ЗА ДВЕРИМА

Золото давить іржаву свідомість,
Тут, за дверима, присутня таємність,
Де ці ключі? Вже давно невідомо...

Жовті відтінки ховають об'єми,
Плетиво тіней лягає поволі,
Птиці рахують затишну взаємність.

Втрачені дні утекли в самоволку,
Та в лабіринтах плетуть павутиння,
Де всі чекають на зміну неволі.

Сонце лишається знову за тином,
Враз проганяючи спогади серпня,
З вітром збираючи літа частини.

Тихий спочинок вишукує серце,
Тільки закритий він вже на колоду,
Як і для Бога зачинена церква.

Мрії згасають як всесвіт холодний,
Світло ж дарує небесну надію
Тим, хто у просторі цьому володар.

Воля чомусь до відзнаки подібна,
Тільки ніхто ще її не отримав.
Навіть вагомі великі події...

Дуже давно за старими дверима.

Мирослав Манюк
13.08.2026

БЕЗ ПОКОРИ

Власних провин не показуй нікому,
Поруч сусіди, вони все побачать:
Де помилився ти й в чому твій комплекс.

В тих, хто є опліч, порад ціла пачка,
Ніби вони знають більше за тебе,
Мовби слабкий ти та ще й необачний.

Заздрість зростає постійно між стебел,
Де плодять тільки народні докори,
Щоби збирати врожай без потреби.

Люди тебе перевірять на користь,
Ти ж не доводь свою внутрішню силу,
Та не показуй наївну покору.

Чисті джерела розмиють насилля,
Лиш відшукай допомогу в тривозі,
Терни підступні щоб воля скосила.

Кроки роби, розриваючи розум,
Правда карбує палкі перемоги,
Вірність у справах — це буде твій козир.

Хтось зазирає крізь темний пил смогу
В твоє життя, тільки ти не тривожся —
Мудрість веде у високі чертоги.

Жити завжди без покори теж можна.

Мирослав Манюк
08.08.2026

МОЇХ БАТЬКІВ СВЯТА ЗЕМЛИЦЯ

Моїх батьків свята землиця,
Де дух звитяжний, наче криця,
Де всі віки палає віра
В любов, добро, надію з миром.

Святий обов'язок єднає –
Любити все у ріднім кра́ї,
Плекати правду і свободу,
Як найдорожчу нагороду.

Не раз палали небокраї,
Та не скорились ми, не впали,
Бо воля – в серці України,
Як вічне світло Батьківщини.

Козацька честь, немов святиня,
Її не стерти до загину.
Вона веде крізь грози й бурі,
Звитя́гу щоб в війні здобу́ли.

Хай мир розквітне над полями
І буде всюди й за́вжди з нами.
Щоб не в війні зростали діти,
Хай сонце миру за́вжди світить.

Хай рідна мова, мов калина,
Цвіте у серці України.
Щоб пісня линула крилато
І кожен день в нас був, як свято.

Серця допоки наші б'ються,
То сила й воля не здаються.
Живи у віках, моя Вкраїно!
Звучи, рідненька солов'їно!

28.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

СВОБОДА, ГІРНІСТЬ, УКРАЇНА

Свобода, гідність, Україна,
Вкраїнці й мова солов'їна,
І стяг, і герб, й державний славень,
Героям честь й Вкраїні слава.

Єднає нас свята́ родина,
Щодня міцнішає країна.
Незламний дух крізь бурі лине,
До волі шлях у нас не згине.

Єдина сила — вся родина,
Бо в серці кожного країна,
Де воля сяє над віками,
Освячена дідів слідами.

Нас не здолати лютим бурям,
Не стерти пам'ять вражим тюрмам,
Бо дух козацький не вмирає,
Він шлях до волі прокладає.

Вчимо любити Батьківщину,
Про це ми кажем доні й сину,
Де кожне слово, наче зброя,
А сила й правда в нас є сво́я.

Хай колоси́ться щедре поле,
Хай мир пове́рнеться поволі,
Щоб сміх дитячий линув знову,
Прославив рідну нашу мову.

