#мистецтво Оксана Павленко (1895–1991) Ескіз до фрески 1940-ві

#світ #архітектура Прекрасні еркери європейських будівель. Еркер - частина приміщення, що виходить з площини фасаду, частково або повністю засклена, що покращує його освітленість та інсоляцію. Дозволяє збільшити внутрішній простір житла.

Привіт, Я попала в рабство до нього Допобачення.

#НадіяПащенко #НінаЗлобіна

#поезія Поговори зі мною осінь Поговори зі мною осінь, І розкажи,чого сумна... З тобою дощ гуляє й вітер, Ти не самотня,не одна. Чи від мелодії сумної, Що вітер стиха тобі грав Ти сльози ллєш із неба свої, Чи хтось образливе сказав... Чи є зажурена від того, Що більш немаєш ти краси, Лише стоять дерева голі, І неспівають вже птахи... А може плачеш ти й сумуєш, Бо маєш скоро вже піти... Зимі ти місце своє вступиш, Так мусить буть,як не крути. Та через рік ти знову прийдеш, Чекати будем всі тебе, Зимою,літом і весною Ми будем згадувати все. У пам'яті,і ще на фото Залишиться твоя краса, Чарівна й неймовірна осінь- В природі твориш чудеса. З собою завжди носиш пензля, І фарби завжди при тобі... Поетам в дар даєш натхнення, І я пишу оці вірші... Золотокоса панна-осінь, Ти мудра є й хороша,знай, Бо тільки ти нам в дар приносиш Багатий й щедрий урожай. Тобою ще любуюсь трошки, Бо скоро відлетиш,як птах... Залиш мені одне,я прошу- Лиш світло осені в очах. Аня Дубина

Давайте поговоримо про улюблену музику, в мене, наприклад, нема улюбленої музики. Зараз дуже популярно казати «Я мєломан», ну напевно, це про мене. Я слухаю або граю виключно те що мені подобається, це може бути як поп музика, так і класична і тд.. Що стосовно вас? Напішіть в коментарях 🫶🏻😉

Золото Карпат

Їдь маршруткою - казали вони... #Шостка

#поезія Я Вам пишу. І вкотре душу грію од споминів про Ваше королівство. Я не забула Вас. Та, нині вже не млію. Мені чужий Ваш храм із лицемірства. Чого ж пишу? Сама собі мерзенна. Клялася, що і слова Вам не кину... А нині осінь — благодать благословенна! І я пишу, мов листя па́де, без упину... Скажу, як є — чуття вдалось замкнути у потаємний сховок, попід шкіру. Я вже не та. Не п'ю на ніч отруту. І не молюсь на Ваш портрет допіру. Лиш взір очей, буває ще, натрапить на одиноку квітку поміж саду. І я замру... Та то лиш серце марить, шукаючи у осені розради... Я Вам пишу. І, вкотре без адреси. У Вашім королівстві дощ та мряка. Навряд чи маєм спільні інтереси, хіба, лиш осінь і вітрисько-розбишака... Я не зроню за Вами ні сльозинки. Оттак і знайте. Маю теж свій гонор. Ви не знайшли собі в мені родзинки І одспівали щастя мідним дзвоном... Я Вам пишу. Співаю. Нарікаю... Жбурляю, наче листя, дивні фрази. В старий комод з відразою ховаю оте писання і свої образи... Простіть мені. А я ж бо і не мушу. В мені ця осінь розбудила згадку. Не вітер то холодить вмерлу душу, то тільки Ви. А так, усе в порядку... Я Вам пишу... Людмила Галінська

💥 Бійці ГУР продовжують завдавати нищівних ударів по позиціях окупантів. Цього разу під удар потрапив штаб російського підрозділу "рубікон", який є однією з найбоєздатніших структур окупаційної армії👀