• Всесвітній день економії
    Всесвітній день економії (World Savings Day) або Всесвітній день заощаджень відзначають 31 жовтня.

    Історія заснування Всесвітнього дня заощаджень
    Історія свята World Savings Day почалася 27 жовтня 1924 року. Саме тоді відбувся Перший міжнародний конгрес ощадних банків у Мілані за участю представників 29 країн. В останній день конгресу, 31 жовтня, фінансовими інститутами була запропонована ідея святкувати Всесвітній день заощаджень (накопичень).


    Така назва свята існувала до 1989 року. І вже тоді останній день жовтня оголосили World Savings Day – Міжнародним днем економії за офіційною директивою ООН. Назву придумав італійський професор Раввиць, що дозволили вкласти більш широкий сенс. Адже економія не обмежується заощадженнями. Вона охоплює такі поняття, як економія часу, енергетичних ресурсів, природних скарбів, корисних копалин.

    День економії святкують у різних країнах. Серед них і Німеччина, населення якої характеризується особливою бережливістю. Німецька влада вважає за потрібне розвивати у молодого покоління хист до економного витрачання та раціонального споживання, при цьому в жодному разі не вбачає в ощадливості жадібність.
    Всесвітній день економії Всесвітній день економії (World Savings Day) або Всесвітній день заощаджень відзначають 31 жовтня. Історія заснування Всесвітнього дня заощаджень Історія свята World Savings Day почалася 27 жовтня 1924 року. Саме тоді відбувся Перший міжнародний конгрес ощадних банків у Мілані за участю представників 29 країн. В останній день конгресу, 31 жовтня, фінансовими інститутами була запропонована ідея святкувати Всесвітній день заощаджень (накопичень). Така назва свята існувала до 1989 року. І вже тоді останній день жовтня оголосили World Savings Day – Міжнародним днем економії за офіційною директивою ООН. Назву придумав італійський професор Раввиць, що дозволили вкласти більш широкий сенс. Адже економія не обмежується заощадженнями. Вона охоплює такі поняття, як економія часу, енергетичних ресурсів, природних скарбів, корисних копалин. День економії святкують у різних країнах. Серед них і Німеччина, населення якої характеризується особливою бережливістю. Німецька влада вважає за потрібне розвивати у молодого покоління хист до економного витрачання та раціонального споживання, при цьому в жодному разі не вбачає в ощадливості жадібність.
    21views
  • #дати
    Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій

    30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя.

    Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин

    Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва.

    У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму".

    У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи.

    "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві

    Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою.

    "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори.

    Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва.

    Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники.

    Трагедія: Репресії та знищення спадщини

    Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм.

    У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження".

    Спадщина: Відродження генія

    Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення.

    На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.
    #дати Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій 30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя. Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва. У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму". У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи. "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою. "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори. Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва. Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники. Трагедія: Репресії та знищення спадщини Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм. У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження". Спадщина: Відродження генія Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення. На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.
    Like
    1
    100views 1 Shares
  • 💡На окупованій Луганщині зникло світло. Тамтешня окупаційна влада повідомила причину – нібито сталася аварія на енергомережах.

    🧐 Тимчасом жителі окупованого Щастя повідомляють про "приліт" поблизу Луганської ТЕС. На фото, які ширяться мережею, помітне сильне задимлення.
    💡На окупованій Луганщині зникло світло. Тамтешня окупаційна влада повідомила причину – нібито сталася аварія на енергомережах. 🧐 Тимчасом жителі окупованого Щастя повідомляють про "приліт" поблизу Луганської ТЕС. На фото, які ширяться мережею, помітне сильне задимлення.
    44views
  • ❗️100 000 українських чоловіків віком від 18 до 22 років залишили Україну за останні два місяці, — The Telegraph

    «Влада сподівалася, що надання молодим українцям більшої свободи виїзду сприятиме поверненню та добровільній участі у воєнних діях», — зазначено в статті.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    ❗️100 000 українських чоловіків віком від 18 до 22 років залишили Україну за останні два місяці, — The Telegraph «Влада сподівалася, що надання молодим українцям більшої свободи виїзду сприятиме поверненню та добровільній участі у воєнних діях», — зазначено в статті. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    28views
  • Зеленський заявив, що прикордонники, як і СБУ,мають докази наявності в ексмера Геннадія Труханова російського громадянства, але чи справжні паспорти, його "не цікавить".
    Український лідер додав, що ніхто не знає, "чого очікувати від росіян в Одесі", а він має бути впевнений, що місцева влада захищатиме місто.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Зеленський заявив, що прикордонники, як і СБУ,мають докази наявності в ексмера Геннадія Труханова російського громадянства, але чи справжні паспорти, його "не цікавить". Український лідер додав, що ніхто не знає, "чого очікувати від росіян в Одесі", а він має бути впевнений, що місцева влада захищатиме місто. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    38views
  • ООН: Росія цілеспрямовано атакує цивільних українців, щоб вигнати їх із власних домівок.
    Російські війська систематично б’ють по цивільних і житловій інфраструктурі, змушуючи людей залишати підконтрольні Україні території, та здійснюють примусову депортацію. Такі дії кваліфікуються як злочини проти людяності.
    Про це йдеться у звіті незалежної міжнародної комісії ООН із розслідування порушень в Україні, повідомляє DW. 
    За висновками експертів, російська влада координує політику, спрямовану на вигнання українців із власних домівок. Частиною цієї кампанії є удари безпілотників уздовж правого берега Дніпра по населених пунктах Херсонської, Миколаївської та Дніпропетровської областей.
    Комісія зафіксувала атаки на житлові будинки, лікарні, карети швидкої допомоги та пожежників – попри їхнє чітке маркування й захист за нормами міжнародного гуманітарного права.
    У звіті також зазначено випадки затримань, тортур і конфіскації документів та особистих речей, що завдавали серйозних душевних страждань і кваліфікуються як воєнні злочини та порушення прав людини.
    Національне інформаційне бюро

