*Але знаки будуть*

Про те, що Московія почне війну проти України - говорили до 2014 року. Говорили, прогнозували - причому не тільки українські ЗМІ (чи правильніше говорити "український ЗМІ", яке ви бачите на картинці?), а і самі майбутні агресори. Ось, наприклад, слова Путіна, сказані під час закритої зустрічі на тому самому бухарестському саміті НАТО 2008 року.

***

Когда же речь зашла об Украине, Путин вспылил. Обращаясь к Бушу, он сказал: "Ты же понимаешь, Джордж, что Украина — это даже не государство! Что такое Украина? Часть ее территорий — это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами!"

И тут он очень прозрачно намекнул, что если Украину все же примут в НАТО, это государство просто прекратит существование. То есть фактически он пригрозил, что Россия может начать отторжение Крыма и Восточной Украины".

***

Це, між іншим, було опубліковано в московитській газеті "Коммерсантъ" тоді ж, у квітні 2008-го. "Українська правда" процитувала ту новину у себе на сайті, тож хто хотів, той побачив.

Але я пропоную згадати ще раніші слова, орієнтовно з першої половини нульових (точної дати немає, бо сказані вони були, судячи з усього, у непублічному режимі і стали відомі значно пізніше). Ось ці слова:

"А кто вам сказал, что война — это не метод XXI века? В XXI веке создано самое смертоносное оружие в истории человечества, в XXI веке мы еще увидим самые смертоносные войны"

Знаєте, хто це сказав? Владіслав Сурков. Той самий, який на початку нульових був чи не головним непублічним творцем путінського режиму.

Процитував його слова у своїй книжці "Вся кремлевская рать" (вийшла вона 2015 року) Міхаїл Зигарь.

Це я все от до чого веду.

Так звані "хароші московити", коли говорять про початок нинішньої війни - не можуть звалювати усю провину на Україну, на "переворот на Майдане" і таке інше. Не на ту авдиторію працюють. На "ту" - працюють "погані московити", вони там якраз усе те і чешуть.

А от "хароші московити" розказують, що да, Хуйлуша агресор, всьо вот ето вот, АЛЕ. Крим він, мовляв, просто на трапку підібрав - побачив, що з'явилася така можливість і тут же швиденько організував "зільоних чєловєчків". А так, шоп якісь плани заздалегідь - так нє, откудова їм там узятись.

Хоча події того ж саміту в Бухаресті говорять самі за себе. А слова Суркова і взагалі натякають на те, що велика війна як варіант розглядалася Кремлем мало не з самого початку існування проєкту "Путєнг".

⚔️ Бій під Конотопом 1659: як козацька кіннота знищила еліту московського війська
1659 рік. Московія впевнена, що зламає козацьку державу. Під Конотопом вони зібрали вершки своєї армії — боярську кінноту, вибрані дворянські полки, еліту, яка мала розчавити Гетьманщину.

Але отримали один із найбільших військових провалів своєї історії.

Що сталося?

🔥 Витягування в пастку

Іван Виговський, гетьман Війська Запорозького, свідомо «підставляє» частину козацьких сил. Московська кіннота впевнено женеться за ними, вважаючи, що козаки тікають.

Це те, що їй і треба було зробити.

⚔️ Удар з засідки

На річці Куколка московські війська вриваються у заздалегідь підготовлену пастку.
Кримська кіннота, союзники Виговського, заходять у тил.
Козацькі полки б’ють з фронту та флангів.
Починається паніка, розвал ліній і некерована втеча.

🩸 Результат — катастрофа для Москви

За кілька годин бою було знищено або взято в полон приблизно 4–5 тисяч московських вершників, серед них — значна частина еліти: князі Пожарський, Львов, Бутурлін та багато інших.

Це був удар не просто по армії —
це був удар по політичній впевненості Москви.

💥 Наслідки

Конотопський розгром на кілька років зупинив московську експансію в Україну. У Москві оголосили масову мобілізацію, місто готувалося до оборони, боячись рейду козаків і татар.

Це — одна з найблискучіших перемог у нашій військовій історії.
Перемога, яка доводить: тактика, союзники та розумний маневр можуть змінити хід війни навіть проти чисельно сильнішого ворога.

🇪🇺 Цього тижня ми жили в очікуванні ключового рішення саміту Ради ЄС. Саміт, що тривав учора й сьогодні, мав визначити одне з найважливіших питань нашого виживання як держави у 2026–2027 роках — чи отримає Україна фінансову подушку, необхідну для функціонування бюджету, оборони й соціальної стабільності.

