#дати #свята HumanLight: Світло розуму та доброти у розпал зими 🕯️🤝 23 грудня світ відзначає HumanLight — сучасне гуманістичне свято, яке було започатковане у 2001 році в США. Воно створене для людей, які не сповідують традиційних релігій, але відчувають потребу зібратися разом у період зимового сонцестояння, щоб відсвяткувати людські цінності, розум та співчуття 🌍. Філософія свята: Світло всередині нас ✨ Назва свята поєднує слова «Human» (людина) та «Light» (світло). Ідея полягає в тому, що джерелом «світла» в нашому світі є не надприродні сили, а самі люди — через свої добрі вчинки, наукові відкриття та підтримку одне одного. HumanLight акцентує увагу на позитивному баченні майбутнього, яке ми будуємо власними руками 🛠️. Основні цінності HumanLight 💎 Свято базується на трьох «китах» гуманізму: Розум та наука: Повага до знань та критичного мислення, які допомагають нам розуміти світ 🧠. Співчуття: Турбота про ближніх, волонтерство та активна допомога тим, хто цього потребує ❤️. Надія: Віра в те, що спільними зусиллями ми можемо зробити планету кращим місцем для життя 🌿. Як відзначають цей день? 🕯️ Оскільки свято не має суворих догм, кожен відзначає його по-своєму: Запалювання свічок: Часто запалюють три свічки, що символізують Розум, Співчуття та Надію 🕯️🕯️🕯️. Спільні вечері: Друзі та родини збираються за святковим столом, щоб обговорити досягнення людства за минулий рік. Благодійність: Це ідеальний час для пожертвувань у наукові фонди, екологічні організації або допомоги локальним громадам 🎁. Освіта: Проведення лекцій або читання книг, що надихають на нові звершення. Чому це важливо сьогодні? 🇺🇦 У часи випробувань, які зараз переживає Україна, принципи гуманізму набувають особливого значення. Це день, щоб згадати про силу людської солідарності, про волонтерів, які стали «світлом» для тисяч людей, та про незламність духу, що тримається на вірі в людину та справедливість 🇺🇦✨. HumanLight нагадує нам: навіть у найнайпохмуріші зимові дні ми самі здатні запалити світло, яке зігріє оточуючих.

Єдина  ветеранська лiнія Мінветеранів переходить на новий короткий номер — 1528. Номер, який легко запам’ятати й розширена команда операторів — щоб допомога була швидкою та доступною: - безкоштовні консультації та підтримка; - оформлення статусів й посвідчень; пільги, соціальна та психосоціальна допомога; - освіта, працевлаштування; - житло, правові та фінансові питання. Щодня з 08:00 до 20:00. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #особистості 🎹 Людвіг ван Бетховен: Титан Віденської класики. Людвіг ван Бетховен (Ludwig van Beethoven) (16 грудня 1770 — 26 березня 1827) — німецький композитор і піаніст, одна з найбільш шанованих і впливових постатей в історії західної класичної музики. Його творчість ознаменувала перехід від класицизму до епохи романтизму. Хоча точна дата його народження невідома, він був охрещений 17 грудня 1770 року в Бонні, і традиційно вважається, що він народився днем раніше, 16 грудня. 🎼 Життя і творчість Ранні роки та музична освіта Бетховен народився в музичній родині в Бонні (на той час — столиця Курфюршества Кельнського, частина Священної Римської імперії). Його батько, Йоганн ван Бетховен, був співаком у придворній капелі й намагався зробити з сина "нового Моцарта", змушуючи хлопчика займатися музикою з раннього віку. У віці 21 року Бетховен переїхав до Відня, тодішньої європейської музичної столиці, щоб навчатися у Йозефа Гайдна. Він швидко зарекомендував себе як віртуозний піаніст та імпровізатор. Віденський період і класицизм Перший період творчості Бетховена (приблизно до 1802 року) був позначений впливом його вчителів та Віденської класичної школи, особливо Моцарта та Гайдна. У цей час він створює: Перші дві симфонії. Ранні фортепіанні сонати, включаючи знамениту Сонату №14, відому як «Місячна соната» (1801). Період героїчного романтизму Приблизно з 1803 по 1812 рік Бетховен переживає свій найбільш плідний та новаторський «героїчний» період. Композитор почав активно впроваджувати елементи романтизму, розширюючи форму та емоційну глибину музичних творів. До цього періоду належать: Симфонія №3 «Героїчна» (Eroica) (спочатку присвячена Наполеону, але потім присвята була знята). Симфонія №5 (з її знаменитим "мотивом долі"). Симфонія №6 «Пасторальна». Опера «Фіделіо». 