Хай синє небо буде чистим,
А день для кожного – барвистим,
Щоб праця множила достаток,
Даруючи щасливий ранок.

Єднає всіх любов єдина,
До рідної землі, Вкраїни,
І доки серце в грудях б'ється,
Надія волею сміється.

Хай сонце сяє над полями,
Госпо́дь хай за́вжди буде з нами.
Хай квітне рідна Батьківщина,
Наві́ки вільна Україна!

Нехай живе моя́ країна,
Соборна, сильна Україна!
Хай Божа ласка нас єднає,
Й народ війни вже більш не знає!

28.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066405

ЗАБРАЛИ ЗНАК МИНУЛИХ ЛІТ

Забрали орден — знак минулих літ,
Та правду в нас ніко́му не забрати.
Він був народові за славний злет,
За волю, що вогнем жила́ завзято.

Не в золоті його жива ціна,
Не в блиску давніх почестей і шани.
Він – в пам'яті, що крізь віки луна,
І в серці, що не знає більше брами.

Хай взяли знак – не ві́зьмуть джерела́,
Що живить дух нескорений віками,
Бо правда наша встояла й жила́,
І буде жити вічно поміж нами.

Над нами знов Орел крильми́ змахне,
Над вільним краєм, сильним і єдиним.
І вкрасти честь в народу не зійде́,
Допоки є народ і Україна.

Ніщо не стерти в пам'яті живій,
Що йде до нас крізь відстані і ро́ки.
Вона звучить у пісні бойовій,
Її карбують наші дії й кроки.

Бо не указ творив нам майбуття,
Не воля тих, хто правду заперечить.
За честь віддали не одне життя,
Що навіки́ нам гідність забезпечить.

І при́йде час – розвіється туман,
І стане все на місце неодмінно,
Бо орден той належить не панам,
А й Україні — вільній, самостійній.

21.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026ID: 1064485

СМЕРТЬ НА КРИЛАХ ВРАЖИХ ДРОНІВ

У нас тривога знов через потвор –
Намірені потвори знов гатити,
Нема кінця, продовжився терор...
Чи буде сонце МИРУ нам світити?

Над містом виють зграї чорних крил,
Сирени ніч розкраюють на шмаття,
Та не зламати дух, ані сил –
Нас не здолати ворогу прокляттям.

Горять будинки, стогне рідний край,
І біль людський зростає щохвилини...
Та знає світ: не скориться наш рай,
Бо дух живе у серці України.

Та знову ніч здригається від крил,
І смерть летить на крилах чорних дронів.
Та не згасає нездоланний тил,
Бо воля наша вища від законів.

Молитви тихо линуть до Небес
За тих, хто нині стримує навалу.
Народ незламний не плямує честь,
Хоч доля випробовує чимало.

І прийде день, розтане чорна мла,
І вибухи замовкнуть в нас назавжди.
Без помаху ворожого крила
Дійдемо з перемогою до правди.

Ми вистоїм, хоч важко знов і знов,
Хоч ворог сіє смерть і чорні тіні,
Бо в нас живе до ненечки любов
І Мир розквітне в рідній Україні.

03.07.2026 р.

©️Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1065116

НАРОД МІЦНІЄ В ЛЮТІЙ ДОЛІ

Потвори знову гаратали,
Сміттям гатили знов і знов,
Життя убивці забирали,
Горіло все, лила́ся кров.

В руїнах плакали оселі,
Чорніли згарища й хрести.
Та крізь журбу й життя важе́лі
Росли надія і мости.

В руїнах долі догорали,
Змовкав останній тихий спів,
Та люди вперто підіймали
Надію серед димних нив.

І ми навколішки не впали,
Хоч біль стискав усім серця́,
В думках всі мир ми повертали,
В думках плели́ звитяг вінця́.

Бо не скорити силу волі,
Не вбити віру у серцях.
Народ міцнів у лютій долі,
Не згас в очах війни розмах.

