• #цитати
    • Не можна пояснити смак солі тому,
    хто пробував лише цукор...
    #цитати • Не можна пояснити смак солі тому, хто пробував лише цукор...
    Like
    Love
    2
    39views
  • #цитати
    Треба вміти Жити і насолоджуватися життям, опираючись на те, що є в даний момент,
    а не ображаючись на те,
    чого немає.
    Адже часу, втраченого на невдоволення,
    Ніхто і ніщо не поверне.
    #цитати Треба вміти Жити і насолоджуватися життям, опираючись на те, що є в даний момент, а не ображаючись на те, чого немає. Адже часу, втраченого на невдоволення, Ніхто і ніщо не поверне.
    Like
    Love
    2
    20views
  • У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною.

    Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті.

    Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів.

    Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним.

    Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт.
    На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії.

    «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу.

    Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания».

    Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета.
    Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест.

    Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів.

    Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт».

    #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні


    https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY
    У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною. Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті. Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів. Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним. Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт. На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу. Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания». Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета. Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест. Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів. Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт». #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY
    Like
    1
    372views
  • #цитати
    Настане час, коли найбільшою цінністю стане не подарунок, не подія, не слова…
    А просто чиясь присутність...
    #цитати Настане час, коли найбільшою цінністю стане не подарунок, не подія, не слова… А просто чиясь присутність...
    Like
    2
    32views
  • #цитати
    Те, що болить — змінює. Те, що лякає — вчить. Те, що пережили — робить сильнішими.
    #цитати Те, що болить — змінює. Те, що лякає — вчить. Те, що пережили — робить сильнішими.
    Like
    Love
    2
    44views
  • #історія #особистості
    🎸 Джим Моррісон: Король Ящірок та голос покоління бунтарів.
    8 грудня 1943 року у Флориді народився Джеймс Дуглас Моррісон — одна з найзагадковіших і найвпливовіших постатей в історії рок-музики. Як фронтмен, поет і головний автор текстів гурту The Doors, він не просто співав пісні; він створював сценічні перформанси, що стирали межі між поезією, театром та музикою, ставши живим символом контркультури 1960-х. 👑🦎

    Народження «The Doors»

    Історія гурту The Doors розпочалася у 1965 році, коли Джим Моррісон, студент кінофакультету Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, зустрів клавішника Рея Манзарека на пляжі. За легендою, Джим прочитав Рею свої поетичні рядки, які стали основою для пісні «Moonlight Drive».
    Гурт, назва якого походить від цитати Вільяма Блейка (і книги Олдоса Гакслі «Двері сприйняття» — The Doors of Perception), швидко підкорив світ своїм унікальним психоделічним звучанням, у якому домінували:
    Глибокі, часто сюрреалістичні, тексти Моррісона.
    Відсутність бас-гітари (цю функцію виконував Манзарек на органі).
    Тривалі імпровізаційні інструментальні секції.

    Поет і Шаман

    Моррісон відрізнявся від більшості рок-зірок. Він був не просто співаком, а глибоким поетом (автором збірок «Володарі» та «Нові істоти»), який захоплювався філософією, міфологією та шаманізмом. На сцені він часто входив у транс, провокуючи публіку, і отримав прізвисько «Lizard King» (Король Ящірок), що стало частиною його сценічного міфу.
    Його тексти були наповнені образами смерті, еротики, бунту та пошуку духовного звільнення, перетворивши хіти на кшталт «Light My Fire», «Riders on the Storm» та «The End» на культурні маніфести. Джим Моррісон перетворив рок-концерт на ритуал, у якому він був одночасно лідером, жертвою і проповідником.

    Передчасна Легенда

    На жаль, такий інтенсивний спосіб життя та його боротьба з алкоголізмом призвели до трагічного кінця. У 1971 році, намагаючись зосередитися на поезії, Джим Моррісон переїхав до Парижа. Там 3 липня 1971 року його знайшли мертвим у ванній кімнаті. Офіційна причина смерті — серцева недостатність, хоча розтин не проводився, що породило незліченну кількість конспірологічних теорій.

