• #історія #постаті
    Джозеф Прістлі: Хімік-бунтар, який випустив «повітря» з флакона.
    Якби не цікавість цього британського священника та природознавця, ми б ще довго вважали, що повітря — це просто однорідна субстанція, а не коктейль із різних газів. Джозеф Прістлі, що народився 13 березня 1733 року, був справжнім «універсальним солдатом» Просвітництва: теолог, лінгвіст, філософ і, звісно, хімік, який зробив революцію в нашому розумінні матерії.

    Прістлі не був кабінетним вченим. Він експериментував із тим, що було під рукою, і робив це з азартом дитини. Його найвідоміше досягнення — відкриття кисню (який він сам називав «дефлогістованим повітрям») — змінило хід науки назавжди.

    Три речі, за які ми маємо подякувати Прістлі:
    Він навчив нас дихати: 1 серпня 1774 року Прістлі сфокусував сонячні промені на оксиді ртуті й отримав газ, у якому свічка горіла яскравіше, а миші ставали надзвичайно жвавими. Він випробував газ на собі та відчув дивовижну легкість у грудях. Це був кисень.
    Він винайшов газовану воду: Живучи поруч із пивоварнею в Лідсі, Прістлі зацікавився «фіксованим повітрям» (вуглекислим газом), що булькало в чанах. Він знайшов спосіб насичувати ним звичайну воду. Так на світ з'явилася перша содова. Наступного разу, відкриваючи пляшку ігристого напою, згадайте Джозефа. 🫧
    Він відкрив фотосинтез (майже): Саме Прістлі помітив, що рослини здатні «виправляти» зіпсоване диханням повітря, роблячи його знову придатним для життя. Це стало першим кроком до розуміння глобального обміну газів на планеті.

    Проте Прістлі був не лише науковцем, а й політичним радикалом. Він підтримував Велику французьку революцію та виступав за свободу совісті, через що розлючений натовп у Бірмінгемі спалив його дім, лабораторію та бібліотеку. Вченому довелося тікати до США, де він став близьким другом Томаса Джефферсона.

    Джозеф Прістлі — це символ того, що справжня наука завжди йде пліч-о-пліч зі свободою думки. Він не боявся ставити під сумнів авторитети, чи то в хімії, чи то в релігії, і завжди шукав істину в чистому залишку.
    #історія #постаті Джозеф Прістлі: Хімік-бунтар, який випустив «повітря» з флакона. Якби не цікавість цього британського священника та природознавця, ми б ще довго вважали, що повітря — це просто однорідна субстанція, а не коктейль із різних газів. Джозеф Прістлі, що народився 13 березня 1733 року, був справжнім «універсальним солдатом» Просвітництва: теолог, лінгвіст, філософ і, звісно, хімік, який зробив революцію в нашому розумінні матерії. 🧪🌬️ Прістлі не був кабінетним вченим. Він експериментував із тим, що було під рукою, і робив це з азартом дитини. Його найвідоміше досягнення — відкриття кисню (який він сам називав «дефлогістованим повітрям») — змінило хід науки назавжди. Три речі, за які ми маємо подякувати Прістлі: Він навчив нас дихати: 1 серпня 1774 року Прістлі сфокусував сонячні промені на оксиді ртуті й отримав газ, у якому свічка горіла яскравіше, а миші ставали надзвичайно жвавими. Він випробував газ на собі та відчув дивовижну легкість у грудях. Це був кисень. Він винайшов газовану воду: Живучи поруч із пивоварнею в Лідсі, Прістлі зацікавився «фіксованим повітрям» (вуглекислим газом), що булькало в чанах. Він знайшов спосіб насичувати ним звичайну воду. Так на світ з'явилася перша содова. Наступного разу, відкриваючи пляшку ігристого напою, згадайте Джозефа. 🥤🫧 Він відкрив фотосинтез (майже): Саме Прістлі помітив, що рослини здатні «виправляти» зіпсоване диханням повітря, роблячи його знову придатним для життя. Це стало першим кроком до розуміння глобального обміну газів на планеті. 🌿 Проте Прістлі був не лише науковцем, а й політичним радикалом. Він підтримував Велику французьку революцію та виступав за свободу совісті, через що розлючений натовп у Бірмінгемі спалив його дім, лабораторію та бібліотеку. Вченому довелося тікати до США, де він став близьким другом Томаса Джефферсона. 🇺🇸🔥 Джозеф Прістлі — це символ того, що справжня наука завжди йде пліч-о-пліч зі свободою думки. Він не боявся ставити під сумнів авторитети, чи то в хімії, чи то в релігії, і завжди шукав істину в чистому залишку.
    1
    122переглядів
  • #історія #постаті
    Микола Бажан: Інтелектуал у залізних обладунках системи.
    Якби в українській літературі XX століття існувала номінація за найскладнішу екзистенційну рівновагу, Микола Бажан (нар. 13 березня 1904) отримав би гран-прі. Поет-академік, філософ-енциклопедист і водночас державний діяч високого рангу, він зумів пронести іскру справжнього генія крізь жорна сталінського терору та радянської бюрократії.

