Відбулася!:)

Зранку бадьоро вигулькнула з лігва з ччччьотенькою метою!:)
Бігти у город по огірки!:)
Хоча б з тих міркувань, що до святкового меню ті огірки край потрібні були!:)

Заперезалася у все своє сексуальне обладнання!:) На кшталт бандажів та ортезів!:)
Запхала панталони в шкарпетки, щоб огіркове листячко ноги не покололо!:)

Думаю, зараз каву досьорбаю та вирушатиму в напрямку огірків!:)

Зрештою коли я туди дісталася?:)
О пʼятнадцятій!:)))

Бо!:)
Спочатку мене вітати прибігла колежанка Оксана.
За нею - Людмилка!:)
Потім ми з моєю молодшою донечкою пішли робити план по крамницях!:) В яких ще до нас вже був синочок!:)

Вже з двору виходимо, Ірина Леонідівна рекомендує мені штани зі шкарпеток витягти?:)
От нащо?:)
Щоб потім їх назад пхати?:)
То ж як перепрацюватися можна?:)
Пішла!:)
Такий собі сільський вайб!:)

З крамниці повертаємося, на мене вже Тетяна очікує!:)

Вояж по крамницях продовжився!:)
Мабуть, сподобалося?:)
Донечка ще раз побігла!:)

Й до огірків я ж таки дісталася!:)

А на вечір же ж був запланований офіційний прийом!:)

Ірина Олександрова настругала відро салату!
Ми з донечкою начистили картоплі! Також не менш відра!:)
Синочок пішов займатися мангалом!:)

Йййй тут щщщщось пішло не за планом!!!
Та хіба в моєму бурхливому існуванні колись ті планування були доречними?!:)
Ні-ко-ли!!!
Не так сталося, як гадалося!:)))

В сааааамий відповідальний момент ххххх…йййак и розсипався мангал!!!
Увесь!:)
Ннннначисто!:)

Років сім відпрацював безвідмовно й вирішив випілятися зі свого мангальського життя, коли ми дуже на нього розраховували!:)

Та й таке…
Хуткенько перевантажила курячі крильця на деко й запхала їх до духовки!:)
Трошки ця катаклізЬма з графіку нас збила, авжеж!:)
Але не критично!:)

Якась я була затуркана?:)
Бо коли вже всі мої дорогенькі рідні та близькі люди порозходилися, я тільки згадала, що ніяких світлин не понаклацувала!:)
Йййййойййй, я - баран!:)
Ні. Вівця!:)

Втім я затуркана вже зранку була!:)
Коли в ємність для солодощів настирливо пхххала тільки що подаровані акрилові фарби!:)

Поки ми всі кублися з різними справами, повз село йййййбнсцкблдські Ббббанлеролі тигидикали…

А вітання все продовжували й продовжували надходити!:)
А телефон все телефонив в перманентному режимі!:)

Вже годину як мовчить!:)
То надходжу висновку, що День народження закінчився?:)
Низенько вклоняюся всім-всім за добрі слова! За подарунки! За фінансову підтримку!

Будьмо!
Й невсеремось!!!

ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ РУСИ-УКРАЇНИ ТА ВШАНУВАННЯ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА

Важлива подія для українського народу.

У 988 році князь Володимир Великий, після перемоги над своїми братами, став єдиним правителем Київської Русі. Спочатку язичник, він прийняв християнство з Візантії для всієї держави, що стало важливою політичною та духовною реформою. Це рішення зміцнило його владу, покращило міжнародні зв'язки та сприяло розвитку культури й освіти на Русі.

Прийняття християнства об'єднало народ у єдиній православній вірі, а утворення Київської Митрополії зробило Русь частиною християнської Європи. Це стало значущим кроком у розвитку держави, яке визначило цивілізаційний напрямок країни.