👂 Боротьба з глухотою Приблизно у віці 26 років Бетховен почав втрачати слух. Це сталося у розквіті його кар'єри піаніста. У 1802 році він написав свій знаменитий «Гейлігенштадтський заповіт», висловлюючи відчай через свою недугу, але підтверджуючи рішучість продовжувати творити. Повна глухота, що настала до 1818 року, змусила його повністю відмовитися від виконавської діяльності, але не зупинила його композиторської роботи. Пізній період: Інновації та духовність Третій період (після 1812 року) характеризується глибокою інтроспекцією, духовністю та подальшим руйнуванням класичних норм. Він створив деякі зі своїх найбільш складних і новаторських творів, багато з яких не були повністю зрозумілі сучасникам: Урочиста меса (Missa Solemnis). Останні фортепіанні сонати (№30–32). Симфонія №9 ре мінор (з фіналом «Ода до радості») (1824), яка є першим випадком використання хору в симфонії. «Ода до радості» згодом стала офіційним гімном Європейського Союзу.

#історія #особистості 📚 Інтелектуальна Іскра: Соломія Павличко — Літературознавиця, Письменниця, Видавець. 15 грудня 1958 року народилася Соломія Дмитрівна Павличко — видатна українська літературознавиця, критикиня, перекладачка, публіцистка, філософиня та засновниця одного з найбільш впливових видавництв незалежної України — «Основи». Її недовге, але надзвичайно яскраве життя стало символом інтелектуального прориву 90-х років. Освіта та Рання Діяльність Соломія Павличко належала до відомої інтелектуальної родини (дочка поета Дмитра Павличка). Вона здобула освіту в Київському державному університеті ім. Т. Шевченка та стажувалася в Гарварді та Альбертському університеті. Її ранні наукові роботи були присвячені історії англійської та американської літератури. Вона була однією з перших, хто відкрив українському читачеві сучасну західну літературну теорію, зокрема постмодернізм і постколоніальні студії. Внесок у Культуру Незалежної України З початком незалежності України Соломія Павличко стала ключовою фігурою, що формувала нові культурні та інтелектуальні орієнтири: Видавництво «Основи»: У 1992 році вона заснувала видавництво «Основи», яке стало піонером у публікації українською мовою світової класики, сучасної інтелектуальної думки, а також важливих історичних та культурологічних праць, що були раніше заборонені. Феміністичні Студії: Соломія Павличко була однією з перших, хто ґрунтовно запровадив феміністичну критику та гендерні студії в український науковий обіг. Її праці, зокрема «Фемінізм: статті, розмови, есеї», мали величезний резонанс. «Дискурс Модернізму»: Її фундаментальна монографія «Дискурс модернізму в українській літературі» (1997) є однією з найважливіших робіт у сучасному українському літературознавстві, що переосмислила канон українського модернізму. Соломія Павличко вирізнялася гострим розумом, здатністю до критичного аналізу та прагненням інтегрувати українську культуру у світовий контекст. Вона трагічно загинула у 1999 році, але її спадщина продовжує впливати на українську гуманітаристику та видавничу справу. 🖋️🧠✨