    Бажан починав як футурист і експресіоніст, учень Михайля Семенка. Його ранні поеми, такі як «Сліпці» або «Будівлі», — це неймовірний коктейль із барокової складності, готичної похмурості та залізного ритму. Він писав не про квіточки й соловейків, а про камінь, метал і драму людського духу, що розривається між минулим та майбутнім.

    Чому постать Бажана є ключовою для нашої пам'яті:
    Майстер перекладу: Завдяки йому українська мова зазвучала голосами Гете, Рільке, Мікеланджело та Шекспіра. Його переклад «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі вважається одним із найкращих у світі, за що він став почесним громадянином Тбілісі.
    Енциклопедист: Саме Бажан був ініціатором і головним редактором «Української радянської енциклопедії». Це була спроба (місцями успішна, попри цензуру) систематизувати знання про Україну та світ українською мовою.
    Рятівник культури: Обіймаючи посаду заступника голови Ради міністрів УРСР, він часто використовував свій вплив, щоб витягувати колег-письменників із неласки влади та підтримувати розвиток українського кіно й мистецтва.

    Бажан — це приклад того, як великий інтелект намагається вижити в умовах несвободи. Він був змушений писати оди вождям, але навіть у цих текстах відчувається рука майстра, що володіє словом як хірургічним скальпелем. Його поезія — це архітектура, зведена з літер, де кожен камінь на своєму місці.

    Микола Бажан залишив нам спадок людини, яка вірила: культура — це те, що робить народ непереможним, навіть коли на нього тисне прес тоталітаризму.
    #історія #постаті Микола Бажан: Інтелектуал у залізних обладунках системи. Якби в українській літературі XX століття існувала номінація за найскладнішу екзистенційну рівновагу, Микола Бажан (нар. 13 березня 1904) отримав би гран-прі. Поет-академік, філософ-енциклопедист і водночас державний діяч високого рангу, він зумів пронести іскру справжнього генія крізь жорна сталінського терору та радянської бюрократії. ✍️🛡️ Бажан починав як футурист і експресіоніст, учень Михайля Семенка. Його ранні поеми, такі як «Сліпці» або «Будівлі», — це неймовірний коктейль із барокової складності, готичної похмурості та залізного ритму. Він писав не про квіточки й соловейків, а про камінь, метал і драму людського духу, що розривається між минулим та майбутнім. Чому постать Бажана є ключовою для нашої пам'яті: Майстер перекладу: Завдяки йому українська мова зазвучала голосами Гете, Рільке, Мікеланджело та Шекспіра. Його переклад «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі вважається одним із найкращих у світі, за що він став почесним громадянином Тбілісі. 🌍 Енциклопедист: Саме Бажан був ініціатором і головним редактором «Української радянської енциклопедії». Це була спроба (місцями успішна, попри цензуру) систематизувати знання про Україну та світ українською мовою. Рятівник культури: Обіймаючи посаду заступника голови Ради міністрів УРСР, він часто використовував свій вплив, щоб витягувати колег-письменників із неласки влади та підтримувати розвиток українського кіно й мистецтва. 🎬 Бажан — це приклад того, як великий інтелект намагається вижити в умовах несвободи. Він був змушений писати оди вождям, але навіть у цих текстах відчувається рука майстра, що володіє словом як хірургічним скальпелем. Його поезія — це архітектура, зведена з літер, де кожен камінь на своєму місці. 🏛️ Микола Бажан залишив нам спадок людини, яка вірила: культура — це те, що робить народ непереможним, навіть коли на нього тисне прес тоталітаризму.
    1
    172переглядів
  • #історія #постаті
    Едгар Аллан По: Архітектор наших кошмарів.
    19 січня 1809 року народився чоловік, який перетворив депресію, тривожність та готичний сум на найприбутковіший експортний товар американської літератури. Едгар Аллан По не просто писав оповідання — він створював механізми, які змушували серця читачів битися швидше, а потилицю вкриватися сиротами.