Сьогодні, через 1038 років після цих подій, ми відзначаємо цей день у складі помісної Православної Церкви України (ПЦУ), яка є правонаступницею Київської Митрополії. Цей день символізує духовне відродження та незалежність українського народу, особливо після трьох століть духовної залежності від Московії. Важливо, що тепер українці можуть молитися рідною мовою в українських святинях, таких як Києво-Печерська лавра.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 липня.
------------

ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ РУСИ-УКРАЇНИ ТА ВШАНУВАННЯ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА

Важлива подія для українського народу.

У 988 році князь Володимир Великий, після перемоги над своїми братами, став єдиним правителем Київської Русі. Спочатку язичник, він прийняв християнство з Візантії для всієї держави, що стало важливою політичною та духовною реформою. Це рішення зміцнило його владу, покращило міжнародні зв'язки та сприяло розвитку культури й освіти на Русі.

Прийняття християнства об'єднало народ у єдиній православній вірі, а утворення Київської Митрополії зробило Русь частиною християнської Європи. Це стало значущим кроком у розвитку держави, яке визначило цивілізаційний напрямок країни.

Сьогодні, через 1038 років після цих подій, ми відзначаємо цей день у складі помісної Православної Церкви України (ПЦУ), яка є правонаступницею Київської Митрополії. Цей день символізує духовне відродження та незалежність українського народу, особливо після трьох століть духовної залежності від Московії. Важливо, що тепер українці можуть молитися рідною мовою в українських святинях, таких як Києво-Печерська лавра.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 липня.
------------

ВІЙНА БЕЗ VIP-ЛОЖІ: Як виживала Фінляндія

Ви думаєте, Фінляндія — це мумі-тролі, затишні сауни, соціалізм із людським обличчям і добродушний різдвяний дід у засніженій Лапландії? Залиште ці стерильні казки для глянцевих буклетів. У 1939 році ця ваша еталонна скандинавська демократія була державою відморожених, кровожерливих м'ясників. Печерних дикунів, які пускали в розхід власних громадян із холодною, машинною ефективністю.

Уявіть собі фінського «ухилянта» тієї епохи. Переляканого лісоруба або тендітного студента з Гельсінкі, який раптом усвідомив, що його особисте життя цінніше за шматок промерзлої карельської багнюки. Що він не народжений для війни. Що в нього лапки, тонка душевна організація і взагалі він пацифіст.

Знаєте, що з ним робили?

З ним не вели душерятівних розмов адвокати. Йому не виписували адміністративний штраф. Правозахисники не заламували руки у пресі. Його просто брали за шкірку. Військово-польовий трибунал. Зимовий ліс. Сосна. Короткий наказ. Розстрільна команда, зібрана з його ж учорашніх сусідів. Свинець у потилицю. Тіло в мерзлу яму. Наступний.

За роки Зимової війни та Війни-продовження фіни офіційно шльопнули за вироками трибуналів сотні своїх солдатів та ухилянтів. А скільки було пристрелено на місці, біля бруствера, за боягузтво й паніку, без жодних папірців і протоколів — не знає ніхто. Їхня система примусу не знала жалю. Вона перемелювала людську психіку, вбиваючи в голови один простий рефлекс: крок назад страшніший, ніж крок уперед. Жорстоко? Печерно? Тоталітарно? Абсолютно.

А тепер давайте змахнемо піну цієї гіперболи й подивимося на анатомію фінського дикунства. Подивимося, як працює справжня державна машина, коли на кону стоїть її фізичне, біологічне виживання.

Три з половиною мільйони фінів опинилися сам на сам зі стосімдесятимільйонною радянською імперією. Математика смерті. Нуль шансів на папері. Щоб не перетворитися на чергову радянську республіку з Гулагом та колгоспами, Гельсінкі довелося вивернути країну навиворіт. Вони мобілізували п'ятнадцять відсотків населення. П'ятсот тисяч людей. До строю поставили всіх, хто міг тримати гвинтівку. Це тотальна утилізація генофонду.