Нагадаю, що переговори йшли навколо понад €200 млрд заморожених московських активів, які розглядалися як потенційне джерело репараційної позики для України. Саме це питання очікувалося як вирішальне.

❗️На жаль, лідери ЄС так і не дійшли згоди щодо використання цих активів.

Але! ЄС ухвалив рішення надати Україні €90 мільярдів! 💰

Це масштабний безвідсотковий кредит для України на 2026–2027 роки. Кошти будуть надані через спільне запозичення ЄС на ринках капіталу, гарантоване бюджетом Союзу. Повернення кредиту передбачається ЛИШЕ ПІСЛЯ ТОГО, як МОСКОВІЯ ВИПЛАТИТЬ РЕПАРАЦІЇ за завдану агресією шкоду.

Дякуємо партнерам!!!!

Київ — чорна пляма на мапі Європи. 70% міста без світла. Перехрестя перетворилися на рулетку смерті, а Хрещатик освітлюють лише фари машин, як у країні третього світу. Нам знову згодовують казки про «складну ситуацію» та «дефіцит генерації». Але давайте називати речі своїми іменами: це не просто наслідки ударів. Це результат роботи системи, діагноз якій — некроекономіка.

Це термін, який ти ввів менше місяця тому — як діагноз системі, що не просто краде ресурси, а конвертує крадіжку в смерть, руїну та колапс. Некроекономіка — це не економіка війни, а економіка повільного вмирання, коли державні рішення перестають творити майбутнє і починають розкладати сьогодення. Некроекономіка — це коли корупція вбиває швидше, ніж ракета

Українці звикли думати, що корупція — це про гроші, які хтось «перенаправив».
Але кожен украдений мільйон на ППО — це ракета, яка долетіла.
Кожен відкат на РЕБ — це дрон, який не збили.
Кожна дірка фаворитки у міністерстві — це незакрита дірка в обороні.
Кожна тендерна схема в енергетиці — це чергова підстанція, що летить у повітря.

Сьогодні Київ темний не тому, що ми не могли захистити енергетичні об’єкти. А тому, що роками не захищали, бо гроші на захист ішли не туди.

Коли ми бачимо фото Києва та усіх інших міст України без світла, треба ставити не технічне, а політичне питання:

Де були ППО? Де були антидрони? Де була модернізація мереж? Де була енергетична стратегія? Де взагалі держава??

Відповідь одна:
у схемах, на тендерах, у відкатах, у призначеннях “своїх людей”, у сервільності перед найближчими групами.

Московія знищує трансформатор.
А некроекономіка — знищує систему, яка мала б поставити інший та захистити його від ударів дронів.

Московія запускає дрон.
А некроекономіка — не закуповує та не створює своє власне те, що цей дрон збило б.

Московія б’є по ТЕЦ.
А некроекономіка — роками не будує резервів і альтернатив, не ховає критичні елементи чи під землею, чи під бетонними укріпленнями, не розробляє плани малих когенераційних установок тощо, а живиться на її розкладі тупими закупівлями, бутафорським захистом та відвертим розпилом усього, що ще трохи рухається.

Україна в темряві не тому, що не вистачає генераторів.
А тому, що ДОСІ не вистачає державності...

#Вчимо_свою_історію

«МИ Є НАРОД, У ЯКОГО ВКРАЛИ НАЗВУ»

Так писав академік Михайло Грушевський.

Читаємо в Івана Драча: «Назва Русь вирвана із серця Києва залізною рукою Петра». Сталося це 300 років тому, 22 жовтня 1721 року, коли цар Петро 1 проголосив московське царство «росийской империей», а москвинів - «россиянами». Така зміна назви московської держави кинула серйозний виклик ідентичності українського народу.

Тож 1721 року в москві після перейменування: постала нагальна потреба написати нову версію історії з обґрунтуванням спадкоємності назви «российская» від княжої Русі. Але у царя Петра І до цього руки не дійшли. Утім, ідею створення нової історії російської імперії втілила в життя Катерина ІІ.

І ця імперська схема історії була непорушною до 1904 року, коли її блискуче спростував Михайло Грушевський. У своїй знаменитій статті «Звичайна схема «руської» історії... він науково довів, що творцем тисячолітньої княжої держани Русь був український етносі що твердження про «общерусскую» історію та колиску трьох братніх народів це повна фікція, бо московія, по суті, загарбала назву Русь, яка своїм питомим змістом - етнічним, географічним, устроєвим - цілком відповідає сучасному термінові Україна. Тож звертайтесь і ви до Грушевського.

Шануймо свою історію!

