#історія #особистості 🎼 Співець Кобзарської Душі: Василь Ємець — Бандурист-Віртуоз. 15 грудня 1890 року народився Василь Костьович Ємець — видатний український музикант, бандурист-віртуоз, композитор, педагог та історик кобзарства, чия діяльність мала вирішальне значення для відродження та популяризації бандури у XX столітті. Шлях До Бандури Василь Ємець народився в Харківській губернії (нині — Сумщина). З раннього дитинства він був зачарований народною музикою та грою кобзарів. Не маючи змоги навчатися у професійного майстра, він самотужки освоїв гру на бандурі та швидко розвинув власну віртуозну техніку. Здобувши освіту, він почав активно виступати, популяризуючи кобзарське мистецтво серед інтелігенції та широкої публіки. Фундатор Капел Бандуристів Головним його внеском у культуру стало створення професійних ансамблів бандуристів, що дозволило перетворити інструмент з індивідуального супроводу на повноцінний концертний колектив: Київська Капела бандуристів (1918): Під час Української революції 1917–1921 років, у 1918 році, Василь Ємець заснував у Києві перший професійний колектив — Кобзарський хор (згодом — Капела бандуристів). Це стало точкою відліку для інституціоналізації кобзарського мистецтва. Діяльність у еміграції: Через політичні обставини Ємець був змушений емігрувати. Він оселився в Празі, де в 1923 році створив Пражську Капелу бандуристів, продовжуючи популяризувати українську музику в Європі. Композитор і Педагог Василь Ємець був не лише виконавцем, а й активним композитором, створюючи твори як для сольного виконання, так і для капел. Його метою було показати бандуру як академічний інструмент, здатний виконувати не лише народні думи, а й класичні твори. Він також написав важливі праці з історії кобзарства, зберігаючи пам’ять про знищених радянським режимом кобзарів. Завдяки його невтомній енергії та віртуозному виконанню, бандура стала відома далеко за межами України, а створені ним капели заклали основу для подальшого розвитку цього унікального музичного жанру. Василь Ємець помер у 1982 році в США, залишивши по собі неоціненну спадщину. 🎶🇺🇦

У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною. Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті. Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів. Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним. Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт. На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу. Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания». Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета. Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест. Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів. Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт». #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY

У Сумах зафіксовано понад 8 вибухів, — в.о. мера “Місто Суми знову перебуває під атаками. Прошу всіх перейти в укриття або триматися подалі від вікон та небезпечних зон”, — повідомив Артем Кобзар. Знеструмлена більша частина Сум. рф бʼють по енергосистемі. Міськводоканал переходить на резервне живлення. Також від генераторів працюють медзаклади, - ОВА.

#історія #особистості 🕊️ Мелодія світу: Райнер Марія Рільке та його українське натхнення. 4 грудня 1875 року в Празі, яка тоді входила до складу Австро-Угорської імперії, народився Райнер Марія Рільке (Rainer Maria Rilke, повне ім'я Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія Рільке) — один із найбільш глибоких та впливових поетів-модерністів європейської літератури ХХ століття. Його творчість, наповнена філософськими роздумами про самотність, смерть, красу та божественне, значно вплинула на формування європейської поезії, зокрема німецькомовної. До його ключових творів належать «Сонети до Орфея» та «Дуїнезькі елегії». Український слід Хоча Рільке відомий насамперед як німецькомовний автор, його зв'язок з українськими землями та культурою є надзвичайно важливим для розуміння його світогляду і творчого шляху. У 1899 та 1900 роках Рільке здійснив дві великі подорожі Російською імперією разом зі своєю музою — відомим психоаналітиком і письменницею Лу Андреас-Саломе. Під час цих подорожей він відвідав значні міста та місця, що нині знаходяться в Україні: Київ: У Києві Рільке відвідав Києво-Печерську лавру, де був глибоко вражений величчю православної культури та атмосферою стародавніх монастирів. Канів: Найбільше враження на нього справив Канів, де він відвідав могилу Тараса Шевченка. Рільке був вражений постаттю українського Кобзаря, якого він сприйняв як символічного, народного пророка. Полтавщина: Він також подорожував глибинкою, щоб краще відчути життя простого селянства. Вплив на творчість Свої враження від цих подорожей Рільке зафіксував у листах, щоденниках та віршах. Багата духовна культура Сходу, її містицизм, відчуття простору та глибинна народна віра стали потужним джерелом натхнення: Зокрема, він перекладав «Слово о полку Ігоревім» німецькою мовою. Образи святенника, ченця, старця та відчуття божественної самотності у його віршах значною мірою сформовані під впливом побаченого у православних монастирях та його спілкування з простими людьми. Сам Рільке пізніше згадував, що його подорож на Схід була одним із найважливіших етапів його самопізнання. Хоча він не завжди чітко розрізняв українські та російські культурні особливості, його захоплення «багатим, темним, повним Богом» світом Східної Європи, зокрема України, мало визначальний вплив на його лірику. Твори Рільке досі залишаються однією з найскладніших та найзагадковіших сторінок світової літератури, а його зв'язок з Україною є предметом постійних досліджень літературознавців.

