#виставки Відкриття виставки Єлєни Ємчук "Мнемосіна". 4 листопада о 19:00 у галереї The Naked Room відбудеться відкриття персональної виставки української художниці Єлєни Ємчук "Мнемосіна". Мисткиня, яка з одинадцяти років живе у США, вперше представить свої роботи у форматі виставки в Україні. Проєкт зосереджений на вуличній фотографії Єлєни Ємчук, знятій під час її найперших візитів до України від середини 1990-х до початку 2000-х. Цей ранній архів — сирий, рухливий та у розфокусі — вже тоді окреслив головну тему для художниці: персона, оповита особливою таємницею, що здається реальною і водночас міфічною. Виставка намагається виявити цю основу візуальної мови Єлєни, глибоко вкорінену в її спогадах про українське дитинство. Виставка триватиме до 30 листопада 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 21. Вхід вільний

#виставки У Хмельницькому обласному художньому музеї триває виставка картин ветерана ЗСУ Володимира Симанишина з Тернополя. Він втратив на війні кисті обох рук та почав малювати. До поранення ветеран цим не займався. Малювання дало йому змогу висловити біль та віднайти шлях відновлення. https://www.youtube.com/watch?v=zMev8jPRIcY&t=1s

#виставки Відкриття виставки "Поза каноном": Володимир Гурін, Світлана Карунська. 31 жовтня о 18:00 у малій залі галереї сучасного мистецтва Imagine Point відбудеться відкриття виставки "Поза каноном", що представляє спільний проєкт Володимира Гуріна та Світлани Карунської. Митці, кожен у власній творчості, свідомо рухаються "без канонів". Володимир Гурін створює об’ємні живописні структури, що "проростають" з площини, тоді як Світлана Карунська працює з нетиповими для скульптури матеріалами, моделюючи об’єми з картону і смальти. Цей проєкт ставить питання: "Чим міряти у світі дивних вимірів, серед яких ми живемо, якою мірою?". Виставка триватиме до 29 листопада 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 47. Вхід вільний

#дати Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій 30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя. Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва. У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму". У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи. "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою. "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори. Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва. Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники. Трагедія: Репресії та знищення спадщини Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм. У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження". Спадщина: Відродження генія Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення. На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.

#виставки Відкриття виставки "НАВІТЬ ТУТ ЦВІТУТЬ КВІТИ. Війна очима тих, хто залишився". 31 жовтня о 12:00 у великому виставковому залі Галереї Лавра відбудеться відкриття проєкту Всесвітньої продовольчої програми ООН "НАВІТЬ ТУТ ЦВІТУТЬ КВІТИ. Війна очима тих, хто залишився". Ця виставка занурює у повсякденність життя на відстані лише кількох кілометрів від лінії фронту. Мешканці Донецької, Херсонської, Харківської та Дніпропетровської областей отримали фотоапарати, щоб зафіксувати власне життя. В експозиції будуть представлені обрані світлини та аудіоісторії, що розкривають, як люди знаходять простір для радості та тримаються за прості радощі, коли довкола триває війна. Виставка триватиме до 11 листопада за адресою: м. Київ, провулок Лаврський, 7Б. Вхід вільний

#виставки Виставка Дмитра Нагурного "Київська фреска". З 31 жовтня у Галереї Portal 11 стартує виставка "Київська фреска" видатного українського живописця, графіка та монументаліста Дмитра Нагурного (1946–2019). Виставка презентує Київ не як конкретний пейзаж, а як духовний простір, що відображає напруження між історією, сучасністю та особистим досвідом митця. У живописі Нагурного відчутний потужний вплив монументального мистецтва, який він переносить у камерний формат полотна. Художник відтворює довершені архітектурні форми Софії Київської та Андріївської церкви, перетворюючи їх на символи духовного простору міста. Його творчість поєднує риси гіперреалізму, оп-арту, сюрреалізму й абстракції, зберігаючи головною духовну глибину і внутрішню гармоніку форми. Виставка триватиме до 7 грудня 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11. Вхід вільний

#виставки Відкриття виставки "Харків'яни. Асхат Сафаргалін. Петро Шигимага". 30 жовтня о 17:00 Музей сучасного мистецтва України запрошує на унікальну виставку "Харків'яни. Асхат Сафаргалін. Петро Шигимага". Нова експозиція присвячена двом класикам харківської школи — Асхату Сафаргаліну (1922–1975) та Петру Шигимазі (1917–1999). Майже 80 робіт із фондів музею — пейзажі, жанрові композиції, натюрморти — запрошують у ліричну подорож світом академічного живопису. Ви зможете побачити оптимістичні пленерні пейзажі Сафаргаліна та камерні твори Шигимаги, де кожна пора року оживає в натюрмортах і пейзажах. Ця виставка — співзвуччя творчих пошуків митців одного покоління, що демонструє силу харківської академічної традиції. Більшість робіт експонуються вперше. Виставка триватиме до 14 грудня 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 44а

#виставки Виставка Анастасії Курчевської "Памʼяті". У Flowerbed Gallery відкрилася виставка Анастасії Курчевської. Проєкт досліджує поняття "рідне і близьке" як місце, з яким пов'язане життя, особливо коли війна відбирає дім. Художниця розкриває, що пам’ять стає єдиним місцем, куди можна повернутися, а "дім — більше не простір, а спогад, який ти носиш тепер із собою". Феномен "мала батьківщина" представлений як комплекс усіх образів, запахів, відчуттів та почуттів, які формують нашу індивідуальну та колективну ідентичність. Виставка триватиме до 7 листопада за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 26. Вхід вільний

#виставки Виставка Богдана Суцвіта "Буденність". В артпросторі "Тлум" відкрилась виставка Богдана Суцвіта "Буденність". Експозиція спонукає задуматися над буденністю і повсякденністю через символи зброї і засобів захисту. Виставка фокусується на повсякчасних виборах, які людина робить у своїх думках, підкреслюючи, що від світогляду формулюються думки, а від думок залежать дії або бездіяльність. Виставка триватиме до 6 листопада за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 26. Вхід вільний

#музеї А Ви знали, що у столиці можна провести безоплатний день у Домі Грушевських ? Гості прогуляються флігелем, переглянуть фільм «Дім Грушевських» і ознайомляться з експозицією музею. Також заплановані виставка «СВОЇ/ЧУЖІ. Люди, спомини, речі Паньківської, 9» (о 11:00 та 16:00) та екскурсія «Скарби Дому Грушевських» о 13:00. 📍 Де? Дім Грушевських, вул. Паньківська, 9 📆 Коли? 30 жовтня, з 10:00 до 18:00