#поезія
На сьомому поверсі тихо:
Ні звуку, ні світла — ні-чо-го.
Далеко гуляється втіха,
До мене ніяк недочовга.
Блукає у хащах Донбасу,
Тиняється між териконів,
Хоч вибухи осторонь басом
Її проганяють драконно.
Вона не боїться снарядів
І підступу рідних, чужинців,
Танцює під лязк канонади
У натовпі, вдвох, наодинці.
Ця втіха така невловима
Без тебе для мене — крихкої,
Тому я прошу Херувимів
Її зберегти, мій герою.
Тому моє серце постійно
Живе так далеко від дому.
І звуки розваги по стінах
Не бігають. Стримує втома.
Я вірю: відродиться сміхом —
Її принесеш у кишені —
І більше ніколи не стихне
На сьомому втіха щоденно.
Ася Ейрена
21.03.2025
Від автора вірша:
"Сумую за своїм серденьком, нічого не можу з цим вдіяти, тому просто проживаю емоції у віршах. Думаю, контекст переживань зрозумілий без моїх пояснень.
Будь ласка, підтримуйте військових всіма можливими засобами, всіма доступними для вас способами, щоби кожен і кожна повернулись додому, де їх люблять і чекають 🙏🏻"
На сьомому поверсі тихо:
Ні звуку, ні світла — ні-чо-го.
Далеко гуляється втіха,
До мене ніяк недочовга.
Блукає у хащах Донбасу,
Тиняється між териконів,
Хоч вибухи осторонь басом
Її проганяють драконно.
Вона не боїться снарядів
І підступу рідних, чужинців,
Танцює під лязк канонади
У натовпі, вдвох, наодинці.
Ця втіха така невловима
Без тебе для мене — крихкої,
Тому я прошу Херувимів
Її зберегти, мій герою.
Тому моє серце постійно
Живе так далеко від дому.
І звуки розваги по стінах
Не бігають. Стримує втома.
Я вірю: відродиться сміхом —
Її принесеш у кишені —
І більше ніколи не стихне
На сьомому втіха щоденно.
Ася Ейрена
21.03.2025
Від автора вірша:
"Сумую за своїм серденьком, нічого не можу з цим вдіяти, тому просто проживаю емоції у віршах. Думаю, контекст переживань зрозумілий без моїх пояснень.
Будь ласка, підтримуйте військових всіма можливими засобами, всіма доступними для вас способами, щоби кожен і кожна повернулись додому, де їх люблять і чекають 🙏🏻"
#поезія
На сьомому поверсі тихо:
Ні звуку, ні світла — ні-чо-го.
Далеко гуляється втіха,
До мене ніяк недочовга.
Блукає у хащах Донбасу,
Тиняється між териконів,
Хоч вибухи осторонь басом
Її проганяють драконно.
Вона не боїться снарядів
І підступу рідних, чужинців,
Танцює під лязк канонади
У натовпі, вдвох, наодинці.
Ця втіха така невловима
Без тебе для мене — крихкої,
Тому я прошу Херувимів
Її зберегти, мій герою.
Тому моє серце постійно
Живе так далеко від дому.
І звуки розваги по стінах
Не бігають. Стримує втома.
Я вірю: відродиться сміхом —
Її принесеш у кишені —
І більше ніколи не стихне
На сьомому втіха щоденно.
Ася Ейрена
21.03.2025
Від автора вірша:
"Сумую за своїм серденьком, нічого не можу з цим вдіяти, тому просто проживаю емоції у віршах. Думаю, контекст переживань зрозумілий без моїх пояснень.
Будь ласка, підтримуйте військових всіма можливими засобами, всіма доступними для вас способами, щоби кожен і кожна повернулись додому, де їх люблять і чекають 🙏🏻"

160views