#природа #парки Бузький Гард — національний природний парк в Україні, в межах Миколаївської області, на річці Південний Буг. Історична назва козацької паланки Війська Запорозького, яка розміщувалася на місці злиття річок Великий Ташлик і Південний Буг. Тут спокійний Південний Буг перетворюється на бурхливу річку поміж скелястих берегів гранітного каньйону. Він утворює вузьку каньйоноподібну долину з величними гранітними скелями, водограями й островами. Унікальні ландшафти тут створили південні відроги (вузькі гірські хребти) тектонічної плити Українського кристалічного щита.

📃Якщо ти зараз на дні — я був там. Якщо болить тіло й душа — мені теж боліло. Якщо здається, що все втрачено — я теж так думав. Але одного дня я просто ліг на траву, подивився в небо й дозволив собі… дихати. Без сорому. Без очікувань. Просто жити. Моє тіло вже не таке, як колись. Але я — живий. Мої мрії змінились. Але вони є. Мій шлях — не легкий. Але він мій. Це не історія про поразку. Це історія про відродження. І якщо ти читаєш це — знай: ти зможеш. Не відразу. Не без болю. Але зможеш. І колись ти теж просто ляжеш на траву, подивишся в небо — і зрозумієш: ти — сильніший, ніж думав. ✍️ Міша Варварич.

#вистави Експериментальна музично-пластична вистава Театру ветеранів за мотивами «Енеїди» Івана Котляревського. Її створили ветерани російсько-української війни, які пройшли через ампутації та важкі поранення. Постановка поєднує літературну основу твору з методами фізичного та перформативного театру, перетворюючи «Енеїду» на простір особистого досвіду, травми та водночас сили відродження. Режисером вистави – Ахтем Сеітаблаєв, хореографія – Ольга Семьошкіна, художник-постановник – Віктор Донцов, композитор та хормейстер – Ілля Разумейко, продюсер – Андрій Різоль. Ще не прем’єра, а ескіз роботи відбудеться 17 серпня на території Національного заповідника «Софія Київська» у межах фестивалю, що цього року об’єднав тему «Серце Європи б’ється в Україні» з фокусом на культурі як формі спротиву війні. «Енеїда» Театру ветеранів на Bouquet Kyiv Stage – це не лише подія, а й важливий жест: нагадування про людську стійкість і про те, як сцена може вмістити досвід війни та трансформувати його у мистецький акт.

Друзі, борг і трохи ненависті У селі Лісове жив собі Іван, добряк, що вірив у людей більше, ніж у погоду по телевізору. Одного дня до нього прибіг його давній знайомий Петро, блідий як стіна, з виразом «рятуй, бо загину». — Іване, позич тисячу гривень… До кінця тижня віддам, клянусь честю! — Та що ти, Пете, я ж знаю тебе, як облупленого. На, тримай, не переживай. Петро, забравши гроші, вмить повеселішав і зник, наче його вітром здуло. Іван же ходив собі спокійно — адже ж до кінця тижня гроші повернуть. Тиждень минув. Петро не з’явився. Минув другий — тиша. На третій Іван зустрів його на базарі. — Петре, ну як там? — Що «як там»? — здивувався Петро, наче Іван попросив у нього рецепт борщу. — Ну, гроші… — Ааа… Та я ж казав, що віддам, коли зможу. Що ти так тиснеш? З того дня Петро почав уникати Івана, як кіт відро з водою. Якщо бачив його на вулиці — різко переходив на інший бік, роблячи вигляд, що розглядає небо чи дивиться на телефон (якого в нього, між іншим, навіть не було). Через місяць Іван дізнався від сусідів, що Петро розповідає всім, нібито це Іван йому винен гроші і «ще й нагліє». Так у Лісовому з’явилася нова приказка: «Хочеш втратити друга? Позич йому гроші. Хочеш нажити ворога? Нагадай про борг». А Іван з того часу на питання «Чи даєш у борг?» відповідав просто: — Дам. Але одразу додаю в друзі у «чорний список».