    Джим Моррісон помер у віці 27 років і став членом так званого «Клубу 27» (разом із Джимі Гендріксом, Дженіс Джоплін та іншими). Він залишив після себе не лише культову музику, але й образ вічного, непідвладного правилам бунтаря, чий вплив відчувається й досі. 🎤🔥

    https://youtu.be/CKw9JA66H-A?si=OaLg-_WqU2He7bdy
    #історія #особистості 🎸 Джим Моррісон: Король Ящірок та голос покоління бунтарів. 8 грудня 1943 року у Флориді народився Джеймс Дуглас Моррісон — одна з найзагадковіших і найвпливовіших постатей в історії рок-музики. Як фронтмен, поет і головний автор текстів гурту The Doors, він не просто співав пісні; він створював сценічні перформанси, що стирали межі між поезією, театром та музикою, ставши живим символом контркультури 1960-х. 👑🦎 Народження «The Doors» Історія гурту The Doors розпочалася у 1965 році, коли Джим Моррісон, студент кінофакультету Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, зустрів клавішника Рея Манзарека на пляжі. За легендою, Джим прочитав Рею свої поетичні рядки, які стали основою для пісні «Moonlight Drive». Гурт, назва якого походить від цитати Вільяма Блейка (і книги Олдоса Гакслі «Двері сприйняття» — The Doors of Perception), швидко підкорив світ своїм унікальним психоделічним звучанням, у якому домінували: Глибокі, часто сюрреалістичні, тексти Моррісона. Відсутність бас-гітари (цю функцію виконував Манзарек на органі). Тривалі імпровізаційні інструментальні секції. Поет і Шаман Моррісон відрізнявся від більшості рок-зірок. Він був не просто співаком, а глибоким поетом (автором збірок «Володарі» та «Нові істоти»), який захоплювався філософією, міфологією та шаманізмом. На сцені він часто входив у транс, провокуючи публіку, і отримав прізвисько «Lizard King» (Король Ящірок), що стало частиною його сценічного міфу. Його тексти були наповнені образами смерті, еротики, бунту та пошуку духовного звільнення, перетворивши хіти на кшталт «Light My Fire», «Riders on the Storm» та «The End» на культурні маніфести. Джим Моррісон перетворив рок-концерт на ритуал, у якому він був одночасно лідером, жертвою і проповідником. Передчасна Легенда На жаль, такий інтенсивний спосіб життя та його боротьба з алкоголізмом призвели до трагічного кінця. У 1971 році, намагаючись зосередитися на поезії, Джим Моррісон переїхав до Парижа. Там 3 липня 1971 року його знайшли мертвим у ванній кімнаті. Офіційна причина смерті — серцева недостатність, хоча розтин не проводився, що породило незліченну кількість конспірологічних теорій. Джим Моррісон помер у віці 27 років і став членом так званого «Клубу 27» (разом із Джимі Гендріксом, Дженіс Джоплін та іншими). Він залишив після себе не лише культову музику, але й образ вічного, непідвладного правилам бунтаря, чий вплив відчувається й досі. 🎤🔥 https://youtu.be/CKw9JA66H-A?si=OaLg-_WqU2He7bdy
    Love
    Like
    3
    257views 1 Shares
  • #історія #особистості
    📚 Голос Америки: Народження Марка Твена (1835–1910).
    Сьогодні, 30 листопада, ми відзначаємо день народження великого американського письменника, гумориста, сатирика та філософа — Семюеля Ленгхорна Клеменса, більш відомого світові під псевдонімом Марк Твен. Його твори не просто розважали, а й формували уявлення про американську ідентичність, критикуючи суспільство з гострим гумором.

    Життя як пригода 🛶

    Марк Твен народився у Флориді, штат Міссурі, у 1835 році, і його дитинство, проведене на берегах річки Міссісіпі, стало невичерпним джерелом натхнення для його майбутніх творів. Він працював лоцманом на пароплаві (звідки, ймовірно, і походить його псевдонім «Марк Твен», що означає «мірка два» — безпечна глибина для судноплавства), друкарем, шукачем срібла і журналістом. Кожен з цих досвідів збагачував його багатий внутрішній світ та дозволяв тонко розуміти людську природу.

    Класика світової літератури 📖

    Найбільшу славу Марку Твену принесли його романи про пригоди хлопчаків на Міссісіпі:
    «Пригоди Тома Сойєра» (1876) — історія про веселого, винахідливого хлопчика, який живе у вигаданому містечку Сент-Пітерсберг.
    «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884) — шедевр, який багато хто вважає «великим американським романом». Ця книга, написана від імені втікача Гека, глибоко досліджує теми расизму, свободи та морального вибору, за що неодноразово піддавалася критиці та заборонам.