Художниця Раїса Кобзаренко-Кореньок.🎨"Осінні промені"🍂

#особистості #дати 1896: Михайло Вериківський — Батько першого українського балету. 20 листопада 1896 року в мальовничому Кременці на Тернопільщині народився Михайло Вериківський. Людина, яка зробила для української академічної музики те, що свого часу зробили корифеї театру для драми — вивела її на професійний, європейський рівень, не втративши національного колориту. 🩰 «Пан Каньовський»: Революція в танці Головне досягнення Вериківського, яке назавжди вписало його ім'я в історію, — створення першого українського національного балету «Пан Каньовський» (прем'єра відбулася у Харкові в 1930 році). Це був сміливий експеримент. Разом із хореографом Василем Верховинцем композитор зумів органічно поєднати класичний балетний пуант із віртуозністю українського народного гопака та метелиці. Музика Вериківського довела, що український фольклор може звучати не лише на сільських весіллях, а й у партитурах високого симфонічного мистецтва. 🎼 Кобзар у нотах Вериківського називають одним із найкращих музичних інтерпретаторів Тараса Шевченка. Він не просто писав музику на слова поета, він відчував ритм його віршів. Опери «Сотник» та «Наймичка», поема «Чернець» — це глибоке переосмислення шевченківських сюжетів. Його оркестрова сюїта «Тарас Шевченко» стала музичним пам'ятником Кобзареві. 🎻 Маестро і педагог Окрім композиторства, він був блискучим диригентом Київської та Харківської опер, а також видатним педагогом. Протягом багатьох років він викладав у Київській консерваторії, виховавши цілу плеяду музикантів. Його стиль вирізнявся інтелігентністю, глибиною та неймовірною увагою до мелодизму. Михайло Вериківський — це той фундамент, на якому стоїть сучасна українська класична музика. Він показав, що вона може бути модерною, складною, але водночас рідною і зрозумілою кожному українцю 🇺🇦.

😱 "Він схопив мене за обличчя": акторка Віра Кобзар розповіла про інцидент із собакою та шрам, який залишився після нього. Подробиці — у проєкті "Головна роль" на YouTube-каналі "Дім".

