• Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було.

    Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії.

    Вони не бажають знати навіть своє минуле.

    Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи.

    А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель.

    Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи.

    Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут.

    Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій.

    Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура.

    В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності.

    І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь.

    Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика.

    🗺 Географія слов’янської цивілізації.

    Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність.

    На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі.

    🔗 Що їх єднало?

    ▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»).
    ▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог.
    ▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї).
    ▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми).
    ▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром.

    Це не випадковість — це ознаки цивілізації.

    ☀️ Єдність віри: культ сонячних богів.

    На землях Русі за князя Володимира головними були:
    ▪️ Дажбог — бог сонця й достатку;
    ▪️ Перун — бог блискавки й перемоги;
    ▪️ Хорс — світле небесне світило.

    У західних слов’ян на Балтиці поклонялися:

    ▪️ Сварожичу — богу небесного вогню,
    ▪️ Святовиту — богу війни й правди,
    ▪️ Руєвиту — богу громів,
    ▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я.

    Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи).

    Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону.

    🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності.

    Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом.

    У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків.

    Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість.

    Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі.

    🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними.

    Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою.

    Відомі факти:

    ▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців.
    ▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили.
    ▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю).
    ▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи.

    Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію.

    📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани.

    У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано:

    «Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами».
    «Варяги звались руссю».
    «Мова словенська й руська — одна».

    Тоді чому досі нас вчать інакше?

    🧨 Причина — імперська історія.

    З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави.

    Це було політично вигідно імперії.

    📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє.

    🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії.

    🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій.

    🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни.

    📖 Детальніше про це — у книгах
    «Чий Крим. Війни в степах України»,
    «Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації».

    👉 rus-ukraine.com.ua

    ✊ Історія має власний голос.
    В Україні він точно не повинен бути московським.
    Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було. Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії. Вони не бажають знати навіть своє минуле. Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи. А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель. Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи. Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут. Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій. Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура. В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності. І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь. Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика. 🗺 Географія слов’янської цивілізації. Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність. На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі. 🔗 Що їх єднало? ▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»). ▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог. ▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї). ▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми). ▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром. Це не випадковість — це ознаки цивілізації. ☀️ Єдність віри: культ сонячних богів. На землях Русі за князя Володимира головними були: ▪️ Дажбог — бог сонця й достатку; ▪️ Перун — бог блискавки й перемоги; ▪️ Хорс — світле небесне світило. У західних слов’ян на Балтиці поклонялися: ▪️ Сварожичу — богу небесного вогню, ▪️ Святовиту — богу війни й правди, ▪️ Руєвиту — богу громів, ▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я. Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи). Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону. 🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності. Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом. У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків. Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість. Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі. 🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними. Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою. Відомі факти: ▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців. ▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили. ▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю). ▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи. Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію. 📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани. У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано: «Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами». «Варяги звались руссю». «Мова словенська й руська — одна». Тоді чому досі нас вчать інакше? 🧨 Причина — імперська історія. З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави. Це було політично вигідно імперії. 📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє. 🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії. 🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій. 🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни. 📖 Детальніше про це — у книгах «Чий Крим. Війни в степах України», «Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації». 👉 rus-ukraine.com.ua ✊ Історія має власний голос. В Україні він точно не повинен бути московським.
    2Kпереглядів
  • Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було.

    Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії.

    Вони не бажають знати навіть своє минуле.

    Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи.

    А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель.

    Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи.

    Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут.

    Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій.

    Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура.

    В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності.

    І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь.

    Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика.

    🗺 Географія слов’янської цивілізації.

    Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність.

    На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі.

    🔗 Що їх єднало?

    ▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»).
    ▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог.
    ▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї).
    ▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми).
    ▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром.

    Це не випадковість — це ознаки цивілізації.

    ☀️ Єдність віри: культ сонячних богів.

    На землях Русі за князя Володимира головними були:
    ▪️ Дажбог — бог сонця й достатку;
    ▪️ Перун — бог блискавки й перемоги;
    ▪️ Хорс — світле небесне світило.

    У західних слов’ян на Балтиці поклонялися:

    ▪️ Сварожичу — богу небесного вогню,
    ▪️ Святовиту — богу війни й правди,
    ▪️ Руєвиту — богу громів,
    ▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я.

    Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи).

    Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону.

    🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності.

    Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом.

    У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків.

    Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість.

    Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі.

    🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними.

    Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою.

    Відомі факти:

    ▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців.
    ▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили.
    ▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю).
    ▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи.

    Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію.

    📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани.

    У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано:

    «Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами».
    «Варяги звались руссю».
    «Мова словенська й руська — одна».

    Тоді чому досі нас вчать інакше?

    🧨 Причина — імперська історія.

    З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави.

    Це було політично вигідно імперії.

    📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє.

    🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії.

    🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій.

    🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни.

    📖 Детальніше про це — у книгах
    «Чий Крим. Війни в степах України»,
    «Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації».

