало, що пора ховати сіно і припиняти пікнік, бо насувається буря. Якщо ж вона вперто повзла до позначки «Fair» — можна було сміливо вдягати найкращий капелюх і йти на прогулянку. Кажуть, моряки вірили барометру більше, ніж власному чуттю, і це врятувало стільки життів, що приладу можна було б ставити пам’ятники в кожному порту. 🎩💨 Сьогодні барометри стали цифровими й непомітними, оселившись у ваших смартфонах та годинниках. Вони тишком-нишком допомагають GPS визначати висоту, а рибалкам — вирішувати, чи клюватиме сьогодні карась. Але погодьтеся: жоден додаток на екрані не замінить того магічного моменту, коли ви злегка постукуєте пальцем по склу старого анероїда, щоб побачити, куди ж нарешті хитнеться доля вашого вікенду. 🧭✨

❄️ Тунель кохання в снігу, озеро з лілеями замерзло, а на сцені хор співає «Щедрика» Культову виставку «Ukraine WOW» на вокзалі оновили на зимовий сезон.

#історія #події Зруйнована досконалість: Як Галілей вперше наніс Місяць на карту. 1609 рік став роком, коли небо перестало бути ідеальною та незмінною сферою, як вважали протягом століть. Саме тоді італійський астроном Галілео Галілей вперше скерував свій вдосконалений телескоп на Місяць і почав фіксувати те, що побачив, створюючи першу в історії детальну мапу місячної поверхні. Революційний інструмент 🔬 Галілей не винайшов телескоп, але він значно вдосконалив його конструкцію, досягши збільшення приблизно у 20 разів. Завдяки цьому інструменту він отримав можливість вивчати небесні тіла з безпрецедентною точністю. Відкриття гір та кратерів 🌑 Аристотелівська та церковна доктрини стверджували, що небесні тіла, включаючи Місяць, є ідеальними, гладкими та незмінними сферами. Спостереження Галілея спростували цю догму. Він побачив, що Місяць зовсім не ідеально гладкий. Спостерігаючи за тінями, які відкидалися на термінаторі (лінії світла і тіні) під час різних фаз Місяця, Галілей зміг обчислити висоту гірських хребтів та глибину кратерів. Ці детальні замальовки, зроблені ним у 1609 році, стали першими картографічними зображеннями іншого небесного тіла. Історичне значення ✍️ Свої відкриття Галілей опублікував у 1610 році в праці «Зоряний вісник» (Sidereus Nuncius). Його мапи та докази нерівності Місяця мали величезне значення: Вони підірвали основи геоцентричної системи Птолемея. Вони показали, що небесні тіла подібні до Землі, а не ідеальні ефірні об'єкти. Це було тріумфом емпіричного методу — використання технологій (телескопа) для підтвердження наукових гіпотез. Галілей, фактично, став першим планетологом, що відчинив двері в нову еру астрономії. Світ, що спостерігався крізь його лінзу, назавжди змінив наше розуміння космосу. 🌌

АПОСТОЛА ПИЛИПА Ап. Пилип (4 чи 5-80), уродженець м. Віфсаїди (Галілея), очікував приходу Месії. За закликом Спасителя (Ін. 1:43) він пішов за Ним. Про ап. Пилипа кілька разів згадується у Євангелії: він привів до Христа ап. Нафанаїла (Ін. 1:46); його Господь запитав, скільки треба грошей для купівлі хліба 5 тисячам людей (Ін. 6:7); він привів еллінів, які хотіли побачити Христа (Ін. 12:21-22); нарешті, він під час Таємної вечері запитував Христа про Бога-Отця (Ін. 14:8). Після Вознесіння Господа ап. Пилип проповідував в Галілеї, творячи чудеса. Потім пішов до Греції, де викрив брехню книжників про нібито викрадення тіла Христа з гробу. Затим вирушив до Парфів, Ієраполя Сирійського, і всюди навертав і творив чудеса. Далі ап. пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, усюди проповідуючи Євангеліє і зазнаючи страждань. Потім прибув до Фригії, в м. Ієраполь Фригійський, де силою молитви умертвив змію-єхидну і зцілив укушених зміями. Серед них була дружина правителя Анфіпата, яка прийняла християнство. Дізнавшись про це, Анфіпат наказав схопити Пилипа і ап. Варфоломія, який прийшов із ними, і розіп'яти. У цей час стався землетрус, і всіх присутніх засипало. Бачачи це, народ увірував у Христа і став вимагати зняття з хреста апостолів. Ап. Варфоломій, знятий з хреста, був ще живий і, отримавши звільнення, хрестив усіх, хто увірував, і поставив їм єпископа. Ап. Пилип, молитвами якого всі, крім Анфіпата і жерців, залишилися живі, помер на хресті. З відривного календаря "Український народний календар" за 14 листопада. ------------

