#дати #свята
✨ Вшанування Пророка Аггея: Заклик до відбудови Храму.
Вшанування пам'яті Святого Пророка Аггея (Огія) — це важливе християнське свято, яке відзначається 16 грудня за новоюліанським та григоріанським календарями.
Пророк Аггей (грец. Ἀγγαῖος, івр. חַגַּי, Ḥaggay) належить до числа дванадцяти так званих «малих пророків» Старого Завіту і займає у Біблії 10-те місце серед них.

📜 Життя та пророче служіння

Аггей пророкував після повернення юдеїв із Вавилонського полону. Його служіння припадає на 520 рік до Різдва Христового, що робить його одним із перших пророків повоєнного періоду.
Його діяльність була тісно пов'язана з діяльністю пророка Захарії. У той час як багато юдеїв повернулося на свою землю, їхній ентузіазм щодо відновлення Єрусалиму та храму ослаб. Люди почали дбати насамперед про свої оселі та особисте життя, відкладаючи відбудову зруйнованого Другого Єрусалимського храму.

Головне послання

Пророк Аггей виступив із полум'яними промовами, закликаючи народ та його лідерів (зокрема, першосвященника Ісуса та намісника Зоровавеля) негайно взятися за відновлення святині.
Суть проповіді: Аггей пояснював народові, що їхні невдачі в землеробстві та бідність є прямим наслідком того, що вони ігнорують дім Божий:
«Хіба час вам сидіти по ваших до­мах, оббитих панелями, а цей храм — у руїнах?» (Аггей 1:4).
Проповіді Аггея мали великий успіх. Завдяки його натхненному слову, а також підтримці пророка Захарії, відбудова храму була відновлена і завершена через кілька років.

Книги пророцтв

Пророцтва Аггея вміщені у найкоротшій біблійній книзі Старого Завіту — Книзі пророка Аггея, яка складається лише з двох глав.

🕯️ Вшанування в Україні

Після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на новоюліанський календар, дата вшанування пам'яті Пророка Аггея збігається із традиційною датою західного християнства:
16 грудня (за новим стилем).
У народній традиції на цей день припадає свято, яке може мати регіональні назви, пов'язані з пророкуванням погоди на зиму.

Четвертий рік не радісна зима...
Не тішить сніг і іній на деревах...
Передчуття святкового нема...
Душа, наче в лещатах металевих...
Свята зимові вже до нас ідуть...
Та настрою нема, щось святкувати.
Там, на війні, наш спокій бережуть
Наші безстрашні хлопці і дівчата!
Вони в окопах посеред зими,
Забувши про свою смертельну втому,
Хоробро захищають нас щоб ми,
В цей час тяжкий, спокійно спали вдома!
Життя не зупинилося для нас.
У клопотах минають дні і дати...
Але, гучне застілля у цей час,
Це, наче на могилах танцювати.
Нам не до свят... І не тому що ми,
Під час війни радіти розучились.
На знищення ворожої пітьми,
Ми всі свої об'єднуємо сили!
Раніше нам хотілось справжніх див
І подарунків на свята зимові...
Тепер, щоб в Україні настав МИР
І всі живі вернулися додому...
Ще прийде час для свят й гулянь гучних...
А зараз, попри обстріли й тривоги,
Гуртом будем молитися за тих,
Хто наближає нас до Перемоги!

© Ольга Тріфонова

День протесту проти Барбі і Барні

День протесту проти Барбі і Барні (Barbie and Barney Backlash Day) — це неофіційна подія, яка відзначається щорічно 16 грудня. Ідея цього дня — звернути увагу на критику, яка спрямована на такі культові бренди, як Barbie (ляльки Barbie) та Barney the Dinosaur (телевізійний динозавр Барні).

Походження свята День протесту проти Барбі і Барні
Обидва бренди, Barbie і Barney, мають величезний вплив на популярну культуру:


Barbie — як символ моди, краси й споживчої культури;
Barney — як дитяча телевізійна програма, яка впливала на покоління дітей.
Проте з роками з’явилась критична думка:

Barbie — як можлива причина нереалістичних стандартів краси серед дівчат та дорослих жінок;
Barney — як надмірно позитивний, іноді «надсаджений» мультяшний персонаж, що може применшувати складність дитячого розвитку.
День «Barbie and Barney Backlash» створений як спосіб висловити й обговорити ці критичні погляди — не просто викриття, а шанс для дискусії про те, що ми сприймаємо, які ідеали приймаємо, і чи потрібно переосмислювати такі культури.

