ПТАШИНА ПІСНЯ

Пташина пісня лине навкруги́,
Так жалібно, так щемно скрізь лунає,
Бо нищать нашу неньку вороги.
Про біль і горе пташечка співає.


Поглянула пташина з висоти́,
Сльозу зрони́ла, стала невесела,
І заспівала: «Господи, прости…
Врятуй вкраїнські всі міста́ і се́ла».


Із вирію верталася до нас,
Весну несла́ на крилах із любов'ю, Тепер співає пташка защораз,
Як ненька вже вмивається лиш кров'ю.


Птахи́ злетілись всі в пташиний хор
І заспівали, як вбивають неньку,
Та й чується у голосі мінор,
Бо цілиться потвора у серде́нько.


Співають про руїни всі птахи,
Про згарища страшні вони голо́сять. Так нищать нашу неньку вороги.
Про порятунок пташечки всі просять.


В піснях свої́х із нами рвуться в бій, Гаптують ними нашу ПЕРЕМОГУ,
А це – єдина з заповітних мрій.
Піснями вистеляють їй доро́гу.

03.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 947015

БІЛА ГОЛУБКА

Ой, біла голубка так прагнула волі,
Бо в пекло іти не хотіла вона,
Молилася Богу: «Рятуй від недолі,
В яку занури́ла прокля́та війна».

У білу голубку убивці стріляли,
І ра́нили важко щоразу вони,
Цю юную пта́ху кати ґвалтували,
Бо мають вказівку таку сатани.

Ця біла голубка орді не здавалась,
Леті́ть намагалась подалі від них,
На Милість Господню вона сподівалась,
Чекає, щоб постріл ворожий вже стих.

Ця біла голубка кружляє у небі,
Пір’їни летять із розправлених крил,
І вбивць-коршакі́в* відганяє від себе,
Спадає щодня бідолашна із сил.

Цю білу голубку живце́м спопеляють,
І плач роздається далеко в світи́,
В споко́ї убивці її не лишають,
Та чує від Бога: «Красуне, лети!»

Ця біла голубка вся кров’ю стікає,
Бо ці́лить у неї безжально орда,
Всевишнього мо́лить, рятунку чекає,
Та з ко́ршуном** поряд вона не сіда́.

В голубки-красуні шматоване тіло,
Та серце її уціліло в бою́,
Це горе на білу красунечку сіло,
Але береже вона гідність свою́.

Ця біла голубка не здасться ніко́ли,
Бо віра незламна їй сил додає,
Не знищать ніза́що красуню потво́ри,
Живильна вода їй ключами заб’є́.

Всміхне́ться голубка, затягнуться ра́ни,
У танці із МИРОМ вона закружля,
Для неї усюди заграють орга́ни,
Торкне́ ПЕРЕМОГОЮ й струн скрипаля.

03.05.2022 р.

КОРШАК* – один з видів соколоподібніх птахів.
КОРШУН** – те саме, що і КОРШАК.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946752

МОЛІМОСЬ ВСІ

Молі́мось всі, бо є в молитві сила,
Молі́мось щиро, Бог почує нас,
Нас віра поєднала і скріпила,
І навіть врятувала нас не раз.

Молі́мось всі, щоб в нас війни не бу́ло,
Щоб ми у мирі жи́ли, як колись,
Нас Милосердя Боже не забу́ло,
Небесна Сила каже нам: «Молись».

Молі́мось всі, зносім благання Богу,
Всі молитви́ сплітаймо у вінець,
І нам Госпо́дь наблизить ПЕРЕМОГУ,
Й війні у нас прийде́ тоді кінець.

Молі́мось всі, молі́мось дуже щиро,
Молім й за тих, хто Бога омина́,
Молім за всіх. Нам ПЕРЕМОГИ й МИРУ!
Щоб відступив наза́вжди сатана.

Молі́мось всі, молі́мось за́вжди, люди,
Молитвою ми війську поможім,
Бо та орда розлізлась вже усюди,
«Врятуй нас, Боже!», – кожен з нас скажім.

Мол́імось всі, на цьо́му фронті будьмо,
Бо нищить й наша зброя ворогів,
І дякувати Богу не забудьмо
За те, що нас веде́ за руку й вів.

02.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946674

МОЛІМОСЬ, ЛЮДОНЬКИ, МОЛІМОСЬ

Молімось, людоньки, молімось,
Аби не бу́ло в нас війни́,
До Бога серцем пригорнімось,
Розбиймо плани сатани.

Молімось, людоньки, молімось,
У Бога з вірою живім,
В молитві ми усі збері́мось,
Вінець із молитов сплеті́м.

Молімось, людоньки, молімось,
Щоб повернути знову МИР,
Усі до Господа звернімось,
Щоб відступив від нас упир.

Молімось, людоньки, молімось,
Хай нас зали́шить сатана,
Всі молитва́ми огорнімось –
Тоді закі́нчиться війна.

