#історія #постаті Володимир Янів: Психолог української душі та в’язень сумління. Якщо шукати постать, яка б уособлювала інтелектуальний опір українства у XX столітті, то Володимир Янів (нар. 15 березня 1908 року у Львові) — ідеальний кандидат. Він не просто вивчав історію чи літературу, він препарував саму «українську душу», намагаючись зрозуміти, чому ми такі, які ми є, і як нам вистояти під тиском імперій. 🖋️🧠 Янів був людиною дії та думки одночасно. Член ОУН, активний громадський діяч, він пройшов через польські тюрми та німецькі концтабори (зокрема сумнозвісний Заксенгаузен). Але навіть за колючим дротом він залишався науковцем і поетом. ⛓️📜 Творець «Українського Мюнхена» Після Другої світової війни Володимир Янів став одним із тих, хто перетворив еміграцію на потужний інтелектуальний фронт. * Ректор УВУ: Протягом багатьох років він очолював Український вільний університет у Мюнхені — унікальний заклад, який зберігав традиції вільної української науки, поки в радянській Україні панувала цензура. 🎓🇩🇪 * Етнопсихологія: Його праця «Нариси до історії української етнопсихології» є фундаментальною. Він досліджував, як географія, релігія та історія сформували характер українця: від мрійливості до вибухового козацького драйву. 🌍🧩 * Поезія боротьби: Крім наукових праць, він залишив по собі збірки поезій (наприклад, «Сонце і ґрати»), де лірика перепліталася з болем за окуповану Батьківщину. Філософія незламності Янів вважав, що найбільша проблема українців — це внутрішня роз'єднаність та «комплекс меншовартості», нав'язаний ззовні. Своєю працею він доводив: українська наука та культура є частиною світового контексту, а не «провінційним додатком». 🏛️🇺🇦 «Ми повинні бути сильними не лише зброєю, а й усвідомленням своєї сутності», — цей лейтмотив пройшов крізь усе його життя. Володимир Янів помер у 1991 році, встигнувши побачити проголошення незалежності України, про яку він мріяв у польських камерах та німецьких бараках. Сьогодні його ідеї про «психологічну стійкість нації» як ніколи актуальні. Він вчив нас не просто виживати, а залишатися людьми та українцями за будь-яких обставин. 🕯️🌟

Сьогодні Україна відзначає День українського добровольця – день людей, які у вирішальний момент стали на захист держави. Без вагань. За покликом серця. Завдяки добровольцям ми вистояли у найскладніші часи для нашої країни. Саме цього дня у 2014 році перші 500 добровольців з Майдану зробили свідомий крок і приєдналися до лав Національної гвардії України, щоб стати на захист України, показавши приклад мужності та відповідальності перед державою. Їхній вибір став символом єдності, сили духу та готовності українців боронити свою свободу. Надалі добровольці підсилили підрозділи Сил оборони України і продовжують робити це й зараз, допоки наша держава перебуває під загрозою з боку країни-агресора. У цьому сила нашої нації і нашої єдності. Серед добровольців – ті, хто сьогодні служить у лавах Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Національної поліції України. Я дякую кожному добровольцю за рішучість, сміливість і відданість Україні. Ваша боротьба, ваша стійкість і ваша віра в перемогу стали прикладом для мільйонів людей та зміцнили нашу країну у найтемніші часи. Разом із побратимами ви щодня виконуєте бойові та службові завдання, захищають кордони, рятують життя та забезпечують безпеку громадян. Пам’ятаємо всіх, хто віддав своє життя за свободу країни. Їхній подвиг назавжди залишиться у пам’яті та в історії України. Честь і шана українським добровольцям! #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#дати #свята Ода горизонтальному положенню: чому людство згадало про сон лише у XXI столітті? Довгий час у людській ієрархії цінностей сон посідав почесне місце «марнування часу». Від винайдення електричної лампочки Едісоном до епохи затятих кар’єристів 90-х, фраза «виспатимося в могилі» вважалася ледь не девізом успіху. Проте еволюція — пані мстива, і вона не пробачає ігнорування базових прошивок нашого біологічного «софту». 🛌 Всесвітній день сну, який цьогоріч припадає на 13 березня, — це не просто легальний привід запізнитися на роботу. Це спроба Всесвітнього товариства сну (WSS) нагадати цивілізації, що ми перебуваємо в стані глобальної депривації. Вперше цей захід провели 14 березня 2008 року, і відтоді він став щорічним нагадуванням про те, що мозок — це не безкінечний хмарний сервер, а орган, якому потрібне регулярне «очищення кешу». 🧠 З історичної точки зору, наше уявлення про сон як про безперервний восьмигодинний блок — це відносно свіжий конструкт індустріальної епохи. До появи вуличного освітлення людство практикувало «двофазний сон»: люди засинали з сутінками, прокидалися посеред ночі на годину-дві для читання чи спілкування, і знову засинали до світанку. Революція та фабричний гудок затиснули нас у жорсткі рамки, змусивши організм адаптуватися до ритмів, що суперечать природі. 🏛️ Аргументи на користь перегляду нашого ставлення до сну сьогодні є безапеляційними: * Економічний аспект: Хронічне недосипання працівників коштує світовій економіці мільярди доларів через зниження продуктивності та помилки, що призводять до техногенних катастроф. 📉 * Медичний вердикт: Сон — це не пасивний стан, а активна фаза метаболічного очищення мозку від токсинів (зокрема бета-амілоїдів, асоційованих з хворобою Альцгеймера). * Психологічний щит: Без фази швидкого сну наша емоційна стійкість перетворюється на тонкий лід, що тріщить від найменшого подиху стресу. ☕ Сьогоднішнє свято — це маніфест проти культу продуктивності ціною здоров'я. Адже іронія полягає в тому, що найбільш «продуктивне» рішення, яке ви можете прийняти для своєї кар'єри та інтелекту сьогодні — це просто вчасно вимкнути гаджет і піти спати. Світ не зупиниться, а от ваш мозок нарешті скаже «дякую». 🌙

