#поезія #думки Вона любила дощ. І каву з кардамоном. Була звичайна жінка — звичайна, як і всі… Ходила на роботу й борщ варила вдома, Любила, коли влітку над квітами — джмелі. А ще — всі сукні «міді», такі, що зараз в моді. Чи, може, вже не в моді?.. Та геть не в тому суть. Вона любила дощ, жила не по погоді І страшно не любила, коли у спину б’ють. А ще — звичайна жінка — вбачала щастя в сонці І часто помилялась у сутності людей… Та все ж таки збирала хороше по крупинці Й садила в дощ на ґанку горшки із орхідей. Аліна Войтенко Як мало людей знає нас справжніх… І як мало з них знає, який твій улюблений колір, чи пора року… Чи скільки ложок цукру тобі потрібно до чаю… І що, насправді, ти любиш дощ і теплоту людських сердець… як мало… Але цінність не у кількості, а у якості тієї однієї людини, що гріє твоє серце на світанку поцілунком і горнятком запашної кави… Цінуйте по-справжньому своїх!