    Його життя було схожим на один із його творів: рання смерть батьків, конфлікти з вітчимом, борги, алкоголь і постійне відчуття неминучої катастрофи. Але саме цей «коктейль» зробив його батьком сучасного детективу. Без його Огюста Дюпена ми б ніколи не побачили Шерлока Холмса чи Еркюля Пуаро. По першим зрозумів, що логіка — це найгостріша зброя проти хаосу.

    Проте справжню славу йому принесли «жахливі» оповідання та поезія. Його «Ворон» став першим літературним поп-хітом, який знав напам'ять ледь не кожен англомовний читач того часу. По вмів майстерно описувати стан людини на межі божевілля, коли межа між реальністю та нічним жахом стирається. Він зробив смерть естетичною, а страх — інтелектуальним. 🐦‍⬛

    Його вплив на світову культуру важко переоцінити. Французькі символісти його обожнювали, Говард Лавкрафт вважав своїм учителем, а сучасні кінорежисери досі намагаються відтворити ту густу, липку атмосферу безвиході, яку він створював за допомогою лише паперу та чорнила. По довів, що найтемніші куточки людської душі — це найкраще місце для пошуку натхнення.

    Він помер за загадкових обставин, наче намагаючись залишити останню загадку, яку не зможе розв'язати жоден детектив. Едгар По залишився в історії як майстер, що навчив нас насолоджуватися власним страхом і бачити красу в тінях.
    #історія #постаті Едгар Аллан По: Архітектор наших кошмарів. 19 січня 1809 року народився чоловік, який перетворив депресію, тривожність та готичний сум на найприбутковіший експортний товар американської літератури. Едгар Аллан По не просто писав оповідання — він створював механізми, які змушували серця читачів битися швидше, а потилицю вкриватися сиротами. 🖋️ Його життя було схожим на один із його творів: рання смерть батьків, конфлікти з вітчимом, борги, алкоголь і постійне відчуття неминучої катастрофи. Але саме цей «коктейль» зробив його батьком сучасного детективу. Без його Огюста Дюпена ми б ніколи не побачили Шерлока Холмса чи Еркюля Пуаро. По першим зрозумів, що логіка — це найгостріша зброя проти хаосу. 🕵️‍♂️ Проте справжню славу йому принесли «жахливі» оповідання та поезія. Його «Ворон» став першим літературним поп-хітом, який знав напам'ять ледь не кожен англомовний читач того часу. По вмів майстерно описувати стан людини на межі божевілля, коли межа між реальністю та нічним жахом стирається. Він зробив смерть естетичною, а страх — інтелектуальним. 🐦‍⬛ Його вплив на світову культуру важко переоцінити. Французькі символісти його обожнювали, Говард Лавкрафт вважав своїм учителем, а сучасні кінорежисери досі намагаються відтворити ту густу, липку атмосферу безвиході, яку він створював за допомогою лише паперу та чорнила. По довів, що найтемніші куточки людської душі — це найкраще місце для пошуку натхнення. 🕯️ Він помер за загадкових обставин, наче намагаючись залишити останню загадку, яку не зможе розв'язати жоден детектив. Едгар По залишився в історії як майстер, що навчив нас насолоджуватися власним страхом і бачити красу в тінях. 💀
    1
    925переглядів
  • #історія #події
    Епоха «Цифрового Вавилону»: Як 15 січня світ став набагато розумнішим (або принаймні так подумав)
    Уявіть собі світ, де для того, щоб дізнатися дату народження Наполеона або склад соусу бешамель, вам потрібно було йти до бібліотеки, гортати важкущу «Британніку» або вірити на слово сусіду-ерудиту. Жах, правда? Але 15 січня 2001 року Джиммі Вейлз та Ларрі Сенгер вирішили, що знання мають бути безкоштовними, доступними і — найризикованіше — редагованими будь-ким. Так народилася Вікіпедія.