АПОСТОЛА ПИЛИПА Ап. Пилип (4 чи 5-80), уродженець м. Віфсаїди (Галілея), очікував приходу Месії. За закликом Спасителя (Ін. 1:43) він пішов за Ним. Про ап. Пилипа кілька разів згадується у Євангелії: він привів до Христа ап. Нафанаїла (Ін. 1:46); його Господь запитав, скільки треба грошей для купівлі хліба 5 тисячам людей (Ін. 6:7); він привів еллінів, які хотіли побачити Христа (Ін. 12:21-22); нарешті, він під час Таємної вечері запитував Христа про Бога-Отця (Ін. 14:8). Після Вознесіння Господа ап. Пилип проповідував в Галілеї, творячи чудеса. Потім пішов до Греції, де викрив брехню книжників про нібито викрадення тіла Христа з гробу. Затим вирушив до Парфів, Ієраполя Сирійського, і всюди навертав і творив чудеса. Далі ап. пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, усюди проповідуючи Євангеліє і зазнаючи страждань. Потім прибув до Фригії, в м. Ієраполь Фригійський, де силою молитви умертвив змію-єхидну і зцілив укушених зміями. Серед них була дружина правителя Анфіпата, яка прийняла християнство. Дізнавшись про це, Анфіпат наказав схопити Пилипа і ап. Варфоломія, який прийшов із ними, і розіп'яти. У цей час стався землетрус, і всіх присутніх засипало. Бачачи це, народ увірував у Христа і став вимагати зняття з хреста апостолів. Ап. Варфоломій, знятий з хреста, був ще живий і, отримавши звільнення, хрестив усіх, хто увірував, і поставив їм єпископа. Ап. Пилип, молитвами якого всі, крім Анфіпата і жерців, залишилися живі, помер на хресті. З відривного календаря "Український народний календар" за 14 листопада. ------------

#ЛіліяОстапенко #Лілея

НЕСКОРЕНИЙ (рондель) Крок уперед і, здається, кінець: Вітер загасить світильник життя, Та ще палають мої почуття, Я не зламався, я ще боєць. Знаю, що впасти не може гравець, Лине мов дзвін моє серцебиття. Крок уперед і, здається, кінець: Вітер загасить світильник життя. Цей дивний стан знає кожен митець І не злякає їх вовче виття. Кожна поразка дає каяття. Красно гряде переможний вінець, Крок уперед — це іще не кінець. Автори: Мирослав Манюк Лілея 24.09.2025 – 26.09.2025

#віршпісня #ІринаВірна "Сльоза-лілея" Музика та виконання Suno Відеоряд MagicHour #поезія #вірш #Suno

У франківському видавництві «Лілея-НВ» опублікували книжку «Цупке життя», яку Василь Кархут написав майже 100 років тому. «Спочатку це була новела «Цупке життя». Вона була іншою. Очевидно, коли у 1935 році ця новела сподобалася людям, автор її розвинув. Ми вирішили, що треба видати цю повість як книгу, довершений твір», – каже упорядник книги, аспірант Академії наук України Андрій Ребрик. Щоб створити книжку, упорядники вдалися до пластового видання «Юнак», яке виходило у Канаді в 1984-1985 роках. Там були окремі публікації Кархута, які вони компонувати у повість. «Ця книга вперше була видана у 1937 році і заборонена польською владою. У 1940 році в Німеччині її переклали, і вона досі там залишається у числі рекомендованих для школярів. В Україні ця книга досі була невідомою», – зазначив директор видавництва «Лілея-НВ» Василь Іваночко. Василь Кархут за фахом був лікарем та мав природний хист до написання, дуже гарно умів словом передати емоції. У 20-30 роках минулого століття у Львові доглядав предстоятеля УГКЦ Андрея Шептицького, розповідають упорядники. https://kurs.if.ua/society/frankivski-plastuny-vydaly-knyzhku-czupke-zhyttya-yaku-vasyl-karhut-napysav-majzhe-100-rokiv-tomu/