Чому День протесту проти Барбі і Барні важливий
Це нагадування, що іграшки, телевізійні персонажі, відомі постаті, бренди мають вплив — і не завжди лише позитивний.
День стимулює розмови про стандарти краси, роль дитячих програм у вихованні, бренд-вплив на особистість та на суспільство.
Він може бути «вихідним моментом» для батьків, освітян, брендів: переглянути, які цінності вони передають, що приймається як норма, і чи варто щось змінювати.
Не треба сприймати це свято як «атаку на ляльок/динозавра», а як можливість до критичного мислення:
– ось була популярна культура — а що вона означає сьогодні?
– що є подібного сьогодні?
– який контент споживають зараз наші діти?
– який контент споживаємо ми?
– що нам “зкормлюють”?
– чи усвідомлюємо ми що нам навʼязують, чи пропагують?
Як можна відзначити День протесту проти Барбі і Барні
Обговорити із друзями або в родині питання сучасних цінностей, якості інформації, потреби у брендах та кумирах тощо.
Перегляньте старі епізоди Барні чи рекламу Барбі, а потім обговоріть — що змінилося відтоді?
Поділитись у соцмережах своїми думками про те, як вплинули ці бренди або персонажі. Використайте хештеги, якщо такі є, для привернення уваги.
Освітній підхід: в школі або гуртку організуйте мінідискусію або проєкт: «Які стандарти краси/поведінки ми отримали від іграшок/телепередач у дитинстві? Чи всі вони корисні?»
Батькам варто подивитися, які іграшки чи мультфільми, інтернет-ресурси обирають діти, і поговорити з ними про різноманіття, самовираження, реальні моделі, а не лише популярні.
День протесту проти Барбі і Барні — це не свято в класичному розумінні, це день для роздумів та рефлексії. Він створює простір, щоб задуматися та обговорити: які впливи отримуємо ми, наші діти, з культури, іграшок і телебачення та соцмереж?

#поезія
Іду в дитинство...хто іде зі мною?
Де старий хлів ,де з вишнями садки,
Де старші люди з простені старої,
Тряпки робили й ткали килимки...

Піду туди, де полем спіле жито,
Де карасями повняться ставки,
Де цілий день могли ми просидіти,
Й дивитись як пливуть хмарок клубки.

Піду в дитинство, де весна,калюжі,
Де лише сміх дитячий по селі,
Піду туди, бо захотілось, дуууже,
Там де млинці з шкварками на столі.

Чому ви стали, ну ходімо прошу,
Як хочете, а я собі піду,
Туди ,де були модними галоши,
І років сорок нашому пальту.

Піду туди, де цілий день весною
Ми босяком промокші по дощі
Зібралися селянською юрбою
Трясем дерева й ловимо хрущі.

Піду туди, де пахне сухе сіно,
Хтось вже сміється, каже - це слова,
А я пішла, бо хочу туди сиииильно
Де ранком пахне скошена трава.

Невже лиш я? невже таких немає?
Хто хоче повернутися туди?
Де мама в пічку дрова підкладає,
А з печі пахнуть сушені гриби...

Де замість часів півень кукурікав,
І всіх хозяйок з ранечку будив,
Де на горищі з трав сушились ліки,
Ну хто признайтесь чай такий не пив?

Піду туди, підуууу, хоч на хвилину,
Дитинства друзів поверну там всіх,
Мої думки... хіба ж я в тому винна?
Невже осудить хтось? і скаже, гріх.

Вернусь туди, де я мала дитина,
Там де корів прив'язують за пліт,
Піду туди... Бо хочу дуже сииильно,
Бо просто не була там сорок літ.😊

Валентина Федорчук

Дорога в дитинство

Кінець року — це про дивну суміш втоми, сорому й надії, яку ми боїмося озвучити.

Ми всі мріяли, що цей рік буде легшим.
Що хоч щось складеться. Що війна дасть нам ковток повітря. Але багато надій так і залишилися десь між сиренами, роботою, виживанням і спробами «триматися». І в грудні цей тягар особливо помітний: ніби маєш добігти до фінішу, але сил уже майже немає.

