#історія #події Поки Європа здригалася від вибухів, а під Сталінградом вирішувалася доля Східного фронту, 14 січня 1943 року в сонячному Марокко розпочалася одна з найзагадковіших і найвпливовіших зустрічей Другої світової — Конференція в Касабланці. Уявіть собі рівень таємності: операція мала кодову назву «Символ». Франклін Рузвельт став першим президентом США, який під час війни наважився на переліт через Атлантику (що тоді було ще тією пригодою!), а Вінстон Черчилль прибув зі своїм незмінним коньяком, сигарою та британською непохитністю. Сталіна теж кликали, але той сухо відповів, що йому «не до подорожей», бо під Сталінградом якраз ставало дуже гаряче. 🧊🚫 Про що шепотілися в готелі «Анфа»? Це не була просто зустріч двох джентльменів за келихом вина. Тут вирішувалася «архітектура» перемоги: «Беззастережна капітуляція»: Саме тут Рузвельт озвучив цей термін. Жодних переговорів з Гітлером, жодних напівмір. Тільки повний розгром нацизму. Це був потужний психологічний удар, який не залишав ворогу шляхів для дипломатичних маневрів. 🏳️ Сицилійський гамбіт: Замість негайного відкриття Другого фронту у Франції (як просив Сталін), лідери вирішили спочатку «вдарити в м'яке підчерев'я Європи» — висадитися на Сицилії та вивести з гри Італію. 🇮🇹👊 Битва за Атлантику: Вирішили нарешті покласти край пануванню німецьких підводних човнів, щоб американська допомога доходила до Європи швидше, ніж «вовчі зграї» Деніца встигали її топити. 🚢⚓ Витончена іронія моменту: Між офіційними засіданнями Черчилль, як затятий художник-аматор, вмовив Рузвельта поїхати до Марракеша, щоб помилуватися заходом сонця над Атласькими горами. Кажуть, британський прем'єр навіть допоміг президенту США піднятися на вежу, щоб той міг насолодитися краєвидом. Це була рідкісна мить спокою серед хаосу світової війни. 🎨🌄 Конференція в Касабланці довела, що попри розбіжності, західні союзники мають єдину мету — стерти тиранію з лиця землі. Саме тут було закладено фундамент тієї залізної волі, що привела до травня 1945-го. 🌍🤝

⛷🇺🇦⚡️Фінал сезону для лижних акробатів у Лейк-Плесіді: боротьба за перемогу у загальному заліку Кубка світу та вирішальна битва за олімпійські ліцензії! 🙌11-12 січня в американському Лейк-Плесіді пройдуть заключні старти Кубка світу з лижної акробатики у змагальному сезоні 2025/26. ❄️Через брак снігу та теплу погоду етап у Дір-Веллі було перенесено у Лейк-Плесід, де відбудеться «спарений» етап. У зв’язку зі змінами, командні змагання, які мали відбутися 12 січня, скасовано на користь індивідуальних стартів. Цікаво, що минулого року Лейк-Плесід відкривав сезон, а цьогоріч — прийматиме фінал. 👍Одна із головних інтриг — боротьба за перемогу в загальному заліку Кубка світу. Після «спареного» етапу у Канаді лідер української збірної Дмитро Котовський посідає третє місце у загальному заліку. Наразі він відстає від лідера, китайця Тіанма Лі, на 23 очки. Попереду — два вирішальні старти, які визначать переможця. 