З відривного календаря "Український народний календар" за 22 жовтня.
-----------

https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-rus-i-moskoviya/31521000.html

На фото:⤵️ Мапа України французького військового інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана 1680 року (на основі генеральної карти 1648 року). А у правому верхньому кутку позначено розташування Московії – Moscovia Pars (Земля Московія).

#Вчимо_свою_історію

«МИ Є НАРОД, У ЯКОГО ВКРАЛИ НАЗВУ»

Так писав академік Михайло Грушевський.

Читаємо в Івана Драча: «Назва Русь вирвана із серця Києва залізною рукою Петра». Сталося це 300 років тому, 22 жовтня 1721 року, коли цар Петро 1 проголосив московське царство «росийской империей», а москвинів - «россиянами». Така зміна назви московської держави кинула серйозний виклик ідентичності українського народу.

Тож 1721 року в москві після перейменування: постала нагальна потреба написати нову версію історії з обґрунтуванням спадкоємності назви «российская» від княжої Русі. Але у царя Петра І до цього руки не дійшли. Утім, ідею створення нової історії російської імперії втілила в життя Катерина ІІ.

І ця імперська схема історії була непорушною до 1904 року, коли її блискуче спростував Михайло Грушевський. У своїй знаменитій статті «Звичайна схема «руської» історії... він науково довів, що творцем тисячолітньої княжої держани Русь був український етносі що твердження про «общерусскую» історію та колиску трьох братніх народів це повна фікція, бо московія, по суті, загарбала назву Русь, яка своїм питомим змістом - етнічним, географічним, устроєвим - цілком відповідає сучасному термінові Україна. Тож звертайтесь і ви до Грушевського.

Шануймо свою історію!

З відривного календаря "Український народний календар" за 22 жовтня.
-----------

https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-rus-i-moskoviya/31521000.html

На фото:⤵️ Мапа України французького військового інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана 1680 року (на основі генеральної карти 1648 року). А у правому верхньому кутку позначено розташування Московії – Moscovia Pars (Земля Московія).

🪓 «Пятихатка» руZZкого міра: трагедія, фарс і гнилі стовпи «величі»

Автор : адміністратор телеграм-каналу UA «УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ...» (окрема подяка за ідею Чирвінському В.)
👉 [Підписатися на канал](https://t.me/RuslanSpeaks)



А чи задумувались ви коли-небудь: у чому сила руZZкого міра?
Не в правді, не в свободі, не в культурі.
Сила його — в гнилі.
У п’яти прогнилих стовпах, на яких стоїть ця ідеологічна «изба», обшита фанерою імперських міфів і обмазана багном історичної брехні.

Назвемо ці стовпи «пятихаткою» — не в сенсі затишного дому, а як у роZZeйському жаргоні: п’ятсот дерев’яних рублів, що пахнуть нафталіном, страхом і кров’ю.

1️⃣ Брехня — тотальна, як сибірська тайга

роZZія бреше не тому, що не знає правди. Вона бреше, бо правда — це загроза.
З часів Петра І, який вирішив, що московія — це «росея», і переписав історію, щоб стати спадкоємцем Київської Русі.
Катерина ІІ замовляла фальшиві літописи, щоб довести, що українці — це «малороси».
Сталін брехав про Голодомор, путін — про «нас там нєт».
Брехня — це цемент, яким замазують тріщини в імперській стіні.

Імперія брехні — це не метафора. Це діагноз.

2️⃣ Крадіжка — як державна політика

РоZZія краде все: назви, території, людей, унітази.
Петро І вкрав ім’я «росія» у Візантії.
Романови крали Українську культуру, вивозили артефакти до Петербурга.
СРСР грабував після війни — заводи, картини, навіть цілі міста.
Сучасна роZZія краде зерно, дітей, історію, навіть чужі перемоги.

Це не держава — це грабіжник у формі з двоголовим орлом.

3️⃣ Рабство — як форма національної єдності

Петро І змушував селян служити по 25 років.
Романови продавали людей, як худобу.
СРСР будував ГУЛАГи, де рабство було нормою.
Сьогодні — «мобілізовані» з глибинки, які йдуть на смерть за обіцянку амністії та пачку гречки.

Свобода — це те, чого руZZкий мір боїться найбільше. Бо раб не ставить запитань. Він просто йде в бій.

4️⃣ Великодержавний шовінізм — як релігія

«Ми — велика держава!» — кричать ті, хто живе в бараках без води.
Петро І змушував бояр голити бороди, щоб «цивілізувати» варварів.
Романови вважали себе «третім Римом», а всі інші — другосортними.
Сьогодні — «українці не існують», «Киев — мать городов русских», «всі мають говорити по-руZZкі» !