#дати #свята 11 березня в православному церковному календарі (за новоюліанським стилем, який використовує Православна Церква України) відзначається день пам’яті святителя Софронія, патріарха Єрусалимського (бл. 560–638 рр.), а також преподобного Софронія, затворника Києво-Печерського (XIII ст.). Саме тому в українській традиції цей день часто називають Днем пам’яті Софроніїв — двох святих з однаковим ім'ям, пов'язаних з важливою духовною спадщиною. Святитель Софроній, патріарх Єрусалимський — один з видатних отців Церкви VII століття. Народився близько 560 року в Дамаску (Сирія), здобув блискучу освіту, за що отримав прізвисько "Софроній Софіст" (тобто мудрець, знавець). У молодості разом з другом Іоаном Мосхом (автором "Лимонаря", або "Луга духовного") вів аскетичне життя: спочатку в монастирях Палестини, потім у Єгипті, а згодом у Римі та Константинополі через переслідування персів і арабів. У 634 році Софроній був обраний патріархом Єрусалимським. Він став рішучим захисником православного вчення проти єресі монофелітства (вчення про одну волю в Христі), яке тоді підтримували імператор Іраклій та патріарх Сергій Константинопольський. Софроній скликав помісний собор у Єрусалимі, де засудив єресь, і розіслав соборне послання до інших Церков — цей документ став важливим для VI Вселенського собору (680–681 рр.), який остаточно засудив монофелітство. Софроній також відомий як гімнограф: він склав канони (трипіснці) на Великий піст, які й досі входять до Тріоді Постної, а також житіє святої Марії Єгипетської, яке читається у четвер 5-го тижня Великого посту. У 637–638 рр., під час арабського завоювання, патріарх особисто зустрічав халіфа Омара в Єрусалимі, намагаючись захистити християнські святині. Помер 11 березня 638 року, за переказами, від горя через падіння міста та неможливість відсвяткувати Різдво у Вифлеємі. Преподобний Софроній, затворник Києво-Печерський — інший святий, якого згадують того ж дня. Він жив у XIII столітті, був ченцем Києво-Печерської лаври, подвизався в Дальніх печерах як затворник. Відомий суворим аскетизмом: щодня читав увесь Псалтир, проводив життя в молитві, пості та мовчанні. За подвиги сподобився чути ангельський спів. Його мощі перебувають у Дальніх печерах Лаври. У цей день віряни моляться про зміцнення віри, захист від єресей та помилок, про духовну мудрість і стійкість у випробуваннях — як у житті патріарха Софронія, так і в подвигах печерського затворника.