І ще цей внутрішній тиск: «Будь продуктивною, наповненою, успішною… навіть під час війни».
Наче ти маєш бігти марафон у бронежилеті іще й посміхатись, щоб нікого не засмутити.

І є інше, про що рідко говорять уголос. Сором.
Сором за те, що ти інколи можеш радіти.
Сміятись. Їсти торт, слухати музику, обіймати близьких.
Сором, що твоє життя — триває. І водночас сором за те, що не можеш бути «достатньо живою», бо провина стискає груди і не дозволяє дозволити собі щастя.

Як психолог, я скажу щось дуже просте й дуже важливе:
Людське життя не зобов’язане зупинятися, коли навколо темрява. Ми не стаємо менш співчутливими, якщо дозволяємо собі жити.

Психіка так влаштована: вона шукає мікроклапани радості, щоб витримати реальність. Щоб не зламатись. Щоб не вигоріти остаточно. І якщо ти сміялась цього року — ти не зрадила нікого.
Якщо ти втомилась — ти не слабка.
Якщо надії не справдилися — це не про твою «недостатність», а про надмір світу навколо.

Ми всі зараз живемо на межі можливостей нервової системи. І в кінці року нам потрібне не «піджену себе», а дозвіл: на відпочинок, на ніжність, на паузу, на життя. Нам потрібен не новий план, а нове співчуття до себе.

Тому якщо ти доповзаєш до грудня — ти вже зробила надможливе. Цей рік ти прожила, не закрившись, не зникнувши, не зламавшись.
Це і є сила.

І, можливо, найчесніше, що ми можемо побажати собі зараз — не «стати кращими», а стати до себе добрішими.

Вже не знаєш, чи радіти тому світлу, що зʼявилося???
Перше, що робиш в цей момент - лізеш у новини…
А тааааам…

Ви як там?
Цілі?

Сссссцкйбнблдгсня…

Українські школярі у Великій Британії опинилися в зовсім інших умовах, ніж в Україні.

Тут форма — обов’язкова, і носити сторонній одяг не можна навіть у холод. Спортивні заняття проходять на вулиці за будь-якої погоди. Телефони — під суворою забороною: дістали на перерві — конфіскують.

Дисципліна жорстка: за запізнення, забуті речі чи домашку — мінуси в систему балів і detention. Але головний пріоритет — відвідуваність, яка має бути понад 95%. За пропуски без поважної причини батькам можуть виписати штраф 80 фунтів.

Навчання більш практичне: предмети Science, Engineering, Drama, багато проєктів, читання та роботи в групах. Українські батьки кажуть, що діти спершу хворіють і важко звикають, але з часом адаптуються до британських правил.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Цивільні стали «великими воєнними спеціалістами», вимагаючи від влади домовлятись про закінчення війни, бо їм просто некомфортно: є обмеження в зарплаті, в свободі. Але ціна цих домовленостей — вбиті діти, зґвалтовані жінки, загинувші військові, — командир 2-го штурмового батальйону 1 ОШП «Сєвєр»

Всесвітній день загального медичного забезпечення
Для кожної людини здоров’я є дуже важливим аспектом життя. Міжнародна спільнота завжди намагається створити умови, щоб кожен мав доступ до своєчасної допомоги. Медики довго і важко навчаються, щоб бути в змозі допомагати людям. На жаль, не всі країни забезпечують своїх громадян відповідними ліками, інструментами та обладнанням для збереження життя та здоров’я населення. З метою поширення цього питання був створений Всесвітній день загального медичного забезпечення (Universal Health Coverage Day). Щорічно його відзначають 12 грудня.

Як виникла ідея відзначати Всесвітній день загального медичного забезпечення?
В сучасному світі медики вже навчилися боротися з різноманітними хворобами, які ще кілька століть тому вбивали незліченну кількість людей. Сьогодні людство знає, як вилікувати більшість хвороб та що потрібно зробити аби вберегти себе від захворювань.


На жаль, рівень життя, обізнаності та прогресу в різних країнах суттєво різний. Так, новонароджені діти на різних континентах або навіть у сусідніх державах мають різні шанси на виживання та довголіття.