#дати #свята 🎻 Голос Дерева та Струн: Що ми знаємо про Всесвітній день скрипки? Всесвітній день скрипки (World Violin Day), який неофіційно відзначається 13 грудня, є святом, присвяченим одному з найблагородніших та найвиразніших інструментів світу — скрипці. Хоча ця дата не є офіційно визнаною ООН, вона широко підтримується музикантами, оркестрами та любителями класичної музики по всьому світу. Чому саме скрипка? 👑 Скрипка (violin або fіddle) — це не просто інструмент, це королева оркестру. Вона займає центральне місце у симфонічному ансамблі та камерній музиці. Її історія, що налічує близько 500 років, тісно пов'язана з еволюцією західної музичної культури. Походження: Сучасна скрипка сформувалася в Італії у XVI столітті. Її розквіт пов'язаний з іменами великих майстрів, як-от Аматі, Гварнері та Страдіварі, чиї інструменти досі вважаються неперевершеними. Діапазон: Завдяки своїй здатності відтворювати найвищі та найнижчі ноти серед струнно-смичкових інструментів, скрипка може імітувати людський голос, виражаючи як глибокий смуток, так і бурхливу радість. Суть Святкування 🎼 День скрипки зазвичай використовується для підвищення інтересу до класичної музики та музичної освіти. Серед традиційних способів відзначення: Концерти та Виступи: Проведення безкоштовних концертів, майстер-класів та вуличних виступів, де скрипка виступає у головній ролі (як у класичному, так і у фольклорному чи джазовому стилях). Вшанування Майстрів: Згадка видатних скрипалів (як-от Паганіні, Крейслер, Ойстрах) та майстрів, які створюють інструменти (лютьєрів). Освіта: Заохочення дітей та дорослих до вивчення скрипки, часто через відкриті уроки чи музичні школи. Скрипка в Культурі Скрипка є не лише академічним, а й потужним культурним символом. Вона є невід'ємною частиною: Народної музики: У багатьох культурах (ірландська, скандинавська, українська) скрипка (fіddle) є головним інструментом для танців та святкових мелодій. Кінематографа: Її щемливе звучання часто використовується для підкреслення драматичних або романтичних моментів у фільмах. Всесвітній день скрипки — це чудовий привід згадати про те, наскільки важливу роль цей елегантний інструмент відіграє у збагаченні світової культури.

#історія #події 📚 Коли освіта була привілеєм: Відкриття Полтавського інституту шляхетних дівчат. Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо подію, що мала значний вплив на розвиток освіти та культури на Лівобережній Україні. У 1818 році в Полтаві було урочисто відкрито Інститут шляхетних дівчат (офіційна назва: Полтавський інститут шляхетних дівіц). Це був один із перших на теренах сучасної України середніх навчальних закладів закритого типу для жінок, що походили з дворянських родин (шляхти). Відкриття інституту стало можливо завдяки значним пожертвам місцевого дворянства. Мета та зміст навчання: Інститут був створений для того, щоб «виховати достойних дружин і матерів». Програма навчання була всебічною і включала як загальноосвітні, так і вишукані предмети: Обов'язкові: Закон Божий, іноземні мови (французька, німецька), географія, історія. «Жіночі» предмети: Домашнє господарство, рукоділля, світські манери та етикет. Мистецтво: Музика, танці, співи, малювання. 🎨 Дівчата жили та навчалися на повному пансіоні, що було типово для тогочасних закритих закладів. Історична будівля: Спочатку інститут розміщувався у пристосованих приміщеннях, але згодом для нього було збудовано величний архітектурний комплекс у стилі класицизму. Будівля, яку спроєктував відомий архітектор Л. Ф. Шарлемань, і досі є однією з архітектурних перлин Полтави. Спадок і значення: Хоча доступ до такої освіти мали лише привілейовані стани, інститут відіграв важливу роль у формуванні української інтелігенції XIX століття. Він функціонував аж до подій 1917 року. Сьогодні в цій історичній будівлі розташований Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», продовжуючи освітні традиції міста.