#дати #свята 10 березня — День Державного Гімну України: від першого акорду до символу нації. У календарі українських свят 10 березня посідає особливе місце. Саме цього дня ми вшановуємо Державний Гімн — один із трьох головних символів держави, що поряд із прапором і гербом уособлює її душу та волю. 🎵 Вибір дати не є випадковим і має глибоке історичне коріння. 10 березня 1865 року в Перемишлі, на концерті, присвяченому пам’яті Тараса Шевченка, вперше публічно зазвучали слова Павла Чубинського, покладені на музику Михайла Вербицького. У часи, коли Україна існувала лише в мріях і піснях, цей виступ став пророчим акордом майбутньої незалежності. Іронія долі: під чужим пануванням народжувався гімн вільної країни. Шлях до офіційного статусу був довгим, але логічним. Музичну редакцію затвердили 15 січня 1992 року. 6 березня 2003-го Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Державний Гімн України» № 602-IV, зафіксувавши текст першого куплету та приспіву. Нарешті, 7 грудня 2021 року Кабінет Міністрів постановою офіційно запровадив День Державного Гімну саме 10 березня, підкреслюючи зв’язок сучасної України з її культурною спадщиною. Чому це свято варте уваги? Державний Гімн — це не просто мелодія для урочистих моментів. Він аргументовано демонструє стійкість українського духу: від 1865-го до сьогодення пісня супроводжує боротьбу за свободу. У школах, на фронті, під час міжнародних форумів — всюди він нагадує, що «ще не вмерла Україна, і слава, і воля». Це потужний інструмент національної ідентичності, який об’єднує покоління та зміцнює патріотизм у найскладніші часи. Без перебільшення, гімн — це наш щоденний маніфест незалежності. Отже, 10 березня — привід не лише згадати історію, а й відчути її в кожному рядку. Заспівайте гімн — і відчуйте, як б’ється серце нації. 🇺🇦

#дати #свята Стійкість віри: Преподобний Феофілакт Сповідник ⛪ ​У церковному календарі 8 березня — день вшанування пам'яті єпископа Нікомидійського Феофілакта, який жив у IX столітті. Його історія — це не просто житіє святого, а розповідь про те, як інтелектуал та благодійник став жертвою політико-релігійних репресій, але не зрадив своїх переконань. 🙏 ​Феофілакт прославився передусім своєю неймовірною добротою: він будував лікарні, притулки для бідних та власноруч доглядав за хворими. Проте його мирне служіння перервала епоха іконоборства. Коли імператор Лев V Вірменин почав переслідувати тих, хто вшановував ікони, Феофілакт відкрито виступив проти правителя, передбачивши йому швидку загибель за його жорстокість. 🗣️🏛️ ​За свою непохитність єпископ заплатив тридцятьма роками заслання у віддаленій фортеці Стробіль. Попри ізоляцію та поважний вік, він зберігав спокій духу до самої смерті. Його постать уособлює моральний опір державній машині, яка намагається вказувати людині, у що їй вірити та як молитися. 🕯️ ​В народному календарі цей день часто називали «Феофілакт-весняк». Вважалося, що саме зараз починається справжній рух соку в березах і весна остаточно вступає у свої права. Проте для нас цей день — насамперед нагадування про те, що справжня міцність людини вимірюється не силою її голосу, а здатністю зберігати внутрішню правду в найнайтемніші часи. 🌿

Березанська громада в жалобі… З сумом повідомляємо про втрату нашого земляка — Малюченка Олександра Миколайовича, жителя села Лехнівка. Олександр Миколайович проходив службу у Національній гвардії України та мужньо виконував бойові завдання на Покровському напрямку, захищаючи свободу і незалежність нашої держави. У складний для країни час він став на захист рідної землі, проявивши стійкість, відданість та вірність військовій присязі. 22 січня він прибув додому на реабілітацію після служби. На жаль, 2 березня 2026 року його життя раптово обірвалося. Олександр Миколайович назавжди залишиться у пам’яті земляків як справжній патріот, людина честі та обов’язку. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Розділяємо ваш біль і сумуємо разом з вами. 🕯 Світла пам’ять і вічна шана Захисникові України. @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

6 березня 2022 року відповідно до Указу Президента України місту Харкову було присвоєно почесне звання «Місто-герой України». Відзнака стала символом глибокої шани до мужності, стійкості та незламності харків’ян, які з перших днів повномасштабного вторгнення стали на захист свого міста. Сьогодні Харків продовжує жити, працювати, навчати й навчатися, відбудовуватися та підтримувати одне одного. Місто-герой щодня підтверджує свою стійкість і непохитну віру в Перемогу Довідково: разом із Харковом цього дня статус міст-героїв отримали Волноваха, Гостомель, Маріуполь, Херсон та Чернігів - міста, що стали справжніми фортецями духу та прийняли на себе найтяжчі удари ворога.

❗️Плани стійкості, які сьогодні регіони та міста України представляли на РНБО, базуються на чотирьох напрямах: захисті критичної інфраструктури, розвитку розподіленої генерації, резервному й альтернативному живленні та децентралізації теплогенерації. Вони складені не на одну зиму, і мають працювати роками, довгостроково посилюючи стійкість громад, — віцепремʼєр Кулеба. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

🇺🇦 25 лютого — День української жінки Сьогодні, у день народження незламної Лесі Українки, ми відзначаємо свято, що стало національною альтернативою радянському 8-му березня. Це день про справжню силу, стійкість та патріотизм українок, які сьогодні виборюють свободу на фронті, волонтерять та тримають тил. Дякуємо кожній за залізну волю та за невтомну працю задля перемоги. Ви — неймовірні! 💙💛 Відео: Сухопутні війська