📍Лейк-Плесід, США 🗓11-12 січня 👧Жінки: 16:00 (кваліфікація), 21:00 (фінал) 👦Чоловіки: 18:45 (кваліфікація), 21:20 (фінал) 🖥Пряма трансляція (кваліфікації): 👧Жінки: (11 січня (https://www.youtube.com/live/5AvHOdhC99I?si=0zN1yYlquYDY8mxk)), (12 січня (https://www.youtube.com/live/xytSrCg6-Zo?si=r7nxqNebrKMFfGDP)) 👦Чоловіки: (11 січня (https://www.youtube.com/live/EmUui1nExZI?si=me4BVHVRc6pnawVQ)), (12 січня (https://www.youtube.com/live/Cftryzh3los?si=WUqVkHLlWxmqHucn)) ℹ️Також ці старти стануть фінальними у кваліфікації на Ігри-2026. Легенда вітчизняної лижної акробатики, володар золотої та срібної нагород зимових Олімпійських ігор, старший тренер національної збірної команди з лижної акробатики Олександр Абраменко налаштований оптимістично стосовно кількості олімпійських ліцензій на Ігри-2026: 💬«Остаточний рейтинг буде відомий 13 січня після етапу в Лейк-Плесіді. Ми розраховуємо на сім ліцензій: чотири для чоловіків та три для жінок. Ліцензії у нашому виді спорту іменні, тож якщо спортсмен у рейтингу — він їде на Ігри». 🎙Повний коментар Олександра Абраменка читайте на сайті НОК України. (https://noc-ukr.org/news/rozrahovuyemo-na-7-liczenzij-na-olimpijski-igri-starshij-trener-zbirnoyi-oleksandr-abramenko-pro-start-sezonu-ta-pidgotovku-do-igor-2026) 🥇Нагадаємо, що в медальній скарбничці лижних акробатів у цьому сезоні є дві золоті нагороди Кубка світу: у фінській Руці на подіум піднявся Олександр Окіпнюк, а в канадському Лак-Бопорті перемогу здобув Дмитро Котовський. Національний олімпійський комітет України бажає спортсменам упевнених стрибків, м'яких приземлень та високих оцінок!💙💛 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

😁 БИТВА КОРОЛІВ? «АРАБСЬКИЙ КОРОЛЬ» ВЖЕ ЇДЕ В БРИТАНІЮ ПО ДУШУ ТАЙСОНА Ф'ЮРІ! Тайсон Ф'юрі обіцяв нам повернення "Цирку"? Здається, перший хедлайнер вже стукає у двері! 😂 ​Махмуд Чарр (34-5, 20 КО), людина з дев'ятьма життями і колишній регулярний чемпіон WBA, вирішив не чекати запрошення. Він кинув виклик «Циганському Королю» в найкращих традиціях гангстерського кіно. ​Його послання просте і зухвале: він вже пакує валізи до Лондона, щоб особисто перевірити щелепу Тайсона. ​🗣 «Тайсоне, слухай сюди! Арабський Король на підході. Я вже в дорозі до Британії. Готовий нагодувати тебе ударами по обличчю, тож досить базікати — підписуй контракт! Ти обіцяв фанатам бійку? Час відповідати за слова!» ​Що це означає для нас? 🤔 Давайте будемо чесними: історія стосунків Ф'юрі та Чарра тягнеться роками. Вони то друзі, то вороги, то підписують контракти, то рвуть їх. Але зараз, у 2026-му, коли Ф'юрі потрібно яскраве (і бажано не надто ризиковане) повернення після поразок, кандидатура Чарра виглядає... логічною. ​Це буде треш-ток 80-го рівня. Це буде шоу. Це буде гучно. Джерело - https://www.facebook.com/groups/388882092132949 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

#історія #цікаве Битва за урожай: як скляна ялинкова куля врятувала Різдво. ​Уявіть Різдво без блискучих ялинкових прикрас, без сяючих кульок, що відбивають світло гірлянд. Саме так могло виглядати свято в середині XIX століття, якби не одна випадковість і не кмітливість бідних склодувів з німецького містечка Лауша. До 1847 року ялинки прикрашали виключно тим, що давала природа: яблуками, горіхами, шишками, пряниками та солодощами. Це було красиво, але дуже залежно від врожаю. І ось, одного року, в Лауші стався неврожай яблук, залишивши місцевих жителів без традиційних прикрас 🍎. ​Саме тоді на сцену вийшли місцеві склодуви. Це були майстри з багаторічним досвідом у створенні скляних виробів, але до цього моменту їхні навички рідко застосовувалися для