#поезія На сьомому поверсі тихо: Ні звуку, ні світла — ні-чо-го. Далеко гуляється втіха, До мене ніяк недочовга. Блукає у хащах Донбасу, Тиняється між териконів, Хоч вибухи осторонь басом Її проганяють драконно. Вона не боїться снарядів І підступу рідних, чужинців, Танцює під лязк канонади У натовпі, вдвох, наодинці. Ця втіха така невловима Без тебе для мене — крихкої, Тому я прошу Херувимів Її зберегти, мій герою. Тому моє серце постійно Живе так далеко від дому. І звуки розваги по стінах Не бігають. Стримує втома. Я вірю: відродиться сміхом — Її принесеш у кишені — І більше ніколи не стихне На сьомому втіха щоденно. Ася Ейрена 21.03.2025 Від автора вірша: "Сумую за своїм серденьком, нічого не можу з цим вдіяти, тому просто проживаю емоції у віршах. Думаю, контекст переживань зрозумілий без моїх пояснень. Будь ласка, підтримуйте військових всіма можливими засобами, всіма доступними для вас способами, щоби кожен і кожна повернулись додому, де їх люблять і чекають 🙏🏻"