На варті ночі не дрімали
Сини і до́ньки на війні –
Вони собою прикривали
Майбутнє рідної землі́.

Прийде світанок неодмінно,
Розвіє попіл чорний час.
І мир розквітне в нас невпинно,
Вернувши радість знов до нас.

Згадають люди кожне слово
І кожен подвиг, кожен біль.
Бо воля, вистраждана кров'ю,
Й на рану сипали нам сіль.

26.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1064718

ОТАМАН


На камені видно характер козацький,
Він з тої землі, де виблискують плавні.
В скульптурі помітна суть реалізацій.


В житті отаман величезну мав славу,
А погляд й тепер виглядає природним.
Він знав наперед свої цілі державні.


Його не лякали імперські народи,
Він мову тримав, як і руку на шаблі,
З якої в боях здобувалась свобода.


Він вів за собою не тільки для слави,
Аби не зламати козацької ланки
Й не дати для відступу ворогу шансів.


Він слухав поради ще з давніх курганів
І радився з тими, що в битвах бували.
Бо воля без мудрості — це не змагання.


Герой Гордієнко гнав кожну навалу,
Бо з твердим характером був по натурі
І слава його з кожним разом зростала.


Сьогодні ми бачимо це у скульптурах,
В картинах, піснях, у віршах, де так просто
Показано все в українській культурі.


Допоки є пам'ять — жива буде й постать.


Мирослав Манюк
24.06.2026

В ТВОЇХ ДОЛОНЯХ НАША ДОЛЯ


Ми жити хочемо, Всевишній,
То ж відверни від нас потвор,
Благаєм спо́кою і тиші,
Хай не повт́ориться терор.


Дай сили нам пройти крізь терни,
Щоб сонце стерло попіл зла,
Хай віра в серце знов пове́рне
Ті дні, де радість розцвіла.


Омий сльозою наші рани,
Вгамуй всю лють чужих стихій,
Розбий невидимі кайдани,
Додай в життя нових надій.


Хай слово правди не згасає,
Бо в нім – і захист, і закон,
Твій щит нас в горі захищає
Від тих, хто сіє муку й скон.


Вдихни у душу міць залізну,
Щоб дух ніко́ли не змілів,
Оберігай мою́ Вітчизну
Від хижих поглядів й вогнів.


Пролий свій світ на кожну хату,
Де мати молиться в пітьмі́,
Не дай ніко́му занепасти
В холодній лютій метушні.


З’єднай серця́ в єдину волю,
Щоб дух свободи не погас,
Даруй нам кращу світлу долю
У цей важкий буремний час.


Тримай наш край в свої́й долоні,
Коли здригається земля,
Будь поруч в кожній обороні,
Де смерть чатує у полях.


Відчуй наш біль, почуй благання,
Спини нещадний плин ночей,
Хай при́йде ранок сподівання
Для втомлених від сліз очей.


Наповни миром наші груди,
Щоб страх не висушив життя,
Хай стійкість скелею прибуде
І змі́цнить наше майбуття.


Не дай зламатись під вітрами,
Тримай наш дух у чистоті,
Будь вічним світлом перед нами
На терням встеленій путі.


В Твої́х долонях наша доля
І сві́чі наших всіх життів,
На все Твоя́, Всевишній, воля…
Цілком вже ірод озвірів.


Дай сили витримать терпіння,
Де з терня виросте трава,
І Сво́їм праведним сумлінням
Почуй наш біль й усі слова́.


14.04.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID:  1060832

ПАНТЕРА


Його погляд постійний крізь ґрати
Так стомився, що втримати важко.
І здається, що ґрат так багато,
Що за ними — ніщо, переважно.


Ця хода гнучко-впевнених кроків,
Що кружляє в найменшому колі,
Ніби танець звірячої плоті,
Де стоїть приголомшена воля.


Лише інколи ока завіса
Відсувається, входить в обличчя,
Переходить апатію тіла
І згасає у серці навічно.


Райнер Марія Рільке


Переклад: Мирослав Манюк
05.06.2026
#переклад