#історія #особистості 🎬 Режисер Нескорених: Творчий Шлях Ахтема Сеітаблаєва. 11 грудня 1972 року народився Ахтем Шевкетович Сеітаблаєв — видатний український актор, режисер театру та кіно, громадський діяч кримськотатарського походження. Його творчість нерозривно пов’язана з темами національної пам’яті, боротьби за незалежність та трагедії кримськотатарського народу. Повернення додому Ахтем Сеітаблаєв народився у місті Янгіюль (Узбецька РСР) у родині депортованих кримських татар. Дитинство: Його родина змогла повернутися до Криму лише на початку 1990-х років у межах масового повернення кримських татар на історичну батьківщину. Освіта: У Києві він закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. Ключові Твори та Режисура Після успішної акторської кар'єри, Сеітаблаєв заявив про себе як потужний режисер, здатний працювати з емоційно складними та історично важливими темами. "Хайтарма" (2013): Цей фільм став проривом у його кар'єрі. Це перша художня стрічка про депортацію кримських татар у 1944 році, показану через долю національного героя, льотчика Амет-Хана Султана. Фільм викликав значний резонанс в Україні та світі, утвердивши Сеітаблаєва як режисера-хроніста національної трагедії. "Кіборги" (2017): Це одна з найважливіших стрічок сучасного українського кінематографа. Фільм присвячений героїчній обороні Донецького аеропорту в 2014–2015 роках. Стрічка не лише розповідає про війну, а й досліджує філософські основи української ідентичності та боротьби за цінності. "Захар Беркут" (2019): Екранізація класичної повісті Івана Франка, знята у співпраці з голлівудською командою. Громадянська Позиція Ахтем Сеітаблаєв є активним громадським діячем, який рішуче засудив анексію Криму Росією у 2014 році. Його фільми, особливо "Хайтарма" та "Кіборги", стали потужними інструментами культурної дипломатії та боротьби за український наратив. Звання: Заслужений артист Автономної Республіки Крим. Діяльність у Києві: З 2005 року є актором та режисером Київського академічного театру на Печерську. Його внесок у розвиток українського кіно та його роль у збереженні пам'яті про кримськотатарський народ є вагомими.

#історія #особистості 🕯️ Служитель Народу: Життєвий Шлях Отця Андрія Бандери (1882–1941). 11 грудня 1882 року народився Андрій Михайлович Бандера — священник Української греко-католицької церкви (УГКЦ), культурно-громадський діяч, капелан Української Галицької Армії (УГА) та, що найвідоміше, батько провідника ОУН Степана Бандери. Його життя стало трагічним символом долі української інтелігенції у ХХ столітті. Служіння і Діяльність Андрій Бандера був не просто священником, а активним будівничим національного життя на Галичині. Освіта та Рукоположення: Він закінчив теологічний факультет Львівського університету. Після рукоположення у 1906 році служив у різних парафіях на Івано-Франківщині, де поєднував душпастирську роботу з просвітницькою. Громадська Робота: Отець Андрій активно організовував у селах осередки товариств "Просвіта" і "Сільський господар", поширював українську літературу, боровся з пияцтвом та зміцнював національну свідомість селян. Капелан УГА: Під час Української революції (1918–1919) він був активним учасником державотворчих процесів та служив польовим капеланом у лавах Української Галицької Армії, супроводжуючи воїнів у боях. Батько і Вихователь Родина Бандер була надзвичайно патріотичною. Андрій та його дружина Мирослава (донька священника) виховали семеро дітей, серед яких — майбутній лідер націоналістичного руху Степан. Отець Андрій, керуючись принципами УГКЦ та національної ідеї, заклав у своїх дітей глибоке почуття обов'язку перед Україною, суворої дисципліни та високої моралі. Він був першим, хто познайомив своїх синів із національними героями та історією боротьби за незалежність. Трагічна Доля Життя Андрія Бандери обірвалося після приходу радянської влади на Західну Україну у 1939 році. Арешт: Його заарештували органи НКВС у травні 1941 року за звинуваченням у "контрреволюційній діяльності". Вирок і Страта: Після жорстоких допитів, на яких священник тримався гідно, його засудили до страти. 10 липня 1941 року отця Андрія Бандеру було розстріляно в Києві, у Биківнянському лісі, або, за іншими даними, в одній із київських тюрем. Таким чином, Андрій Бандера став жертвою двох окупаційних режимів (був також ув'язнений польською владою) за свою непохитну вірність українській ідеї та церкві.

