Українська
English
#поезія
З минулих серпнів...
Сохне зілля.
Сумно...
При дорозі
маківки насухо торохтять.
Вересень спинився на порозі,
телеграми з осені летять.
Павутину сплів павук не першу,
може, і на хустку напряде.
Сивий дощ,
назавше серпень стерши,
на гриби, мабýть...
нехай паде...
Жовті пижма сонечко украли,
деревій за вітром шелестить.
Віддається літо...
ніби жало
у бджоли забрали...
І болить...
Людмила Галінська
Зачекай ще трішки, Літо,
в осінь м'яко заверни.
Не лишай духмяні квіти
без тепла цвісти.
Не лишай мої надії
без своїх казок.
Я без тебе не посмію
пішки до зірок...
Я без тебе не здолаю
всіх чужих вітрів.
Не дійду до свого раю
серед всіх світів...
Не лишай мене ще, Літо.
Може, забереш?
І мене, як свою квітку,
у вінок вплетеш?
Людмила Галінська
З минулих серпнів...
Сохне зілля.
Сумно...
При дорозі
маківки насухо торохтять.
Вересень спинився на порозі,
телеграми з осені летять.
Павутину сплів павук не першу,
може, і на хустку напряде.
Сивий дощ,
назавше серпень стерши,
на гриби, мабýть...
нехай паде...
Жовті пижма сонечко украли,
деревій за вітром шелестить.
Віддається літо...
ніби жало
у бджоли забрали...
І болить...
Людмила Галінська
Зачекай ще трішки, Літо,
в осінь м'яко заверни.
Не лишай духмяні квіти
без тепла цвісти.
Не лишай мої надії
без своїх казок.
Я без тебе не посмію
пішки до зірок...
Я без тебе не здолаю
всіх чужих вітрів.
Не дійду до свого раю
серед всіх світів...
Не лишай мене ще, Літо.
Може, забереш?
І мене, як свою квітку,
у вінок вплетеш?
Людмила Галінська
#поезія
З минулих серпнів...
Сохне зілля.
Сумно...
При дорозі
маківки насухо торохтять.
Вересень спинився на порозі,
телеграми з осені летять.
Павутину сплів павук не першу,
може, і на хустку напряде.
Сивий дощ,
назавше серпень стерши,
на гриби, мабýть...
нехай паде...
Жовті пижма сонечко украли,
деревій за вітром шелестить.
Віддається літо...
ніби жало
у бджоли забрали...
І болить...
Людмила Галінська
Зачекай ще трішки, Літо,
в осінь м'яко заверни.
Не лишай духмяні квіти
без тепла цвісти.
Не лишай мої надії
без своїх казок.
Я без тебе не посмію
пішки до зірок...
Я без тебе не здолаю
всіх чужих вітрів.
Не дійду до свого раю
серед всіх світів...
Не лишай мене ще, Літо.
Може, забереш?
І мене, як свою квітку,
у вінок вплетеш?
Людмила Галінська
89переглядів