#поезія Шматочок дому на схилах гір, Що загубився посеред сосен, В якому стелі нема і стін, І вітер плутається в волоссі, І рідна стежка, й живий струмок, І ліс з тобою про щось говорить, Неначе ліс це всесильний бог, Й коли до нього приходиш хворий Він дме на рани, він гоїть їх І сил дає, й розправляє крила, Й ти знову робиш на повні вдих І видихаєш, й стаєш щасливим. 13.08.2025 Іра Спірідонова Від авторки: "П. С. В кожного з нас є свої місця сили, куди ми приходимо за тою дивовижною енергією, за відчуттям спокою, за чимось, що важко пояснити.. Вже вісім років я прижоджу на одну й ту ж затишну галявину в Карпатах, ставлю намет на одному й тому ж ( нашому) місці, ходжу до струмка, збираю малину і чорниці, дивлюсь на вогонь і слухаю пісні під гітару ввечері під зорями.. А ще я тут просто є, просто є серед лісу, гір і найголовніше серед дивовижно теплих "моїх" людей."