прикрашання ялинок. Замість того, щоб сумувати за втраченими яблуками, вони вирішили видути їх зі скла! Так, звичайнісінькі скляні кульки, що імітували фрукти, стали першими предками сучасних ялинкових прикрас. Ці скляні «яблука» не псувалися, не з'їдалися і могли зберігатися роками. Вони були не просто гарними, вони були практичними та економічними 💰. ​Спочатку скляні прикраси були досить простими, часто без будь-якого декору. Але з часом майстри почали експериментувати з формою та кольором. З'явилися срібні, золоті та кольорові кульки, а потім і складніші форми: пташки, зірочки, фігурки ангелів. Технологія видування та сріблення скла дозволила створювати справжні витвори мистецтва, які сяяли на світлі. Лауша стала справжнім центром виробництва ялинкових прикрас, а їхня слава швидко поширилася по всій Німеччині, а згодом і по всьому світу 🌍. ​Саме королева Вікторія та її німецький чоловік принц Альберт зробили ялинку популярною в Англії, а разом з нею і традицію прикрашати її скляними іграшками. Газети опублікували зображення королівської родини біля прикрашеної ялинки, і це стало каталізатором моди. З Німеччини мода на скляні прикраси перекочувала до Америки, а потім і до решти світу. Те, що почалося як вимушений захід через неврожай, перетворилося на одну з найулюбленіших різдвяних традицій 🎄. ​Отже, наступного разу, коли ви будете вішати на ялинку блискучу скляну кульку, згадайте про кмітливих склодувів із Лауші. Завдяки їхній винахідливості, сьогодні ми маємо можливість насолоджуватися нескінченною різноманітністю прикрас, які сяють на наших святкових ялинках, нагадуючи нам, що навіть з найбільших труднощів можуть народжуватися прекрасні традиції ✨.

МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ Яка доба, а звісточки немає, Нема дзвінка… до цьо́го ж за́вжди був… А мама на ту звісточку чекає – Це з перших днів війни́ синок збагнув. Нема дзвінка, думки́ взяли́ся роєм. Що трапилось? Чому́ набрать не зміг? Чи може знову бій іде за боєм? А може?... Ні!!! Синочок не поліг! Ідуть думки́, неначе поторо́чі, Та їх жене́ матуся навсібіч. Такі страшні в чеканні дні і ночі… Нема дзвінка… нема. У чо́му ж річ? В руках стареньку вервичку тримає, Благає Бога, сина щоб вберіг, Молитву без упину промовляє, І ко́си вже біліють, наче сніг. Тріпоче серце, наче пта́ха в гру́дях, Думки́, моли́тви, син… і ця війна. Ракети, танки… міни рвуться всюди, Вже пекло скрізь. Воює сатана. Стоїть робота, зовсім не бере́ться, Що ві́зьме в ру́ки – падає із них, Бо ірод ще ніяк не схаменеться. Й чо́му ж бо телефон давно затих? Присіла ненька, телефон тримає, Його із рук вона не випуска, Бо звістку від синочка все чекає, Найгіршого в думках не допуска. Уже опівніч, а в думках молитва, І знову сльози, і думки́, і син… Невже і зараз в них запекла битва? І сльози знов, гіркіші, ніж полин. Ридає, плаче… плаче і голо́сить, І вервицю в руках вона трима, Моли́тви мо́лить, Господа все про́сить, А звісточки від сина все нема. Над ранок вже й на сон чому́сь склонило, Так, си́дячи, й здрімалася вона, Та закололо серце і занило… Що ж ро́бить ця проклятая війна? Вже й сон минув, думки пливуть, як хмари, І вервичка в руках, і телефон… За що нам куштувать цієї кари? А може син потрапив у полон? Вже взя́ла свічку Стрітенську у ру́ки І приступила знов до молито́в. Душа болить, нестерпні тії му́ки… Страшні думки́, у жилах стине кров. Яка доба, а звісточки немає… «Всевишній, їх щитом усіх закрий…», – І день і ніч все Господа благає, Аж тут СМС: «МАТУСЮ, Я ЖИВИЙ!». І знов молитва. Дякує в ній Богу, Що син живий, що звісточка прийшла. Вимолює ЖИТТЯ всім й ПЕРЕМОГУ. Та й знову сили в со́бі віднайшла. Аж сльо́зи градом, а тоді – й рікою, Очам не вірить і читає знов… Нічо́го тут не вдіяти з собою – Така вона, матусина любов. 