Це не гордість. Це комплекс неповноцінності, замаскований під імперську пиху.

---

5️⃣ Війна — як спосіб дихати.

Петро І воював постійно — зі Швецією, Туреччиною, Персією.
Романови — з Польщею, Османами, Наполеоном.
СРСР — з усіма, кого міг дістати.
Сучасна роZZія —Чиченскі війни.Модова. Грузія.Сирія.Україна...
Війна — це не збій. Це ритм хворого серця недоімперії.

Бо коли немає війни — руZZкий мір починає гнити ще швидше.

🎭 Абсурд і трагізм

роZZійська «велич» — це театр абсурду, де актори грають ролі героїв, а насправді — злодії.
Це трагедія для сусідів, фарс для світу, і пастка для власного народу.
Це імперія, яка не будує — вона лише руйнує.
І кожен її «стовп» — це не опора, а труна.

📌 Висновок

«Пятихатка» руZZкого міра — це не просто набір характеристик. Це архітектура зла, збудована на брехні, грабунку, рабстві, шовінізмі та війні.
Історія показує: це не тимчасове явище. Це — системна хвороба.
А отже, лікувати її треба не компромісами, а правдою, свободою і пам’яттю.

---

📣 Запрошую до подальшої дискусії та знайомства
Переходьте та підписуйтесь на телеграм-канал UA «УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ...»
👉 [https://t.me/RuslanSpeaks]

​​ Валуєвський циркуляр: як московія вчергове намагалась знищити українську мову.

30 липня 1863 року міністр внутрішніх справ Петро Валуєв зі схвалення імператора Олександра II розіслав до цензурних комітетів Києва, Москви і Санкт-Петербурга секретний лист, яким заборонив видання будь-яких книг і підручників українською: релігійних, навчальних і освітніх книг. Публікація художньої ("изящной") літератури дозволялася.

Причиною появи Валуєвського циркуляру вважають Січневе повстання 1863 року, в якому до поляків, литовців і білорусів приєдналася і частина українців.

Іншою причиною називають переклади на українську мову чотирьох Євангелій, надіслані на розгляд Синоду для отримання дозволу на друк відставним інспектором Ніжинського ліцею Пилипом Морачевським.

Сам Валуєв мотивував свої дії тим, що
📝"приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись, под предлогом распространения грамотности и просвещения, за издание книг для первоначального чтения, букварей, грамматик, географий и т. п.

В числе подобных деятелей находилось множество лиц, о преступных действиях которых производилось следственное дело в особой комиссии".

"Киевский генерал-губернатор находит опасным и вредным выпуск в свет рассматриваемого ныне духовною цензурой перевода на малороссийский язык Нового Завета", - додав у циркулярі Валуєв і постановив:

📝"пропуск же книг на малороссийском языке как духовного содержания, так учебных и вообще назначаемых для первоначального чтения народа, пристановить".

"Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может", - зазначалося в документі.

Дію Валуєвського циркуляру було розширено так званим Емським указом імператора Олександра ІІ (1876 рік), який практично повністю забороняв видання і ввезення на територію імперії книг українською мовою.

Заборону скасували лише в 1905 році, коли Російська академія наук визнала, що українська мова є самостійною і окремою від російської.

Тепер в сучасному світі у хворій голові путіна та десятків мільйонів російських імперіалістів все знову заграло новими фарбами. Знову загострення агресивного імперіалізму та заперечення існування України та всього українського.

Але Україна, українська мова та культура, були, є і будуть.

📜Війна, що триває століттями: Андрій "боголюбський" і сучасна агресія московитів.

Історія, мов невидимий хробак, що точить м'ясо пам'яті, має здатність повторюватися, а її жахливі уроки залишають гіркий присмак у серці. Серед численних фігур цього давнього, але все ще актуального переказу, постає князь Андрій "боголюбський". Його правління — це не просто уривки з минулого, це відлуння колосальної трагедії, яка й досі відчувається в сучасному світі.

Андрій "боголюбський" зневажаючи своїх близьких, знищував не лише людські життя, а й культурні, духовні надбання, залишаючи після себе спогади про вогні, в яких гинули міста, церкви та монастирі а в них і живі люди ,спалені живцем. У 1169 році Київ — серце Русі, був захоплений, зруйнований, і зґвалтованний "військом - ордою" - Андрія"боголюбського"
Це не просто факти древньої історії, а напад- геноцид, на душі мільйонів, що бачили у Києві символ своєї ідентичності. Таке ставлення копіює і сучасна агресія московитів, які знову вдаються до силових методів та жорстоких вбивств, намагаючись знищити все, що нагадує про Українську ідентичність.