    Гумор, сатира та мудрість

    Твен був майстром гумору та сатири. Його гострий розум дозволяв висміювати лицемірство, дурість та соціальну несправедливість. Він не боявся критикувати політиків, релігійні установи та усталені догми. Його афоризми та цитати досі актуальні та широко використовуються.
    «Ніколи не кажіть правди людям, які її не гідні», «Класика — це те, що кожен хвалить, але ніхто не читає» — це лише кілька прикладів його проникливості.
    Марк Твен помер у 1910 році, залишивши після себе величезний доробок, який продовжує впливати на літературу та культуру всього світу. Він — це сама Америка, з її суперечностями, мріями та нескінченними можливостями. ✨
    #історія #особистості 📚 Голос Америки: Народження Марка Твена (1835–1910). Сьогодні, 30 листопада, ми відзначаємо день народження великого американського письменника, гумориста, сатирика та філософа — Семюеля Ленгхорна Клеменса, більш відомого світові під псевдонімом Марк Твен. Його твори не просто розважали, а й формували уявлення про американську ідентичність, критикуючи суспільство з гострим гумором. Життя як пригода 🛶 Марк Твен народився у Флориді, штат Міссурі, у 1835 році, і його дитинство, проведене на берегах річки Міссісіпі, стало невичерпним джерелом натхнення для його майбутніх творів. Він працював лоцманом на пароплаві (звідки, ймовірно, і походить його псевдонім «Марк Твен», що означає «мірка два» — безпечна глибина для судноплавства), друкарем, шукачем срібла і журналістом. Кожен з цих досвідів збагачував його багатий внутрішній світ та дозволяв тонко розуміти людську природу. Класика світової літератури 📖 Найбільшу славу Марку Твену принесли його романи про пригоди хлопчаків на Міссісіпі: «Пригоди Тома Сойєра» (1876) — історія про веселого, винахідливого хлопчика, який живе у вигаданому містечку Сент-Пітерсберг. «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884) — шедевр, який багато хто вважає «великим американським романом». Ця книга, написана від імені втікача Гека, глибоко досліджує теми расизму, свободи та морального вибору, за що неодноразово піддавалася критиці та заборонам. Гумор, сатира та мудрість Твен був майстром гумору та сатири. Його гострий розум дозволяв висміювати лицемірство, дурість та соціальну несправедливість. Він не боявся критикувати політиків, релігійні установи та усталені догми. Його афоризми та цитати досі актуальні та широко використовуються. «Ніколи не кажіть правди людям, які її не гідні», «Класика — це те, що кожен хвалить, але ніхто не читає» — це лише кілька прикладів його проникливості. Марк Твен помер у 1910 році, залишивши після себе величезний доробок, який продовжує впливати на літературу та культуру всього світу. Він — це сама Америка, з її суперечностями, мріями та нескінченними можливостями. ✨
    Like
    1
    337views
  • #цитати
    Людська душа не прагне порад, виправлення чи порятунку.
    Вона хоче лише одного — щоб її побачили, почули й побули поруч, прийнявши такою, якою вона є.
    Коли ми з такою глибокою пошаною схиляємося перед душею людини, яка страждає, наша повага пробуджує її власні внутрішні сили зцілення — єдині сили, що справді можуть допомогти їй пройти крізь випробування.

    Parker J. Palmer
    #цитати Людська душа не прагне порад, виправлення чи порятунку. Вона хоче лише одного — щоб її побачили, почули й побули поруч, прийнявши такою, якою вона є. Коли ми з такою глибокою пошаною схиляємося перед душею людини, яка страждає, наша повага пробуджує її власні внутрішні сили зцілення — єдині сили, що справді можуть допомогти їй пройти крізь випробування. Parker J. Palmer
    Like
    1
    90views
  • День супу гаспачо
    День супу гаспачо (Gazpacho Soup Day) – жартівливе й філософське свято, трохи кулінарне також. Щороку 25 листопада шанувальники британського науково-фантастичного серіалу «Red Dwarf» по всьому світу відзначають незвичайне й трохи курйозне свято — Gazpacho Soup Day, тобто День супу гаспачо. Але не поспішайте шукати в цьому дні лише кулінарний сенс: за ним ховається ціла історія ганьби, помилки й самопізнання одного з героїв культового шоу.

