#поезія
є тільки стіна, і стіна, і нічого немає більше
є тільки твій голос – його на стіні розвішай
стіна виростає із неба, вгинається долу
хіба це життя? це бродіння себе по колу
є тільки стіна, і стоятися поруч – рівно
між світом, що дихає, світом, що мерзне, – прірва
перфекція тисне – кути у стіни обвислі
і тріщини рвано сплітаються сотнями смислів
метелики мертві, і їхні ефекти мертві
«самавинувата» розказують вкотре жертві
стіну – не пливти, а тонути у ній, тонути
тому тебе тут так багато, тому тут
стіна і стіна, другосортні надбиті блоки
такі, як любов, як вода, як твій спокій
стіну на повтор – по периметру руки й рухи
твій голос висить на стіні – лиш бери і слухай
і, спершись, – курити, корити, кору на собі ламати
ні вчора в собі, ані завтра в собі не мати
зійди із ковчега, подякуй за нього Ною
бо все, що ти можеш, – це стати для себе стіною
Юлія Шевель
є тільки стіна, і стіна, і нічого немає більше
є тільки твій голос – його на стіні розвішай
стіна виростає із неба, вгинається долу
хіба це життя? це бродіння себе по колу
є тільки стіна, і стоятися поруч – рівно
між світом, що дихає, світом, що мерзне, – прірва
перфекція тисне – кути у стіни обвислі
і тріщини рвано сплітаються сотнями смислів
метелики мертві, і їхні ефекти мертві
«самавинувата» розказують вкотре жертві
стіну – не пливти, а тонути у ній, тонути
тому тебе тут так багато, тому тут
стіна і стіна, другосортні надбиті блоки
такі, як любов, як вода, як твій спокій
стіну на повтор – по периметру руки й рухи
твій голос висить на стіні – лиш бери і слухай
і, спершись, – курити, корити, кору на собі ламати
ні вчора в собі, ані завтра в собі не мати
зійди із ковчега, подякуй за нього Ною
бо все, що ти можеш, – це стати для себе стіною
Юлія Шевель
#поезія
є тільки стіна, і стіна, і нічого немає більше
є тільки твій голос – його на стіні розвішай
стіна виростає із неба, вгинається долу
хіба це життя? це бродіння себе по колу
є тільки стіна, і стоятися поруч – рівно
між світом, що дихає, світом, що мерзне, – прірва
перфекція тисне – кути у стіни обвислі
і тріщини рвано сплітаються сотнями смислів
метелики мертві, і їхні ефекти мертві
«самавинувата» розказують вкотре жертві
стіну – не пливти, а тонути у ній, тонути
тому тебе тут так багато, тому тут
стіна і стіна, другосортні надбиті блоки
такі, як любов, як вода, як твій спокій
стіну на повтор – по периметру руки й рухи
твій голос висить на стіні – лиш бери і слухай
і, спершись, – курити, корити, кору на собі ламати
ні вчора в собі, ані завтра в собі не мати
зійди із ковчега, подякуй за нього Ною
бо все, що ти можеш, – це стати для себе стіною
Юлія Шевель

90views