#поезія Жінка із присмаком кави, Хто вона є насправді? Похмура вона, чи цікава, Тендітна, подібна троянді. Хто серцем її володіє? Що тримає вона на думці? Чи душею вона молодіє, Чи у відчай впадає в розлуці? Жінка, що присмак вина, Дарує терпкість хмільну що разу. Щаслива і запальна, Нестерпить ніколи образу. Добре знає, чого досягти, Чим зустріти любі негаразди. Як дістатись до цілі, мети, А діставшись, ніколи не впасти. Жінка із присмаком чаю, Солодкість свою проявляє. Стриманість має безкраю, Не навидить і знову кохає. Живе, як їй заманеться, Із легкістю все відпускає. То щасливо, грайливо сміється, То сльозу за душею ховає. В кожній жінці своє амплуа, Свій тягар, чи легкість носити. Зняти кайдани, чи то ланцюга, Або із ними довіку ходити. Жінка, втілення долі, Може одна негаразди здолати. Виконувати різні ролі, І присмаки всі може мати. Олександра Торгонська