Фінам не потрібні були тоновані мікроавтобуси й вуличні облави. Їхньою «бусифікацією» була сама структура суспільства.

У країні працювала організація «Шюцкор» — воєнізована мережа, що обплутала кожен хутір, кожну міську вулицю. Абсолютний, параноїдальний контроль. Ти не міг загубитися. Ти не міг відсидітися на орендованій квартирі. Тебе знали в обличчя. Якщо ти, здоровий мужик, не в окопі — ти ворог. Ти прокажений. Від тебе відвернеться власна родина, з тобою не привітається сусід. Держава створила умови, за яких ухилення стало соціально неможливим. Фінське суспільство перетворилося на один величезний капкан, що саморегулювався і гнав м'ясо на фронт безперебійним конвеєром.

І ось тут постає головне питання політичного реалізму.

Чому ця м'ясорубка не викликала внутрішнього вибуху? Чому озброєні до зубів фіни не розвернули гвинтівки на Гельсінкі? Чому вони не спалили свої призовні пункти, не підняли на вила свій уряд, який послав їх на вірну смерть?

А тому що ця система була справедливою.

Рівність у розподілі смерті. Ось той цемент, який утримував націю від розпаду.

У Фінляндії 1939 року не було концепції економічного бронювання. Ти не міг занести товстий конверт потрібним людям у погонах. Ти не міг відкупитися податками, довівши, що твій бізнес занадто важливий для тилу. Еліта не сиділа по елітних ресторанах, розмірковуючи про патріотизм під колекційне вино.

Син міністра одягав шинель і лягав у сніг. Спадкоємець найбільшого банку отримував гвинтівку і гнив у траншеї на лінії Маннергейма. Студент престижного університету замерзав на смерть поруч із безграмотним наймитом. Професори, депутати, промисловці — усі відправляли своїх дітей в одну й ту саму холодну, криваву багнюку. Фінська еліта стікала кров'ю рівно в тих самих пропорціях, що й фінські низи.

Людина — істота раціональна. Боєць у траншеї, коли на нього пре радянська бронетехніка при мінус сорока, здатен витримати справжнє пекло. Він змириться з обмороженнями. Він змириться з голодом. Він навіть змириться з тим, що його власна держава пригнала його сюди під страхом розстрілу.

Але він змириться з цим лише за однієї умови: якщо праворуч від нього, з відірваною осколком ногою, кричить від болю син мера його міста.

Тільки так працює примус. Якщо правила гри абсолютні, громадянин сприймає їх як стихійне лихо. Як зиму чи смерть. З ними не сперечаються. Їх терплять.

Але щойно держава починає сортувати людей на сорти — система ламається.

Щойно ви вводите прайс-лист на виживання. Щойно ви дозволяєте виродку-мажору кайфувати в безпеці тільки тому, що в нього є потрібна сума або тато в міністерстві. Щойно ви перетворюєте війну на податок для бідних — ви вбиваєте саму ідею держави. Жодний патріотизм не змусить людину вмирати за систему, яка офіційно, на законодавчому рівні визнає її життя дешевшим, ніж життя власника мережі ресторанів.

Якщо в човні пробоїна, а половина пасажирів купує собі право не вичерпувати воду, бо вони «генерують ВВП» — ті, хто махає відром, рано чи пізно кинуть його і почнуть пробивати голови цим пасажирам. Жодного марксизму. Це базова тваринна справедливість.

Фіни вижили не тому, що вони були якимись особливими надлюдьми. І не тому, що їхня демократія була м'якою та пухнастою. У кризу демократія завжди перетворюється на диктатуру. Вони вижили, тому що їхня еліта мала інстинкт самозбереження. Вона закрутила гайки так, що в населення затріщали кістки, але ця різьба була однаковою для всіх.

Жорстко? Так.
Цинічно? Так.
Справедливо? Абсолютно.