Молімось, людоньки, молімось,
Повірмо в Господа усі.
Без молитов не обходімось,
Й не будем жити у страсі́.

Молімось, людоньки, молімось,
Молім за все, що нас болить,
За ласку Господу вклонімось,
Бо нас орді не полони́ть.

11.05.2022р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

ПРИКОРДОННИКАМ

Ви першими взяли́ удар на себе,
Ви першими зустріли ворогів,
Та й дехто з вас в ту мить пішов на Небо,
Бо знищити вас ворог там зумів.

Кордони неньки вірно захищали,
Але зненацька ворог появивсь,
Та цьо́го ви, звичайно, не чекали,
Й там прикордонник із життям простивсь.

Вели́ до нас всю техніку убивці,
Кордон Вкраїни не́люд перетнув,
І ненька застогна́ла від паршивців,
Бо на святиню мо́рдор посягнув.

Одразу закривавилась Вкраїна,
А біль і плач роздався за кордон,
Не впали ви, ні ненька на коліна,
Усюди став на захист легіон.

Ви першими зустріли на кордоні
Навалу вбивць, рашистськую орду,
Були́ вони за ненькою в пого́ні,
Й з собою не́сла по́гань ця біду.

Своє́ життя за неньку там відда́ли,
Ввірвався ворог до вкраїнських стін,
Війну оті потво́ри розв’язали.
Низький всім прикордонникам уклін.

30.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946521

ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ

Задумав ворог йти до нас в мандрівку,
Пройтись парадом по святій землі́,
Узяв у ру́ки зброю й вибухівку,
Здійняв у небо іншу на крилі.

Російськомовні МАРІУПОЛЬ й ХАРКІВ
Взяли́сь стирати із лиця землі́,
Ще й МИКОЛАЇВ їм припав до ва́рґів*,
Його «цілують» кляті москалі.

І до вподоби тій орді́ ОДЕСА,
В якої сво́ї зви́чаї й життя,
Їм захотілось са́ме то́го пле́са –
Ординець там побачив майбуття́.

Перлину сте́пу взяв він у облогу,
Бо там побачив сухопутний шлях,
Це за ХЕРСОН посіяло тривогу.
Та й там орду стираєм в пух і прах.

Рашист ступає ще й до ЗАПОРІЖЖЯ,
І топче не́люд золоті́ поля́.
Везе́ орда укра́дене там збіжжя,
Яке вроди́ла ця свята́ земля.

Не полишає ця потво́ра й СУ́МИ,
«Цілує» не́люд з зброї СУ́МСЬКИЙ край,
І звістку відправляє до дурду́ми,
Бо ті наказ відда́ли: «Спопеляй!».

Входи́ла погань з півночі в ЧЕРНІГІВ,
Все нищила на сво́єму шляху́,
Туди багато бу́ло їх набі́гів.
І далі грузне та орда́ в гріху́.

Не міг лиши́ти ворог і ЧЕРКАСИ,
Бо в нього план – всіх зни́щити-уби́ть.
Летіли скрізь ворожії фуга́си**.
Ординська мрія – все живе згуби́ть.

І за ДНІПРО мерзота ця взяла́ся,
Ракети-подарунки шлють туди,
Вже думали, що мрія їх збула́ся,
І малювали далі всі ходи́.

Не оминули не́люди й ПОЛТАВУ,
Напевно хочуть лікувальних вод.
Й звітують, що зробили сво́ю справу,
І що вдало́сь зроби́ть без перешкод.

КІРОВОГРАДСЬКУ область не минули –
Стратегія у ворога така.
Жорстокістю все людство сколихнули,
Ще й бомбардують навіть з літака.

І ВІННИЦЯ тако́ж біди зазнала,
Відчула «поцілунки» і вона.
Від них і ця красуня застогна́ла,
Та час прийде́ і ворог наш скона́.

Ну, а ЖИТОМИР він гати́в щоразу,
Там «цілував» ракетами усе,
Не змінював упи́р свого́ наказу.
Він думав, що усе тут рознесе́.

Їм полюбилось славне місто РІВНЕ,
Побачили АЕС неподалік.
Це місто за́вжди людне і чарі́вне.
Летіли подарунки і в цей бік.

Гатили і по ЛУЦЬКУ ті ординці,
Там бачили вони для се́бе ціль,
Такі вони рашистські ті злочинці,
Які несу́ть страждання, горе й біль.

Та ще й ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ став більмом на оці,
Дали́ ординці їм «вітання» знак,
Аеродром стояв у тім потоці,
У здобич так поцілився корша́к***.

Не міг минути ворог і ТЕРНОПІЛЬ,
Тому́ й туди ракети запускав,
Він думав, що із нього зро́бить по́піл,
То й так прицільно курс туди він брав.

Від бульбаші́в цілують місто ЛЕВА,
Воно ж для них – бандерівське більмо́,
Нацистське ще й коріння всьо́го древа.
Таке чудовисько потворне це шельмо́.****

Вітання слали ще й до СТАНІСЛАВА,
І в Чорний ліс в ДЕЛЯТИН загляда.
Про них росте недо́бра всюди слава.
Спільноті світовій все обрида́.

