БЕЗСИЛА СМЕРТЬ, ДЕ ДУХ НЕ ГАСНЕ

Прийде́ весна і зацвітуть каштани,
Птахи верну́ться з вирію назад
Ще й час мине, та не заго́їть рани,
Які зробив героїв тілопад.

Додався біль до всьо́го й за цивільних,
Кому́ потвора загасив свічу́,
Ми – нація нескорених і вільних.
До ПЕРЕМОГИ подумки лечу.

Лечу туди, де небо стане чистим,
Де не здригнеться від ракет земля,
Де кожен ранок росяним намистом
Прикрасить наші спалені поля́.

Ми збережемо пам’ять поіменно —
У кожнім слові, в кожному рядку,
Тримаємо свій стяг благословенно,
Карбуємо історію таку.

Бо смерть безсила там, де дух не гасне,
Де крізь вогонь пробилася любов.
Зійде́ зоря над ворогом нещасна,
А ми життя продовжим без оков.

Ми зможем збудувати знову хату,
Життя пове́рнем в знищені міста́.
Не вздріє ворог неньку розіп'я́ту,
Бо в нашім серці – правдонька свята́.

Нас кличуть всіх життєвії дороги,
Веду́ть загиблих ду́ші до мети,
Торуєм шлях усі до Перемоги,
Й життя благаєм Бога берегти.

В очах засяє радістю надія,
Затягнуться і рани, і рубці,
Здійсни́ться наша заповітна мрія –
Пред світом ми в звитя́жному вінці.

02.02.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026