Даруйте тепло🌟
Цінуйте життя, бережіть близьких, кожен день робіть щось хороше для цього світу і даруйте трішки тепла людям, які вас оточують.
Зрозумійте, що кожен день унікальний і неповторний, і саме від вас залежить яким буде завтра.
Виростивши сьогодні відросток добра у своїй душі, ви незабаром отримаєте плоди гармонії та щастя ❤️

Синоптики погрожують дощем?
Синоптики погрожують дощами не на один день?

То зранку почалапала у город!
Визбирала відро огірків, яким вже поділилася з друзями!
Відро кабачків! Які можуть бути гіркими?:)

Насмикала відро салату?
Кому?:)
Курям!:)

Наякої ххххххолєри я той салат щороку сію?:)
Мабуть, винятково для курей?:)
Бо я цього сезону зʼїла одненький листочок салату!:)
В Опішні, в кафешці, в паніні був вкладений!:)

Така ж ситуація зі шпінатом!

Які ще новини?
Що РЙ - це ж не новина, так?

Ви як там?

Я ж все собі чччччьььооотенько розпланувала?
Закінчу боротьбу з травою на грядках та в квітниках?
Й тільки вильожуватимуся на канапі?
Вирячуватиму очі в стелю?
Заряджатиму та розряджатиму телефон?

Та ну авжеж?:)
В якийсь момент щось пішло всупереч моїх планів?:)

Зранку зачепилася за заміну постілі?:) Своєї та доньчиної?
Відповідно, почалося прання?
Шість завантажень пралки!
Шість!!!

Й нарешті так тепленько за бортом!
Попереднє прання на мотузках встигає посохнути до розвішування наступного!

Зʼясувалося, що в санвузлі на поличках взагалі такий безлад, щщщщоооккккапецццьь!!!
Ййййй тут Остапа понесло!!!

Ррррррозісрала на увесь санвузол ті безлади!
Відволікалася то на колежанок?
То на білизну?
То взагалі, на город!:)

Мене ще й туди занесло!:)
Випадково!:)
Але ж з відром!:)))

Десь третину відра огірочків визбирала!!!
Й до краю того відра кабачочів додала!!!
Пееееершіньких!!!

Начекрижила кабачки, посолила.
Й поки вони сік пускали, таки ж в санвузлі доприбирала, все впорядкувала!
Так пусто стало, аж лячно?:) Може ж, час бігти й ще щось купувати?:)

Смажу в борошні ті кабачки. мОйонЄзом з часником та кропом їх шпаклюю?:)
А над хатою воррррожа бляшанка дзилинчить!!!
Ссссссцкйбнблдгсня!!!

Ми з донечкою намагалися її силою погляду знищити?
Фіги в небо пхали…
Та що там приховувати? Не тільки фіги ми з пальців складали. В небо, так…

Та всі наші намагання поруч не стояли з роботою ППО!!!
Ірина Олександрова з кухні кричить на мене!!!
- Хутко в хату!!! А якщо шалена куля?
Ааааа я все витріщаюся та прислухаюся!!!

Кабачки й досі продовжую смажити…
Їх більше не стає?:)
Бо кожен перший повз не йде!:)
Кожен перший свій дзьоб в них пхає!:)
Й жере!:)))
Я також жеру!:)
Чи я гірша за всіх?:)

Ви там як?
Цілі?

КНИГА "НАС ВИРВАЛИ З КОРІННЯМ"