    Сама назва — це лінгвістичний коктейль із гавайського слова wiki («швидко») та грецького paideia («навчання»). Ідея була настільки божевільною, що скептики пророкували проєкту швидку смерть у морі дезінформації та вандалізму. «Як це так, — питали вони, — що статтю про квантову фізику може правити студент із Житомира чи домогосподарка з Огайо?».

    Але сталося диво. Колективний розум людства виявився не лише здатним до самоорганізації, а й неймовірно продуктивним. Сьогодні Вікіпедія — це:
    Понад 60 мільйонів статей.
    Більше ніж 300 мов (українська версія, до речі, одна з найдинамічніших!).

    Головний порятунок для студентів за ніч до іспиту.
    Звісно, не обійшлося без курйозів. За роки існування Вікіпедія пережила «війни редагувань», де користувачі місяцями билися за правильне написання одного слова, та сотні жартівливих правок (на кшталт того, що якийсь політик насправді є рептилоїдом). Але саме ця відкритість зробила її живою.

    Вікіпедія навчила нас критичного мислення: бачиш твердження — шукай посилання на джерело. Вона стала найбільшим демократичним проєктом в історії інтернету, де знання належать усім, а не лише тим, хто може купити багатотомну енциклопедію.
    Тож сьогодні, коли ви вчергове «провалитеся» у Вікі-кролячу нору, почавши читати про вирощування кактусів, а закінчивши історією Візантійської імперії о третій ночі — знайте: це не марнування часу, це святкування дня народження найвеличнішого інтелектуального хаосу планети!

    Найперша стаття в англійській Вікіпедії, створена Джиммі Вейлзом 15 січня 2001 року, була настільки короткою, що її міг би запам'ятати навіть золота рибка. Це було просто: «Hello, World!».

    Це традиційне привітання програмістів стало символом народження нового цифрового всесвіту. Тоді ніхто не очікував, що цей «привіт» розростеться до мільйонів сторінок. Спочатку Вікіпедія мала бути лише допоміжним проєктом для «Нупедії» (де статті писали тільки науковці), але «дитина» виявилася настільки жвавою, що за кілька днів перегнала «матір» за кількістю контенту. Науковці ще перевіряли коми в першому абзаці, а звичайні люди вже написали про все на світі — від філософії до видів сиру.

    Український дебют: Атом і Тиждень

    Українська Вікіпедія народилася трохи пізніше — 30 січня 2004 року. На той момент англійський сегмент уже був солідним «підлітком», а ми тільки вчилися ходити в мережі.
    Першою статтею в українському розділі став запис про Атом. Символічно, чи не так? Основа всього сущого стала основою нашої Вікі. Її створив користувач із Японії (так-так, географія вікіпедистів не знає кордонів!).
    Перші дні нашої «Вікі» виглядали як пустеля з поодинокими оазами. Дизайн був спартанським: сірі кольори, мінімум картинок і відчуття, що ти знаходишся в таємному клубі для обраних. Але ентузіасти працювали як бджоли. До речі, цікавий факт: однією з перших повноцінних статей була замітка про «Тиждень». Мабуть, автори натякали, що за тиждень ми захопимо інтернет? І майже вгадали!

