Українська
English
#поезія
Де гортаються снів сторінки
теплим шурхотом стишених весен,
і крилом момивільно легким
накриває туман,
розквітає, немов гіацинт,
моє серце крихке і замерзле,
проростає до хмар зі шпарин
між минулих примар.
Де жнивар засіває поля
пшеницями важкими і просом,
щоб серпневою спекою даль
обтинати серпом,
насипати достигле і час
видноколом спиняти в покосах,
оживаю добром.
Де околиця квітне бузком,
в ароматні заграви світанком
розчиняє любов, на стебло –
світлу ніжність безсонь,
повернуться птахи, бо сезон
невгамовно в лісах щебетати,
відновляти колишнє гніздо, розливаюсь струмком.
Де олівчика грифель м'який
намалює на білених стінах,
як міжгір'я розхристано спить
під сльозами дощів,
невагомі лишаю сліди
край озер і, як у кінофільмі,
на стопкадрі спішу віднайти
день в застиглій смолі.
09.04.2025
Олеся Репа
Де гортаються снів сторінки
теплим шурхотом стишених весен,
і крилом момивільно легким
накриває туман,
розквітає, немов гіацинт,
моє серце крихке і замерзле,
проростає до хмар зі шпарин
між минулих примар.
Де жнивар засіває поля
пшеницями важкими і просом,
щоб серпневою спекою даль
обтинати серпом,
насипати достигле і час
видноколом спиняти в покосах,
оживаю добром.
Де околиця квітне бузком,
в ароматні заграви світанком
розчиняє любов, на стебло –
світлу ніжність безсонь,
повернуться птахи, бо сезон
невгамовно в лісах щебетати,
відновляти колишнє гніздо, розливаюсь струмком.
Де олівчика грифель м'який
намалює на білених стінах,
як міжгір'я розхристано спить
під сльозами дощів,
невагомі лишаю сліди
край озер і, як у кінофільмі,
на стопкадрі спішу віднайти
день в застиглій смолі.
09.04.2025
Олеся Репа
#поезія
Де гортаються снів сторінки
теплим шурхотом стишених весен,
і крилом момивільно легким
накриває туман,
розквітає, немов гіацинт,
моє серце крихке і замерзле,
проростає до хмар зі шпарин
між минулих примар.
Де жнивар засіває поля
пшеницями важкими і просом,
щоб серпневою спекою даль
обтинати серпом,
насипати достигле і час
видноколом спиняти в покосах,
оживаю добром.
Де околиця квітне бузком,
в ароматні заграви світанком
розчиняє любов, на стебло –
світлу ніжність безсонь,
повернуться птахи, бо сезон
невгамовно в лісах щебетати,
відновляти колишнє гніздо, розливаюсь струмком.
Де олівчика грифель м'який
намалює на білених стінах,
як міжгір'я розхристано спить
під сльозами дощів,
невагомі лишаю сліди
край озер і, як у кінофільмі,
на стопкадрі спішу віднайти
день в застиглій смолі.
09.04.2025
Олеся Репа
36views