Читаю вже 130 сторінку книги "Нас вирвали з корінням" Світлани Талан. Так, війна - це страшна річ. Вона все навколо руйнує і знищує. Чи є розуміння того, через що і навіщо сусідній державі потрібно було нападати і вдиратися в Україну? Чи були якісь масштабні заклики і акції щодо того, що українці з східних регіонів України дійсно хотіли приєднатися до росії? Чи було так, що вони не зручно почувалися, живучи в Україні? Більшість скажуть і навіть жителі Криму, що ні, такого ніколи не було. Отже, нападати і забирати собі територію України збройним способом причин не було. Насправді, причина була в тому, що комусь дуже захотілося відродити російську імперію. Але вони дуже сильно помилилися, бо те що можна було зробити в 13-16 столітті, в 21 столітті зробити не вдасться. І РПЦ теж дуже помиляється. Не існує таке поняття, як брати-слов'яни, які повинні об'єднатися і стати єдиним великим народом, під назвою "Руський мір". Це просто міф, хвора фантазія фанатиків, які виросли на історіях "Руськой велічії" і фантазії "Наша вєра єдінственная правільнная". Ось чому рф напала на Україну.

Коли я читаю, що пережили жителі Сєвєродонецька, я розумію тільки одне, за постереження місцевого вчителя, саме молоді люди взагалі не хотіли приєднуватися до росії, а от хто жив за радянських часів, то тих, хто не хотів повертатися туди, було дуже мало. Я читаю і ніби на власні очі бачу відчуваю, що їм довелося пережити. Не дай Боже, щоби щось подібне було в Києві, Львові, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівці і так далі і тому подібне. Бо тоді усім доведеться втікати світ за очі. Неможливо було читати без сліз, як все це відбулося, як шукали укриття, як допомагали один одному, як важко було наважуватися покинути рідну домівку, могили батьків, розуміючи, що мабуть ніколи туди не повернуться. Особливо боляче було читати, як гинули діти, яким б жити і жити. Що пережили батьки і що вони відчували, то це звісно, відомо лише одному Богові. І тут як цілком згодна, чи потрібно все це розповідати? Для історії, так, щоби знали і розуміли, через що все це сталося, чому і хто в цьому винен. А чи зроблять висновки з цих подій, щоби наступному поколінню не довелося пережити все це, то як показує час, війна ніколи не зникне, бо все це знову повторюється через те, що комусь хочеться бути господом богом.

Світла пам'ять усім загиблим...🙏🕯

Все буде Україна!💙💛

Ми Переможемо!🇺🇦

З нами Бог і правда на нашому боці!☦️

УКРАЇНО
РІДНЕНЬКА, ЖИВИ


Україно рідненька, живи!
Хай лунає твій голос крилато,
Щоб ніко́ли твої́ вороги
Не отримали бажане свято.


Україно рідненька, живи!
Хай цвітуть тво́ї ниви й діброви,
Височіють святині-церкви́
Й не зрікаються рідної мови.


Україно рідненька, живи!
Бо тебе не посміють скорити,
Та й за тебе звучать молитви́,
Щоб могла ти усі віки жити.


Україно рідненька, живи!
Хоч щомиті тебе атакують,
Роблять згарища з тебе й рови́
І щоразу страшне щось готують.


Україно рідненька, живи!
Хоч тебе намагаються вбити,
Ти тримаєш свої́ хоругви́,
Які зможуть тебе захистити.


Україно рідненька, живи!
Ти приречена вижити й жити,
Крізь вогонь і жорстокість війни
Ми зумієм тебе відродити.


02.06.2026 р.


©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID:  1063467

Коли тобі раптом стане шкода “руску маладьож” - згадай Крути. Юнаків, які йшли проти імперії, знаючи, що можуть не повернутися.


Коли стане шкода “голодних і нещасних” -
згадай Голодомор. Мільйони українців, убuтuх не посухою, а свідомим терором.


Коли захочеться пожаліти “російських митців” - згадай Розстріляне Відродження.
Поетів, письменників, режисерів, яких знuщuлu лише за те, що були українцями.


Коли почнеш шукати для них виправдання -
згадай Бучу, Ірпінь, Маріуполь, Оленівку.
Згадай дітей у підвалах і матерів над могилами.
—————
І щоразу, коли серце почне жаліти “русскіх” - відкрий історію України. Вона дуже швидко повертає пам’ять.
—————
Не моє. З інтернету.