Сьогодні московити, які присвоїли собі вкрадене визначення - "русские", продовжують свою криваву інтервенцію. Вони не мають нічого спільного з історією Русі; вони стали натовпом некрофагів — рабами своєї вбивчої природи, які живуть за рахунок крові та страждань інших народів. У їхній історії немає місця для цивілізаційних здобутків. Натомість, вони з гордістю несуть на своїх плечах тягар вбивств і руйнувань, символізуючи жорстокість та неприязнь до всього, що виходить за межі їхньої примітивної свідомості.

Андрій "боголюбський"прагнув знищити все, що йому не підкорялося. Цей жорстокий стиль правління, що базувався на насильстві і зневазі, продовжувався і набув нових форм — у сучасному світі ми бачимо, як московія з новою силою повторює ті ж помилки. Ця агресія стала не лише спробою поневолення України, але й геноцидом Української культури, мови та історії. В Українських землях, де кров предків була пролитою за свободу, зараз ллється нова кров, а біль та згадка про окуповані землі України залишає гіркий присмак у душі народу.

московити зневажають пам'ять про жертв власної не нажерливості, забуваючи про людяність, культуру і історію тих народів, які вони намагаються поневолити. Вони засуджують спроби вшанувати пам'ять про тих, хто загинув, захищаючи свою землю, намагаючись викорінити все, що робить Українців Українцями. Це гірка іронія, коли ті, хто ніколи не підтримував справжнього культурного розвитку, намагаються знищити його в інших.

Необхідно усвідомлювати, що ця війна триває вже понад тисячу років. Спостерігаючи за її еволюцією, стає очевидним, що недоліки московитів — це не просто історична випадковість, а результат глибоко вкоріненої в їхній культурі ненависті. Ця ненависть ставить під сумнів моральність народу, який століттями лишався на узбіччі цивілізації.

Внутрішня жорстокість укоріненна в їхній свідомості, і лише усвідомлення цього факту може допомогти зрозуміти трагедію, в якій ми живемо. Сучасна війна — це крик про допомогу, це заклик до світової спільноти про необхідність зупинити агресора, поки не стало пізно. Адже війна не відбувається лише на полі бою; вона триває в серцях тих, хто прагне зберегти свою ідентичність.

Боротьба за Українську ідентичність — це не лише боротьба за територію, це битва за пам'ять, за право на існування. Українці, як і їхні предки, знову опинилися на фронті цієї безжальної боротьби проти древнього зла, що в кожному своєму прояві намагається стерти сліди Наших Українських цінностей і історії. Ця боротьба не лише про виживання, а про те, щоб історія не стала забутою, щоб пам'ять про предків жила в нас ...📜 Вони"боголюбські" і такі як він зникнуть з історії , а бож залишаться НАВІЧНО ВБИВЦЯМИ ТА КАНІБАЛАМИ в пам'яті мільйонів....

А УКРАЇНА БУЛА.Є І БУДЕ ✊ 🇺🇦

✍️24.07.2025

🇹🇷 У стамбулі запропонували чотиристоронню зустріч лідерів щодо припинення війни
Після третього раунду переговорів у Стамбулі, секретар РНБО України Рустем Умєров оголосив про ініціативу провести зустріч за участі президентів України, московії, Туреччини та США. Зустріч можуть організувати до кінця серпня.
Деталі ініціативи:
🛑Україну представлятиме Володимир Зеленський, московію — володимир путін, а також запрошено Реджепа Ердогана та Дональда Трампа.
🛑МЗС України підтвердило відкритість до діалогу, що це постійна пропозиція, а реалізувати її можна в будь-який момент. Наприклад, якщо путін захоче зустрітися вже завтра, Зеленський буде готовий провести з ним таку зустріч.
Речник МЗС Георгій Тихий:
"Чому ми наголошуємо на зустрічі - в московії є одна людина яка приймає рішення. Якщо потрібно ухвалити важливі рішення, як зупинка вогню - ця особа має бути присутня"
Україна озвучила чіткі кроки:
🟡Готовність до припинення вогню, зокрема припинення ударів по критичній інфраструктурі.
🟡Заклик до московії зупинити обстріли цивільних об’єктів.
Також обговорено подальші етапи обміну полоненими. московія вперше погодилася повернути українців, які перебувають у полоні понад три роки, йдеться про важкопоранених, хворих та молодих.