    Сьогодні українська Вікіпедія входить до топ-20 найбільших мовних розділів світу. Ми випередили багато націй, що мають значно більше населення, просто тому, що наші автори — це суміш впертості, інтелекту та легкого фанатизму.
    Від того першого «Атома» до сьогоднішніх детальних розборів сучасної зброї чи історії трипільців — ми пройшли шлях, яким можна пишатися. Вікіпедія довела: щоб створити щось велике, не обов'язково бути міністром, достатньо мати доступ до мережі та нестримне бажання поділитися знаннями.
    #історія #події Епоха «Цифрового Вавилону»: Як 15 січня світ став набагато розумнішим (або принаймні так подумав) 🌐 Уявіть собі світ, де для того, щоб дізнатися дату народження Наполеона або склад соусу бешамель, вам потрібно було йти до бібліотеки, гортати важкущу «Британніку» або вірити на слово сусіду-ерудиту. Жах, правда? Але 15 січня 2001 року Джиммі Вейлз та Ларрі Сенгер вирішили, що знання мають бути безкоштовними, доступними і — найризикованіше — редагованими будь-ким. Так народилася Вікіпедія. 🧠 Сама назва — це лінгвістичний коктейль із гавайського слова wiki («швидко») та грецького paideia («навчання»). Ідея була настільки божевільною, що скептики пророкували проєкту швидку смерть у морі дезінформації та вандалізму. «Як це так, — питали вони, — що статтю про квантову фізику може правити студент із Житомира чи домогосподарка з Огайо?». 🤨 Але сталося диво. Колективний розум людства виявився не лише здатним до самоорганізації, а й неймовірно продуктивним. Сьогодні Вікіпедія — це: Понад 60 мільйонів статей. Більше ніж 300 мов (українська версія, до речі, одна з найдинамічніших!). 🇺🇦 Головний порятунок для студентів за ніч до іспиту. Звісно, не обійшлося без курйозів. За роки існування Вікіпедія пережила «війни редагувань», де користувачі місяцями билися за правильне написання одного слова, та сотні жартівливих правок (на кшталт того, що якийсь політик насправді є рептилоїдом). Але саме ця відкритість зробила її живою. 🦎 Вікіпедія навчила нас критичного мислення: бачиш твердження — шукай посилання на джерело. Вона стала найбільшим демократичним проєктом в історії інтернету, де знання належать усім, а не лише тим, хто може купити багатотомну енциклопедію. Тож сьогодні, коли ви вчергове «провалитеся» у Вікі-кролячу нору, почавши читати про вирощування кактусів, а закінчивши історією Візантійської імперії о третій ночі — знайте: це не марнування часу, це святкування дня народження найвеличнішого інтелектуального хаосу планети! 🎂📚 Найперша стаття в англійській Вікіпедії, створена Джиммі Вейлзом 15 січня 2001 року, була настільки короткою, що її міг би запам'ятати навіть золота рибка. Це було просто: «Hello, World!». 🖐️ Це традиційне привітання програмістів стало символом народження нового цифрового всесвіту. Тоді ніхто не очікував, що цей «привіт» розростеться до мільйонів сторінок. Спочатку Вікіпедія мала бути лише допоміжним проєктом для «Нупедії» (де статті писали тільки науковці), але «дитина» виявилася настільки жвавою, що за кілька днів перегнала «матір» за кількістю контенту. Науковці ще перевіряли коми в першому абзаці, а звичайні люди вже написали про все на світі — від філософії до видів сиру. 🧀 Український дебют: Атом і Тиждень 🇺🇦 Українська Вікіпедія народилася трохи пізніше — 30 січня 2004 року. На той момент англійський сегмент уже був солідним «підлітком», а ми тільки вчилися ходити в мережі. Першою статтею в українському розділі став запис про Атом. ⚛️ Символічно, чи не так? Основа всього сущого стала основою нашої Вікі. Її створив користувач із Японії (так-так, географія вікіпедистів не знає кордонів!). Перші дні нашої «Вікі» виглядали як пустеля з поодинокими оазами. Дизайн був спартанським: сірі кольори, мінімум картинок і відчуття, що ти знаходишся в таємному клубі для обраних. Але ентузіасти працювали як бджоли. До речі, цікавий факт: однією з перших повноцінних статей була замітка про «Тиждень». Мабуть, автори натякали, що за тиждень ми захопимо інтернет? І майже вгадали! 🐝 Сьогодні українська Вікіпедія входить до топ-20 найбільших мовних розділів світу. Ми випередили багато націй, що мають значно більше населення, просто тому, що наші автори — це суміш впертості, інтелекту та легкого фанатизму. Від того першого «Атома» до сьогоднішніх детальних розборів сучасної зброї чи історії трипільців — ми пройшли шлях, яким можна пишатися. Вікіпедія довела: щоб створити щось велике, не обов'язково бути міністром, достатньо мати доступ до мережі та нестримне бажання поділитися знаннями. 🖋️✨
    2
    1Kпереглядів
  • БАНДЕРО-СМУЗІ