03.05.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 946924

#історія #цікаве Парасолька: Від королівського навісу до захисту від дощу ☂️👑🌧️ Сьогодні парасолька — це та річ, яку ми, за законом підлості, забуваємо вдома саме тоді, коли на небі збираються дощові хмари 🤦‍♀️☔. Ми сприймаємо її як звичайний аксесуар, але її історія, як і історія багатьох повсякденних предметів, наповнена несподіваними поворотами, королівськими привілеями та навіть гендерними битвами! ☀️ Сонцезахисний щит королів Мало хто знає, що парасолька (а точніше, її прабатько — парасоль) спочатку була зовсім не для дощу. Її батьківщиною вважається стародавній Схід — Китай, Індія, Єгипет. Там вона виконувала роль... сонцезахисного навісу 🌞. І не для когось, а виключно для монархів та найвищої знаті! Парасоль був символом влади та статусу. Чим більше парасольок несли над правителем, чим вони були більшими та пишнішими, тим могутнішим вважався володар. Деякі китайські імператори мали парасолі на кілька ярусів, що символізували різні провінції імперії 🐲. Ці аксесуари були важкими, громіздкими і переносилися слугами — уявляєте собі королівську ходу під сонцем? 🚶‍♂️👑 🌍 Довгий шлях на Захід У Європу парасольки потрапили порівняно пізно — десь у XVII столітті, завдяки мандрівникам та торговцям. Але й тут їх сприймали як екзотичну річ і використовували, як правило, для захисту від сонця. Це був модний, але дорогий аксесуар для аристократії 🎩. Однак у Європі клімат часто буває досить... мокрим 💧. І ось тут починається справжня трансформація! 💦 Коли джентльмен "опустився" до парасольки На початку XVIII століття в Англії з'явився Джон Хенвей — ексцентричний мандрівник, який, за легендою, першим наважився використовувати парасольку для захисту від дощу у Лондоні. Уявіть реакцію публіки! Чоловіка з парасолькою освистували, обзивали "французькою витребенькою" і навіть кидалися в нього гнилими овочами 🍅🥕. Адже справжній джентльмен мав мужньо приймати дощ, або ж ховатися під навісом карети, але аж ніяк не носити таку "жіночу" річ! 🙅‍♂️ Проте Хенвей не здався і 30 років поспіль демонстративно ходив під дощем з парасолькою. Його приклад (а ще, мабуть, постійні застуди у тих, хто "мужньо мокнув") зрештою зламав стереотипи. До кінця XVIII століття парасолька стала загальноприйнятим аксесуаром. Із символу влади та жіночої примхи вона перетворилася на... просто парасольку. Ура! 🥳 Сучасна парасолька: Від кишенькової до розумної Протягом XIX-XX століть парасолька еволюціонувала: з'явилися складні механізми, компактні моделі, парасольки-тростини, а потім і крихітні кишенькові варіанти, що з легкістю поміщаються в сумочку 👜. Сьогодні дизайнери експериментують з матеріалами, формами та навіть "розумними" технологіями, щоб наша парасолька була не тільки функціональною, а й стильною. Тож наступного разу, коли ви розкриєте парасольку, щоб сховатися від раптової зливи, згадайте: ви тримаєте в руках не просто шматок тканини на спицях. Ви тримаєте історію, яка пройшла шлях від атрибута королів до символу свободи від негоди, що виборов собі місце під сонцем (і під дощем) завдяки одному впертому джентльмену! 🧐🌂