    Як усе почалося: «Інцидент із гаспачо»
    Історія цього дня бере початок у вигаданому 2180 році на борту шахтарського космічного корабля Red Dwarf, коли Арнольд Дж. Ріммер — самозакоханий, але абсолютно непристосований офіцер — вперше отримав запрошення повечеряти за Капітанським столом.


    Під час вечері йому подали гаспачо — і Ріммер, не знаючи, що цей суп традиційно подається холодним, обурився і наказав офіціанту повернути страву на кухню, щоби її «підігріли». У відповідь весь офіцерський склад вибухнув сміхом. І хоч, здавалось би, дрібниця — для Ріммера це стало доленосним моментом ганьби, який, на його думку, зруйнував його кар’єру.

    Згодом, вже після своєї смерті, Ріммер (у вигляді голограми) назвав «гаспачо» своїми останніми словами.

    Що символізує День супу гаспачо?
    На перший погляд, День супу гаспачо — просто жарт серед фанатів, у ньому закладено кілька глибших сенсів:

    Сміливість визнавати свої помилки
    Нездатність рухатися далі через дрібну образу
    Невігластво, замасковане під гордість
    Іронія життя, де дрібна помилка може стати «великою трагедією» — але лише в наших очах
    Як відзначають День супу гаспачо?
    Попри своє жартівливе походження, День супу гаспачо має сталу фанатську культуру:

    Приготуйте гаспачо
    Звісно, гаспачо — це справжній іспанський холодний суп з томатів, огірків, перцю, часнику та оливкової олії. У цей день багато хто готує його вдома й обов’язково подає холодним, як символ правильного вибору!
    Перегляньте серію Red Dwarf
    Особливо епізод “Me²” першого сезону, в якому згадується Інцидент із гаспачо. Це класика британського гумору і одночасно глибоке психологічне дослідження комплексу меншовартості.
    Діліться у соцмережах
    Використовуйте хештег #GazpachoSoupDay, викладайте фото своїх супів, косплеї героїв Red Dwarf або просто дотепні цитати на тему невдалих моментів життя.
    Обговоріть з друзями
    Поговоріть про серіал, про те, як часто ми самі зациклюємося на дрібницях, і як одна ніякова ситуація може роками сидіти у свідомості.
    Чому День супу гаспачо відзначати навіть не фанатам?
    День супу гаспачо — приклад того, як культура може об’єднати людей через гумор, спільні спогади й іронічне ставлення до життя. Це день, який нагадує нам:

    Не варто робити трагедію з дрібниці
    Ми всі часом виглядаємо недоречно
    Головне — вміння сміятися з себе й іти далі
    День супу гаспачо День супу гаспачо (Gazpacho Soup Day) – жартівливе й філософське свято, трохи кулінарне також. Щороку 25 листопада шанувальники британського науково-фантастичного серіалу «Red Dwarf» по всьому світу відзначають незвичайне й трохи курйозне свято — Gazpacho Soup Day, тобто День супу гаспачо. Але не поспішайте шукати в цьому дні лише кулінарний сенс: за ним ховається ціла історія ганьби, помилки й самопізнання одного з героїв культового шоу. Як усе почалося: «Інцидент із гаспачо» Історія цього дня бере початок у вигаданому 2180 році на борту шахтарського космічного корабля Red Dwarf, коли Арнольд Дж. Ріммер — самозакоханий, але абсолютно непристосований офіцер — вперше отримав запрошення повечеряти за Капітанським столом. Під час вечері йому подали гаспачо — і Ріммер, не знаючи, що цей суп традиційно подається холодним, обурився і наказав офіціанту повернути страву на кухню, щоби її «підігріли». У відповідь весь офіцерський склад вибухнув сміхом. І хоч, здавалось би, дрібниця — для Ріммера це стало доленосним моментом ганьби, який, на його думку, зруйнував його кар’єру. Згодом, вже після своєї смерті, Ріммер (у вигляді голограми) назвав «гаспачо» своїми останніми словами. Що символізує День супу гаспачо? На перший погляд, День супу гаспачо — просто жарт серед фанатів, у ньому закладено кілька глибших сенсів: Сміливість визнавати свої помилки Нездатність рухатися далі через дрібну образу Невігластво, замасковане під гордість Іронія життя, де дрібна помилка може стати «великою трагедією» — але лише в наших очах Як відзначають День супу гаспачо? Попри своє жартівливе походження, День супу гаспачо має сталу фанатську культуру: Приготуйте гаспачо Звісно, гаспачо — це справжній іспанський холодний суп з томатів, огірків, перцю, часнику та оливкової олії. У цей день багато хто готує його вдома й обов’язково подає холодним, як символ правильного вибору! Перегляньте серію Red Dwarf Особливо епізод “Me²” першого сезону, в якому згадується Інцидент із гаспачо. Це класика британського гумору і одночасно глибоке психологічне дослідження комплексу меншовартості. Діліться у соцмережах Використовуйте хештег #GazpachoSoupDay, викладайте фото своїх супів, косплеї героїв Red Dwarf або просто дотепні цитати на тему невдалих моментів життя. Обговоріть з друзями Поговоріть про серіал, про те, як часто ми самі зациклюємося на дрібницях, і як одна ніякова ситуація може роками сидіти у свідомості. Чому День супу гаспачо відзначати навіть не фанатам? День супу гаспачо — приклад того, як культура може об’єднати людей через гумор, спільні спогади й іронічне ставлення до життя. Це день, який нагадує нам: Не варто робити трагедію з дрібниці Ми всі часом виглядаємо недоречно Головне — вміння сміятися з себе й іти далі
    382views
  • 🤬 Спадщина НКВД: 4 цинічних "методичок", якими москва намагається стерти Сандармох.