    Українці не здаються,
    І ніко́ли не здадуться,
    Нами світ уже горди́ться -
    Мило нам на це диви́ться.

    Насолода неймовірна,
    Бо Вкраїна неподільна,
    Та й у єдності ми - сила,
    Нам Госп́одь розправив крила.

    Й наш коктейль "Бандеро-смузі"
    Москалеві – по заслузі.
    Га́тять ним всю москальноту
    І солодку чують ноту.

    В ньо́му різнії мастила,
    Українці – супер-сила.
    Додають до ньо́го й чари –
    Влучні щоб були́ удари.

    Залюбки над ним чаклують,
    Насолоду в цьо́му чують,
    А до чарів - ще й бажання,
    Точним щоб було́ влучання.

    Бог нам каже, що робити.
    Ми живем і бу́дем жити!
    Щоб москаль горів яскраво!
    А героям нашим - слава!

    28.02.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    БАНДЕРО-СМУЗІ Українці не здаються, І ніко́ли не здадуться, Нами світ уже горди́ться - Мило нам на це диви́ться. Насолода неймовірна, Бо Вкраїна неподільна, Та й у єдності ми - сила, Нам Госп́одь розправив крила. Й наш коктейль "Бандеро-смузі" Москалеві – по заслузі. Га́тять ним всю москальноту І солодку чують ноту. В ньо́му різнії мастила, Українці – супер-сила. Додають до ньо́го й чари – Влучні щоб були́ удари. Залюбки над ним чаклують, Насолоду в цьо́му чують, А до чарів - ще й бажання, Точним щоб було́ влучання. Бог нам каже, що робити. Ми живем і бу́дем жити! Щоб москаль горів яскраво! А героям нашим - слава! 28.02.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    178переглядів
  • ❗️Намагалися знищити відділення "Укрпошти" та релейну шафу на залізниці: агенти рф отримали по 10 років тюрми

    33-річний безробітний киянин за обіцянку "миттєвих заробітків" від окупантів погодився здійснити серію замовних підпалів столичних будівель Укрпошти. Він розбив вікно поштового відділення, а потім закинув всередину "коктейль Молотова".