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ООН: Росія цілеспрямовано атакує цивільних українців, щоб вигнати їх із власних домівок. Російські війська систематично б’ють по цивільних і житловій інфраструктурі, змушуючи людей залишати підконтрольні Україні території, та здійснюють примусову депортацію. Такі дії кваліфікуються як злочини проти людяності. Про це йдеться у звіті незалежної міжнародної комісії ООН із розслідування порушень в Україні, повідомляє DW.  За висновками експертів, російська влада координує політику, спрямовану на вигнання українців із власних домівок. Частиною цієї кампанії є удари безпілотників уздовж правого берега Дніпра по населених пунктах Херсонської, Миколаївської та Дніпропетровської областей. Комісія зафіксувала атаки на житлові будинки, лікарні, карети швидкої допомоги та пожежників – попри їхнє чітке маркування й захист за нормами міжнародного гуманітарного права. У звіті також зазначено випадки затримань, тортур і конфіскації документів та особистих речей, що завдавали серйозних душевних страждань і кваліфікуються як воєнні злочини та порушення прав людини. Національне інформаційне бюро https://t.me/Ukraineaboveallelse
    89views
  • 🔥🔥Замість дронів — відкатні схеми!

    НАБУ і САП викрили масштабну оборудку під час закупівель безпілотників для Сил оборони. За даними слідства, посадовці Держспецзв’язку спільно з представниками приватних компаній розікрали 90 млн грн із коштів, виділених на закупівлю дронів.

    Варто нагадати, що після змін до держбюджету у 2023 році Держспецзв’язок отримав 30 млрд грн на ці потреби.

    ‼️Ще тоді Петро Порошенко і народні депутати «Європейської Солідарності» попереджали про корупційні ризики цього рішення. Влада не чула — називала це популізмом та піаром. Тепер всі бачать, що попередження були небезпідставні.

    🔥🔥А це не просто корупція — це мародерство, коли крадуть у наших Воїнів і ставлять під загрозу їхнє життя!
    🔥🔥Замість дронів — відкатні схеми! НАБУ і САП викрили масштабну оборудку під час закупівель безпілотників для Сил оборони. За даними слідства, посадовці Держспецзв’язку спільно з представниками приватних компаній розікрали 90 млн грн із коштів, виділених на закупівлю дронів. Варто нагадати, що після змін до держбюджету у 2023 році Держспецзв’язок отримав 30 млрд грн на ці потреби. ‼️Ще тоді Петро Порошенко і народні депутати «Європейської Солідарності» попереджали про корупційні ризики цього рішення. Влада не чула — називала це популізмом та піаром. Тепер всі бачать, що попередження були небезпідставні. 🔥🔥А це не просто корупція — це мародерство, коли крадуть у наших Воїнів і ставлять під загрозу їхнє життя!
    86views
  • ❗️У тимчасово окупованому Криму – проблеми зі зв’язком, – АТЕШ.

    😢Окупаційна влада не здатна підтримувати базову цивільну інфраструктуру. Вже 4 день поспіль у мешканців зависає інтернет, не працюють месенджери.

    ⛽️Крім того, ситуація із паливом у Криму не покращилася.
    ❗️У тимчасово окупованому Криму – проблеми зі зв’язком, – АТЕШ. 😢Окупаційна влада не здатна підтримувати базову цивільну інфраструктуру. Вже 4 день поспіль у мешканців зависає інтернет, не працюють месенджери. ⛽️Крім того, ситуація із паливом у Криму не покращилася.
    37views
  • 🇺🇦100 днів до зимових Олімпійських ігор «Мілан–Кортіна 2026»!

    💙💛НОК України у партнерстві з ТРЦ «Гуллівер» запрошує на урочистий захід присвячений відліку часу в 100 днів до початку XXV зимових Олімпійських ігор в Мілані-Кортіні 2026 та презентації нової олімпійської форми від офіційного партнера — компанії 4F.