Українська редакція Радіо Свобода відзначає 71 рік з моменту заснування. 16 серпня 1954 року з Мюнхена вийшла в ефір перша передача Української редакції Радіо Визволення. Редакція Радіо Свобода виникла у розпал Холодної війни між СРСР та США. Це був один із методів протистояти комуністичному режиму. В ефірі Радіо Свобода лунала інформація про Голодомор, «Розстріляне відродження» та водночас тогочасні економічні проблеми в СРСР. Згодом Радіо Свобода одним з перших українських ЗМІ стрімило прямі ефіри з Майдану, висвітлювало незаконну анексію Криму, фіксувало проросійські заворушення на Сході, перебувало на передовій лінії війни на Донбасі і надалі висвітлює повномасштабне вторгнення Росії в Україну. У березні 2025 року діяльність мовника опинилася під загрозою, але Радіо Свобода не припинило мовлення. Загроза фінансуванню викликала хвилю глобальної підтримки з боку медіа-спостерігачів, аналітиків і захисників демократії, а також аудиторії на 27 мовах і в 23 країнах, в яких мовить RFE/RL. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Картинки з минулого...🎨 Художник Олександр Хвостенко-Хвостов (1895-1968). Відродження Хрещатика. 💙💛

Державний прапор України Це стяг із двох подовжніх смуг. Він символ вільної людини, У ньому український дух! У синім небо Батьківщини, Його безкрайність і блакить, І вище нього, Україно, Хай пісня нації летить! У жовтім кольорі — колосся, Багатство нашої землі. Щоб у достатку всім жилося, І в люднім місті, і в селі. Нехай він нас завжди єднає, Його із гордістю несуть. А світ, побачивши, впізнає: Під стягом Українці йдуть! ©️ Автор невідомий ------------ #Варто_знати ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО НАШ СТЯГ Перший прапор Перші згадки об'єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком - це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький, що заснував місто. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства. Прапор із жовтою смугою вгорі Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки із жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР. Догори дриґом Існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, і те, що його перевернули - є головною причиною нещасть, які випадають на долю України. Раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 року уряд УНР затвердив теперішню послідовність смуг. Цікаво й те, що серед слов'янських країн лише дві країни не мають червоного кольору - і це Україна та Боснія. З відривного календаря "Український народний календар" за 23 серпня. ----------

#притчі Відро з яблуками Купив чоловік собі новий будинок — великий, красивий — і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькому будиночку жив заздрісний сусід, який постійно намагався зіпсувати йому настрій: то сміття під ворота підкине, то ще якусь гидоту накоїть. Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там — відро з помиями. Чоловік взяв відро, помиї вилив, відро вичистив до блиску, назбирав в нього найбільших, стиглих і смачних яблук і пішов до сусіда. Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: — Нарешті-то я дістав його! Відкриває двері сподіваючись на скандал, а чоловік протягнув йому відро з яблуками і сказав: — Хто чим багатий, той тим і ділиться!

#цікаве 🏖 Сьогодні День пісочниці 🙂 Свято дитинства, уяви й... пісочку в черевиках 😄 Щороку 11 серпня у світі відзначають День пісочниці — місця, де створюються перші замки, заводяться нові друзі й відбувається мініатюрна геополітика з формочками й совочками. Пісочниця — це простір свободи для дитини. Тут вона вчиться творити, спілкуватися, розв'язувати конфлікти (наприклад, коли хтось вкраде відро 🪣). А ще — це терапія та розвиток дрібної моторики. 💡 ЦІКАВІ ФАКТИ: 🏛 Перша пісочниця була створена у Німеччині в XIX столітті як частина реформ педагогіки 🧠 Дитяча гра в піску допомагає розвивати уяву, логіку та комунікаційні навички. 🌍 У деяких країнах створюють «урбаністичні» пісочниці — дорослі простори з піском, де можна відпочити й зняти стрес. 🎨 У Нью-Йорку щороку проходить міжнародний конкурс пісочних скульптур, де митці створюють шедеври висотою до 3 метрів!

Державний прапор України Це стяг із двох подовжніх смуг. Він символ вільної людини, У ньому український дух! У синім небо Батьківщини, Його безкрайність і блакить, І вище нього, Україно, Хай пісня нації летить! У жовтім кольорі — колосся, Багатство нашої землі. Щоб у достатку всім жилося, І в люднім місті, і в селі. Нехай він нас завжди єднає, Його із гордістю несуть. А світ, побачивши, впізнає: Під стягом Українці йдуть! ©️ Автор невідомий ------------ #Варто_знати ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО НАШ СТЯГ Перший прапор Перші згадки об'єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком - це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький, що заснував місто. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства. Прапор із жовтою смугою вгорі Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки із жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР. Догори дриґом Існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, і те, що його перевернули - є головною причиною нещасть, які випадають на долю України. Раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 року уряд УНР затвердив теперішню послідовність смуг. Цікаво й те, що серед слов'янських країн лише дві країни не мають червоного кольору - і це Україна та Боснія. З відривного календаря "Український народний календар" за 23 серпня. ----------