    Ще одним агентом рф виявився 21-річний мешканець Буковини, який приїхав до Києва у пошуках підробітку. Після вербування ворогом молодик підпалив релейну шафу на колії Укрзалізниці.
    ❗️Намагалися знищити відділення "Укрпошти" та релейну шафу на залізниці: агенти рф отримали по 10 років тюрми 33-річний безробітний киянин за обіцянку "миттєвих заробітків" від окупантів погодився здійснити серію замовних підпалів столичних будівель Укрпошти. Він розбив вікно поштового відділення, а потім закинув всередину "коктейль Молотова". Ще одним агентом рф виявився 21-річний мешканець Буковини, який приїхав до Києва у пошуках підробітку. Після вербування ворогом молодик підпалив релейну шафу на колії Укрзалізниці.
    177переглядів
  • Гарна компанія:
    Ісус, який не проти пива у кадрі,
    Пан Степан, який і сам з коктейльчиком у кадрі,
    Світлана Немонежина, заради якої я прибрав пиво з кадру
    Гарна компанія: Ісус, який не проти пива у кадрі, Пан Степан, який і сам з коктейльчиком у кадрі, Світлана Немонежина, заради якої я прибрав пиво з кадру
    4
    299переглядів
  • Міжнародний день джину з тоніком
    Міжнародний день джину з тоніком (International Gin and Tonic Day) – свято, присвячене одному з найулюбленіших та популярних коктейлів у світі. Цей день відзначається щорічно 19 жовтня, вшановуючи багату історію та незмінну популярность джину з тоніком.

    Походження джина з тоніком
    Коктейль джин з тоніком сягає своїм корінням в колоніальну епоху Британської імперії. Британська Ост-Індська компанія під час свого правління в Індії в 1700-х роках зіткнулася з проблемою малярії. Шотландський лікар Джордж Клегхорн відкрив, що хінін, компонент тонізуючої води, може лікувати цю хворобу. Однак гіркий смак хініну не подобався багатьом. Щоб зробити його більш приємним, британські офіцери в Індії почали змішувати тонізуючу воду з джином, цукром, лаймом і водою. Ця суміш не тільки зробила ліки приємнішими, але й призвела до народження коктейлю з джином і тоніком. З часом напій еволюціонував, і сучасна тонізуюча вода містить менше хініну і є більш солодкою.

    Цей доступний напій, який колись вважався напоєм для менш заможних, сьогодні став основним напоєм у барах і вдома.

    Данина пам’яті Мері Едіт Кейберн
    Міжнародний день джину з тоніком був заснований на честь Мері Едіт Кейберн, ентузіастки джину, яка померла у віці 95 років у 2010 році. У день своєї смерті біля її ліжка в чашці стояв джин з тоніком, що свідчило про її любов до цього напою. Друзі та родина пам’ятають Едіт як чудову жінку, яка любила іноді випити джину з тоніком. Сторінка Міжнародного дня джина з тоніком у Facebook була створена у 2012 році, спочатку серед сім’ї та друзів, але незабаром вона набула глобального розголосу.

    Міжнародний день джину з тоніком – це не просто згадка, це активне святкування. Любителів джину по всьому світу заохочують ділитися фотографіями, на яких вони насолоджуються улюбленим джином і тоніком, із зазначенням місця, де вони його п’ють. До цього дня долучилися люди з понад 22 країн світу. Організатори та бренди джину часто пропонують унікальні рецепти та гарніри, щоб покращити враження від джину з тоніком.