Украинский симфонический оркестр Lords of the Sound в Израиле 11–20 января 2026: магия симфоний, культовые саундтреки и украинская аутентика 🇺🇦🇮🇱 Эти концерты — не просто гастроли. Это встреча с оркестром, который прошёл через войну, десятки благотворительных туров и стал голосом современной Украины на мировых сценах. И есть то, что делает их звучание по-настоящему уникальным: Lords of the Sound используют аутентичные украинские народные инструменты в симфонических аранжировках. Бандура, цимбалы, кобза, лира, свирель, трембита, окарина, дримба, сурьма, волынка, басоль и торбан — каждый со своей историей и собственным тембром. Когда эти инструменты вплетаются в симфоническое звучание, музыка получает тот самый украинский характер, который не спутаешь ни с чем. Lords of the Sound привозят в Израиль программы, которые знают и любят по всему миру: — The Lord of the Rings in Concert — эпическое путешествие по Средиземью — миру «Властелина колец», где музыка Говарда Шора оживает так, будто вы стоите на холмах Шира. — The Music of Hans Zimmer — мощные кино-темы из Интерстеллара, Дюны, Гладиатора и десятков культовых фильмов, которые взрывают зал своей энергетикой. — Harry’s Magic Symphony — симфоническое путешествие по миру Гарри Поттера, где оркестр оживляет Хогвартс, полёты над озером, дуэли магов и тот самый момент, когда музыка звучит так, будто письмо из школы магии наконец нашло своего адресата. — Anime Sympho-Show — симфоническая одиссея по мировым хитам аниме, от Naruto и Evangelion до Attack on Titan, с драйвом, который невозможно забыть. Но за красивыми афишами — история настоящей стойкости. С 2022 года оркестр выступает по всей Европе на благотворительных концертах, собирает помощь украинцам, играет для беженцев, переселенцев, военных. На каждой сцене звучат украинские мелодии — народные, современные, те, что несут память и силу. Теперь эта энергия звучит в Израиле. 📍 Где и когда: 11–13 января — Хайфа 10, 14, 15 января — Иерусалим 16, 17, 19, 20 января — Тель-Авив 18 января — Ашкелон Если вы хотите услышать, как звучит страна, которая не сдаётся — это ваша возможность. Берите друзей, детей, родителей — эти вечера остаются в памяти надолго. ❓ А вы уже выбрали программу? LOTR, Zimmer, Harry Potter или Anime? Какой саундтрек для вас самый живой? 👉 Полная статья на НАновости: https://nikk.agency/lords-of-the-sound/ 💛💙 Поделитесь этим постом в Facebook с теми, кого хотите пригласить: https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid03144pNnCzfXqoCdiVxfbCZJEWZnwEmNULFAGCfJyh4ZFQPxHaBBK4ZfmzRV18qaGHl #НАновости #NAnews #Украина #Israel #LordsOfTheSound #концертывИзраиле #музыка #культура #UkraineIsrael

😶‍🌫️Пожежа в промисловому районі Сум після атаки РФ: над містом утворився густий стовп диму "Унаслідок атаки загорілися матеріали на виробничій ділянці. Попередньо, обійшлося без постраждалих", — повідомив Сергій Кривошеєнко, голова Сумської МВА. В.о. Сумського міського голови Артем Кобзар розповів, що про обʼєкту промисловості було завдано удару дроном типу "Ланцет". Нині містянам рекомендують: — зачинити вікна; — обмежити перебування на вулиці дітей, людей похилого віку, хворих із хронічними захворюваннями легень; — пити більше води; — при можливості увімкнути очищувачі повітря на максимум.

#література 12 творів української літератури, які повинен знати кожен українець — і дитина, і дорослий. Це не просто тексти — це серце української культури, голос історії, глибина душі: 1. Тарас Шевченко — «Кобзар» Національний епос. «Заповіт», «Катерина», «Сон» — як молитися, тільки читати. 2. Іван Франко — «Мойсей» Пророча поема про долю народу й провідника. 3. Леся Українка — «Лісова пісня» Поетична драма про волю, кохання і вибір. 4. Іван Нечуй-Левицький — «Кайдашева сім’я» Смішно й боляче одночасно. Без цього не зрозумієш український побут. 5. Панас Мирний — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Про бунт і трагедію несправедливості. 6. Михайло Коцюбинський — «Тіні забутих предків» Магічний реалізм по-українськи. 7. Василь Стефаник — «Камінний хрест» Як висловити трагедію еміграції в кількох сторінках. 8. Ольга Кобилянська — «Земля» Драма родини, де земля стає причиною крові. 9. Олександр Довженко — «Зачарована Десна» Автобіографія дитинства, переплетена з поезією. 10. Остап Вишня — усмішки Лікує сміхом. Український гумор — це теж зброя. 11. Василь Симоненко — «Ти знаєш, що ти – людина» Поезія гідності й любові. 12. Всеволод Нестайко — «Тореадори з Васюківки» Для дітей — і для тих, хто не хоче втратити дитинство. Прочитайте — і зрозумієте, чим б’ється серце України.