Лякати брався мо́рдор й БУКОВИНУ,
І ЗАКАРПАТТЯ трішечки лякав,
Й не визнає рашист свою́ провину –
Бандеру і нацистів він шукав.

Та ціллю залишається столиця,
До неї ворог рвався звідусіль.
Для нього – непідступна ця фортеця,
Тому́ скида́ ракети, як в коші́ль.*****

30.04.2022 р.

ВА́РҐИ* – ГУ́БИ. Діалектна галицько-подільська назва.
ФУГАСИ** – розривний снаряд.
КОРШАК*** – один з видів соколоподібніх птахів.
ШЕ́ЛЬМА**** – хитра й підступна в своїх учинках людина.
КОШІ́ЛЬ***** – те саме, що й КОШИК.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА

Птахи́ співають, та уже не так,
Хоча весна квітує ніжним цвітом,
Велика кількість о́рдівських атак,
Все всіяно снарядами, як житом.

Постійно ллється пісня голосна́,
Але вона, немов якесь благання,
Та й радість не прино́сить ця весна:
Через війну для багатьо́х – остання.

Але птахи́ продовжують співать,
Про біль і горе співом тим голо́сять,
З людьми вони взяли́ся сумувать,
Й війну закі́нчить Господа так просять.

Цього́річ заспівали в унісон,
Але, на жаль, не радісні ті співи,
Страшна війна ввірва́лась. Це – не сон…
Ворожії рясніють в нас посі́ви.

Птахи́ раділи защораз весні,
Бо ця пора всьому́ життя давала,
Але в цієї – всі жалобні дні,
Й про це пташина кожна заспівала.

Птахи́ співають, та у співах біль,
А цвіт весня́ний і птахі́в не ті́шить,
Бо ворог убиває звідусіль,
Руйнує все і землю нашу мі́сить.

23.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

З НОВИМ РОКОМ

З Но́вим роком я всіх вас вітаю.
Всім зичу я миру й добра.
Здоров’я міцного бажаю
Й негоди згорять хай до тла!

Хай радість усіх обіймає,
Хай серце радіє життю,
Нещастя дороги не знає
Й не бути у душах сміттю!

Хай сонце нам світить яскраво
І зорі хай сіють добро.
Щоб завжди казали ми :’’БРАВО!!!’’
І бід щоб у нас не було́!

Сніжинки в повітрі танцюють
Дарують приємную мить.
Хай щастя і радість панують.
Лиш в мирі бажаю нам жить!

31.12.2015 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2016
Свідоцтво про публікацію №116010100044

НОВОМУ ДВЕРІ ВСІ ВІДКРИТІ

Хай рік Старий пливе собі за обрій,
Не будемо його ми зупинять.
Хай робляться всі справи тільки добрі.
Новий сьогодні будемо зустрічать.

Старий служив аж рік нам без упину,
Нікого зовсім він не обминув:
Не обминув ні хату, ні родину,
Його на собі кожен з нас відчув.

Тому нехай іде, куди зібрався,
А Новий усі з радістю приймем.
Можливо і Старий би ще зостався,
Та з Новим у майбутнє ми підем.

Старий хай забере усі невдачі,
Хай забере всі біди і війну,
Залишить хай фортуну і удачі.
Й не куштувать гіркого полину.

Тому Новому двері всі відкриті,
Чекаємо усі його з добром,
Надією на краще ми сповиті,
І в радості сидіть всім за столом.

31.12.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019

ДОБІГ СВОГО КІНЦЯ

Ось ще один добіг свого́ кінця,
Ніко́му зупинить його не вда́лось,
За ним нам не відправити гінця́,
І що було́ у ньому – нам згадалось.

Він швидко біг, ні миті не стояв,
Лишаючи щось кожному у спадок,
Життя в кого́сь він повністю міняв,
Та за собою не зали́шив кладок.

Одним цей рік ще й мудрості додав,
Замислитися інших він заставив,
Нові́ стежини ко́мусь прокладав,
А ко́мусь навіть кри́ла він розправив.

Одні чекали, щоби вже минув,
Бо їм приніс і біль, і втрату, й смуток,
А ко́мусь він надію ще вдихнув,
Бо увінчав собою він здобу́ток.

Сліди свої́ усім нам залиши́в,
Одні – яскраві, інші – чорно-білі,
Та місію сьогодні заверши́в,
Його плоди вже повністю дозрілі.

Зустрінеться в опі́вночі з Нови́м
Й з тієї миті пі́де у минуле,
Сьогодні всі прощаються із ним.
На хвилях підіймались з ним й тону́ли…

Та дякувати Богу, що він був,
За всі уроки і нові́ дороги,
Свої́м крилом він кожного торкнув.
Хай з ним ідуть всі біди і тривоги!

31.12.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021