#поезія
Знайомі доріжки так ваблять мене,
Аж крається серце не в силах спинити.
Росте, мов на дріжджах, бажання земне —
Щасливою стати у квітні.

Сховатися в зелені Живи на день,
Забутися в сакурах парку Кіото,
У шелесті листя освоїти Дзен,
Збагнувши це вічне: «А хто ти?».

Кохана дружина, поетка, дочка,
Людина, що плутає прізвища, дати?
Циклон прошепоче мені спідтишка:
«Малечо, хіба не начхати?»

Най промені сонця нової весни
Накриють тривоги легким павутинням,
Миттєво розтануть жахіття зі снів
У зливі бадьорій, невпинній.

Най думка відверта натхненням кипить,
А серце пашіє пʼянкою любовʼю.
Вишневе цвітіння густих верховіть
Мене врятувати я вмовлю.

Ася Ейрена
31.03.2025

#поезія Знайомі доріжки так ваблять мене, Аж крається серце не в силах спинити. Росте, мов на дріжджах, бажання земне — Щасливою стати у квітні. Сховатися в зелені Живи на день, Забутися в сакурах парку Кіото, У шелесті листя освоїти Дзен, Збагнувши це вічне: «А хто ти?». Кохана дружина, поетка, дочка, Людина, що плутає прізвища, дати? Циклон прошепоче мені спідтишка: «Малечо, хіба не начхати?» Най промені сонця нової весни Накриють тривоги легким павутинням, Миттєво розтануть жахіття зі снів У зливі бадьорій, невпинній. Най думка відверта натхненням кипить, А серце пашіє пʼянкою любовʼю. Вишневе цвітіння густих верховіть Мене врятувати я вмовлю. Ася Ейрена 31.03.2025
Love
1
114переглядів