#історія #особистості #дати Ніл Антонович Хасевич (25 листопада 1905, Дюксин, Волинь — 4 березня 1952, Сухівці, Рівненщина) — один із найяскравіших графіків ХХ століття, символ творчої сили українських повстанців, артдиректор Організації Українських Націоналістів, візуальний творець стилю і пропаганди УПА. Дитинство та навчання Рано залишився без руки і лівої ноги після трагічної аварії, в юності самостійно навчився ходити з дерев'яним протезом. Незважаючи на інвалідність, здобув освіту у Варшавській академії мистецтв, виставлявся у Берліні, Празі, Львові та Варшаві. Творчість і громадянська діяльність З 30-х років активно долучився до українського культурного життя, член мистецьких організацій, автор ілюстрацій до книг, портретів, газет і екслібрисів. Створював патріотичні роботи, зокрема портрети князя Володимира, Андрія Левицького, Романа Шухевича, Степана Бандери. Був соратником Уласа Самчука, співпрацював із рівненським часописом «Волинь», організатор виставок. В ОУН, УГВР та УПА У роки нацистської та радянської окупації вступив до ОУН. З 1943 року — у підпіллі як головний художник і редактор, розробляв символіку, листівки, плакати, нагороди, форму, бофони для Української повстанської армії. Гравюри Хасевича стали ключовим елементом візуальної ідентичності визвольного руху. Очолював політико-пропагандистську ланку групи УПА «Північ», створив сотні графічних композицій для підпільних видань («Український перець», «Хрін»). Останні роки і смерть Сім років прожив у криївках повстанців, керував підпільною друкарнею УПА. Загинув у нерівному бою з чекістами, залишаючись до кінця вірним художньому та національному ідеалу. Похований у невідомій могилі. Значення для української культури Хасевич — символ мужності й таланту, який, не маючи фізичної змоги воювати зі зброєю, обрав «різець і чорнила» як національний меч. Його творчість вплинула на ідентичність українського визвольного руху XX століття.