Українська
English
#поезія
Умирають майстри,залишаючи спогад,як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпардонні пронози,
Потираючи руки,беруться за все.
Поки геній стоїть,витираючи сльози,
Метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж--косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони--як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.
Ліна Костенко
Умирають майстри,залишаючи спогад,як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпардонні пронози,
Потираючи руки,беруться за все.
Поки геній стоїть,витираючи сльози,
Метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж--косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони--як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.
Ліна Костенко
190переглядів