    ​Окей, я виклав правду про Сандармох, про непокаране московське зло? І тут же вилізла зграя ботів та "корисних ідіотів" з ідентичними коментарями. Усі цитати, які ви побачите нижче, я взяв безпосередньо з коментарів під моїми матеріалами про Сандармох.

    ​Не ведіться! Ці наративи, які ви бачите тут... звучать абсолютно ідентично під постами про будь-які злочини Москви, що доводить їхню системну, координовану і, звісно, щедро проплачену природу.

    🔪 Про злочин та його масштаби:
    ​Сандармох - це простори, де НКВД влаштувало свій кривавий тир. У період Великого терору (1937–1938 рр.) тут було знищено близько 9500 осіб 58 національностей. Лише за один "Соловецький етап" (27 жовтня – 4 листопада 1937 р.) було розстріляно 1111 осіб. Серед них — 287 українців, цвіт нашої нації, відомий як Розстріляне Відродження: письменники, режисери, науковці (Куліш, Курбас, Підмогильний та сотні інших). москва знищила найосвіченішу та найактивнішу частину нашого народу 😢

    👹 ​Ця тема викликала ботоатаку саме тому, що вона розкриває злочин, який вони приховували десятиліттями і хочуть надалі стерти з нашої пам'яті, переводячи увагу в інше русло. Наше завдання — провести холодний, але злий розбір цієї пропаганди. Зараз я покажу, як працює їхня методичка, розібравши її через чотири ворожих "мантри".

    ​1. 🐍 Наратив #1: Етнічна Алібізація (Шукаємо винних де завгодно, тільки не в моZкві)
    ​Ворожий наратив: Давайте перекладемо відповідальність з імперії на якогось "грузина" чи "євреїв": «Дав грузін дозвіл і стріляли...», «В НКВС працювали свої, місцеві, це були євреі і українці...»
    ​📍 Наша відповідь:
    ​Суть Системи, а не Етносу: Це класичний "перевод стрілок". Це абсурд! Злочини творила імперська ідеологія, мета якої — тримати Україну під контролем і русифікувати. СРСР — це ребрендинг російської Імперії. Накази давали з моzкви, а хто стріляв — це лише виконавці чужої, колоніальної волі.

    ​Де Шукати Винних: Забудьте про етнічний склад НКВС! Це була імперська машина, і головний злочин криється в ідеології та московському центрі, який видавав накази. Ми говоримо про систему терору, а не про національність катів.

    ​2. 🩸 Наратив #2: Розмивання та Заперечення Ідентичності (Українців не існує, це все "общеє")
    ​Ворог намагається створити хибну симетрію і довести, що ми не унікальні.
    ​🔸 Ворожий наратив: «Гинули не тільки українці», «А для чого тоді винищували російське духовенство і письменників !?», «никогда в совке никого за мову не убивали», «Ще 120 рокiв тому не було нiяких 'украiньцiв', а були 'малороси' та 'русини'».
    ​📍 Наша відповідь:
    ​ Так, гинули люди різних національностей, але в Україні метою режиму було системне, фізичне та культурне знищення української нації як політичного суб'єкта. Це була свідома політика, спрямована саме на українську ідентичність.

