#поезія
Жінка із присмаком кави,
Хто вона є насправді?
Похмура вона, чи цікава,
Тендітна, подібна троянді.

Хто серцем її володіє?
Що тримає вона на думці?
Чи душею вона молодіє,
Чи у відчай впадає в розлуці?

Жінка, що присмак вина,
Дарує терпкість хмільну що разу.
Щаслива і запальна,
Нестерпить ніколи образу.

Добре знає, чого досягти,
Чим зустріти любі негаразди.
Як дістатись до цілі, мети,
А діставшись, ніколи не впасти.

Жінка із присмаком чаю,
Солодкість свою проявляє.
Стриманість має безкраю,
Не навидить і знову кохає.

Живе, як їй заманеться,
Із легкістю все відпускає.
То щасливо, грайливо сміється,
То сльозу за душею ховає.

В кожній жінці своє амплуа,
Свій тягар, чи легкість носити.
Зняти кайдани, чи то ланцюга,
Або із ними довіку ходити.

Жінка, втілення долі,
Може одна негаразди здолати.
Виконувати різні ролі,
І присмаки всі може мати.

Олександра Торгонська
#поезія Жінка із присмаком кави, Хто вона є насправді? Похмура вона, чи цікава, Тендітна, подібна троянді. Хто серцем її володіє? Що тримає вона на думці? Чи душею вона молодіє, Чи у відчай впадає в розлуці? Жінка, що присмак вина, Дарує терпкість хмільну що разу. Щаслива і запальна, Нестерпить ніколи образу. Добре знає, чого досягти, Чим зустріти любі негаразди. Як дістатись до цілі, мети, А діставшись, ніколи не впасти. Жінка із присмаком чаю, Солодкість свою проявляє. Стриманість має безкраю, Не навидить і знову кохає. Живе, як їй заманеться, Із легкістю все відпускає. То щасливо, грайливо сміється, То сльозу за душею ховає. В кожній жінці своє амплуа, Свій тягар, чи легкість носити. Зняти кайдани, чи то ланцюга, Або із ними довіку ходити. Жінка, втілення долі, Може одна негаразди здолати. Виконувати різні ролі, І присмаки всі може мати. Олександра Торгонська
Like
1
19views