    👉 rus-ukraine.com.ua

    ✊ Історія має власний голос.
    В Україні він точно не повинен бути московським.
    Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було. Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії. Вони не бажають знати навіть своє минуле. Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи. А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель. Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи. Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут. Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій. Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура. В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності. І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь. Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика. 🗺 Географія слов’янської цивілізації. Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність. На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі. 🔗 Що їх єднало? ▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»). ▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог. ▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї). ▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми). ▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром. Це не випадковість — це ознаки цивілізації. ☀️ Єдність віри: культ сонячних богів. На землях Русі за князя Володимира головними були: ▪️ Дажбог — бог сонця й достатку; ▪️ Перун — бог блискавки й перемоги; ▪️ Хорс — світле небесне світило. У західних слов’ян на Балтиці поклонялися: ▪️ Сварожичу — богу небесного вогню, ▪️ Святовиту — богу війни й правди, ▪️ Руєвиту — богу громів, ▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я. Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи). Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону. 🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності. Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом. У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків. Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість. Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі. 🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними. Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою. Відомі факти: ▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців. ▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили. ▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю). ▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи. Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію. 📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани. У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано: «Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами». «Варяги звались руссю». «Мова словенська й руська — одна». Тоді чому досі нас вчать інакше? 🧨 Причина — імперська історія. З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави. Це було політично вигідно імперії. 📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє. 🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії. 🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій. 🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни. 📖 Детальніше про це — у книгах «Чий Крим. Війни в степах України», «Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації». 👉 rus-ukraine.com.ua ✊ Історія має власний голос. В Україні він точно не повинен бути московським.
    2Kпереглядів
  • СВЯТІ МУЧЕНИКИ ФЕОДОР ВАРЯГ І ЙОГО СИН ІОАН

    Жили в Києві в Х столітті, коли варяги активно брали участь у державному житті Русі.

    Вони сповідували християнство, прийнявши його під впливом Візантії, що було рідкісним серед скандинавів того часу.

    Варяги становили важливу частину Київської дружини, але період правління Ярополка став часом боротьби між християнством і язичництвом.

    Феодор і Іоан стали мучениками, коли язичники намагалися принести Іоана в жертву своїм богам. Батько відмовився віддати сина, викривши ідолів як бездушні створіння. Язичники розгнівалися і вбили їх.

    Це стало прямим викликом язичницьким віруванням і символізувало боротьбу між християнською вірою та язичництвом на Русі.

    Феодор і Іоан були вшановані як святі мученики в Києві. Їхня загибель стала першим свідченням християнської мученицької смерті на Русі.

    Володимир Великий збудував на місці їх загибелі Десятинну церкву, яка стала важливим центром християнства на Русі.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 липня.
    ------------
    СВЯТІ МУЧЕНИКИ ФЕОДОР ВАРЯГ І ЙОГО СИН ІОАН Жили в Києві в Х столітті, коли варяги активно брали участь у державному житті Русі. Вони сповідували християнство, прийнявши його під впливом Візантії, що було рідкісним серед скандинавів того часу.Варяги становили важливу частину Київської дружини, але період правління Ярополка став часом боротьби між християнством і язичництвом.Феодор і Іоан стали мучениками, коли язичники намагалися принести Іоана в жертву своїм богам. Батько відмовився віддати сина, викривши ідолів як бездушні створіння. Язичники розгнівалися і вбили їх.Це стало прямим викликом язичницьким віруванням і символізувало боротьбу між християнською вірою та язичництвом на Русі.Феодор і Іоан були вшановані як святі мученики в Києві. Їхня загибель стала першим свідченням християнської мученицької смерті на Русі.Володимир Великий збудував на місці їх загибелі Десятинну церкву, яка стала важливим центром християнства на Русі.З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 липня. ------------
    184переглядів
  • СВЯТІ МУЧЕНИКИ ФЕОДОР ВАРЯГ І ЙОГО СИН ІОАН

    Жили в Києві в Х столітті, коли варяги активно брали участь у державному житті Русі.

    Вони сповідували християнство, прийнявши його під впливом Візантії, що було рідкісним серед скандинавів того часу.

    Варяги становили важливу частину Київської дружини, але період правління Ярополка став часом боротьби між християнством і язичництвом.

    Феодор і Іоан стали мучениками, коли язичники намагалися принести Іоана в жертву своїм богам. Батько відмовився віддати сина, викривши ідолів як бездушні створіння. Язичники розгнівалися і вбили їх.

    Це стало прямим викликом язичницьким віруванням і символізувало боротьбу між християнською вірою та язичництвом на Русі.

    Феодор і Іоан були вшановані як святі мученики в Києві. Їхня загибель стала першим свідченням християнської мученицької смерті на Русі.

    Володимир Великий збудував на місці їх загибелі Десятинну церкву, яка стала важливим центром християнства на Русі.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 липня.
    ------------
    СВЯТІ МУЧЕНИКИ ФЕОДОР ВАРЯГ І ЙОГО СИН ІОАН Жили в Києві в Х столітті, коли варяги активно брали участь у державному житті Русі. Вони сповідували християнство, прийнявши його під впливом Візантії, що було рідкісним серед скандинавів того часу. Варяги становили важливу частину Київської дружини, але період правління Ярополка став часом боротьби між християнством і язичництвом. Феодор і Іоан стали мучениками, коли язичники намагалися принести Іоана в жертву своїм богам. Батько відмовився віддати сина, викривши ідолів як бездушні створіння. Язичники розгнівалися і вбили їх. Це стало прямим викликом язичницьким віруванням і символізувало боротьбу між християнською вірою та язичництвом на Русі. Феодор і Іоан були вшановані як святі мученики в Києві. Їхня загибель стала першим свідченням християнської мученицької смерті на Русі. Володимир Великий збудував на місці їх загибелі Десятинну церкву, яка стала важливим центром християнства на Русі. З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 липня. ------------
    192переглядів