    ​За що вбивали: «никогда в совке никого за мову не убивали» — це цинічна брехня. За що розстріляли наших елітів у Сандармоху? За «буржуазний націоналізм»! Тобто за українську думку, культуру та бажання Незалежності.

    ​Заперечення Існування Нації: Це історична маніпуляція. Це колоніальний прийом з підручника ХІХ століття! "Малороси" — це принизливий ярлик, який ви нам клеїли. Українці — це одна нація. Ворог намагається нас розділити (гуцули/лемки/бойки), щоб ослабити. Наша відповідь проста: Ми існуємо!

    ​3. 💣 Наратив #3: Токсична Еквівалентність (УПА не краще за НКВД, а отже, моzkва не винна)
    ​Найагресивніша маніпуляція, що використовує історичні трагедії для виправдання імперії.
    ​🔸 Ворожий наратив: «їхні методи (УПА) були не краще ніж у кацапів чи фашистів», «треба виправдовувати тих хто вбивав жінок і дітей хоч вони і були твоїми родичами...»
    ​📍 Наша відповідь:
    ​Призначення Зла: Ви серйозно порівнюєте державну машину геноциду з рухом опору? Це моральний злочин — прирівнювати НКВД (яке діяло за наказом імперії) до УПА (яке боролося за власну державу). Ворог тисне на болючу Волинську трагедію, щоб виправдати СВІЙ тотальний геноцидний терор.

    ​Використання Травми: Мета проста: довести, що "українці не заслуговують на державу". Ми відкидаємо цей наратив! Їхня пропаганда використовує історичні трагедії, щоб посіяти сумніви у праві України на самостійність.

    ​4. 🚨 Наратив #4: Саботаж Сьогоднішньої Боротьби (Відвернення уваги від фронту)
    ​Цей наратив прирівнює злочини імперії до внутрішніх проблем України.
    ​🔸 Ворожий наратив: «А навіщо зараз вбивають людей у приміщеннях ТЦК?», «Доки дві мови - доти Україна. І не кажіть, що вас не попереджали.»
    ​📍 Наша відповідь:
    ​Саботаж: Це не можна порівнювати! Порівнювати випадки у ТЦК, які розслідуються, із СИСТЕМНИМИ розстрілами еліти — це спроба обману. Це пряма робота на Кремль і спроба зірвати мобілізацію. Мета НКВД — знищити народ. Мета ТЦК — захистити народ. Різниця очевидна, перестаньте підігравати ворогу.

    ​Колоніальний Важіль: Погроза «Доки дві мови - доти Україна» — це ультиматум колонізатора. Нам прямо кажуть: тримайте дірку в нашому культурному полі, щоб ми могли туди засунути ногу, коли захочемо.

    ⛓️​ Кривава Нитка: Чому Непокаране Зло Повернулося?

    Непокаране 🚩🇷🇺👹 зло СРСР не краще за нацистський режим. Історичні факти доводять: ГУЛАГ був створений ДО Голокосту і став жахливим зразком. СРСР та Третій Рейх — ідеологічні близнюки.
    ​Урок Непокарання: Чому 2022-й став можливим? Тому що злочини 1937 року залишилися НЕПОКАРАНИМИ! Це найголовніший урок, який ми мали засвоїти кров'ю.

    🛡️ ​Пам'ять — це Щит проти Майбутнього Зла. Наш обов'язок — розірвати це коло раз і назавжди.

    ​Ми маємо виробити імунітет проти пропаганди: Ми не дозволимо їм забути! Злочини 1937 року... — це геноцидний план знищення нас. Наша пам'ять — це вакцина проти брехні. Якщо наші діти знатимуть, що ці наративи — сміття з імперського архіву, вони отримають імунітет.
    ​Кожен непокараний злочин — це відчинені двері для наступного. Наші Захисники борються на фронті, щоб "заварити ці двері". Наше завдання в тилу — утверджувати правду. Ми пам'ятаємо, щоб наша Перемога була остаточною, а реінкарнована імперія не повернулася через 30 років.

    ​Українство — це наш свідомий вибір, це наша щоденна зброя. Не дозволяйте цій ворожій отруті розколоти нас чи стерти правду.