Отримали найскладнішого суперника: Шевченко – про матч зі Швецією 😮‍💨 Президент Української асоціації футболу Андрій Шевченко оцінив протистояння збірної України з командою Швеції у плейоф відбору до чемпіонату світу‑2026 ⚔️ Ми, мабуть, отримали найскладнішого можливого суперника, коли нам випала Швеція. Я маю дуже велику повагу до шведського футболу – у вас завжди були сильні збірні та хороші гравці. Попри те, що ви зазнали невдачі у відборі на чемпіонат світу, зі скандинавськими командами завжди важко грати, адже у вас багато якості, є характер та ідентичність. У багатьох аспектах вона схожа на нашу. Щоб перемогти нас обох, потрібно дуже багато працювати – це буде справжня битва. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

«Врятувати скарби від загибелі»: єврейські пам’ятки України переводять у “цифру”, поки їх не знищила війна Поки Україна живе під сиренами й ударами, поруч іде інша, тиха битва — за пам’ять. Йдеться про рідкісні настінні розписи та будівлі буковинських синагог, створені ще до Голокосту й такі, що сьогодні буквально зникають на очах. На платформі «Українсько-єврейська зустріч» (UJE — Ukrainian Jewish Encounter) вийшов матеріал ізраїльського журналіста Шимона Бримана про проєкт, який звучить майже як вирок і водночас як план порятунку — «Врятувати скарби від загибелі». Це не чергова “культурна новина” і не історія про одну виставку. Суть — у фіксації того, що можна втратити назавжди: стін, фрагментів розписів, орнаментів, деталей молитовних залів. Там, де реставрація зараз неможлива, використовують 3D-сканування, цифрові моделі та архівування візуальних шарів — щоб після війни було до чого повернутися й що відновлювати. Технічну частину оцифрування виконала українська компанія Skeiron: зафіксовано три об’єкти Буковини — дві синагоги в Чернівцях і одну в Новоселиці. Використовували лазерне 3D-сканування та детальну фіксацію архітектурних і художніх елементів. Йдеться, зокрема, про чернівецьку синагогу «Гройсе Шул» (будувалася у 1799–1854 роках), про «Дім молитви Беньяміна» (збудований у 1923-му, розписи оновлювалися приблизно у 1938-му) та про Новоселицьку синагогу (1919), де настінні розписи виявили реставратори у 2009 році. Це не “просто будівлі”. Це шматок життя єврейської Буковини — з локальними образами, які художники переносили в біблійні сюжети: аж до того, що мури Єрихону зображали як Хотинську фортецю, а музичні сцени нагадували реальний клезмерський побут регіону. Це важливо і для України, і для Ізраїлю. Єврейська історія регіону — частина спільної пам’яті, яку російська війна намагається стерти фізично: ударом, пожежею, мародерством, забуттям. Питання до вас: як ви вважаєте, що сьогодні ефективніше для захисту спадщини — “цифра” й архіви чи реальна охорона та консервація на місці, навіть під ризиком обстрілів? Або, можливо, все ж варто допомогти Україні інакше — дати хоча б ізраїльське ППО, щоб захищати не лише людей, а й культурну спадщину, яка є частиною історії багатьох сучасних ізраїльтян? Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтесь, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 НАновини‼️ https://nikk.agency/uk/vryatuvati-skarbi-vid-zagibeli-ievrejski/ #НАновини #NAnews #Ukraine #Israel #IsraelUkraine #ЄврейськаСпадщина #Буковина #Чернівці #Новоселиця