#історія #особистості ✍️ Юліан Опільський: Майстер, що оживив князівську добу. 8 грудня 1884 року народився Юліан Опільський (справжнє ім'я — Юрій Рудницький) — видатний український письменник, педагог і один із найяскравіших майстрів історичної прози Галичини початку XX століття. Його твори не просто розповідали про минуле; вони повертали до життя епоху Київської Русі та боротьби за українську ідентичність. 📜 Освіта та педагогічна діяльність Юрій Рудницький походив із родини священика і здобув класичну освіту у Львівському університеті. Його основною професією було викладання — він був гімназійним професором у Бережанах та Львові, де навчав молодь українській мові та літературі. Проте його справжнє покликання розкрилося у літературі, де він обрав псевдонім Юліан Опільський (від назви місцевості Опілля на Галичині). Творчість: Втеча у минуле Творчість Опільського припадає на час, коли українська література активно шукала героїчні сюжети у власній історії. На відміну від багатьох сучасників, які зосереджувалися на проблемах селянства та інтелігенції, Опільський звернувся до князівських часів та доби раннього Середньовіччя. Його стиль вирізнявся: Динамічним сюжетом: Захопливі пригоди, таємниці та військові конфлікти. Яскравою мовою: Багата лексика, що створювала колорит епохи. Психологізмом: Зображення складних мотивацій історичних діячів. Серед його найвідоміших творів: «Іду на вас!»: Роман про князя Святослава Хороброго, назва якого повторює легендарне попередження князя ворогам. 🗡️ «Ідоли падуть»: Твір, присвячений добі Володимира Великого та прийняттю християнства, що відображає боротьбу старої та нової віри. 🙏 Цикл оповідань про минуле Галичини та інші романи. Спадщина Твори Юліана Опільського мали велику популярність серед української молоді і відіграли важливу роль у формуванні національної свідомості, пропонуючи читачам гідних, сильних героїв, що боролися за свою землю і віру. Він допоміг українцям відчути себе спадкоємцями великої історичної традиції Київської Русі.

#історія #події 📚 8 грудня 1868 року в історії українського народу став справжнім поворотним моментом. Саме цього дня у Львові, в умовах посиленої полонізації та відсутності власної державності, було засновано культурно-освітнє товариство «Просвіта». Ця ініціатива не була просто гуртком інтелігенції; вона стала потужним каталізатором національної свідомості та самоорганізації. 💡 Чому виникла потреба? Після скасування кріпацтва та отримання Галичиною певної автономії у складі Австро-Угорщини, польська шляхта зміцнила свої позиції, що призвело до посилення тиску на українську мову та культуру. Народ, що вийшов із кріпацтва, був переважно неписьменним. У цей критичний час група прогресивної української інтелігенції, очолювана, зокрема, Анатолем Вахнянином (першим головою), Олександром Барвінським та Юліаном Романчуком, зрозуміла: єдиний шлях до порятунку — це просвіта народу. Місія, що змінила країну Перший статут товариства проголошував просту, але революційну мету: «Будити почуття народне та просвічувати народ в дусі народнім». Завданням «Просвіти» було не лише навчити селян читати, але й видавати для них доступну літературу, відкривати бібліотеки та читальні. Вже через кілька років «Просвіта» почала створювати свою найважливішу мережу — «читальні» (філії товариства) по всій Галичині та Буковині. Ці читальні ставали справжніми центрами життя села: Книгозбірні: Вони забезпечували доступ до україномовних видань. 📖 Осередки культури: Тут проводили лекції, співи, театральні вистави. 🎭 Місця самоосвіти: Люди навчалися не лише грамоті, а й основам економіки та сільського господарства. 🧑‍🌾 Неймовірний масштаб Завдяки діяльності «Просвіти», українська мова та культура перестали бути лише надбанням еліти. До 1939 року товариство налічувало понад 3000 філій та 3000 читалень! Це була розгалужена, ефективна і повністю самодостатня громадянська мережа, яка заклала фундамент для політичної та економічної боротьби українців у XX столітті. «Просвіта» виховала цілі покоління національно свідомих громадян і довела, що освіта є найгострішою зброєю у боротьбі за право бути нацією. Це наш історичний урок: єдність інтелігенції та народу навколо ідеї знання завжди дає плоди. 🇺🇦