    ➡️ ​Поширюйте цей розбір! Не дайте їм шансу!
    🫂🤝​Покажи силу нашої культури:
    ​1️⃣ Коли востаннє ви читали поетів чи письменників Розстріляного Відродження?
    ​2️⃣ Кого саме? (Хвильового, Курбаса, Підмогильного, Куліша, Зерова чи когось іншого із сотень знищених тоді митців?)
    ​3️⃣ Запустімо флешмоб!❗
    Діліться у коментарях чи на своїй сторінці улюбленими рядками та фотографією книги, яку читаєте зараз. Давайте повернемо їм славу!

    ​Давайте разом вибудуємо Україну, вільну від імперських тіней! 🇺🇦
    🤬 Спадщина НКВД: 4 цинічних "методичок", якими москва намагається стерти Сандармох. ​Окей, я виклав правду про Сандармох, про непокаране московське зло? І тут же вилізла зграя ботів та "корисних ідіотів" з ідентичними коментарями. Усі цитати, які ви побачите нижче, я взяв безпосередньо з коментарів під моїми матеріалами про Сандармох. ​Не ведіться! Ці наративи, які ви бачите тут... звучать абсолютно ідентично під постами про будь-які злочини Москви, що доводить їхню системну, координовану і, звісно, щедро проплачену природу. 🔪 Про злочин та його масштаби: ​Сандармох - це простори, де НКВД влаштувало свій кривавий тир. У період Великого терору (1937–1938 рр.) тут було знищено близько 9500 осіб 58 національностей. Лише за один "Соловецький етап" (27 жовтня – 4 листопада 1937 р.) було розстріляно 1111 осіб. Серед них — 287 українців, цвіт нашої нації, відомий як Розстріляне Відродження: письменники, режисери, науковці (Куліш, Курбас, Підмогильний та сотні інших). москва знищила найосвіченішу та найактивнішу частину нашого народу 😢 👹 ​Ця тема викликала ботоатаку саме тому, що вона розкриває злочин, який вони приховували десятиліттями і хочуть надалі стерти з нашої пам'яті, переводячи увагу в інше русло. Наше завдання — провести холодний, але злий розбір цієї пропаганди. Зараз я покажу, як працює їхня методичка, розібравши її через чотири ворожих "мантри". ​1. 🐍 Наратив #1: Етнічна Алібізація (Шукаємо винних де завгодно, тільки не в моZкві) ​Ворожий наратив: Давайте перекладемо відповідальність з імперії на якогось "грузина" чи "євреїв": «Дав грузін дозвіл і стріляли...», «В НКВС працювали свої, місцеві, це були євреі і українці...» ​📍 Наша відповідь: ​Суть Системи, а не Етносу: Це класичний "перевод стрілок". Це абсурд! Злочини творила імперська ідеологія, мета якої — тримати Україну під контролем і русифікувати. СРСР — це ребрендинг російської Імперії. Накази давали з моzкви, а хто стріляв — це лише виконавці чужої, колоніальної волі. ​Де Шукати Винних: Забудьте про етнічний склад НКВС! Це була імперська машина, і головний злочин криється в ідеології та московському центрі, який видавав накази. Ми говоримо про систему терору, а не про національність катів. ​2. 🩸 Наратив #2: Розмивання та Заперечення Ідентичності (Українців не існує, це все "общеє") ​Ворог намагається створити хибну симетрію і довести, що ми не унікальні. ​🔸 Ворожий наратив: «Гинули не тільки українці», «А для чого тоді винищували російське духовенство і письменників !?», «никогда в совке никого за мову не убивали», «Ще 120 рокiв тому не було нiяких 'украiньцiв', а були 'малороси' та 'русини'». ​📍 Наша відповідь: ​ Так, гинули люди різних національностей, але в Україні метою режиму було системне, фізичне та культурне знищення української нації як політичного суб'єкта. Це була свідома політика, спрямована саме на українську ідентичність. ​За що вбивали: «никогда в совке никого за мову не убивали» — це цинічна брехня. За що розстріляли наших елітів у Сандармоху? За «буржуазний націоналізм»! Тобто за українську думку, культуру та бажання Незалежності. ​Заперечення Існування Нації: Це історична маніпуляція. Це колоніальний прийом з підручника ХІХ століття! "Малороси" — це принизливий ярлик, який ви нам клеїли. Українці — це одна нація. Ворог намагається нас розділити (гуцули/лемки/бойки), щоб ослабити. Наша відповідь проста: Ми існуємо! ​3. 