Шахеди зранку, ракети - з ночі! Душа у п'ятах, назад не хоче! Небесний Отче - ми у молитві. Нехай минеться ця страшна битва. Ні, не минула, бо зачепила! Хтось без домівок, когось убило! Не на сотні вже ідуть рахунки. Мільйони в смерті вже поцілунках! А скільки їх ще в святій земельці?! І скільки часу чекати неньці Щоб поховати свою дитину?! Щоб не в землі був, у домовині! Одні вмирають, грабують інші. Знов збагатились! На іще більше! На ЗСУ - донатять люди. Допоки ще ці грабунки будуть?! Все прикордоння в димах- пожежах. Вони ж будують із грошей вежі! Шахеди й дрони - по небу пішки! "Мужі" грабують країну нишком! Від ГПВ до ГАВів знову! Після атаки горять будови. Горять об'єкти, інфраструктура... Де ЗАХИСТ наш, і де ОПОРА?! 🖊️ Лідія Бугайова

💀⚔️🔥АТТІЛА — «БИЧ БОЖИЙ», ЯКОГО БОЯВСЯ СВІТ. У V столітті Європу накрила тінь, від якої тремтіли імператори, палали міста й молилися цілі народи. Його ім’я вимовляли пошепки. Його прихід означав смерть. Його назвали Flagellum Dei — Бич Божий. ⚔️ ХТО ВІН БУВ НАСПРАВДІ? Аттіла — володар гунів, кочової військової держави, що простягалася від Причорноморських степів до Центральної Європи. Він не був дикуном у сучасному сенсі: Аттіла вмів вести переговори, укладати договори, читав дипломатичні донесення й тонко маніпулював страхом. Але саме страх був його головною зброєю. 🔥 ЗЕМЛЯ, ЯКА ПАЛАЛА ПІСЛЯ НЬОГО. У 440–450-х роках війська Аттіли: • спустошували Балкани; • грабували міста Східної Римської імперії; • знищували поселення, які відмовлялися платити данину. Рим платив золото — тоннами. Не з поваги. З жаху. Хроністи писали: «Трава більше не росте там, де пройшов кінь Аттіли». 🩸 ЧОМУ ЙОГО НАЗВАЛИ «БИЧЕМ БОЖИМ». Для християнського Заходу Аттіла був не просто завойовником. Він виглядав як кара з небес, послана за гріхи імперії: • розклад моралі; • корупцію; • зраду ідеалів. Сам Аттіла, за свідченнями сучасників, не заперечував цього образу. Він дозволяв вважати себе знаряддям Божої волі — і це паралізувало ворогів сильніше за будь-яку армію. ⚔️ КАТАЛАУНСЬКІ ПОЛЯ — КРОВАВИЙ ПЕРЕЛОМ. 451 рік. Битва на Каталаунських полях (сучасна Франція). Аттілу зупинили — але не знищили. Це була одна з найкривавіших битв античності. Гуни не програли остаточно. Вони відійшли, зберігши силу й страх. 👑 СМЕРТЬ, ГІДНА ЛЕГЕНДИ. 453 рік. Аттіла помер раптово — не в бою, а в шлюбну ніч. За найпоширенішою версією — від внутрішньої кровотечі після бенкету. Без героїзму. Без ворога. Ніби сама доля вирішила, що його час вичерпано. Поховання Аттіли — таємниця. За легендою, тих, хто його хоронив, убили, щоб ніхто ніколи не знайшов могилу Бича Божого. 🕯️ СПАДЩИНА СТРАХУ. Імперія гунів розпалася майже одразу після його смерті. Але ім’я Аттіли пережило століття. Для одних — варвар. Для інших — геніальний воєначальник. Для середньовічної Європи — нагадування, що жодна імперія не вічна. 💀 Аттіла не просто нищив міста. Він ламав віру людей у безсмертя Риму. І саме за це його запам’ятали як БИЧ БОЖИЙ.