Всесвітня організація здоров’я щороку стає все більш занепокоюється станом медичного забезпечення у світі. В більшості міжнародних декларацій щодо прав людини згадується про право на здоров’я. Тобто, всі служби, які є відповідальними за базові потреби медичної допомоги, мають бути готові надавати таку допомогу.

Беручи до уваги декларацію прав людини Організація Об’єднаних Націй затвердила, що всі країни мають забезпечувати суспільство якісним медичним обслуговуванням. Тому з 2016 року під егідою Всесвітньої організації здоров’я відзначається Всесвітній день загального медичного забезпечення. 1

Статистика
Швидкий епідеміологічний перехід та демографічні зміни сприяли тому, що у 2016 році неінфекційні хвороби становили 71% всіх смертей у світі, а 85% з 15 мільйонів передчасних смертей (смерті у віці від 30 до 70 років) сталися в країнах з низьким та середнім рівнем доходу.
Обнадійлива новина полягає в тому, що між 2000 і 2016 роками середня тривалість життя збільшилася у світі на 8% з 59 років до 63.
З 2000 року в африканському регіоні ризик смерті дитини померти до її п’ятого дня народження зменшився вдвічі. Частково це пов’язано зі збільшенням в охопленні щепленнями від конкретних захворювань.
З 2000 по 2018 рік загальне охоплення зроблених щеплень проти дифтерії, правця та кашлюку зросло з 72% до 86%. У ці ж два десятиліття охоплення щепленнями проти кору зросло з 18% до 69%.

🤔Від “не можна нічого” до “можна все, якщо знати як

📎Раніше: пельмені з сметаною, вареники з маслом, хліб з цукром і молоком, іриски «Кис-кис», батон з варенням, пиріжки з вишнею, шоколадка на десерт.
І знаєте що?
Це було КОРИСНО, модно, молодіжно і схвалено бабусею!😎
Діти — як струночки, діди до 90+ ганяли на город і на танці, а слово «ортрексія» звучало як назва інопланетної раси.

📎А зараз:
🔴О БОЖЕ, ВУГЛЕВОДИ ПІСЛЯ 18:00!
🔴Цукор = рак!
🔴Хліб = смерть!
🔴Сметана = сразу +5 кг на гузенце! 😱
🔴Люди сидять на кефірі з селерою, плачуть в салат і ходять до психолога, бо «я зірвалася на пиріжок».

🤡За 50 років ми що, мутацію пережили чи просто TikTok геном підмінив? 🤡

🤦‍♂️А найгірше, що ви робите своєму тілу — це НЕ цукор і НЕ булки.
Це ваша вічна біганина за «як схуднути за 7 днів без голоду і з гарантією».

🤌Але є один простий і дорослий хід, який все міняє:
📌Просто розберіться раз і назавжди, як насправді працює ваше тіло і що реально лежить у тих продуктах, які ви кладете собі в рот.
📌Прочитайте склад на етикетці, зрозумійте, що таке інсулін, енергетичний баланс, гормони голоду й ситості — і вся ця магія «заборонених продуктів» розсиплеться, як дешевий рілс.
Знання > будь-якого марафону🧠

➡️Тоді ви перестанете боятися маминих котлет і зрозумієте, що можна їсти і пельмені і торт і борщ зі сметаною — і при цьому бути стрункою без психів.

Це коли:
✅в гості йдеш і їси олів’є без драми
✅котлети мами — це любов, а не «зрив»
✅на день народження — шматок торта і щастя в очах
✅алкоголь? Якщо хочеться — то можна і світ не впаде🥂

✏️Дівчина мені недавно написала: мало не розлучилася з чоловіком, бо «він мене годувати хоче, а я на сушці».
❌Рілси і марафони — небезпечніше за цигарки, реально.

❤️Тож давайте по-чесному:
Жити треба СМАЧНО і КОМФОРТНО.
Є інший шлях — без самокатувань, заборон,а просто з розумінням, як все працює. І він працює краще за всі ваші «-10 кг за місяць».

😏А інакше старість зустрінете худющою, але з обличчям «я прожила життя на гречці» і жалем, що не розібралися раніше😏

📌Виводьте себе з секти марафонів і страждань.
Життя одне, а пельмені смачні. 🥟❤️

Гарного дня всім, хто зараз жує бутер з ковбаскою(але якісною) і не відчуває провини💋