#дати Сьогодні, 31 жовтня, минає чергова річниця події, яка стала яскравим символом зростання людства і глобальних викликів, пов'язаних із цим процесом. Саме цього дня, у 2011 році, Організація Об'єднаних Націй (ООН) офіційно оголосила про досягнення населенням Землі позначки у 7 мільярдів осіб. Цей день отримав назву «День семимільярдного населення планети». 📈 Історична Позначка Подолання семимільярдного рубежу стало показником значного прогресу людства у сфері медицини, сільського господарства та загального покращення умов життя, що призвело до різкого зростання середньої тривалості життя та зниження дитячої смертності. Якщо для досягнення першого мільярда знадобилися тисячі років, то для збільшення чисельності з 6 до 7 мільярдів минуло лише 12 років (позначка 6 мільярдів була пройдена у 1999 році). 🌍 Символ і Виклики Хоча дата 31 жовтня 2011 року є символічною, адже точне місце і час народження «ювілейної» дитини визначити неможливо, Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) приурочив до неї серію заходів, щоб привернути увагу світової спільноти до ключових демографічних питань. **Ця подія слугувала нагадуванням про необхідність: Сталого розвитку: Збалансування потреб сучасного покоління без шкоди для майбутніх. Раціонального використання ресурсів: Забезпечення доступу до чистої води, продовольства та енергії для зростаючого населення. Подолання нерівності: Вирішення проблем бідності, охорони здоров'я та освіти, особливо у країнах, що розвиваються, на які припадає основний приріст населення. 👶 «Ювілейні» Діти Як і у випадку з попередніми мільярдами, кілька країн претендували на право вважатися батьківщиною семимільярдного жителя. ООН відзначала цю подію у різних куточках світу, акцентуючи увагу на важливості кожної людини. Серед символічно обраних немовлят були діти, народжені, наприклад, у Калінінграді (Росія) та Манілі (Філіппіни). Дата 31 жовтня 2011 року увійшла в історію як момент, що змусив світ замислитися над своєю стрімкою демографічною динамікою і відповідальністю за майбутнє планети, на якій нас стає все більше.

І поки «срачі» щодо Всеукраїнського диктанту єдности «Треба жити» трохи вщухають… Маю вірш😉🫶 А треба жити. Всім нам треба жити. Життя іде — ні грама не стоїть… І кожним подихом щоранку дорожити, І дякувати Богу за цю мить. І бачити, яким буває небо, Які бувають гарні вечори, І що шепочуть над водою верби, І що підспівують їм юні явори. Бо треба жити. Всім нам треба жити. Серед новин і вічної зими… І як важливо душу не згубити У цих тенетах вражої пітьми. А треба жити… Хоч ламають крила, Хоч часом все буває шкереберть… Бо часто так, чекаючи на диво, Нас у буденності з’їдає круговерть. Бо треба жити, любі, треба жити — Радіти літній спеці і дощам, Кохати, вірити й Господа молити, Щоб силу дарував у штормі нам. Бо треба жити… Якось треба жити. Із першим проліском вдихати аромат, А ще — навчитися нікого не судити, Бо кожен має свій етап із втрат… © Аліна Войтенко І будемо жити - всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою!🫂

❗Родини загиблих військових отримають розширені компенсації за невикористані дні відпустки — рішення Кабміну. Зміни: ◼️Компенсація поширюється на всі військові формування та спецпідрозділи з правоохоронними функціями. ◼️Виплати передбачені навіть у разі полону, інтернування або зникнення безвісти. ◼️Військовослужбовець може заздалегідь визначити отримувача коштів у разі смерті, полону або зникнення. ◼️Право на компенсацію мають батьки, дружина/чоловік, діти та утриманці. Член сім’ї подає заяву, а командир або керівник установи ухвалює рішення про виплату протягом 15 днів. https://t.me/Ukraineaboveallelse

