#поезія
Знайомі доріжки так ваблять мене,
Аж крається серце не в силах спинити.
Росте, мов на дріжджах, бажання земне —
Щасливою стати у квітні.
Сховатися в зелені Живи на день,
Забутися в сакурах парку Кіото,
У шелесті листя освоїти Дзен,
Збагнувши це вічне: «А хто ти?».
Кохана дружина, поетка, дочка,
Людина, що плутає прізвища, дати?
Циклон прошепоче мені спідтишка:
«Малечо, хіба не начхати?»
Най промені сонця нової весни
Накриють тривоги легким павутинням,
Миттєво розтануть жахіття зі снів
У зливі бадьорій, невпинній.
Най думка відверта натхненням кипить,
А серце пашіє пʼянкою любовʼю.
Вишневе цвітіння густих верховіть
Мене врятувати я вмовлю.
Ася Ейрена
31.03.2025
Знайомі доріжки так ваблять мене,
Аж крається серце не в силах спинити.
Росте, мов на дріжджах, бажання земне —
Щасливою стати у квітні.
Сховатися в зелені Живи на день,
Забутися в сакурах парку Кіото,
У шелесті листя освоїти Дзен,
Збагнувши це вічне: «А хто ти?».
Кохана дружина, поетка, дочка,
Людина, що плутає прізвища, дати?
Циклон прошепоче мені спідтишка:
«Малечо, хіба не начхати?»
Най промені сонця нової весни
Накриють тривоги легким павутинням,
Миттєво розтануть жахіття зі снів
У зливі бадьорій, невпинній.
Най думка відверта натхненням кипить,
А серце пашіє пʼянкою любовʼю.
Вишневе цвітіння густих верховіть
Мене врятувати я вмовлю.
Ася Ейрена
31.03.2025
#поезія
Знайомі доріжки так ваблять мене,
Аж крається серце не в силах спинити.
Росте, мов на дріжджах, бажання земне —
Щасливою стати у квітні.
Сховатися в зелені Живи на день,
Забутися в сакурах парку Кіото,
У шелесті листя освоїти Дзен,
Збагнувши це вічне: «А хто ти?».
Кохана дружина, поетка, дочка,
Людина, що плутає прізвища, дати?
Циклон прошепоче мені спідтишка:
«Малечо, хіба не начхати?»
Най промені сонця нової весни
Накриють тривоги легким павутинням,
Миттєво розтануть жахіття зі снів
У зливі бадьорій, невпинній.
Най думка відверта натхненням кипить,
А серце пашіє пʼянкою любовʼю.
Вишневе цвітіння густих верховіть
Мене врятувати я вмовлю.
Ася Ейрена
31.03.2025

111views