    🗓29 жовтня 2025 року
    📍ТРЦ «Гуллівер», 1-й поверх
    🕑Початок о 14:00

    У програмі:
    🤩презентація нової олімпійської форми;
    🌍телеміст зі спортсменами, які готуються до Олімпіади за кордоном;
    🎤виступ Влада Дарвіна;
    🇺🇦символічна передача українського прапора майбутнім олімпійцям;
    🎁розіграш подарунків.

    🤝На заході будуть присутні: президент НОК України, олімпійський чемпіон – Вадим Гутцайт; міністр молоді та спорту України – Матвій Бідний.

    💫Титуловані олімпійці минулих років: Олена Підгрушна, Олександр Абраменко, Віта Семеренко, Олена Петрова, Валентина Цербе, Михайло Кохан, Марта Фєдіна

    А також майбутні учасники Ігор-2026.

    🖥Пряма трансляція буде доступа на YouTube НОК України

    До зустрічі 29 жовтня о 14:00 в ТРЦ «Гуллівер»!😇
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    🇺🇦100 днів до зимових Олімпійських ігор «Мілан–Кортіна 2026»! 💙💛НОК України у партнерстві з ТРЦ «Гуллівер» запрошує на урочистий захід присвячений відліку часу в 100 днів до початку XXV зимових Олімпійських ігор в Мілані-Кортіні 2026 та презентації нової олімпійської форми від офіційного партнера — компанії 4F. 🗓29 жовтня 2025 року 📍ТРЦ «Гуллівер», 1-й поверх 🕑Початок о 14:00 У програмі: 🤩презентація нової олімпійської форми; 🌍телеміст зі спортсменами, які готуються до Олімпіади за кордоном; 🎤виступ Влада Дарвіна; 🇺🇦символічна передача українського прапора майбутнім олімпійцям; 🎁розіграш подарунків. 🤝На заході будуть присутні: президент НОК України, олімпійський чемпіон – Вадим Гутцайт; міністр молоді та спорту України – Матвій Бідний. 💫Титуловані олімпійці минулих років: Олена Підгрушна, Олександр Абраменко, Віта Семеренко, Олена Петрова, Валентина Цербе, Михайло Кохан, Марта Фєдіна А також майбутні учасники Ігор-2026. 🖥Пряма трансляція буде доступа на YouTube НОК України До зустрічі 29 жовтня о 14:00 в ТРЦ «Гуллівер»!😇 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    72views
  • 👻 Хеловінський тиждень починається! Що спільного між моторошним Сайлент Гіллом та реальним містом-привидом Централія?

    Це місто у Пенсільванії зникло з мап, перетворившись на покинуту пустку через підземну вугільну пожежу, яка палає там вже 63 роки. Це ідеальна основа для культової горор-історії, яка лягла в основу однойменного фільму.

    🤯 Але що вражає найбільше? Пожежу, яка розгорілася під містом, інженер пропонував загасити лише за $175 [14:32] (за сьогоднішніми мірками — трохи більше $1800), але місцева влада відмовилася! Натомість, на невдалі спроби зупинити вогонь були витрачені десятки мільйонів доларів, щоб зрештою визнати поразку [25:01]!

    ❓ Чи дійсно трагедія Централії стала натхненням для містичного Сайлент Гілла? І чому єдина будівля, яка вціліла і досі працює серед цього пекла, — це Українська Греко-Католицька Церква [31:08]?

    Дізнайтеся, як вигадане переплелося з реальною трагедією, і наскільки моторошними можуть бути справжні історії. Дивіться нове відео від каналу яновська про географію:

    http://www.youtube.com/watch?v=hR_ct6haWds
    👻 Хеловінський тиждень починається! Що спільного між моторошним Сайлент Гіллом та реальним містом-привидом Централія? Це місто у Пенсільванії зникло з мап, перетворившись на покинуту пустку через підземну вугільну пожежу, яка палає там вже 63 роки. Це ідеальна основа для культової горор-історії, яка лягла в основу однойменного фільму. 🤯 Але що вражає найбільше? Пожежу, яка розгорілася під містом, інженер пропонував загасити лише за $175 [14:32] (за сьогоднішніми мірками — трохи більше $1800), але місцева влада відмовилася! Натомість, на невдалі спроби зупинити вогонь були витрачені десятки мільйонів доларів, щоб зрештою визнати поразку [25:01]! ❓ Чи дійсно трагедія Централії стала натхненням для містичного Сайлент Гілла? І чому єдина будівля, яка вціліла і досі працює серед цього пекла, — це Українська Греко-Католицька Церква [31:08]? Дізнайтеся, як вигадане переплелося з реальною трагедією, і наскільки моторошними можуть бути справжні історії. Дивіться нове відео від каналу яновська про географію: http://www.youtube.com/watch?v=hR_ct6haWds
    159views
More Results