💣 Наратив #3: Токсична Еквівалентність (УПА не краще за НКВД, а отже, моzkва не винна) ​Найагресивніша маніпуляція, що використовує історичні трагедії для виправдання імперії. ​🔸 Ворожий наратив: «їхні методи (УПА) були не краще ніж у кацапів чи фашистів», «треба виправдовувати тих хто вбивав жінок і дітей хоч вони і були твоїми родичами...» ​📍 Наша відповідь: ​Призначення Зла: Ви серйозно порівнюєте державну машину геноциду з рухом опору? Це моральний злочин — прирівнювати НКВД (яке діяло за наказом імперії) до УПА (яке боролося за власну державу). Ворог тисне на болючу Волинську трагедію, щоб виправдати СВІЙ тотальний геноцидний терор. ​Використання Травми: Мета проста: довести, що "українці не заслуговують на державу". Ми відкидаємо цей наратив! Їхня пропаганда використовує історичні трагедії, щоб посіяти сумніви у праві України на самостійність. ​4. 🚨 Наратив #4: Саботаж Сьогоднішньої Боротьби (Відвернення уваги від фронту) ​Цей наратив прирівнює злочини імперії до внутрішніх проблем України. ​🔸 Ворожий наратив: «А навіщо зараз вбивають людей у приміщеннях ТЦК?», «Доки дві мови - доти Україна. І не кажіть, що вас не попереджали.» ​📍 Наша відповідь: ​Саботаж: Це не можна порівнювати! Порівнювати випадки у ТЦК, які розслідуються, із СИСТЕМНИМИ розстрілами еліти — це спроба обману. Це пряма робота на Кремль і спроба зірвати мобілізацію. Мета НКВД — знищити народ. Мета ТЦК — захистити народ. Різниця очевидна, перестаньте підігравати ворогу. ​Колоніальний Важіль: Погроза «Доки дві мови - доти Україна» — це ультиматум колонізатора. Нам прямо кажуть: тримайте дірку в нашому культурному полі, щоб ми могли туди засунути ногу, коли захочемо. ⛓️​ Кривава Нитка: Чому Непокаране Зло Повернулося? ​ Непокаране 🚩🇷🇺👹 зло СРСР не краще за нацистський режим. Історичні факти доводять: ГУЛАГ був створений ДО Голокосту і став жахливим зразком. СРСР та Третій Рейх — ідеологічні близнюки. ​Урок Непокарання: Чому 2022-й став можливим? Тому що злочини 1937 року залишилися НЕПОКАРАНИМИ! Це найголовніший урок, який ми мали засвоїти кров'ю. 🛡️ ​Пам'ять — це Щит проти Майбутнього Зла. Наш обов'язок — розірвати це коло раз і назавжди. ​Ми маємо виробити імунітет проти пропаганди: Ми не дозволимо їм забути! Злочини 1937 року... — це геноцидний план знищення нас. Наша пам'ять — це вакцина проти брехні. Якщо наші діти знатимуть, що ці наративи — сміття з імперського архіву, вони отримають імунітет. ​Кожен непокараний злочин — це відчинені двері для наступного. Наші Захисники борються на фронті, щоб "заварити ці двері". Наше завдання в тилу — утверджувати правду. Ми пам'ятаємо, щоб наша Перемога була остаточною, а реінкарнована імперія не повернулася через 30 років. ​Українство — це наш свідомий вибір, це наша щоденна зброя. Не дозволяйте цій ворожій отруті розколоти нас чи стерти правду. ➡️ ​Поширюйте цей розбір! Не дайте їм шансу! 🫂🤝​Покажи силу нашої культури: ​1️⃣ Коли востаннє ви читали поетів чи письменників Розстріляного Відродження? ​2️⃣ Кого саме? (Хвильового, Курбаса, Підмогильного, Куліша, Зерова чи когось іншого із сотень знищених тоді митців?) ​3️⃣ Запустімо флешмоб!❗ Діліться у коментарях чи на своїй сторінці улюбленими рядками та фотографією книги, яку читаєте зараз. Давайте повернемо їм славу! ​Давайте разом вибудуємо Україну, вільну від імперських тіней! 🇺🇦
    1Kviews
More Results