    Міжнародний день джина з тоніком нагадує про позачасову привабливість цього класичного коктейлю. Шанувальники цього котейлю мають нагоду підняти келих за історію, культуру і просте задоволення від добре приготованого джину з тоніком. Будьмо!
    Міжнародний день джину з тоніком Міжнародний день джину з тоніком (International Gin and Tonic Day) – свято, присвячене одному з найулюбленіших та популярних коктейлів у світі. Цей день відзначається щорічно 19 жовтня, вшановуючи багату історію та незмінну популярность джину з тоніком. Походження джина з тоніком Коктейль джин з тоніком сягає своїм корінням в колоніальну епоху Британської імперії. Британська Ост-Індська компанія під час свого правління в Індії в 1700-х роках зіткнулася з проблемою малярії. Шотландський лікар Джордж Клегхорн відкрив, що хінін, компонент тонізуючої води, може лікувати цю хворобу. Однак гіркий смак хініну не подобався багатьом. Щоб зробити його більш приємним, британські офіцери в Індії почали змішувати тонізуючу воду з джином, цукром, лаймом і водою. Ця суміш не тільки зробила ліки приємнішими, але й призвела до народження коктейлю з джином і тоніком. З часом напій еволюціонував, і сучасна тонізуюча вода містить менше хініну і є більш солодкою. Цей доступний напій, який колись вважався напоєм для менш заможних, сьогодні став основним напоєм у барах і вдома. Данина пам’яті Мері Едіт Кейберн Міжнародний день джину з тоніком був заснований на честь Мері Едіт Кейберн, ентузіастки джину, яка померла у віці 95 років у 2010 році. У день своєї смерті біля її ліжка в чашці стояв джин з тоніком, що свідчило про її любов до цього напою. Друзі та родина пам’ятають Едіт як чудову жінку, яка любила іноді випити джину з тоніком. Сторінка Міжнародного дня джина з тоніком у Facebook була створена у 2012 році, спочатку серед сім’ї та друзів, але незабаром вона набула глобального розголосу. Міжнародний день джину з тоніком – це не просто згадка, це активне святкування. Любителів джину по всьому світу заохочують ділитися фотографіями, на яких вони насолоджуються улюбленим джином і тоніком, із зазначенням місця, де вони його п’ють. До цього дня долучилися люди з понад 22 країн світу. Організатори та бренди джину часто пропонують унікальні рецепти та гарніри, щоб покращити враження від джину з тоніком. Міжнародний день джина з тоніком нагадує про позачасову привабливість цього класичного коктейлю. Шанувальники цього котейлю мають нагоду підняти келих за історію, культуру і просте задоволення від добре приготованого джину з тоніком. Будьмо!
    1Kпереглядів
  • Фільм Marvel "Фантастична четвірка: Перші кроки" вийшов у прокат цього вікенду, і його стартові показники мають надзвичайно обнадійливий вигляд. За даними Hollywood Reporter, стрічка заробила $218 млн у світовому прокаті за перші три дні. Хоча це трохи нижче очікувань і аналогічного світового старту "Супермена", це вже більше, ніж зібрала "Фантастична четвірка" 2015 року за весь час прокату. З поточного результату $118 млн було отримано на домашньому ринку, де збори навіть перевершили початкові прогнози. Наразі це один з найкращих стартів фільмів Marvel у вітчизняному прокаті за останні роки.

    З трьох фільмів кіновсесвіту Marvel, що вийдуть цього року, "Фантастична четвірка" мала один з найбільших імпульсів. Це не тільки перший фільм із цими персонажами з часів 2015 року, він ще й помітно відрізняється від попередніх фільмів, оскільки є першим, дія якого повністю відбувається в окремому всесвіті. Додамо до цього колективну силу зірок, схвальні відгуки перед прем'єрою, непогані оцінки критиків та глядачів, і вийде перспективний коктейль.

    #Коло_Кіно #Новини_кіно #Marvel
    Фільм Marvel "Фантастична четвірка: Перші кроки" вийшов у прокат цього вікенду, і його стартові показники мають надзвичайно обнадійливий вигляд. За даними Hollywood Reporter, стрічка заробила $218 млн у світовому прокаті за перші три дні. Хоча це трохи нижче очікувань і аналогічного світового старту "Супермена", це вже більше, ніж зібрала "Фантастична четвірка" 2015 року за весь час прокату. З поточного результату $118 млн було отримано на домашньому ринку, де збори навіть перевершили початкові прогнози. Наразі це один з найкращих стартів фільмів Marvel у вітчизняному прокаті за останні роки. З трьох фільмів кіновсесвіту Marvel, що вийдуть цього року, "Фантастична четвірка" мала один з найбільших імпульсів. Це не тільки перший фільм із цими персонажами з часів 2015 року, він ще й помітно відрізняється від попередніх фільмів, оскільки є першим, дія якого повністю відбувається в окремому всесвіті. Додамо до цього колективну силу зірок, схвальні відгуки перед прем'єрою, непогані оцінки критиків та глядачів, і вийде перспективний коктейль. #Коло_Кіно #Новини_кіно #Marvel
    6
    2Kпереглядів
  • #собака #пляж #коктейль #пальми
    #собака #пляж #коктейль #пальми
    1
    618переглядів
Більше результатів