30-40% біженців вважають, що вони після війни повернуться в Україну. Про це заявив Євген Головаха — директор Інституту соціології Національної академії наук. 🇺🇦Переважна більшість не відмовляються від України— скоріше посилаються на життєві обставини. Мовляв, діти вже адаптувалися, "куди їм, я не знаю", "в мене житла немає", "де я роботу знайду?" і так далі. 🇺🇦 Дуже важливо створити реальну програму адаптації, повернення, щоб вони розуміли чіткий план, чим може держава після закінчення війни допомогти тим людям, які повернуться, які будуть мати багато проблем. Тим більше, що реально багато хто втратив житло. Особливо з Донецької, Луганської областей, з Запорізької, Херсонської – там, де окуповані території, — додав Головаха. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Мене часто питають, навіщо мені це — війна, ризик, нерви, страх. А я просто не можу інакше. Не можу сидіти осторонь, коли там — люди, коли там життя, яке хтось має показати світові. Я не герой і не безстрашна. Мені теж страшно. Але ще страшніше, коли правду замовчують. Коли історії з фронту стають цифрами в новинах. Я не хочу цього. Я хочу, щоб кожен голос був почутий. Мене не зламають фрази “це не для дівчат”. Бо я бачу не небезпеку — я бачу сенс. І якщо для того, щоб показати правду, треба стояти там, де інші мовчать — я стоятиму. Не тому, що я смілива. А тому, що я не можу мовчати. #журналістика #військовакореспонденція #журналістка

Агов усім, хто досі думає, що військовий кореспондент — це обов’язково чоловік у камуфляжі з кам’яним обличчям. Це знову я, майбутня військова кореспондентка, і сьогодні хочу поговорити про питання, які мене вже відверто дістали. От класика жанру: — «Ти — дівчина? І хочеш туди, де стріляють?» Так, дівчина. І так, хочу. Моя стать не має нічого спільного з професійним вибором. — «Але ж це небезпечно! Ти не боїшся?» Боюся. Але страх — це нормально. Головне, що бажання розповідати правду сильніше за нього. — «Може, краще щось спокійніше? Редагуй тексти про кроликів!» Кролики милі. Але світ не зводиться до милих речей. Я хочу показувати його справжнім. — «А як ти взагалі собі це уявляєш?» Просто. Як професіонала, який робить свою роботу якісно. Зовнішність тут ні до чого. — «А рідні дозволяють?» Я доросла людина. І рішення про своє життя приймаю сама. — «А як же сім’я, діти?» Кар’єра не скасовує особисте життя. Все має свій час. Тож, замість цих запитань, краще спитайте: «Який наступний крок?» Бо бути військовою кореспонденткою — це не про “дівчину на війні”. Це про людину, яка хоче розповідати правду там, де її найважче почути. 🙃 #журналістика #військовакореспонденція #журналістка

#поезія знаєш, бро, цієї осені усе не так, як досі. злі вітри так само переносять запахи покосів, спалених, аби небесних босів накормити досита… та всередині щось просить напитися в доску. вулиці порожніх міст лягають під ноги так само. жовтень це прогнилий міст між сонцем та кригою — Самайн. холод починає гризти і дратує, наче спамер, а туман усе частіше зблизька нагадує саван. у дешевих генделях так само сидять пролетарії. травляться легенди, щоб забути усе, що запарює, тут не про богему, а про те, як дешевше затаритись, і не треба Гендальфа, аби знайти пригод на старість. словом, місто дихає, та дихає якось нерівно. дощ зі снігом тихо уночі бітбоксять на ринвах, і єдиний вихід, аби тут не пустити коріння — це забути всіх і прокачатись до нового рівня. сонце підіймає білий прапор і рвучко розмахує. псевдотеплі дні — по суті, трапи, і ближче до заходу, на шибка‌х цвітуть морозні лапи, але після краху день регенерує поетапно, ніби Росомаха. градуси щодень збігають низько, як діти по сходах. там де зараз догниває листя, щось нове посходить... знаєш, бро, за рік це третій лист, що пишу тобі з ходу. ми про все перетремо‌ колись — як вернешся зі сходу. Ніколассон

#поезія Читаєш поетів, читаєш їх між рядками, Їх долі, їх мрії, їх горе, їх віри і сни, І часом здається вони не старіють з роками, Бо просто в віршах виливають все те, що болить, Бо просто віршами стирають всі рани і втоми, І страх розчиняють у дивних маленьких словах, І знають поети щось більше ніж іншим відомо, І вірять мов діти у те, що існують дива... Читаєш поетів, торкаєшся їхнього світу, І твій стає іншим, Хоч трохи світлішим стає, Бо знаєш, це диво - ті тихі розгублені вірші, От щойно не було, аж раптом беззахисно є... 29.10.2025 Іра Спірідонова

#думки У мене в телефоні багато номерів, але найдорожчий, коли дзвонять діти і кажуть: "Мамуль, у мене все добре?".

🗓День бабусь та дідусів. Це свято створено для того, щоб показати свою вдячність бабусям і дідусям за їхню любов, турботу та мудрість. У цей день діти та онуки часто влаштовують сімейні зустрічі, дарують подарунки та виражають свою любов і повагу до старших. https://t.me/Ukraineaboveallelse